Справа №766/2443/25
Пров. №2/766/7970/25
17 березня 2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 17.02.2025 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з останнього на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову та до повноліття дитини; стягнути з відповідача судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 10 тис. грн.
В обґрунтування позову вказала, що перебувала у зареєстрованому 10.06.2011 року з відповідачем шлюбі, який заочним рішенням Волочанського районного суду Хмельницької області від 04.10.2022 року розірвано. Від подружніх відносин мають сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Син перебуває на її утриманні, відповідач з 2022 року матеріальної допомоги на утримання сина не надає, внаслідок чого змушена звернутися до суду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.02.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання щодо розгляду справи по суті на 17.03.2025 року.
03.03.2025 року відповідачем подано заяву, у якій вказав, що позовні вимоги про стягнення з нього аліментів в розмірі частини визнає, проти їх задоволення не заперечував. Просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 тис. грн, оскільки вважає, що вказана сума є завеликою з урахуванням в країні безкоштовного державного адвокатського супроводу, крім того, позивачка до нього з приводу аліментів не зверталась, тому мирного врегулювання і не могло бути.
Сторони в судове засідання не з'явилися, через канцелярію суду надали заяви про розгляд справи у відсутність, відповідач позов визнав.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши заяви сторін про розгляд справи у їх відсутність, ухвалив: розглядати справу у відсутність сторін.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року, визначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Сторони перебували у зареєстрованому 10.06.2011 року шлюбі, який заочним рішенням Волочинського районного суду Хмельницької області від 04.10.2022 року у справі №671/1049/22 розірвано. Рішення набрало законної сили 04.11.2022 року.
Від подружніх відносин сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 29.11.2011 року.
Відповідачем до заяви про визнання позовних вимог додано квитанції від 01.08.2024 р., 20.11.2024 року, 21.11.2024 року, 22.12.2024 року, 22.12.2024 року про переказ грошових коштів, в той же час, вказані квитанції не містять отримувача грошових коштів, зазначення призначення платежу тощо.
Крім того, посилання відповідача на те, що дитина протягом півтора роки проживала разом з ним після розлучення і того, що відповідачка не надавала матеріальної допомоги судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач, в період коли дитина проживала разом із ним не був позбавлений можливості звернення до суду з позовом про стягнення аліментів з позивачки.
Відповідач є працездатною людиною, відомостей про тяжкий стан здоров'я, перебування на обліку, наявність хронічних захворювань суду та інших утриманців суду не надано.
Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання сина, то кошти на його утримання (аліменти) присуджує суд.
За змістом статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Тобто, СК України визначає можливість стягнення аліментів у твердій грошовій сумі лише за заявою одержувача аліментів та не пов'язує це з заявою платника аліментів та мінливості його доходу.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З урахуванням того, що позивачкою визначено мінімально гарантований розмір аліментів на утримання однієї дитини, відповідачем позов визнано, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
У відповідності зі ст. 191 СК України аліменти підлягають присудженню з дня подачі позову, тобто з 17 лютого 2025 р.
Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачкою надано:
договір №124 про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2025 р. укладений між адвокатом Петрушанко О.Д. та ОСОБА_1 , за яким сторони погодили гонорар адвоката в розмірі 10 тис. грн.;
ордер на представлення інтересів ОСОБА_1 адвокатом Петрушанко О.Д. від 12.02.2025 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;
квитанцію №124 від 12.02.2025 р. про оплату ОСОБА_1 послуг адвоката в розмірі 10 тис. грн;
попередній розрахунок, у якому зазначено, що адвокатом виконано наступні роботи: пошук та вивчення законодавчих та нормативних-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогії категорії справ 2 години становлять 2 тис. грн., консультації, складання позовної заяви 4 год. 4 тис. грн, попереднє опрацювання матеріалів наданих клієнтом, усні консультації, роз'яснення, узгодження правової позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом 2 год. 4 тис. грн, всього витрачено 10 годин, оплата послуг здійснюється в сумі 10 тис. грн.
Велика Палата Верховного Суду, у справі № 910/12876/19, звернула увагу на те, що при зверненні з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, адвокатом повинно бути надано детальний опис витраченого часу на певний вид робіт (підготовка додаткових пояснень, підготовка до судових засідань, аналіз матеріалів судової справи, тощо).
Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Інформація, яка міститься в акті приймання-передачі виконаних робіт, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Також, відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 922/2604/20, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Отже, стороною, яка просить стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу, має бути надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази здійснення стороною таких витрат.
Проте, всупереч вищезазначеному, представником позивачки не було надано суду достатніх доказів понесених витрат, а саме: доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
В той же час, виходячи із наданого позивачкою попереднього розрахунку витрат, зважаючи на предмет спору, незначну складність справи, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, заперечень відповідача щодо вказаних витрат, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн є не співмірними зі складністю справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 2000,00 грн., з огляду на те, що справа про стягнення аліментів є малозначною, адвокат участі у розгляді справи не приймала, позивачка самостійно направила заяву про розгляд справи у відсутність, крім того, адвокатом у попередньому розрахунку зазначено про виконану роботу по справі №542/601/22, що не має жодного відношення до справи про стягнення аліментів.
Крім того, з огляду на те, що справа розглянута за відсутності сторін в спрощеному позовному провадженні, справа є малозначною, не складною, оскільки розмір аліментів визначений у мінімальному гарантованому законодавством розмірі, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 2 тис. грн.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
Справа № 766/2443/25 є малозначною, не потребує особливих адвокатських знань та вмінь, пошуку судової практики, розглянута в судовому засіданні без участі сторін, внаслідок чого суд дійшов висновку про задоволення заяви в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., що, на думку суду є співмірною та справедливою сумою в порівнянні з предметом спору та доказами, наданими на підтвердження понесених витрат.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що витрати представника позивача на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 2000 грн.
За приписами ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн., з огляду на звільнення позивачки від сплати судового збору при поданні позовної заяви.
На підставі п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
Рішення в повному обсязі складене 17 березня 2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 7, 9, 10, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 352, 354, 355 ЦПК України
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 лютого 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Херсонського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ус