Справа № 591/9566/24
Провадження № 2/591/1815/24
10 березня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Сидоренко А.П.,
з участю секретаря судового засідання - Скакун Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою до ПАТ «СУМИХІМПРОМ», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював на ПАТ «СУМИХІМПРОМ» та звільнився з роботи у відповідача 19 лютого 2024 року за власним бажанням.
З грудня 2023 року підприємство перестало виплачувати позивачу заробітну плату, внаслідок чого за період з 01 грудня 2023 року по день звільнення 19 лютого 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 38389,65 грн, що підтверджується копією довідки про доходи № 284 від 10 липня 2024 року.
Зважаючи на те, що ПАТ «СУМИХІМПРОМ» при звільненні позивача не виплатило заробітну плату, останній має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 19 лютого 2024 року.
Як вбачається з довідки про доходи №283 від 10 липня 2024 року, виданої позивачу, середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 складає 51,04 грн., середньомісячна заробітна плата - 12 657,92 грн.
Зазначає, що при 5-денному робочому тижні з двома вихідними днями тривалість робочого дня не перевищує 8 годин. Тобто 51,04 грн. * 8 год = 408,32грн. = розмір середньоденної заробітної плати позивача за один день (середньоденна заробітна плата).
Кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 19 лютого 2024 року по 20 вересня 2024 складає 155 робочий день (лютий - 9, березень -21, квітень - 22, травень - 23, червень - 20, липень - 23, серпень - 7).
Відтак, розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 19 лютого 2024 по 07 серпня 2024 становить, 51 040,00 грн.:
408,32 грн. * 125 робочий день = 51 040,00 грн.
Враховуючи обставини, які свідчать про те, що відповідачем були порушені строки виплати позивачу заробітної плати за період з грудня 2023 по лютий 2024 року, та виплачена 08 серпня 2024 року, позивач вважає, що він має право на отримання компенсації втрати частини заробітної плати:
(Індекс інфляції за січень 2024 - 100,4%; за лютий 2024 - 100,3%; за березень 2024 - 100,5%; за квітень 2024 - 100,2%; за травень 2024 - 100,6%; червень 2024 - 102,2%; Липень - 100%;)
Всього компенсація за втрату заробітку за період з грудня 2023 року по день фактичного розрахунку, тобто по серпень 2024 року становить:
352,49 + 503,06 + 586,54, = 1 442,09 грн.
Позивач звертає увагу суду, що останній в результаті порушення його прав у сфері трудових відносин, а саме в результаті несвоєчасної виплати заробітної плати отримував моральні страждання, втратив нормальні життєві зв'язки через відсутність коштів для нормальної життєдіяльності, що вимагало додаткових зусиль для організації його життя.
Відповідач, не виплачуючи позивачу заробітну плату, нараховану за грудень 2023 - лютий 2024 протягом 8 місяців, своїми протиправними діями фактично позбавив його можливості купити необхідні продукти харчування, ліки, одяг, заплатити за отримані комунальні послуги.
Розмір моральної шкоди, які відповідач має відшкодувати йому становить 10000 грн. 00 коп.
Посилаючись на вказані обставини, просить суд стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19 лютого 2024 року по 07 серпня 2024 року у розмірі 51040,00 грн., компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 1442,09 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання на 25 грудня 2024 року о 09 год. 40 хв.
19 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого приєднано відзив на позовну заяву.
Крім того, 20 грудня 2024 року від представника відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.
Ухвалою Зарічного районного суду від 25 грудня 2024 року відзиви на позовну заяву відповідача повернуто заявнику, оскільки вони не відповідають вимогам цивільного законодавства (не надано доказів на підтвердження направлення відзиву іншим учасникам справи).
25 грудня 2024 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено до 10 березня 2025 року 14 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою позивача, відсутністю відомостей про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи.
