Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1384/24
Провадження № 1-кп/382/56/25
17 березня 2025 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024111100001134, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працевлаштованого, з середньою освітою, маючий на утриманні трьох неповнолітніх дітей 2009, 2011 та 2016 року народження, розлучений, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
04 червня 2024 року, близько 13 години 10 хвилин, будучи в стані алкогольного сп?яніння, ОСОБА_4 , в порушення вимог пункту 2.9 ПДР України, керуючи технічно-справним автомобілем марки "Mitsubishi Outlander" державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався проїжджою частиною вулиці Дарницька в місті Яготині Бориспільського району Київської області, в напрямку залізничної станції "Яготин". Відразу після цього, в межах перехрестя нерівнозначних проїжджих частин вулиці Дарницька (другорядна) та вулиці Шевченка (головна) в місті Яготин Бориспільського району Київської області, ОСОБА_4 , по ходу свого руху, проявив неуважність під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не зреагував на її зміну, діючи з необережності, проявивши злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, не виконавши вимоги дорожнього знаку 2.1 (Дати дорогу) ПДР України, в порушення вимог пунктів 10.5, 16.11 ПДР України, при виконанні маневру правого повороту, допустив виїзд на зустрічну смугу руху де в подальшому зіткнувся передньою частиною кузова керованого ним автомобіля із передньою частиною автомобіля марки "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_3 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому 2-7-го ребер справа та 2-6-го ребер зліва, двобічний пневмоторакс, правобічний гемоторакс, рани в області лівого наколінника, вивих середньої фаланги 3-го пальця правої стопи, закритий перелом основної фаланги 4-го пальця правої стопи, рани голови, що оцінюється у сукупності та відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Грубе порушення, водія автомобіля марки "Mitsubishi Outlander" державний номерний знак НОМЕР_4 - ОСОБА_4 , вимог дорожнього знаку 2.1 (Дати дорогу) та пунктів 2.9, 10.5, 16.11 Правил дорожнього руху України, перебувають в прямому причинно-наслідковому зв?язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні (злочині) за ч. 1 ст. 286-1 КК України визнав в повному обсязі, щиро розкаявся.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 показав, що 04.06.2024 року біля 13 год. він керував технічно справним транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Обвинувачений вживав алкогольні напої (горілку, приблизно 0,7 літра) напередодні, вночі з 03 на 04.06.2024 у зв'язку із сімейними обставинами. Метою поїздки обвинуваченого із місця проживання ( АДРЕСА_2 ) до району "Супій" м. Яготина, яка займає 7-10 хв. в одну сторону, було придбати холодну мінеральну воду, оскільки в магазині біля місця проживання холодної не було. Після купівлі мінеральної води та виїжджаючи із вулиці Дарницька на перехрестя із вулицею Шевченка в місті Яготині, обвинувачений подивився ліворуч, потім увімкнув покажчик правого повороту та, повертаючи праворуч, не побачив автомобіль потерпілого, який рухався назустріч, й виїхав на зустрічну смугу руху, після чого сталося ДТП із автомобілем потерпілого, удар відбувся у передню праву частину автомобіля обвинуваченого. Після цього обвинувачений вийшов із автомобіля, взяв вогнегасник та почав заливати обидва автомобіля, щоб уникнути пожежі; поцікавився у потерпілого про його самопочуття, чи потрібна швидка допомога, а хто її викликав обвинувачений не пам'ятає, сам не викликав, працівників поліції не викликав. Огляд на стан сп'яніння обвинувачений пройшов в лікарні, результати йому відомі і не оспорювалися. Швидкість автомобіля потерпілого складала 50-55 км/год. Потерпілому збитки обвинувачений відшкодував повністю. Обвинувачений розлучений в березні 2023 року, на утриманні має чотирьох дітей (із них троє неповнолітніх), має хвору матір, якій допомагає, вину у вчиненому визнає, кається, від участі у слідчих дій не відмовлявся. Колишня дружина обвинуваченого разом із дітьми з весни 2022 року проживає в Ізраїлі, до України з моменту виїзду не приїжджали. Обвинувачений їм допомагає - щомісячно пересилає на "приватівську" карту у національній валюті або передає гроші кумою. Обвинувачений офіційно не працевлаштований, працює неофіційно.