10 березня 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду, кримінальне провадження №521/16186/24 щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, із середньою освітою, офіційно не працюючої, маючи на утриманні неповнолітню доньку, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
02.07.2024, приблизно о 06 годині 45 хвилин (більш точного часу встановити не вдалося), ОСОБА_6 , у порушення вимог п. 31.4.5 «б» та «г» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, керуючи технічно несправним автомобілем марки «CHEVROLET AVEO», з реєстраційним номером « НОМЕР_1 », здійснювала рух по першій смузі руху (якщо відраховувати з права на наліво по ходу напрямку руху даного автомобіля) проїзної частини вул. Ангарської у Хаджибейському районі м. Одеси з боку вул. Абрикосової в напрямку вул. Виноградної, на якій організовано двосторонній рух по двох смугам руху у кожному напрямку руху, із наявною на проїзній частині дорожньою розміткою 1.1., 1.3., 1.6, 1.14.1 згідно Правил дорожнього руху України.
Рухаючись у вказаному напрямку, на ділянці дороги, розташованій неподалік будинку №1 вул. Виноградна Хаджибейського району м. Одеси зі швидкістю, яка перевищувала 76-90 км/год, водій ОСОБА_4 , діючи необережно, у порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.9 «б», 12.3 Правил дорожнього руху, проявила неуважність та кримінальну протиправну недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, а також до дорожньої обстановки та її змінам, хоча зобов'язана була постійно її контролювати та мала таку можливість, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахувала дорожню обстановку, щоб постійно контролювати рух свого автомобіля та безпечно керувати ним, а при в'їзді на ділянку автодороги, де встановлено дорожні знаки 1.39 «Аварійно - небезпечна ділянка», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год», заборонялося перевищувати максимально допустиму швидкість руху, не впоралася з керуванням автомобіля, внаслідок чого виїхала на ліве узбіччя по ходу свого руху, після чого автомобіль продовжив рух та здійснила наїзд на нерухому перешкоду - дерево, розташоване за узбіччям.
У результаті дорожньо - транспортної пригоди:
- пасажир заднього правого пасажирського сидіння автомобіля марки «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », - ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми, закритої травми грудної клітки і живота, множинні садна правого передпліччя, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, від яких останній 09.07.2024 помер в КНП «МКЛ №11» ОМР. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_7 була поліорганна недостатність;
- пасажир заднього лівого пасажирського сидіння автомобіля марки «CHEVROLET AVEO» реєстраційний номер « НОМЕР_1 », - ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правого поперечного відростка 1-го поперекового хребця, забій правої нирки, забій м'яких тканин грудної клітки праворуч, які за критерієм тривалого розладу здоров'я строком понад 21 день, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Водій ОСОБА_4 своїми необережними діями у формі злочинної недбалості допустила порушення вимог п. 31.4.5 «б», п. 31.4.5 «г», п. п. 2.3 (б), п.п. 12.1, 12.9 «б», 12-3 Правил дорожнього руху України, а саме:
- п. 2.3 ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- п. 31.4.5 «б» ПДР «Шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини»;
- п. 31.4.5. «г» ПДР «На одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів»;
- п. 12.1 ПДР «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
- п. 12.9 «б» ПДР «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»;
- п. 12.3 ПДР «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.»
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнала повністю, підтвердила вищевикладені обставини та заявила про щире каяття у вчиненому. При цьому, обвинувачена надала пояснення, які повністю співвідносяться з обставинами, викладеними у обвинувальному акті.
Враховуючи те, що учасники судового засідання не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь - які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши положення ст. 349 КПК України та роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої.
Порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинене ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд керується загальними принципами призначення покарання, зазначеними в ст.ст. 50, 65 КК України.
Суд визнає пом'якшуючою покарання обставиною щире каяття обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, визначаючи щире каяття обвинуваченої пом'якшуючою покарання обставиною, суд враховує, що окрім визнання ОСОБА_4 факту вчинення кримінального правопорушення, відбулося ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання нею своєї провини у вчиненому, про що вона, ОСОБА_4 , висловив щирий жаль з приводу цього. Про щирість каяття, на думку суду, свідчить і факт надання обвинуваченою в суді правдивих показів, готовність нести покарання.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Крім того, суд приймає до уваги, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 притягується вперше, на обліку у лікаря - психіатра та наркологічному обліку не перебуває, має на утриманні неповнолітню доньку, за місцем попередньої роботи характеризується позитивно.
Потерпіла ОСОБА_9 , потерпілий ОСОБА_8 та його законний представник ОСОБА_10 надали до суду заяви про відсутність претензій до обвинуваченої ОСОБА_4 та не наполягали на застосуванні щодо обвинуваченої покарання, пов'язаного з позбавленням волі.
Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, наведених даних про особу обвинуваченої та інших обставин справи в їх сукупності, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства, у зв'язку із чим, вважає можливим застосувати до неї покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком. При цьому, суд вважає за необхідне призначати ОСОБА_4 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно ст. 124 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні у розмірі 12 495 гривень 12 копійок за проведення експертних досліджень підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 369-374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі якої призначити їй покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Згідно зі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 2 років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Контроль над поведінкою ОСОБА_4 покласти на органи з питань пробації за місцем проживання обвинуваченої.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси від 09.07.2024, - скасувати.
Речові докази, а саме:
- компакт - диск із відеозаписом руху автомобіля марки «CHEVROLET AVEO» реєстраційний номер « НОМЕР_1 » від 23.05.2024 по вул. Ангарській, - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », - повернути за належністю його власнику чи за дорученням власника іншій особі.
Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у сумі 12 495 гривень 12 копійок.
На вирок може бути подана сторонами апеляція в Одеській апеляційний суд через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_11