Справа № 529/858/24
Провадження № 2-др/529/4/25
іменем України
13 березня 2025 року Диканський районний суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Петренко Л.Є.,
за участю секретаря - Звягольської В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представниці позивачки ОСОБА_1 - адвоката Щепіної Оксани Володимирівни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та заяву представниці відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хворост Дарії Михайлівни про стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
встановив:
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 24.02.2025 частково задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання. Повний текст судового рішення виготовлено 27.02.2025.
Вказаним рішенням суду ухвалено, на користь позивачки ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 щомісячно стягувати аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання, на весь період такого, але не більше ніж до досягнення сином 23-річного віку, починаючи з 26.09.2024. Вказаним рішенням суду з відповідача ОСОБА_2 стягнуто судовий збір прямо пропорційно задоволеним вимогам.
Під час судових дебатів, представники сторін вказали, що підтвердження судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду у встановленому законом порядку.
28.02.2025 представницею позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Щепіною О.В. до суду подано заяву, яка сформована в системі «Електронний суд» про стягнення понесених судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн., які понесла позивачка ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.
03.03.2025, через систему «Електронний суд», представниця відповідача ОСОБА_2 - адвокат Хворост Д.М. подала заяву про стягнення понесених судових витрат та ухвалення додаткового рішення. Просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., які поніс відповідач ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу.
Оскільки дані заяви подані у п'ятиденний строк, який визначений у ч.8 ст.141 ЦПК України, вони прийнята до розгляду судом.
В судове засідання представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокат Щепіна О.В. не з'явилась, однак у самій заяві про ухвалення додаткового рішення вказала про розгляд заяв у її відсутність та відсутність її довірительки.
В судове засідання представниця відповідача ОСОБА_2 - адвокат Хворост Д.М. не з'явилась, до суду подала відповідну заяву про розгляд справи у її відсутність.
Крім того, представницею відповідача - адвокатом Хворост Д.М. подано заперечення в яких остання, окрім іншого, вказала, що при поданні позову позивачка не зазначила попередній орієнтовний розмір судових витрат. Також позивачка не виконала вимоги ч.1 ст. 134 ЦПК України, а саме не подала разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Тому у задоволенні заяви позивачки про стягнення з відповідача на користь позивача 9000 грн. витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.
Сторона відповідача також наголошує на тому, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Тому, на думку сторони відповідача, судові витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 9000 грн у даному випадку є завищеними. В той же час, сам відповідач не має реальної можливості сплатити заявлену суму за договором, оскільки його фінансовий стан є вкрай обмеженим. Його заробітна плата становить близько 4000 грн на місяць, що є мінімальним доходом, недостатнім для покриття базових життєвих потреб. До того ж, відповідач потребує постійного медичного лікування, що також передбачає регулярні витрати на ліки та медичні послуги. З огляду на вказане, представниця відповідача вказує, що наявні підстави, для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1000 грн. Однак, при цьому просить у задоволені клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Щепіної О. В. про розподіл судових витрат та ухвалення додатково рішення по справі відмовити.
Дослідивши заяви про ухвалення додаткового рішення та додані письмові документи, суд дійшов до наступного висновку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Оскільки судом не вирішено питання про розподіл витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем та відповідачем, а останні скористалися своїм правом на подання доказів понесення цих витрат після ухвалення рішення у справі, як це передбачено ч.8 ст.141 ЦПК України, судом призначено до розгляду питання про ухвалення додаткового рішення.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) - ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судом встановлено, що 30.10.2024 між позивачкою ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 9 з адвокатом Щепіною О.В. (том 1, а.с. 124-125).
На підтвердження наданих адвокатом послуг подано відповідний Акт приймання-надання виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 9 від 30.10.2024, складеного 05.11.2024, згідно якого адвокатом Щепіною О.В. надано правничу допомогу ОСОБА_1 відповідно до згаданого вище договору. Зокрема було проведено вивчення документів, консультації по підготовці документів для подання відповіді на відзив на позовну заяву, формування правової позиції по справі, здійснено підготовку відповіді на відзив, підготовку клопотання про витребування доказів по справі, підготовку адвокатського запиту.
Крім того, відповідно до Акту приймання-передачі робіт за договором про надання правничої допомоги № 9 від 30.10.2024, складеного 24.02.2025, позивачці ОСОБА_1 адвокатом Щепіною О.В. надано послугу у виді участі адвоката в судовому засіданні, в кількості 3-х годин, на суму 3 000 грн, які сплачені клієнтом згідно відповідної квитанції (том 2, а.с. 69-70).