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що він 04.06.2024 року біля 13 год. керував автомобілем зі швидкістю до 50 км/год. зі сторони вокзалу по вулиці Шевченка в місті Яготині в напрямку центра. На перехресті він помітив автомобіль, який рухався зліва з правим поворотом і мав намір повернути праворуч назустріч руху потерпілого, транспортні засоби один одному не заважали. Потім побачив, що автомобіль перед ним пересік ліву смугу руху та "не вивертає" у повороті, потерпілий гальмував. За наслідком ДТП автомобіль потерпілого отримав пошкодження передньої частини (в центрі бампера), а потерпілий - травму грудної клітини. Швидка допомога доставила потерпілого до лікарні (перебував спочатку в реанімації, потім в м. Київ); обвинувачений допомагав із оплатою лікування. Обвинувачений відшкодував потерпілому завдані збитки, претензій матеріального чи морального характеру потерпілий до нього не має. На думку потерпілого до обвинуваченого необхідно застосувати не сувору міру покарання.
Допитана свідок ОСОБА_7 показала, що вона є співмешканкою обвинуваченого, біля двох років вони проживають у цивільному шлюбі. Вона є власником автомобіля, яким керував обвинувачений, безпосереднім свідком ДТП не була. В день події свідку подзвонив обвинувачений та повідомив про аварію, потім свідок на таксі приїхала на місце ДТП, де вже перебували працівники швидкої допомоги та поліції, побачила два ушкоджених автомобіля, потерпілого не бачила. Потім обвинуваченого повезли на огляд. Зранку 04.06.2024 року обвинувачений перебував разом зі свідком у її будинку ( АДРЕСА_2 ), де вони разом проживають, при свідку обвинувачений алкогольні напої не вживав, ознак алкогольного сп'яніння свідок цього дня не бачила, автомобілем обвинувачений користувався за згодою свідка. Зранку обвинувачений сказав свідку, що поїде "до хати до своєї, а тоді води купить і приїде додому". Також свідок зазначила, що вона не знала "що він там щось вживав".
Вина ОСОБА_4 у інкримінованому кримінальному правопорушенні за ч. 1 ст. 286-1 КК України доводиться дослідженими в судовому засіданні у своїй сукупності доказами:
- рапортом старшого інспектора чергового СРПП ВП № 2 (м. Яготин) Бориспільського РУП ГУНП в Київській області від 04.06.2024 року;
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.06.2024 року;
- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.06.2024 року;
- ілюстративною таблицею до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.06.2024 року;
- протоколом огляду транспортного засобу від 04.06.2024 року та ілюстративною таблицею до нього;
- протоколом огляду транспортного засобу від 04.06.2024 та ілюстративною таблицею до нього;
- висновком експерта №СЕ-19/111-24/34322-ІТ від 19.06.2024 році, в якому зазначено, Що "Система робочого гальмівного автомобіля "Mitsubishi Outlander", номерний знак НОМЕР_4 на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Рульове керування автомобіля "Mitsubishi Outlander", номерний знак НОМЕР_1 на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Підвіска автомобіля "Mitsubishi Outlander", номерний знак НОМЕР_5 на момент огляду знаходяться в технічно-несправному, працездатному стані, через зміщення правої передньої стійки-амортизатора та правого переднього важеля підвіски. Дані несправності стались в процесі ДТП. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено";
- висновком експерта №СЕ-19/111-24/34269-ІТ від 19.06.2024 році, в якому зазначено, "Система робочого гальма автомобіля "ВАЗ 21099", держаний номерний знак НОМЕР_2 на момент огляду находиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Рульове керування автомобіля "ВАЗ 21099", держаний номерний знак НОМЕР_2 на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Підвіска автомобіля "ВАЗ 21099", держаний номерний знак НОМЕР_6 на момент огляду знаходиться в технічно-несправному, непрацездатному стані, через деформацію та зміщення правого переднього важеля підвіски та правої передньої стійки-амортизатора. Дані несправності виникли в процесі дорожньо-транспортної пригоди. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено";
