Справа № 368/109/25
2/368/399/25
Рішення
Іменем України
"13" березня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Іванюти Т.Є.
при секретарі Вареник О.Л.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м.Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кагарлицької міська рада Обухівського району (м.Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, 1) про припинення права власності на майно, переведення прав забудовника житлового будинку і порядку спадкування, -
встановив :
Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
Після смерті матері відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме, жиловий будинок у АДРЕСА_2 .
За життя померла заповіту не складала.
Спадкоємцем за законом першої черги є позивач.
Однак, 28.04.2009 року у житловому будинок за адресою: АДРЕСА_2 виникла пожежа, під час якої вогнем було знищено крівлю та перекриття по всій площі будинку, пошкоджено стіни та перегородки. Вказане підтверджується довідкою Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області від 28.05.2009 року №124.
Через пожежу будинок не був повністю знищений, проте він більше не може вважатися тим самим об'єктом нерухомого майна, власником якого була ОСОБА_2 .
На замовлення Позивача ФОП ОСОБА_3 було виготовлено технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва (житловий будинок садибного типу) за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 11.12.2024 року.
Згідно з технічним паспортом, відсоток готовності незавершеного будівництва становить 56%.
Отже, оскільки спадкове майно становить собою об'єкт незавершеного будівництва, то позивач не може в загальному порядку оформити у спадщину житловий будинок у АДРЕСА_2 , що належав померлій ОСОБА_2 .
А тому, просить встановити факт належності ОСОБА_2 договору купівлі- продажу, посвідченого Обухівською державною нотаріальною конторою від 23.05.1991
року за реєстровим №493, 1/2 частини житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_2 ; припинити право власності померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та перевести та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 всі права забудовника житлового будинку (об'єкта незавершеного будівництва) за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі, але не виключно право здійснити державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок на своє ім'я, отримати на своє ім'я документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності на житловий будинок, а також, у разі необхідності, право завершення будівництва, здачі та введення житлового будинку в експлуатацію, а також інші права забудовника, які безпосередньо пов'язані з будівництвом вказаного житлового будинку та оформленням права власності на нього.
Позивач в підготовчому засіданні позов підтримав та просив його задоволити.
Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, просив слухати справу у їхню відсутність, проти позову не заперечує.
Відповідно до ч.4 ст.200 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України визнання позову відповідачем у підготовчому судовому засіданні є підставою для ухвалення судового рішення у справі.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_2 належав на праві приватної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно.
Згідно з ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно з ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За життя ОСОБА_2 заповіту на випадок своєї смерті не складала.
Спадкоємцем за законом першої черги до майна померлої ОСОБА_2 є її син - ОСОБА_1 .
Отже, ОСОБА_1 міг би успадкувати у власність вищевказаний житловий будинок, що належав ОСОБА_2 .
Проте, 28.04.2009 року у житловому будинок за адресою: АДРЕСА_2 виникла пожежа, під час якої вогнем було знищено крівлю та перекриття по всій площі будинку, пошкоджено стіни та перегородки. Вказане підтверджується довідкою Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області від 28.05.2009 року №124.
Через пожежу будинок не був повністю знищений, проте він більше не може вважатися тим самим об'єктом нерухомого майна, власником якого була ОСОБА_2 .
На замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_3 було виготовлено технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва (житловий будинок садибного типу) за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 11.12.2024 року.
Згідно з технічним паспортом, відсоток готовності незавершеного будівництва становить 56%.
Отже, оскільки спадкове майно становить собою об'єкт незавершеного будівництва, то ОСОБА_1 не може в загальному порядку оформити у спадщину житловий будинок у АДРЕСА_2 , що належав померлій ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. ст. 25, 30, 346 Цивільного кодексу України після смерті фізичної особи правоздатність її припиняється та вона не може набувати будь-яких прав, в тому числі права власності на нерухоме майно з видачею відповідного правовстановлюючого документу.
Частиною 1 ст. 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід припинення підлягають державній реєстрації, а відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Вирішення питання приналежності будинку можливе лише після прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності.
Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено.
Згідно ст. 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Частиною 1 ст. 178 ЦК України передбачено, що об'єкти цивільних прав (тобто і майнові права) можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Крім того, згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України, майном, як особливим об'єктом цивільних прав, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
З урахуванням викладеного, успадкувати право власності на житловий будинок померлої ОСОБА_2 позивач не може, оскільки воно фактично перестало існувати. Натомість, оскільки замість житлового будинку наразі існує об'єкт незавершеного будівництва, то спадкуванню підлягає право забудовника, яке за своїм змістом є майновим правом та входить до складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Пунктом 8 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 встановлено, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки входять до складу спадщини. Законодавством передбачено порядок прийняття в експлуатацію будівель інспекцією архітектурно-будівельного контролю за місцем їх розташування, який не може підмінятися судовим рішенням. Визнання права власності в порядку спадкування на недобудований будинок відповідно до чинного законодавства України неможливе. Потрібно визнати правильною практику судів щодо визнання за спадкоємцем майнових прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини.
