КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/6730/24
Провадження № 1-кп/552/419/25
17.03.2025 м. Полтава
Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42020170000000210 від 03.11.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хмельницький, Довжанського району, Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,
встановив:
До Київського районного суду м. Полтави 01.10.2024 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42020170000000210 від 03.11.2020, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України та проводити судовий розгляд за відсутності обвинуваченого «in absentia», оскільки обвинувачений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України та ухиляється від явки до суду.
Представник потерпілого ОСОБА_4 при вирішенні клопотання прокурора покладався на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_5 щодо здійснення спеціального судового провадження заперечував, оскільки прокурором не доведено необхідності здійснення спеціального судового провадження.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Отже, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено перелік правових підстав, за сукупності яких можливе проведення спеціального судового провадження, а саме: обвинувачення у вчиненні певних видів злочинів; оголошення у міждержавний та/або міжнародний розшук; підтвердження того, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, ухилення від явки на судовий виклик (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази); підтвердження того, що обвинувачений переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У рішенні ЄСПЛ, яке є частиною національного законодавства України «Меденіца проти Швейцарії» зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією. Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснене відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»).
Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, останнє відоме його місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з клопотання прокурора, 21.08.2024 оголошено про підозру ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42020170000000210 від 03.11.2020, постановою старшого слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 18.09.2024 оголошений у загальнодержавний розшук.
Ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.09.2024 (справа № 541/3403/24) надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020170000000210 від 03.11.2020, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. Зі змісту цієї ухвали встановлено, що ОСОБА_6 може перебувати у РФ, Краснодарський край, м. Новоросійськ. Вказане підтверджується показами свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що 29.11.2023 останньою з ОСОБА_6 зв'язувався юрист товариства, яка повідомила, що на момент звільнення ОСОБА_6 знаходився на території російської федерації, про що він сам повідомив через месенджер «Вайбер». Згідно з показами свідка ОСОБА_8 , ОСОБА_6 виїхав до російської федерації за декілька днів до початку війни та зараз проживає неподалік міста Новоросійськ.
Суд звертає увагу, що згідно таких показів свідків, ОСОБА_6 на початку 2022 року виїхав до російської федерації добровільно, а отже його зміна проживання не пов'язана з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Так, у матеріалах поданого клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження, не міститься жодного доказу на підтвердження того факту, що обвинувачений виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що відповідно до вимог абз. 1,3 ч. 3 ст. 323 КПК України є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 350, 369-372, 376 КПК України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений учасникам судового провадження 19.03.2025 о 08 год 00 хв.
Суддя ОСОБА_1