- висновком експерта №СЕ-19/111-24/34266-ІТ від 26.06.2024 році, в якому зазначено, "В момент первинного контакту автомобіль "Mitsubishi Outlander", номерний знак НОМЕР_7 контактував своєю передньою частиною із передньою частиною автомобіля "ВАЗ 21099", номерний знак НОМЕР_8 . В момент первинного контакту повздовжні осі автомобіля "Mitsubishi Outlander", номерний знак НОМЕР_4 та автомобіля "ВАЗ 21099", номерний знак НОМЕР_2 були розташовані під кутом близько 170=5. Зіткнення автомобіля "Mitsubishi Outlander", номерний знак НОМЕР_4 та автомобіля "ВАЗ 21099", номерний знак НОМЕР_6 сталось на проїзній частині вул. Шевченка на смузі для руху в напрямку до центру міста, в районі подряпини на дорожньому покритті (позначка 1 схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди)";
- компакт-диском з відеозаписом від 04.06.2024 року, переглянутим в судовому засіданні, та протоколом огляду до нього від 06.06.2024 року;
- висновком експерта №СЕ-19/111-24/34326-ФП від 26.06.2024 році, в якому зазначено, "Виходячи до даних відеофайлу "Шевченка-Гостелло_Оглядова_ 20240604130658_to_20240604130807.mp4" та вихідних даних, - середня швидкість руху автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", державний номерний знак НОМЕР_5 , перед зникненням з поля зору відеокамери становила 56,92 км/год ± 0,44 км/год.";
- довідкою КНП "Яготинської центральної міської лікарні"" від 04.06.2024 року;
- копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого 1981 відділення хірургічного профілю/хірургічні ліжка від 05.06.2024 року;
- копією протоколу КТ дослідження від 04.06.2024 року;
- копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 181303;
- висновком № 66д від 01.07.2024 року, в якому зазначено "При вивченні медичних документів гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено ушкодження: закриті переломи 2-7-го ребер справа та 2-6-го ребер зліва, двобічний пневмоторакс, правобічний гемоторакс, рана в області лівого надколінника, вивих середньої фаланги 3-го пальця правої стопи, закритий перелом основної фаланги 4-го пальця правої стопи, рани голови. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, або при падінні на такі, можливо в час та за обставин, вказаних в постанові та запитанні №2 постанови, оцінюються в сукупності і згідно "Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров?я більш як 21 день";
- копією журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КПН "Яготинська ЦМЛ";
- копією медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 12 від 04.06.2024 року, в якому в графі "16. Відомості про останнє вживання алкоголю або наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: суб'єктивні та об'єктивні (згідно з документами, іншими джерелами)" зазначено "випив 2 чашки горілки ?05-00 04.06.2024 (зі слів)". В графі "17. Запах алкоголю з рота" зазначено "присутній". В графі "18. Використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі (відповідно до встановленого рівні). Час обстеження, назва спеціального технічного засобу, за наявності - його номер, дата останньої повірки, результат обстеження" зазначено "14 год. 30 хв. 04.06.2024 - 3,4 ‰. "Обстеження через 20 хвилин. Час обстеження, назва спеціального технічного засобу, за наявності - його номер, дата останньої повірки, результат обстеження" зазначено "14 год. 50 хв. 04.06.2024 - 3,3 ‰". В графі "20. Висновок та діагноз за результатами огляду" зазначено "Алкогольне сп'яніння";
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 12 від 04.06.2024 року, в якому в графі "10. Висновок огляду" зазначено " ОСОБА_4 перебуває в стані алкогольного сп'яніння";
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.06.2024 року та ілюстративною таблицею до нього;
- висновком №СЕ-19/111-24/38618-ІТ від 15.07.2024 року в якому зазначено, що "В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля "Mitsubishi Outlander", номерний знак НОМЕР_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.5, п.п. б) п. 12.9., п. 16.11. та дорожнього знаку 2.1. "Дати дорогу" Правил дорожнього руху України. За даних дорожніх обставин, технічна можливість попередження зіткнення з автомобілем "ВАЗ 21099", номерний знак НОМЕР_6 водієм автомобіля "Mitsubishi Outlander", номерний знак НОМЕР_5 полягала у виконанні ним вимог п. 10.5, п. 16.11. та дорожнього знаку 2.1. "Дати дорогу" Правил дорожнього руху України. Тобто, при виконанні вимог п. 10.5, п. 16.11. та дорожнього знаку 2.1. "Дати дорогу" Правил дорожнього руху України, водієм автомобіля "Mitsubishi Outlander", номерний знак НОМЕР_5 мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем "ВАЗ 21099", номерний знак НОМЕР_6 , нащо у нього не було перешкод технічного характеру. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля "Mitsubishi Outlander", номерний знак НОМЕР_4 вбачаються невідповідності " вимогам п. 10.5, п.п. б) п. 12.9., п. 16.11. та дорожного знаку 2.1. "Дати дорогу" Правил дорожнього руху України. Невідповідності в діях водія автомобіля "Mitsubishi Outlander", номерний знак НОМЕР_5 у виконанні вимог п. 10.5, п. 16.11. та дорожнього знаку 2.1. "Дати дорогу", з технічної точки зору, перебувають у причинному зв?язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. 4. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля "ВАЗ 21099", номерний знак НОМЕР_9 повинен був діяти відповідно до вимог повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. 5. За даних дорожніх обставин, при заданому комплексі вихідних даних, водій автомобіля "ВАЗ 21099", номерний знак НОМЕР_2 , не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем "Mitsubishi Outlander", номерний знак НОМЕР_5 шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху. 6. В заданій дорожній ситуації, в діях водія автомобіля "ВАЗ 21099", номерний знак НОМЕР_10 невідповідностей у виконанні вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які б могли перебувати в причинному зв?язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зору, не вбачається".
Приписами ст. 91 КПК України установлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню (серед іншого), подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують чи пом'якшують покарання.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора, а в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно з ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства та закріплені в статті 129 Конституції України.
Національне законодавство України узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, що сформульована зокрема у п. 43 рішення від 14.02.2008 в справі "Кобець проти України" (з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини"), згідно яких "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом".
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом кримінального провадження, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння (постанови Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 705/623/18, від 17 квітня 2019 року у справі №472/342/16-к, від 11 лютого 2021 року у справі № 462/3062/16-к).
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ч. 1 ст.11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Суд зазначає, що для вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинений злочин в обов'язковому порядку мають бути встановлені усі елементи складу злочину, зокрема, об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона, а обов'язок доведення наявності вказаних елементів покладається на сторону обвинувачення.
Диспозиція ст. 286-1 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286-1 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2, 3 або ст. 286-1 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причиновому зв'язку. Таким чином, об'єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - ч. 1; тяжке тілесне ушкодження - ч. 2, спричинили смерть потерпілого - ч. 3; загибель кількох осіб - ч. 4; причиновий зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Діяння полягає в порушенні Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп'яніння. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причиновий зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286-1 КК України.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286-1 КК України, тобто знаходилися у причиновому зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Вказана правова позиція відображена в Постанові Верховного суду від 21.08.2019 у справі № 682/956/17.
За змістом закону порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286-1 КК України, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) керування особою у стані сп'яніння; в) настанні суспільне небезпечних наслідків заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і г) причинному зв'язку між порушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.
Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що ОСОБА_4 порушив вимоги дорожнього знаку 2.1, пунктів 2.9, 10.5, 16.11 Правил дорожнього руху України, що перебувають в прямому причинно-наслідковому зв?язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, і зазначені дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Сукупність наведених і вивчених в судовому засіданні доказів, підтверджує вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочинному діянні, і, аналізуючи наведені докази у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, вони узгоджуються між собою і є достатніми для постановлення обвинувального вироку. Таким чином, аналізуючи вищевикладені докази у їх сукупності, виходячи з принципів законності, об'єктивності, справедливості та розумності, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про обґрунтованість обвинувачення, яке є предметом даного кримінального провадження, та приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Суд також враховує вимоги статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує, що ОСОБА_4 вперше вчинив нетяжкий необережний злочин, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, із середньою освітою, офіційно непрацевлаштований, інвалідом певної групи не являється, на диспансерному обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо; розлучений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та матір пенсійного віку, а також те, що потерпілий на суворому покаранні не наполягав.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставини, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Під час судового розгляду, детально проаналізувавши поведінку обвинуваченого до вчинення інкримінованого злочину, його поведінку після його вчинення, наслідки суспільно-небезпечного діяння, зваживши на всі обставини кримінального провадження у їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 буде призначення йому покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 286-1 КК України КК України у виді позбавлення волі на певний строк, чим буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.
Таким чином, враховуючи викладене та призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності до положень ст. ст. 65-67 КК України, суд враховує відсутність обтяжуючих покарання обставин, сукупність усіх характеризуючих обставин, обстановку та спосіб вчинення злочинних діянь та наслідки, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який усвідомлює суспільну небезпеку вчиненого та його наслідки, матеріальний та сімейний стан, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, а також дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого злочину, відшкодування шкоди потерпілому, думку потерпілого щодо покарання.
У зв'язку з цим суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України, передбаченого санкцією, у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов'язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття "покарання" у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
Підстав для застосування положень ст. 75 КК України з огляду на положення її частини першої суд не вбачає.
Суд враховує підвищену суспільну небезпечність дій обвинуваченого; керування в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки такого діяння. Зокрема, водій у стані сп'яніння становить загрозу для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху, а також безпосередньо для себе особисто, та, серед іншого, власності третіх осіб.
Щодо доводів захисника про можливість застосування положення ч. 1 ст. 69 КК України та призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної статті, суд зазначає наступне.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Суд зазначає, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: 1) вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; 2) вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, поведінкою особи під час вчинення кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд має виходити з системного тлумачення положень статей 66 та 69 КК України й тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів кримінального правопорушення, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
Як вбачається з доводів сторони захисту, він просить при призначенні основного покарання застосувати положення ст. 69 КК України з урахуванням пом'якшуючих обставин, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку. Крім цього, врахувати, що обвинувачений раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався; характеризується позитивно за місцем свого проживання та роботи; має на утриманні трьох неповнолітніх дітей 2009, 2011 та 2016 року народження, а також є батьком повнолітньої дитини 2006 року народження, які хоч і не проживають з ним, але перебувають на його утриманні; має на утриманні матір пенсійного віку, яка потребує допомоги у зв'язку з захворюваннями; вперше вчинив необережне кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів; у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Разом з тим стороною захисту не вмотивовано, яким чином зазначені обставини знижують суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_4 діяння й, відповідно, знижують ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Ті обставини, що обвинувачений має на утриманні дітей та матір, не дають підстав для застосування положень ст. 69 КК, оскільки вони не були стримуючим фактором належної поведінки обвинуваченого та не завадили його злочинним діям.