У той же час слід припинити в судовому порядку право власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
Для оформлення спадщини своєї матері ОСОБА_2 07.01.2025 року позивач звернувся до державного нотаріуса Кагарлицької державної нотаріальної контори Грачової Л.І.
З листа державного нотаріуса Кагарлицької державної нотаріальної контори Грачової Л.І. від 07.01.2025 року №3/02-14 вбачається, що згідно з наданими документами, спадкодавцю належить на праві власності спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_2 , на підставі Договору купівлі-продажу. посвідченого Кагарлицькою державною нотаріальною конторою від 06.10.1988 року за реєстровим №2775; Договору купівлі-продажу. посвідченого Обухівською державною нотаріальною конторою від 23.05.1991 року за реєстровим №493 на ім'я « ОСОБА_4 », право власності зареєстроване Фастівським міжміським бюро технічної інвентаризації за « ОСОБА_2 », тоді як у свідоцтві про смерть вона значиться як « ОСОБА_2 ». Враховуючи зазначені розбіжності, видати свідоцтво про право на спадщину на ім'я позивача неможливо.
У той же час, згідно з довідкою виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 07.11.2003 року №9860, ОСОБА_4 , 1925 року народження, та ОСОБА_2 , 1925 року народження, є однією і тією ж самою особою.
Отже, додані до позовної заяви документи, які знайшли підтвердження в підготовчому засіданні, дають усі підстави стверджувати, що померлій ОСОБА_2 належав на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та що право забудовника вказаного житлового будинку може бути переведено на ОСОБА_1 в порядку спадкування.
Як було зазначено вище, згідно листа державного нотаріуса в документах є невідповідності у даних спадкодавця, а саме договір купівлі-продажу, посвідченого Обухівською державною нотаріальною конторою від 23.05.1991 року за реєстровим №493 укладений на ім'я « ОСОБА_4 », право власності зареєстроване Фастівським міжміським бюро технічної інвентаризації за « ОСОБА_2 », тоді як у свідоцтві про смерть вона значиться як « ОСОБА_2 ».
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно п. 12 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про становлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по- батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по-батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Отже, наявні всі підстави для встановлення факту належності спадкодавцю правовстановлюючого документа, а саме договору купівлі-продажу, посвідченого Обухівською державною нотаріальною конторою від 23.05.1991 року за реєстровим №493.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснено в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у Свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Дане стверджується копіями свідоцтва про смерть, свідоцтва про народження, договорів купівлі-продажу, довідкою КП КОР «Київське БТІ» від 20.12.2024 року № БЦ-2984, довідки Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області від 28.05.2009 року № 124, копією технічного паспорта на будинок, листа державного нотаріуса Кагарлицької державної нотаріальної контори Грачової Л.І. від 07.01.2025 року №3/02-14, довідкою виконкому Кагарлицької міської ради від 07.11.2003 року №9860.
А тому, суд вважає за необхідне встановити факт належності ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, посвідченого Обухівською державною нотаріальною конторою від 23.05.1991 року за реєстровим №493, 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; припинити право власності померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та перевести та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 всі права забудовника житлового будинку (об'єкта незавершеного будівництва) за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі, але не виключно право здійснити державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок на своє ім'я, отримати на своє ім'я документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності на житловий будинок, а також, у разі необхідності, право завершення будівництва, здачі та введення житлового будинку в експлуатацію, а також інші права забудовника, які безпосередньо пов'язані з будівництвом вказаного житлового будинку та оформленням права власності на нього.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 293, 315, 316 ЦПК України, ст.. 177, 178, 190, ЦК України, суд,-
Позовну заяву задоволити.
Встановити факт належності ОСОБА_2 договору купівлі- продажу, посвідченого Обухівською державною нотаріальною конторою від 23.05.1991 року за реєстровим №493, 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Припинити право власності померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та перевести та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 всі права забудовника житлового будинку (об'єкта незавершеного будівництва) за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі, але не виключно право здійснити державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок на своє ім'я, отримати на своє ім'я документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності на житловий будинок, а також, у разі необхідності, право завершення будівництва, здачі та введення житлового будинку в експлуатацію, а також інші права забудовника, які безпосередньо пов'язані з будівництвом вказаного житлового будинку та оформленням права власності на нього.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду. протягом 30 днів.
Повний текст рішення виготовлено 13.03.2025 року.
Суддя: Т.Є. Іванюта