Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/1994/24
Провадження по справі № 2/514/193/25
10 березня 2025 року с-ще Бессарабське
Тарутинський районний суд Одеської області:
у складі головуючого судді Кирилюк І.М.,
за участю секретаря судового засідання Делі-Іванової Я.Р.,
розглянувши в порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-
24 грудня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Тарутинського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їхніх малолітніх дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона з середини 2018 року до початку 2022 року перебували у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 та мешкала з ним за місцем його реєстрації в с. Острівець Коломийського району Івано-Франківської області. Від шлюбу у них народилося двоє дітей. З початком війни у 2022 році вона переїхали проживати з дітьми до себе додому в с. Рівне Болградського району Одеської області. Спільні з відповідачем діти проживають разом з нею, однак її особистого доходу недостатньо для забезпечення їхніх матеріальних потреб. В добровільному порядку відповідач ніякої матеріальної допомоги не надає, хоч і має таку можливість, оскільки є здоровим та працездатним, інших осіб на утриманні не має.
Ухвалою суду від 26.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
В судове засідання позивачка не з'явилися, від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі, у якій остання позов підтримала та не заперечувала щодо ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без повідомлення причини, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.
Враховуючи, що позивачка не заперечує щодо розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення по справі.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносин. Від шлюбу у сторін є двоє малолітніх дітей: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільні з відповідачем діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні, що підтверджується довідкою №659/17/9-15 від 29.10.2024, виданою старостою села Рівне Рівненського старостинського округу Бессарабської (Тарутинської) селищної ради Болградського району Одеської області.
Відповідно до вказаної довідки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та разом з нею проживають її малолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та знаходяться на її утриманні.
Крім того, позивач стверджує, що відповідач добровільно ніякої матеріальної допомоги дітям не надає, хоча є здоровим та працездатним, інших осіб на утриманніне має.
Судом беруться до уваги такі її доводи, оскільки вони відповідачем не спростовані.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)
З огляду на наведене, проаналізувавши встановлені вище обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача аліментів на користь позивача на утримання їхніх спільних неповнолітніх дітей.
Згідно із ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Тлумачення положень СК України свідчить про те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано.
Статтею 182 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, а також заважаючи на те, що з матеріалів справи не вбачається наявності у відповідача інших утриманців чи даних про його поганий стан здоров'я, який би перешкоджав йому у виконанні батьківських обов'язків щодо його неповнолітніх синів, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на користь позивача.
Вирішуючи питання розміру аліментів, суд відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Частиною 2 цієї статті встановлено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
За нормами Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти стягуються у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Зважаючи на встановлений ст. 180 Сімейного кодексу України спільний обов'язок обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дітьми повноліття.
Крім того, згідно п. 3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, вони стягуються з другої сторони пропорційно до задоволеною чи відхиленої частини вимог.
Тож, враховуючи, що позивачку звільнено від сплати судового збору, з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1211 гривень 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Острівець Городенківського району Івано - Франківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Рівне Тарутинського району Одеської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 (однієї третьої) частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш, ніж 50 % (п'ятдесяти відсотків) встановленого Законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24 грудня 2024 року і до досягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , включно.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Острівець Городенківського району Івано - Франківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.М. Кирилюк