Керування в стані алкогольного сп'яніння є суспільно небезпечним порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, що обумовлено тим, що водій у стані сп'яніння є загрозою як для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху, так і для самого себе та власності третіх осіб. Дорожньо-транспортна пригода, в якій потерпілому було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, виникла внаслідок того, що обвинувачений своїми діями порушив норми правил дорожнього руху, які регламентують безпечне управління транспортним засобом, яких мав беззастережно дотримуватись, що призвело до зазначених наслідків та свідчить про підвищену суспільну небезпеку винного.
Крім того, суд звертає увагу та те, що думка потерпілого щодо призначення покарання не є вирішальною при прийнятті відповідного рішення судом, з огляду на конкретні обставини справи, і вона підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 65 КК України.
Суд дійшов переконання, що встановлені у кримінальному провадженні обставини, які пом'якшують покарання, за своєю суттю та вагомістю не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, і самі по собі вони не можуть бути безумовною підставою для застосування ст. 69 КК України, проте у своїй сукупності дали суду підстави для призначення мінімального основного і додаткового покарання, передбаченого в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Також суд звертає увагу й те, що в даному випадку призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, є не лише мінімальним у межах санкції цієї статті, а й найменшим з можливих, передбачених для цього виду покарання з урахуванням ст. 63 КК України.
Як вже зазначалося судом вище, призначене ОСОБА_4 покарання відповідає статтям 50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним та іншими особами нових злочинів.
Враховуючи вищевикладене, суд в даному випадку не вбачає підстав для застосування положення ч. 1 ст. 69 КК України для призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної статті.
Частиною 5 ст. 72 КК України передбачено, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування. Тож вирішуючи питання щодо зарахування строків покарання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує, що обвинувачений був затриманий 04.06.2024 року (14 год. 30 хв.). Ухвалою суду від 06.06.2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту. Таким чином, ОСОБА_4 , необхідно зарахувати в строк відбування покарання період його попереднього ув'язнення (затримання) у цьому кримінальному провадженні з 04.06.2024 року по 06.06.2024 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Накладений арешт ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 12.06.2024 року необхідно скасувати. Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України. На підставі ст. ст. 122, 124 КПК України необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта, в сумі 18 553,36 грн.
З огляду на клопотання прокурора про обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, враховуючи положення п. 14 ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 177, ст. 178 КПК України, суд, із врахуванням встановлених обставин, вважає за необхідне до набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло в період з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. та зобов'язати його виконувати обов'язки, які випливають із положень ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 122, 174, 177-178, 368-371, 373-374, 376, 392-393, 395, 615 КПК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня його фактичного затримання після набрання вироком законної сили та приведення його до виконання.
Обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Зобов'язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду та на підставі ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: не відлучатись із населеного пункту, у якому проживає, без дозволу суду, прокурора; повідомляти суд, прокурора про зміну свого місця проживання та /або роботи; здати на зберігання прокурору, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зарахувати в строк відбування покарання період його попереднього ув'язнення (затримання) у цьому кримінальному провадженні з 04.06.2024 року по 06.06.2024 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Скасувати накладений ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2024 року арешт на вилучене 04 червня 2024 року в ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, за адресою: Київська область, Бориспільський район, м. Яготин, перехрестя вул. Шевченка та вул. Дарницька, а саме : автомобіль марки "Mitsubishi Outlander" державний номерний знак НОМЕР_4 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , та автомобіль марки "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_9 , належний на праві приватної власності ОСОБА_6 , які поміщені на спеціальний майданчик утримання транспортних засобів, що розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Семенівка, вул. Піщана, 15.
Речові докази: автомобіль марки "Mitsubishi Outlander" державний номерний знак НОМЕР_4 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_7 ; автомобіль марки "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_9 , належний на праві приватної власності ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_6 ;
- компакт-диск для лазерних систем зчитування марки "ALERUS" DVD-R об?ємом 4.7Gb/120min на якому зафіксовано обставини та механізм вчинення кримінального правопорушення, залишити при матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в розмірі у сумі 18 553,36 грн.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення через Яготинський районний суд Київської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вручити учасникам судового провадження повний текст вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_1