Замовником - позивачем ОСОБА_1 сплачено винагороду у розмірі 6 000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 30.10.2024 (том 1 а.с. 127).
Таким чином на підтвердження витрат на правничу допомогу представником відповідача надано: договір про надання правничої допомоги, акти наданих послуг від 30.10.2024, квитанції про оплату юридичних послуг.
Отже загалом, позивачкою ОСОБА_1 сплачено адвокату Щепіній О.В. за надану нею правничу допомогу 9 000 грн.
Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Судом встановлено, що заява про ухвалення додаткового рішення та додатки до неї представницею позивачки - адвокатом Щепіною О.В. подано до суду через систему «Електронний суд», тобто в електронній формі, тому враховуючи вказані обставини, суд відхиляє заперечення представниці відповідача Хворост Д.М. стосовно неприйняття судом таких доказів, з підстав відсутності підтвердження надсилання таких третій особі по справі - Воронянському Я.М.
Разом з тим встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 у відповіді на відзив, поданої 06.11.2024 вказано орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який складав на той час 6 000 грн., які остання і просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 при цьому зазначила про те, що в разі понесення додаткових витрат, нею буде надано докази понесення таких (том1 а.с. 92-101).
Вказане спростовує твердження представниці відповідача - адвоката Хворост Д.М. про ненадання позивачкою орієнтовного розрахунку судових витрат, які вона понесла і очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Разом з цим слід звернути увагу на зміст постанови Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 161/20630/18, де зазначено аналіз частини другої статті 134 ЦПК України про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Щодо отримання професійної допомоги відповідачем ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 07.10.2024 між відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатом Хворост Д.М.
На підтвердження наданих адвокатом послуг подано відповідний Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 07.10.2024, згідно якого адвокат виконав, а клієнт прийняв послуги за договором, а саме консультування клієнта, надано аналіз матеріалам позовної заяви, проаналізовано судову практику, написання та подання до суду відзиву на позовну заяву, подані адвокатські запити, підготовку та подачу до суду клопотання про витребування доказів, підготовка та подача до суду заперечень на відповідь на відзив, підготовка та подача до суду клопотання про долучення доказів, представлення інтересів клієнта в судових засіданнях 10.12.2024, 20.01.2025, 24.02.2025. Сума гонорару станом на 28.02.2025 складає 10 000 грн., яка сплачена готівкою у зазначену дату та підтверджується квитанцією (том1 а.с. 80-81). Крім того, надано детальний опис виконаних робіт (том 1 а.с. 79).
Таким чином на підтвердження витрат на правничу допомогу представником відповідача надано: договір про надання правничої допомоги, акт приймання- наданої правничої допомоги від 28.02.2025.
З тексту рішення суду вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, та становлять у відсотковому співвідношенні 72 %. Відтак, виходячи із загального розміру вартості правничої допомоги заявленої сторонами, сума що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 , на користь позивачки ОСОБА_1 становить 6 480 грн.
В той же час, з позивачки ОСОБА_1 пропорційно до відмовленої частини позовних вимог, на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 2 800 грн.
Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Верховний Суд в Постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
До того ж у додатковій постанові КГС ВС від 30.08.2023 № 911/3586/21 Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Разом з тим, судові витрати пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності справи, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію співрозмірності витрат на правничу допомогу з розміром задоволених позовних вимог, а також враховуючи те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу професійну допомогу, яка заявлена до відшкодування позивачкою ОСОБА_1 до 2 800 грн., які є співмірними з розміром задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З огляду на часткове задоволення позову, зменшену суму витрат на професійну допомогу, які понесла позивачка ОСОБА_1 під час розгляду справи, та встановлений судом розмір судових витрат на правничу допомогу, які сторони понесли на рівні 2 800 грн. кожна, суд дійшов висновку про звільнення позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 від обов'язку сплачувати одна одній частину судових витрат.
Керуючись статтями 133, 141, 270 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву представниці позивачки - адвоката Щепіної О.В. та заяву представниці відповідача - адвоката Хворост Д.М. задовольнити частково.
В порядку ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з врахуванням часткового задоволення позову та заяв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, звільнити сторони від обов'язку сплачувати одна одній судові витрати на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додатково рішення складено 17.03.2025.
Головуюча Л.Є. Петренко