Справа №534/2925/24
Провадження №2/534/861/24
17 березня 2025 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області
в складі : головуючого судді Комарової Д.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Віднійчук І.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 369 000 грн.
Заявлені вимоги мотивує тим, що заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 серпня 2021 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень щомісячно, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень щомісячно та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 14.05.2021 до повноліття дітей.
Оскільки відповідач не сплачував аліменти, утворилась заборгованість, яка станом на 30.09.2024 року становить 369 000 грн, а тому позивач просить суд стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.05.2021 по 30.09.2024 у розмірі 369 000 грн.
Ухвалою суду від 06.01.2025 позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення позову. Посилався на те, що заочним рішення суду від 29.07.2021 з нього на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей, проте у період з 2021 року по травень 2024 роки він з позивачем та дітьми проживали разом, утримували дітей також разом. Після того, як вони фактично припинили сімейні відносини, позивач пред'явила виконавчий лист до примусового виконання 10.05.2024, тому відсутні підстави нараховувати пеню за період,який передував зверненню стягнення до примусового виконання. Також у відзиві зазначено, що майновий стан відповідача нестабільний, згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 18.06.2024 дохід ОСОБА_2 з 01.01.2023 по 31.03.2024 становить 42 747 грн 20 коп.. З довідки Форми ОК-7, виданої Пенсійним фондом України, вбачається, що з травня 2021 по 31.12.2022 його дохід становив 88 540 грн. Таким чином з дани стягнення аліментів по травень 2024 його сукупний дохід складав 131 287 грн 20 коп. Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів за період з 14.05.202 по 01.05.2024 заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів становить 324 000 грн, що більше ніж у два рази перевищує розмір його доходу за це період. Тому просить суд відмовити у задоволенні позову.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов наступних висновків.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити. Визнала те, що з 2021 року по травень 2024 року вони з відповідачем та дітьми дійсно проживали разом, проте бюджет вели окремо, відповідач дітей у цей період не утримував.
Відповідач ОСОБА_2 повністю заперечував проти задоволення позову, оскільки у період з 2021 року по травень 2024 року утримував дітей. Визнав, що з травня 2024 року по вересень 2024 року включно аліменти не сплачував, оскільки не мав джерела доходів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши належні та допустимі докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.
Так, судом встановлено, що заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 серпня 2021 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 гривень щомісячно, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000 гривень щомісячно та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , су розмірі 3000 гривень щомісячно, починаючи з 14.05.2021 до повноліття дітей (а.с.13-15).
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до обов'язкового негайного виконання.
Як слідує з наданого державним виконавцем розрахунку заборгованості за період 14.05.2021 по 30.09.2024, аліменти за цей період відповідач ОСОБА_2 не сплачував (а.с.9).
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий лист №534/797/21, виданий 01.09.2021, пред'явлено до виконання 10.05.2024 (а.с.32).
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд зазначає наступне.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
При цьому суд в обов'язковому порядку повинен встановити наявність вини платника аліментів щодо виникнення заборгованості. Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 661/905/19.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Таким чином стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку зі сплатити аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року №333/6020/16сформовано правову позицію.
Так, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати або дня ухвалення рішення чи за терміну, зазначеного позивачем, помножити на 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
На підтвердження своїх доводів позивач надала розрахунок заборгованості за аліментами, сформований державним виконавцем (а.с.9). Проте суд не бере зазначений доказ до уваги, оскільки виконавче провадження за рішенням суду про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей відкрито 10.05.2024. Отже у державного виконавця з 14.05.2024 до 10.05.2024 відсутня інформація про наявність заборгованості у ОСОБА_2 зі сплати аліментів. Суд враховує, що сторони у період з 2021 року та до травня 2024 року проживали разом, що визнано, як позивачем, так і відповідачем, а тому ця обставина не підлягає окремому доведенню. За цей період у позивача не виникало необхідності з примусового стягнення аліментів з відповідача, тому суд вважає, що сторони, проживаючи разом однією сім'єю, спільно утримували дітей. Крім того, рішення про стягнення з відповідача аліментів було ухвалено за відсутності ОСОБА_2 в заочному порядку. Отже, вимога позивача про стягнення пені за прострочення сплати аліментів у період з травня 2021 року по травень 2024 року є необґрунтованою, а отже не підлягає задоволенню.
Відповідач визнав, що з моменту примусового виконання рішення Комсомольського міського суду Полтавської області по вересень 2024 року включно він не сплачував аліменти, суд вважає вимогу позивача про стягнення з нього пені за прострочення сплати аліментів за вказаний період обґрунтованою. До цього часу (10.05.2025) за відсутності належних та допустимих доказів суд не може встановити, що відповідач дійсно не сплачував аліменти за цей період.
У зв'язку з цим суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими лише в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з травня 2024 року по вересень 2024 року включно.
Таким чином, розмір неустойки (пені) по аліментах необхідно розраховувати наступним чином:
за травень 2024 року аліменти у сумі 9 000 грн. не сплачені станом на 01.10.2024 і розмір пені становить 13 050 грн (9 000 х 1% х 145 дні прострочення);
за червень 2024 року аліменти у сумі 9 000 грн. не сплачені станом на 01.10.2024 і розмір пені становить 11 070 грн (9 000 х 1% х 123 дні прострочення);
за липень 2024 року аліменти у сумі 9 000 грн. не сплачені станом на 01.10.2024 і розмір пені становить 8 370 грн (9 000 х 1% х 93 дні прострочення);
за серпень 2024 року аліменти у сумі 9 000 грн. не сплачені станом на 01.10.2024 і розмір пені становить 5 580 грн (9 000 х 1% х 62 дні прострочення);
за вересень 2024 року аліменти у сумі 9 000 грн. не сплачені станом на 01.10.2024 і розмір пені становить 2 790 грн (9 000 х 1% х 31 дні прострочення).
Загальна сума пені за період з травня по жовтень 2024 року за порушення ОСОБА_2 аліментних зобов'язань становить 40 860 грн, що не перевищує 100% заборгованості по аліментним платежам та відповідає вимогам ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України.
Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов'язаних з її матеріальним забезпеченням.
Обов'язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, адже відповідач був обізнаний про свій обов'язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, враховуючи вимоги ст.196 СК України, задовольняє позов частково та стягує з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення по сплаті аліментів у розмірі 40 860 грн.
У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позовної заяви ціна позову заявлена у розмірі 369 000 грн, таким чином судовий збір мав становити 1% від ціни позову, тобто 3 690 грн.
Оскільки судом задоволено позовні вимоги у розмірі 40 860 грн, то з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у сумі 408 грн 60 коп..
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 10.05.2024 по 01.10.2024 в сумі 40 860 (сорок тисяч вісімсот шістдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 408 грн 60 коп..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Комсомольський міський суд Полтавської області.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2
Суддя Д.Ю. Комарова