адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
06.03.2025 Справа № 917/637/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Незалежності, 64 А, смт. Диканька, Диканський район, Полтавська область, 38500
в інтересах держави в особі Зінківської об'єднаної територіальної громади
до відповідача Зіньківської міської ради Полтавської області, вул. Воздвиженська, 40, м. Зіньків, Полтавська область, 38100
про зобов'язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Представники учасників процесу: відповідно протоколу від 06.03.2025,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Зінківської об'єднаної територіальної громади просить суд зобов'язати відповідача - Зіньківську міську раду Полтавської області вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади на нежитлове приміщення протирадіаційного укриття № 61526, що розташоване в підвальному приміщенні багатоквартирного будинку за адресою : вул. Погрібняка, 23 в м. Зіньків Полтавського району Полтавської області.
Правовими підставам позову зазначено, зокрема, статті 32 Кодексу цивільного захисту України, статті 15, 16, 178, 182, 327, 382 Цивільного Кодексу України, статті 145 Господарського кодексу України, приписи Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку» та порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб», затверджених постаново Кабінету Міністрів України від 10.03.2017.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач надав наступні докази в копіях (а.с. 9-44): копія листа Диканської окружної прокуратури від 18.01.2024 №51/1-347вих24, копія рішення 29-ї сесії Зіньківської міської 8-го скликання від 08.06.2023 з додатком, копія акту про списання багатоквартирного будинку з балансу, копія паспорту та технічних характеристик протирадіаційного укриття №61526, копії актів оцінки стану готовності захисної споруди цивільного стану від 05.10.2022, від 19.09.2023, від 27.11.2023, 05.03.2024, витяг з ЄДР юридичних осіб стосовно Зіньківської міської ради Полтавської області, довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
15.04.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Зінківської об'єднаної територіальної громади до відповідача Зіньківської міської ради Полтавської області про зобов'язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади на нежитлове приміщення протирадіаційного укриття № 61526, що розташоване в підвальному приміщенні багатоквартирного будинку за адресою : вул. Погрібняка, 23 в м. Зіньків Полтавського району Полтавської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 справу № 917/637/24 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 22.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 21.05.2024 року на 09:30, встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.
14.05.2024 року на електронну пошту суду надійшла заява вх. № 6689 представника Зіньківської міської ради Полтавської області про закриття провадження у справі №917/637/24, яку суд ухвалою від 21.05.2024 повернув без розгляду (а.с. 65-67).
20.05.2024 року на адресу суду надійшла заява вх. № 6958 представника Зіньківської міської ради Полтавської області про закриття провадження у справі №917/637/24, яку суд ухвалою від 21.05.2024 повернув без розгляду (а.с. 68-69).
У підготовчому судовому засіданні 21.05.2024 суд оголосив протокольну ухвалу про перерву до 13.06.2024 до 11:30.
22.05.2024 за допомогою системи «Електронний суд» відповідач надав заяву про закриття провадження у справі (вх № 7199 від 22.05.2024). Ідентична за змістом заява надана суду за вх № 8248 від 11.06.2024.
13.06.2024 Диканська окружна прокуратура за допомогою системи «Електронний суд» надала суду заперечення на заяву відповідача про закриття провадження у справі №917/637/24.
У зв'язку з оповіщенням "повітряна тривога" 13.06.2024 в період з 11:32 год по 12:03 год у місті Полтаві, судове засідання 13.06.2024 о 11:30 год не відбулося.
Суд ухвалою від 13.06.2024 призначив дату підготовчого засідання на 16.07.2024 на 10:30.
У зв'язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці засідання суду 16.07.2024 не відбулося.
Суд ухвалою від 28.08.2024 призначив дату підготовчого засідання на 19.09.2024 на 10:30.
19.09.2024 року на електронну пошту суду надійшли додаткові пояснення вх. № 12368 представника Зіньківської міської ради Полтавської області у справі №917/637/24, які суд ухвалою від 19.09.2024 повернув без розгляду.
У судовому засіданні 19.09.2024 суд оголосив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України (в подальшому - ГПК України), та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.10.2024 року на 11:00.
При вирішенні заявленого відповідачем клопотання суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до пункту 1 частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, частиною першою статті 4 КАС України встановлено, зокрема, наступне:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, сама по собі участь органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
За правилами частини першої України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Враховуючи викладене, спірні правовідносини у даній справі зводяться до виникнення, зміни чи припинення саме цивільних правовідносин, що мають майновий характер та не є результатом реалізації відповідачем контрольних функцій у сфері управлінської діяльності. Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що даний спір є не публічно-правовим, оскільки він випливає з приватноправових відносин і має вирішуватися судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 26.04.2023 у справі №924/438/22 та від 08.11.2023 у справі №924/436/22, а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.03.2019 у справі №808/703/18.
За викладеного, клопотання відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.
