Справа № 297/5052/24
17 березня 2025 року м. Берегове
Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071060000863 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
встановив:
Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071060000863 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Своє клопотання мотувує тим, що в провадженні СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській областіперебуває кримінальне провадження №12024071060000863, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 16.12.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
29 січня 2025 року під час проведення обшуку працівниками Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області на території МПП «Лужанка» у громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був вилучений належний ОСОБА_3 автомобіль марки «Fiat Ducato» д.н.з. НОМЕР_1 .
07.02.2025 року адвокатом в інтересах ОСОБА_3 була скерована заява до СВ Берегівського РВП з проханням повернути власнику автомобіль «Fiat Ducato» д.н.з. НОМЕР_1 в разі відсутності законних підстав його утримувати.
18 лютого 2025 року слідчим суддею Берегівського районного суду у справі №297/5052/24 задоволено клопотання старшого слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024071060000863, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 16.12.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та прийнято ухвалу про накладення арешту на належний ОСОБА_3 автомобіль марки «FIAT DUCATO», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
При цьому відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 ОСОБА_3 є власником арештованого автомобіля марки «FIAT DUCATO», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Від так, ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією виписки з відповідного реєстру з основним видом діяльності «49.41 Вантажний автомобільний транспорт» та копією витягу з реєстру платників єдиного податку (копія додається).
ОСОБА_3 здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі відповідної ліцензії на міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями № 121 від 19.03.2019 року.
Водій належного ОСОБА_3 автомобіля «FIAT DUCATO», реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_5 , у якого безпосередньо був вилучений автомобіль працює на підставі трудового договору, примірники якого були вилучені у ОСОБА_5 під час обшуку.
Отже, усе наведене вказує на те, що автомобіль марки «FIAT DUCATO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на який накладено арешт є комерційним і використовується його власником ОСОБА_3 у своїй господарській діяльності. Завдяки такій діяльності він утримує свою сім'ю, оплачує заробітну плату водію, вчасно сплачує усі необхідні податки та збори.
При цьому, рішення слідчого судді про заборону користуватися автомобілем марки «FIAT DUCATO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 на праві власності повністю заблокувало його єдине джерело доходу та засобів для існування.
Вважає, що накладений ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області арешт на вищевказаний тимчасово вилучені кошти підлягає скасуванню в силу того, що дане майно жодного відношення до кримінального правопорушення, не має, а тому немає необхідності у подальшому арешті гроші і такий потрібно зняти.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали клопотання, якими ініціатор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування та прокурора.
Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів ; 2)спеціальної конфіскації ; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи ; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.
У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.
У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Однак в силу того, що власниця грошей та уповноважена ними особа не мають жодного відношення до кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюються особи, а тому немає необхідності у подальшому арешті транспортних засобів і такий слід скасувати.
При прийнятті рішення суд враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, і те, що стороною обвинувачення жодних клопотань щодо приєднання доказів під час розгляду не заявлялось.
Тому, суд приходить до висновку, що накладення арешту на транспортні засоби із викладених у клопотанні мотивів не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку із чим повинен бути скасований й тому клопотання підлягає до повного задоволення.
При розгляді клопотання суд, враховуючи положення кримінального процесуального закону, сприяв учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.
Крім того, суд вважає, що задоволення клопотання буде ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна підозрюваного, про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 370-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
Клопотання задоволити.
Змінити місце зберігання транспортного засобу марки марки «Fiat Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вінкод НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_3 .
- повернути арештований транспортний засіб законному володільцю - ОСОБА_3 , або його представнику з покладенням обов'язку забезпечити зберігання речових доказів до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку та попередити ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_7