Справа № 583/4234/23
Провадження № 2/369/1165/25
17.03.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Маснюк А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 568/4234/23 за позовом Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання освітніх послуг,
У серпні 2023 року Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв (далі - КМАЕЦМ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання освітніх послуг.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилаються на те, що 01 вересня 2021 року КМАЕЦМ та ОСОБА_1 уклали договір про навчання № 170-Б-21. Також з 01 вересня 2021 року ОСОБА_1 було зараховано наказом ректора КМАЕЦМ від 12 серпня 2021 року до складу студентів КМАЕЦМ 1 курсу денної форми здобуття освіти за спеціальністю 026 Сценічне мистецтво за кошти фізичних та/або юридичних осіб. За умовами договору позивач взяв на себе зобов'язання здійснити підготовку відповідача за денною формою освіти за освітньою програмою «режисура» за спеціальністю «026 Сценічне мистецтво для здобуття ступеня вищої освіти бакалавр. Наказом ректора КМАЕЦМ від 06 червня 2023 року № 40-с студентку ОСОБА_1 відраховано зі складу студентів КМАЕЦМ за невиконання умов договору № 100/21. Станом на 14 липня 2023 року ОСОБА_1 мала заборгованість з оплати навчання у розмірі 17 200 грн. Позивач направив відповідачу вимогу про повернення заборгованості, однак вимогу задоволено не було. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язання з повернення коштів позивач вважає за можливе покладення на відповідача додаткової відповідальності у вигляді пені у розмірі 4 712,32 грн.
Враховуючи наведене, позивач просить суд:
1.Стягнути з ОСОБА_1 на користь КМАЕЦМ заборгованість за освітні послуги у розмірі 17 200 грн та пеню у розмірі 4 712,32 грн;
2.вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 10 жовтня 2023 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області передав справу за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У відзиві на позов від 16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 зазначає, що заперечує проти позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що освітня послуга їй не надавалася. Відповідач визнає факт укладення договору про надання освітньої послуги, однак зауважує, що перед початком другого семестру 2023 року прийняла рішення про припинення навчання з огляду на сімейні обставини та побутові проблеми, пов'язані з військовими діями. Відповідач наполягає на тому, що повідомляла куратора своєї групи про намір припинити навчання з початку семестру, однак її почали вмовляти не забирати документи на випадок зміни її намірів. Отже, відповідач не скористалася жодного дня семестрі наданими їй освітніми послугами, а позивач не довів факт використання нею послуги, зокрема у другому семестрі 2023 року. Сам факт наявності договору про надання освітніх послуг відповідач вважає недостатнім для підтвердження факту надання освітніх послуг. Відповідач зауважує, що позивач умисно порушив власний документообіг стосовно своєчасності відрахування студента. Такі дії відповідач вважає зловживанням правами для отримання неправомірної вигоди. Також відповідач зазначає, що не отримувала претензію від позивача про сплату коштів.
У відповіді на відзив КМАЕЦМ посилається на те, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач покладені на нього за договором обов'язки виконав у повному обсязі, натомість відповідач цього не зробила, чим порушила умови договору. Доводи відповідача позивач вважає необґрунтованими та такими, які не спростовують порушення відповідачем умов договору про надання освітніх послуг.
У запереченнях на відповідь на відзив ОСОБА_1 посилається на те, що позивач все ще не надав доказів на підтвердження факту надання їй освітньої послуги у першому семестрі 2023 року. При цьому зауважує, що оплата за надання послуги здійснюється за 5 днів до початку навчального семестру. У разі відсутності такої оплати освітні послуги позивач не надає, а такі студенти підлягають відрахуванню. Однак, з незрозумілих підстав позивач відрахував ОСОБА_1 не на початку семестра, а після його закінчення. Такі обставини свідчать про те, що у відповідача не виник обов'язок зі сплати коштів за освітні послуги, які їй не були і не могли бути надані.
Розпорядженням керівника Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2024 року № 668 справу передано для повторного автоматизованого розподілу та призначено суддів Фінагеєвій І.О.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позов підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, представник відповідача надав заяву про розгляд справи за його відсутності проти задоволення позову заперечував.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд встановив, що 12 серпня 2021 року Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв (далі - КМАЕЦМ) уклала договір з ОСОБА_1 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 100/21 з денною формою навчання з освітнім рівнем бакалавра за спеціальністю “026 Сценічне мистецтво». Зазначений договір є невід'ємним додатком до договору про навчання № 170-5-21 від 01 вересня 2021 року.