19.09.2024 за допомогою системи «Електронний суд» відповідач надав додаткові пояснення (вх № 12383 від 19.09.2024), які надані суду після проведення судового засідання. Ідентичні за змістом додаткові пояснення надані суду за вх № 12633 від 24.06.2024 (надіслані засобами поштового зв'язку) та за вх № 12661 від 24.09.2024 (надійшли на електронну пошту суду).
Означені додаткові пояснення суд залишив без розгляду як такі, що не відповідають приписам ст. 161 та 207 ГПК України, оскільки відповідач не просив дозволу на подання додаткових пояснень, суд за межами строку для їх подання не визнавав їх подання необхідним.
Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду (постанова від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19).
У зв'язку з оповіщенням "повітряна тривога" 10.10.2024 в період з 10:40 год по 11:59 год у місті Полтаві, судове засідання об 11:00 год не відбулося, про наступну дату судового засідання з розгляду справи по суті - 07.11.2024 о 10:00 - представники сторін повідомлені під розписку (а.с. 147).
У судовому засіданні 07.11.2024 суд розпочав розгляд справи по суті, представник прокуратури на позовних вимогах наполягав, представник відповідача проти позову заперечував за мотивами клопотання про закриття провадження у справі та додаткових пояснень.
Протокольною ухвалою від 07.11.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 26.11.2024 до 10:00.
25.11.2024 за допомогою системи «Електронний суд» прокуратура надала суду клопотання (вх № 15917 від 25.11.2024), відповідно до якого просить суд повернутися до розгляду справи на стадію підготовчого провадження.
26.11.2024 за вх № 15948 представник відповідача надав через канцелярію суду клопотання про надання можливості додаткового часу для реагування на заявлене прокуратурою клопотання.
Суд протокольною ухвалою від 26.11.2024 задовольнив означене клопотання відповідача та відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 19.12.2024 на 10:30.
18.12.2024 за допомогою системи «Електронний суд» відповідач надав заперечення на клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження (вх № 17211 від 18.12.2024).
У судовому засіданні 19.12.2024 представник прокуратури підтримав означене вище клопотання, представник відповідача проти клопотання заперечував. Суд протокольною ухвалою від 19.12.2024 відмовив у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадженні та оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 06.02.2025 до 10:00.
При вирішенні означеного клопотання суд виходив з такого.
В обґрунтування клопотання підставою для повернення до стадії підготовчого провадження прокуратура посилається на те, що у додаткових поясненнях відповідач стверджує про ненадання прокуратурою жодного доказу щодо зміни форми власності на захисну споруду (протирадіаційне укриття № 16526) з комунальної на іншу, тому є необхідність у наданні інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо означеного об'єкту нерухомості, що може бути реалізовано лише на стадії підготовчого провадження.
У запереченні проти цього клопотання відповідач стверджує, зокрема, про недоведеність прокуратурою неможливості подання доказів під час підготовчого провадження.
До завдань підготовчого провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 ГПК України належить збір доказів.
При цьому подання доказів врегульовано ст. 80 ГПК України : позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
За частиною другою статті 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
ГПК України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка враховується судом на підставі частини четвертої статті 236 ГПК України, суди першої інстанції за наявності певних виключних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Суд зазначає, що за приписами ч. 3 ст. 13 та ст. 14 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
При зверненні з позовом у цій справі прокурор не визначив необхідною для обґрунтування позовних вимог інформацію щодо реєстрацію права власності на захисну споруду (протирадіаційне укриття № 16526) згідно даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, суд не вбачає в даному випадку доведеною прокурором наявність таких виключних обставин, що спричинили неможливість подання відповідного доказу, об'єктивно існували та не залежали від волі останнього.
За викладеного, клопотання задоволенню не підлягає.
Судове засідання, призначене на 06.02.2025 року, не відбулося в зв'язку з перебуванням судді Ківшик О.В. на лікарняному.
Суд ухвалою від 17.02.2025 призначив дату судового розгляду справи по суті на 06.03.2025 на 10:00.
У судове засідання 06.03.2025 відповідач представництво не забезпечив, причин щодо цього суду не повідомив, був належним чином завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (довідки про доставку ухвали суду в електронний кабінет відповідача та його представника 17.02.2025 о 18:25- а.с. 184, 185).
За приписами ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Крім того, відповідач відзив на позовну заяву не надав. Останній був належним чином повідомлений про встановлений судом процесуальний строк та покладені на нього судом обов'язки, про що свідчать довідки про доставку електронних листів - ухвал суду у даній справі.
За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи чи день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.
Отже, ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 22.04.2024, якою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов, була доставлена в електронний кабінет останнього 11.04.2024.
Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").
Таким чином, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 № 925/125/14, від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17.
Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень".
Викладене в сукупності з реалізованим відповідачем правом на неодноразове подання процесуальних клопотань свідчить про належне повідомлення про дату, час і місце проведення судових засідань та покладені на нього судом обов'язки, обізнаність останнього про дане судове провадження та є наслідком суб'єктивної поведінки відповідача.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник прокуратури на позовних вимогах наполягав.