В зазначене судове засідання сторони не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Норми ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлюють обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в ПАТ «СУМИХІМПРОМ» та був звільнений 19 лютого 2024 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 18-19), а також копією наказу від 19 лютого 2024 року (а.с. 21).
З довідки ПАТ «СУМИХІМПРОМ» від 10 липня 2024 року № 284 вбачається, що заробітна плата (в тому числі допомога з тимчасової втрати працездатності), що підлягає до виплати станом на 19 лютого 2024 року становить 38389 грн. 65 коп. (а.с. 15).
З копії роздруківки з програми «Приват 24» вбачається, що борг в сумі 38339 грн. 65 грн. зараховано на карту позивача 08 серпня 2024 року (а.с. 22).
З довідки ПАТ «СУМИХІМПРОМ» від 10 липня 2024 року № 283 вбачається, що середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 складає 51,04 грн., а середньомісячна заробітна плата - 12657,92 грн. (а.с.16).
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до положень статей 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що відповідачем всупереч вимог ст. 116 КЗпП України позивачу не було виплачено у день звільнення усі належні йому суми.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761 /9584/ 15-ц.
З довідки про доходи ОСОБА_1 вбачається, що середньогодинна заробітна плата складає 51грн. 04 коп., середньомісячна заробітна плата складає 12657 грн.92 коп.(а.с. 16).
Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 19 лютого 2024 року по 07 серпня 2024 року становить 50223 грн. 36 коп. (123 робочі дні х 51,04 грн. х 8 год.).
Згідно з частиною першою статті 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
У трудових правовідносинах як працівник так і роботодавець мають діяти добросовісно, реалізуючи свої права, як цього вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру, суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження№ 14-623цс18) та неодноразово підтверджених Верховним Судом, зокрема у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 569/7584/18, від 08 липня2020 року у справі № 761/17815/18, від 08 липня 2020 року у справі№ 569/13794/18, від 29 липня 2020 року у справі № 212/6331/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 152/1957/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі№ 332/3682/17, від 29 березня 2021 року у справі № 760/23306/17,від 16 квітня 2021 року у справі № 761/11253/19, від 09 червня 2021 року у справі № 213/817/20, від 09 червня 2021 року у справі № 213/719/20.
З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості (яка як встановлено судом становить 38389 грн. 65 коп.), враховуючи характер цієї заборгованості, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат в сумі 35000 грн. 00 коп. Така сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було б передбачити.
За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 35000 грн. 00 коп.
Згідно зі статтею 34 Закону У країни «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим * Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, до яких відноситься і заробітна плата (грошове забезпечення).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Відповідачем були порушені строки виплати позивачу заробітної плати за період з грудня 2023 по лютий 2024 року, а виплачена у серпні 2024 року, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини заробітної плати.
Всього компенсація за втрату заробітку за період з грудня 2023 року по день фактичного розрахунку, тобто по серпень 2024 року становить: 352,49 + 503,06 + 586,54, = 1 442,09 грн. Зазначений розрахунок відповідачем не спростований.
Таким чином право позивача є порушеним та підлягає захисту і на його користь з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19 лютого 2024 року по 07 серпня 2024 року в розмірі 35000 грн. 00 коп., компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 1442 грн. 09 коп.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.
Під час судового розгляду встановлено, що дії відповідача щодо не виплата позивачу заробітної плати призвела до порушення його законних прав, завдали моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В той же час, визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує характер порушення його прав, тяжкість і істотність вимушених змін у житті внаслідок порушення трудових прав та зусиль, вжитих для їх відновлення, виходячи з засад розумності та справедливості, визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1211, 20*63%) в розмірі 763 грн. 05 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 лютого 2024 року по 07 серпня 2024 року в розмірі 35000 грн. 00 коп., компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 1442 грн. 09 коп., моральну шкоду в розмірі 3000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 763 грн. 05 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СУМИХІМПРОМ», місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356.
Повне судове рішення виготовлене 17 березня 2025 року.
Суддя А.П.Сидоренко