На підставі наказу КМАЕЦМ № 441-с від 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 зараховано з 01 вересня 2021 року студентом 1-го курсу денної форми здобуття освіти за спеціальністю за кошти фізичної особи.
01 вересня 2021 року КМАЕЦМ та ОСОБА_1 уклали договір про навчання № 170-5-21, за умовами якого КМАЕЦМ брала на себе зобов'язання з підготовки ОСОБА_1 за освітньою програмою “Режисура» за спеціальністю “026 сценічне мистецтво» для здобуття ступеня вищої освіти “Бакалавр».
Наказом КМАЕЦМ від 06 червня 2023 року № 40-с ОСОБА_1 відраховано зі складу здобувачів Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв з 06 червня 2023 року за невиконання умов договору від 12 серпня 2021 року № 100/21.
Згідно з індивідуальними навчальними планами студента ОСОБА_1 на 2021-2022 навчальний рік та на 2022-2023 навчальний рік в другому семестрі індивідуального плану на 2022-2023 навчальний рік відсутні відмітки про отримання ОСОБА_1 результатів оцінювання якості знань за відповідними назвами освітних компонентів.
14 липня 2023 року КМАЕЦМ направила ОСОБА_1 претензію про перерахування протягом семи днів з моменту направлення зазначеної претензії заборгованості у розмірі 17 200 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Під час ухвалення рішення на суд покладено обов'язок вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями частини п'ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частинами четвертою-шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини з надання послуги позивачем та оплати зазначеної послуги відповідачем.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 1.2 Договору від 12 серпня 2021 року № 100/21 предметом цього договору є фінансові зобов'язання замовника щодо оплати освітньої послуги.
У пункті 2.3 договору встановлено, що замовник ОСОБА_1 зобов'язана своєчасно вносити оплату за надання платної освітньої послуги в розмірах, у терміни та в порядку, встановлених цим договором.
Відповідно до пункту 3.1 загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 137 600 грн, зокрема за 2022-2023 навчальний рік - 34 400 грн.
Згідно з пунктом 3.3 договору замовник вносить плату щосеместрово не пізніше, ніж за п'ять днів до початку семестру. Кожний навчальний рік складається з двох семестрів. Для фінансових розрахунків осінній семестр (5 місяців) починається 01 вересня і закінчується 31 січня, а весняний (5 місяців) - 01 лютого і закінчується 30 червня (пункт 3.3.1 договору).
Відповідно до положень пункту 4.1 договору у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність відповідно до закону.
Отже, за спірним договором сторона позивача зобов'язувалася надати відповідачу освітні послуги, а відповідач у визначеному договором порядку зобов'язаний сплатити вартість освітньої послуги, наданої йому.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
За змістом приписів статей 614, 615 ЦК України Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Так сторони заявляють, що порушення зобов'язання полягало у несплаті ОСОБА_1 плати за надання навчальних послуг у другому семестрі 2022-2023 навчального року.
Позивач стверджує, що станом на 14 липня 2023 року за ОСОБА_1 була нарахована заборгованість у розмірі 17 200 грн з оплати навчання. Несплата коштів стала підставою для вжиття наслідків порушення зобов'язання шляхом відрахування зі складу здобувачів освіти КМАЕЦМ ОСОБА_1 .
Отже, з'ясуванню підлягає порядок внесення оплати за навчання та порядок і способи застосування до відповідача наслідків порушення зобов'язання з оплати вартості навчання.
За змістом пунктів 3.3, 3.3.1 договору в порядку оплати вартості навчання на ОСОБА_1 покладався обов'язок з оплати вартості навчання у другому семестрі 2022-2023 навчального року у строк не пізніше, ніж за п'ять днів до початку семестру, тобто до 01 лютого 2023 року.
За змістом пункту 5.3.5 договору договір припиняється (розривається) у разі відрахування здобувача.
Закон України «Про вищу освіту» встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях
За змістом частини першої статті 46 зазначеного Закону підставами для відрахування здобувача вищої освіти є , зокрема, порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання.
