Єд. унік. № 243/559/25
Провадження № 2/243/500/2025
24 лютого 2025 м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Воронкова Д.В.
за участю секретаря судового засідання Яковенко Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
У січні 2025 позивач, в інтересах якого діє представник, звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 07.11.2024 між сторонами був укладений договір позики у розмірі 1100 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути до 07.12.2024. На підтвердження укладення договору відповідач при свідках склав розписку від 07.11.2024. До теперішнього часу відповідач гроші не повернув, вимоги позивача про повернення коштів ігнорує. Сума боргу складає 46500,74 грн. У розписці позичальник не вказав, що кошти він отримав на безпроцентій основі, тому позивач має право на отримання від ОСОБА_2 процентів за користування коштами за період з 07.11.2024 по 06.12.2024 у розмірі облікової ставки НБУ, що становить 496,86 грн. Три проценти річних від простроченої суми 46500,74 грн. за період прострочення з 07.12.2024 по 15.01.2025 складають 152,88 грн. Інфляційні витрати за сумою боргу за розпискою з урахуванням установленого індексу інфляції за грудень 2024 р. становлять 651,01 грн. Просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 47 801,49 грн, та судові витрати - на сплату судового збору 968,96 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представник надав заяву про розгляд справи без їх участі, на задоволенні позову наполягав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, який був повідомлений про дату та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки, до судового засідання не з'явився, відомостей про причини неявки суду не повідомив, тому суд, враховуючи згоду позивача, вважає можливим відповідно до правил ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення.
Дослідивши надані матеріали, суд, в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.
Як вбачається з розписки від 07.11.2024 ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_1 грошові кошти приблизно в гривні у розмірі 44 000 грн, еквівалентному 1100 доларів США. Зобов'язався повернути кошти до 07.12.2024.
Аналізуючи текст розписки, звертаючи особливу увагу на термін «приблизно», який застосовується до суми, що відображена у гривнях, зміст позовних вимог в їх сукупності, суд набуває висновку, що предметом позики стала сума 1100 доларів США.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставам виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов, заперечення, чи будь які пояснення не подав, враховуючи ту обставину, що позивач, як позикодавець, має право вимагати повернення боргу, а відповідач, як позичальник, позику не повернув, то таку суму боргу слід стягнути на користь позивача в примусовому порядку.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
У постанові № 127/15672/16-ц від 08 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Як було встановлено раніше, строком виконання зобов'язання сторони вказали 07.12.2024.
Отже, 3 % річних щодо боргу розраховуються множенням суми боргу на кількість днів прострочення помноженої на 3, поділеної на 100 та поділеної на 365, що складає 3,61 доларів США виходячи із розрахунку:
період розрахунку: з 07.12.2024 по 15.01.2025 - 40 днів
= 1100 (сума боргу) ? 3% (процентна ставка) / 100% ? 40 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 3,61 доларів.
Таким чином позовні вимог щодо стягнення з відповідача суми 3% річних знайшли своє підтвердження в сумі 3,61 доларів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже відповідні проценти можуть бути сплачені лише в разі прямої вказівки про такий обов'язок у тексті укладеного договору, або за наявності відповідної норми законодавства.
Далі, ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Суд приймає до уваги, що предметом спірних договорів позики є іноземна валюта - долари США, та розмір одержання процентів їх умовами не передбачено.
Так за змістом статті 1 ЗУ «Про Національний банк України» облікова ставка НБУ - один із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.
Можна зробити висновок, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.
Крім того, актуальний правовий висновок про те, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові ВСУ від 16.08.2017 у справі №6-2667цс16.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
У випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов'язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.
Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.
Такі правові висновки відображено в постанові ВП ВС від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц.
Отже підстав для нарахування на суму позики в іноземній валюті відсотків за користування чужими коштами в розмірі облікової ставки НБУ, не має, адже встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти нормами законодавства не передбачено, як і конвертація наданої в позику суми в національну валюту для подальшого нарахування відсотків в розмірі облікової ставки НБУ.
Щодо стягнення інфляційних витрат за сумою боргу за розпискою суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 3 березня 2021 року у справі № 130/2604/18.
Таким чином, відсутні підстави для стягнення інфляційних витрат за сумою боргу.
Зважаючи на вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 1103,61 доларів США, що на момент ухвалення рішення згідно офіційного курсу складає 45899,14 грн.
Враховуючи зміст позовних вимог, суд вважає, що стягненню підлягає сума боргу саме у національній валюті України.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за їх необґрунтованістю.
Що стосується витрат на правову допомогу, то згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката до позовної заяви додано ордер на надання правничої допомоги серії АН № 1601696 від 15.01.2025, витяг з договору № 8 про надання правової допомоги від 24.10.2022, квитанція № 8 від 15.01.2025 про розрахунок за надані послуги, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат за позовом від 15.01.2025, в якому зазначений перелік послуг, наданий адвокатом, кількість годин, витрачених адвокатом, вбачається, що вартість наданих адвокатом послуг становить - 5000 грн.
Надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а також враховуючи критерій складності справи, обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 4882,81 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 946,25 грн.
Керуючись ст.4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст.526, 527, 533, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України,
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 грошові кошти в якості боргу за розпискою від 07.11.2024 у розмірі 45899 (сорок п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн 14 коп., витрати з надання професійної правничої допомоги в сумі 4882 грн 81 коп. та судовий збір в сумі 946 грн 25 коп., а разом 51728 (п'ятдесят одна тисяча сімсот двадцять вісім) гривень 20 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 26.02.2025 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Д.В. Воронков