Справа № 541/3323/24
Номер провадження 2/541/120/2025
іменем України
10 березня 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Морозовської О.А.,
за участю секретарів судового засідання Калініченко Л.О., Непокупної Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
16.09.2024 року до Миргродського міськрайонного суду Полтавської області звернулася ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник, адвокат Продан І.О. з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15 грудня 2023 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 22000,00, про що відповідач видав відповідну розписку. Фактично між ними був укладений договір позики.Строк повернення позики - 15 березня 2024 року. Однак, у визначений розпискою строк відповідач не виконав свої зобов?язання щодо повернення боргу. 05 квітня 2024 року позивачем було направлено відповідачу засобами поштового в?язку вимогу про досудове врегулювання спору №1 та 25 квітня 2024 року було таправлено вимогу №2. Однак, вказані вимоги були повернуті відправнику у зв?язку із закінчення строку зберігання. Станом на день звернення до суду відповідач не вчиняє жодних дій для виконання своїх боргових зобов?язань. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням становленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суму, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Таким чином, станом на 13.09.2024 загальна сума заборгованості становить 24274,01 грн та складається з: 22000,00 грн. - основна сума боргу; 1473,00 грн. - проценти у розмірі облікової ставки НБУ; 800,13 грн. - інфляційні витрати. В звязку з чим, позивач просить стягути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 24274,01 грн. та судові витрати при зверненні з даним позовом до суду у розмірі 1211,20 грн. сплаченого судового збору та 2000,00 - витрати на правову допомогу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 року визначено головуючого суддю Морозовську О.А. (а.с. 27).
Ухвалою суду від 19 вересня 2024 року позовна заява залишена без руху.
30 вересня 2024 року на виконання ухвали суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30.09.2024 року прийнято до розгляду справу за вищевказаним позовом та відкрито провадження, постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву та роз'яснено право та порядок такого подання.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явився, представник позивача направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача, та просила позовні вимоги задовольнити (а.с. 42, 48, 53).
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову. Пояснив, що дійсно брав гроші по розписці, однак це було пов'язано з ремонтними роботами, які він проводив в квартирі позивача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суддя прийшла до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 грудня 2023 року між сторонами був укладений договір позики у відповідності до якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 22000,00 грн., які зобов'язувався повернути до 15.03.2024 року. На підтвердження укладення відповідачем була надана розписка, підписана останнім (а.c. 11).
Зі змісту вказаного документу боргової розписки, вбачається наявність між сторонами боргових зобов'язань у вигляді договору позики та вбачається факт передачі відповідної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Позичальник відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку суму боргу не повернув.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригінала боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками ст. 1046 ЦК України
Частина 2 ст. 1047 ЦК України передбачає, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.
Крім того, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором ч. 1ст. 1049 ЦК України.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем ОСОБА_2 жодних доказів на спростування доводів позивача зазначених ним у позові, або ж сплати останньому боргу за договором позики, до суду не подано.
Згідно вимогст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму відповідно дост.625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
Тобто за змістом ст. 625 ЦК України встановлений індекс інфляції враховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов'язань у валюті України гривні.
Таким чином, з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання за договором позики своєчасно не виконав, грошові кошти в обумовлений сторонами строк не повернув, тому позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних ґрунтуються на законі та відповідають положенням статті 625 ЦК України, а отже також підлягають задоволенню.
Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що боргова розписка від 15.12.2023 року підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів ОСОБА_2 та виникнення у нього обов'язку в їх поверненні, який ним в свою чергу не виконано, оскільки оригінал боргової розписки знаходився у позивача по справі, тому з сукупності вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за договором позики в сумі 24274,01 грн.яка складається з: 22000,00 грн. - сума основного боргу; 1473,00 грн. - проценти у розмірі облікової ставки НБУ; 800,13 грн. - інфляційні витрати.
Окрім цього, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1211,20 гривень (а.с. 6).
При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 2000,00 гривень суд виходить з такого.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Таким чином, склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеною у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.
Позивачем до позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги від 20.08.2024 року, укладений між нею та адвокатом Продан І.О., додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 13.09.2024 відповідно до якого за надання правової допомоги, відповідно до умов Договору Клієнт сплачує гонорар в розмірі 2000,00 гривень грн; акт про прийняття-передачу наданих послуг від 13.09.2024 та платіжна інструкція №637054941 від 12.09.2024 на суму 2000,00 гривень (а. с. 20-26).
Тому суд, на підставі поданих позивачем доказів та враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підтверджуються наданими до позовної заяви доказами, є співмірними зі складністю справи, тому підлягають стягненню у повному обсязі у розмірі 2000,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 23, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики від 15 грудня 2023 року у розмірі 24271 (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 01 копійка та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча одинадцять) гривень 20 копійок, витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 14 березня 2025 року.
Суддя: О. А. Морозовська