Частиною п'ятою зазначеної статті в редакції, чинній станом на 01 лютого 2023 року (початок спірного навчального семестру та граничний строк оплати вартості навчання протягом зазначеного семестру) встановлено, що порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, а також порядок надання їм академічної відпустки визначаються положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Поновлення та переведення здобувачів вищої освіти здійснюється з урахуванням вимог до вступників на відповідні освітні програми.
Питання відрахування та поновлення студентів закладів вищої освіти станом на 01 лютого 2023 року було врегульоване Положенням про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року № 245. Однак, зазначене положення не містить роз'яснення щодо моменту, з якого заклад освіти зобов'язаний відрахувати студента за порушення умов договору про надання освітніх послуг, зокрема за несплату вартості зазначених послуг у строк, встановлений договором.
За таких умов суд аналізує спірні правовідносини через призму узагальнених цивільним законодавством понять щодо моментів порушення умов зобов'язання та моменту вжиття заходів щодо покладення відповідальності, визначеної договором, на порушника зобов'язання.
Позивач стверджує, що підставою для відрахування ОСОБА_1 стала несплата вартості навчання у другому семестрі 2022-2023 навчального року. Позивач наполягав на тому, що відповідач скористалася послугами за договором, однак не оплатила кошти за їх надання.
В матеріалах справи міститься копія звіту про виконання індивідуального плану ОСОБА_1 , за змістом якого відповідач не отримала жодного результату підсумкового контролю за кожним з зазначеного переліку навчальних дисциплін.
Однак, за змістом пункту пункту 3.3 спірного договору позивач набув право на відмову у наданні послуги з надання платної освітньої послуги після спливу п'ятиденного строку до початку семестру, а саме після 01 лютого 2023 року. Отже, з зазначеного моменту відповідно до приписів статті 46 Закону України «Про вищу освіту» у позивача виникло право відрахування студента внаслідок порушення строку оплати вартості послуги, визначеного договором.
Суд надає оцінку аргументам позивача про надання послуги відповідачу, поясненням ОСОБА_1 щодо висунення вимоги позивачу про припинення надання послуги за спірним договором у зв'язку з сімейними обстави нами, воєнними діями, а також доказам у справі на підтвердження зазначених обставин та наголошує на тому, що в контексті приписів 77, 80 ЦПК України матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження факту надання відповідачу освітньої послуги у період другого семестру 2022-2023 навчального року, а також доказів узгодження сторонами питання щодо подальшого надання позивачем освітньої послуги в період з 01 лютого 2023 року до 30 червня 2023 року за умови несплати відповідачем її вартості.
За таких умов підстава для настання відповідальності ОСОБА_1 за порушення умов договору настала 02 лютого 2023 року.
Позивач не надав доказів відвідування відповідачем занять протягом другого семестру 2022-2023 навчального року.
З цього приводу суд надає оцінку також положенням пункту 3.8 договору, за змістом якого у разі дострокового припинення (розірвання) договору кошти, що були внесені замовником як плата за надання платної освітньої послуги, повертаються йому протягом п'яти банківських днів у розмірі, пропорційному використаним середньомісячним витратам КМАЕЦМ на навчання здобувача на дату розірвання цього договору. У разі відрахування здобувача до закінчення певного місяця, під час повернення коштів витрати КМАЕЦМ за цей місяць обраховуються як за певний місяць.
Умови зазначеного пункту договору дають підстави для висновку про можливість відрахування позивачем здобувача освіти за умови порушення умов договору задовго до закінчення навчального семестру, тобто сторони у договорі не погоджували обов'язковою умову відрахування здобувача освіти після закінчення навчального семестру за умови несплати вартості навчання протягом зазначеного семестру у встановлений договором строк.
За таких умов суд дійшов висновку про недоведеність позивачем потреби у відрахуванні ОСОБА_1 саме після закінчення другого семестру 2022-2023 навчального року, вартість навчання в якому не була оплачена до його початку, та як наслідок покладення надмірної відповідальності за порушення відповідачем умов договору шляхом стягнення вартості освітньої послуги, отримання відповідачем якої позивач у визначений законом спосіб не довів.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги недоведені, а отже у їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання освітніх послуг відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І. О. Фінагеєва