Справа №345/467/25
Провадження № 2/345/492/2025
17.03.2025 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Онушканича В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що вона працювала у ТОВ «Карпатнафтохім». Згідно наказу №576-К від 05.11.2024 року її звільнено з посади провідного фахівця (з технологічного забезпечення виробництва) групи координації виробництва виробничо-диспетчерського відділу відповідача з 5 листопада 2024 року за власним бажанням, у зв'язку із порушенням роботодавцем законодавства про працю (ч.3 ст.38 КЗпП України).
Проте остаточного розрахунку з позивачем при звільненні відповідач не здійснив. Станом на 05.11.2024 року заборгованість відповідача по виплаті позивачу заробітної плати складає 51805,73 грн. Згідно судового наказу, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 14.03.2024 року стягнуто з відповідача на користь позивачки нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з вересня 2023року по лютий 2024 року в сумі 37297,10 грн., а згідно судового наказу, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 16.10.2024 року стягнуто з відповідача на користь позивачки нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з березня 2024 року по вересень 2024 року в сумі 61780,98 грн.
Позивачка зазначає, що незважаючи на усні звернення до відповідача, вона так і не змогла отримати належні їй кошти. Непогашаючи заборгованість по заробітній платі, відповідач ставить позивачку у важке матеріальне становище, тим самим порушуючи її конституційні права на належну та своєчасну оплату праці.
З приводу розміру суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, позивачка зазначає, що оскільки відповідачем при звільненні позивача не проведено розрахунку по заробітній платі, то відповідач порушив своє зобов'язання щодо здійснення розрахунку та виплати позивачу нарахованої заробітної плати в день звільнення і допустив затримку такого розрахунку, що є підставою для стягнення середньої заробітної плати за весь час затримки.
Відповідно до довідки відповідача розмір середньоденного заробітку позивачки становить 890,18 грн. Розрахунковим періодом, за який позивачка обчислює середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є період з 06.11.2024 року (тобто наступний день після звільнення) по 04.02.2025 року (день подання позовної заяви) - 39 робочих днів. Отже, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи становить 34717,02 грн. (890,18 грн. х 39 робочих днів).
Небажання відповідача добровільно виплатити заборговану заробітну плату позивачка розцінює як порушення свого права. Тому змушена звернутися за захистом прав та законих інтересів до суду та просить стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 51805,73 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 34717,02 грн. з наступним утримання з цієї суми податків і обов'язкових платежів. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 06.02.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної з додатками було надіслано відповідачу в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 06.02.2025 року о 23:45:53. Проте у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався. Тому, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що з 01.05.2005 року ОСОБА_1 працювала у ТОВ «Карпатнафтохім» на різних посадах. Вказане підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача.
Згідно із ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).
Статтею 29 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.
Згідно зі ст.30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахункові листки за жовтень та листопад 2024 року, надані позивачем, згідно з яким заборгованість по заробітній платі складає 51805,73 грн. (8811,19 + 42994,54) (а.с.7,8).
Зазначена сума не спростована відповідачем, тобто, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження саме виплати нарахованої заробітної плати позивачу.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас, в порушення вимог ст.81 ЦПК України, стороною відповідача не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту виплати позивачці нарахованої заробітної плати. Суд враховує, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. А тому саме на роботодавця покладається обов'язок доказування виплати заробітної плати.
Отже, загальна сума заробітної плати, яка мала бути виплачена відповідачем позивачу, становить 51805,73 грн.
Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Наказом №576-к від 05.11.2024 року ТОВ «Карпатнафтохім» позивачка був звільнена з роботи за власним бажанням, у зв'язку із порушенням роботодавцем законодавства про працю, ч.3 ст.38 КЗпП України (а.с.14).
Водночас в порушення вищевказаних вимог законодавства нарахована позивачу заробітна плата так і не було виплачена. Вказана обставина не була спростована відповідачем.Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 51805,73 грн. невиплаченої заробітної плати.
Щодо стягнення з ТОВ «Карпатнахтохім» на користь позивача середньомісячного заробітку за час затримки виплати розрахункових суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року, справа № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21, середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України, суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п. 8 розд. ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньо годинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Як встановлено, станом на день ухвалення рішення у справі фактичний розрахунок відповідачем з позивачем не проведено.
Відповідно до довідки №4/1-19 від 03.02.2025 року, яка видана ТОВ «Карпатнафтохім» (а.с.9), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 в ТОВ «Карпатнафтохім», виходячи із розрахунку за вересень та жовтень 2024 року, становить 890,18 грн.
Оскільки відповідно до вимог ст.117 КЗпП з вини власника не було виплачено належних звільненому позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, суд вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку за період з 06.11.2024 року по день ухвалення рішення суду - 17.03.2025 року є підставною. Кількість робочих днів, з урахуванням графіку роботи, за вказаний період становить 56 днів.
Отже, середній заробіток за вказаний період, що підлягає стягненню, становить 49850,08 грн. (890,18 грн. х 56 робочих днів). Дана сума визначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 51805,73 грн. нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та 49850,08 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути також 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, ст.ст. 97,115,116,117 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов задоволити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 51805,73 грн. нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 49850,08 грн. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 17.03.2025 року.
Суддя Володимир ОНУШКАНИЧ