Під час розгляду справи суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 06.03.2025 року відповідно до ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про дату складання повного рішення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
На підставі Рішення двадцять третьої сесії восьмого скликання Полтавської обласної ради від 30.05.2023 «Про прийняття єдиного майнового комплексу міського комунального підприємства «Зінківський комунгосп» Зінківської міської ради у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області» (https://oblrada-pl.gov.ua/doc/doc/2286) обласна рада прийняла у спільну власність єдиний майновий комплекс міського комунального підприємства «Зінківський комунгосп» Зінківської міської ради (ЄДРПОУ 380671130, вул. Дроздівська,117, м.Зіньків, Полтавський район, Полтавської області, 38100) з активами, пасивами та штатною чисельністю із комунальної власності Зінківської міської ради, у зв'язку з чим Полтавська обласна рада увійшла до складу засновників вказаного підприємства.
Рішенням 29 позачергової сесії Зіньківської міської ради від 08.06.2023 погоджено МКП «Зіньківський комунгосп» (на даний час - КП ПОР "Зіньківський комунгосп") списання з балансу багатоквартирних будинків згідно додатку, серед яких багатоквартирний житловий будинок на вул.Погрібняка, 23, в м. Зіньків Полтавського району Полтавської області (а.с. 12-13).
На виконання означеного рішення органу місцевого самоврядування складено акт про списання багатоквартирного будинку з балансу (а.с. 15-17).
Відповідно до паспорту сховища від 08.10.2012 за вказаною адресою (а.с. 18) знаходиться захисна споруда (протирадіаційне укриття № 16526) загальною площею 640 кв.м. місткістю 620 чол., приміщення вбудоване в двоповерховий будинок та належить МКП Зіньківський комунгосп.
Прокурор у позовній заяві стверджує, що на момент прийняття рішення про списання з балансу багатоквартирного будинку посадовим особам Зіньківської міської ради було достовірно відомо про наявність за вказаною адресою захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття №61526), яке перебуває в комунальній власності. Разом з тим, прийняте рішення 29-ї сесії Зіньківської міської ради VIIІ скликання від 08.06.2023 №6 не засвідчує юридичний факт списання з балансу МКП «Зіньківський комунгосп» багатоквартирного будинку разом із протирадіаційним укриттям та вибуття (зміни форми власності) з комунальної власності зазначеного об'єкту, оскільки співмешканці багатоквартирного будинку не можуть набути права приватної власності на протирадіаційне укриття в силу закону (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України), при цьому останні є власниками квартир на праві приватної власності та інших нежитлових допоміжних приміщень (окрім спірного) на праві спільної сумісної власності.
У 2022 - 2023 роках проводилася оцінка стану готовності, експлуатації і використання протирадіаційного укриття №61526, розташованого за адресою: Полтавська область, м.Зіньків, вул.Погрібняка, 23.
Згідно актів оцінки стану готовності споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 61526 від 05.10.2022, від 19.09.2023, від 27.11.2023, від 05.03.2024 означене укриття оцінюється як не готове до використання за призначенням (а.с. 20-31). В актах від від 05.10.2022, від 27.11.2023, від 05.03.2024 зазначено про те, що укриття належить до комунальної власності, інформація про балансоутримувача даної захисної споруди цивільного захисту відсутня.
Матеріали справи не містять доказів передання у спільну власність територіальних громад, сіл, селищ, міст Полтавської області нежитлового приміщення - протирадіаційного укриття № 61526, що розташоване в підвальному приміщенні багатоквартирного будинку за адресою : вул. Погрібняка, 23 в м. Зіньків Полтавського району Полтавської області. На наявність таких доказів сторони не посилаються.
Листом від 18.01.2024 № 51/1-347вих24 Диканська окружна прокуратура інформувала Зіньківську міську раду про необхідність прийняття до комунальної власності захисних споруд цивільного захисту на території Зіньківської об'єднаної територіальної громади (а.с. № 910), у відповідь на який виконавчий комітет Зіньківської міської ради листом № 04.1-14/388 від 25.01.2024 повідомив про те, що підвальне приміщення ПРУ № 16526 не перебуває на балансі виконавчого комітету (а.с. 11).
Оскільки захисну споруду цивільного захисту не приведено у належний технічний стан і готовність до укриття населення, невжиття Зіньківської міською радою жодних заходів щодо оформлення права комунальної власності на ПРУ №61512, Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області звернуся до суду в інтересах держави в особі Зінківської об'єднаної територіальної громади з цим позовом до відповідача Зіньківської міської ради Полтавської області саме як власника протирадіаційного укриття № 61526, вчинити дії спрямовані на реєстрацію у встановленому законом порядку, права комунальної власності на цей об'єкт.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (частина 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні).
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Як встановлено судом вище:
- розташований за адресою вул.Погрібняка, 23 в м.Зіньків Полтавського району Полтавської області житловий будинок, у якому знаходиться протирадіаційне укриття №61526, обліковувався на балансі міського комунального підприємства «Зінківський комунгосп» Зінківської міської ради;
- на виконання рішення 29 позачергової сесії Зіньківської міської ради від 08.06.2023 відповідно до акту списано з балансу МКП «Зіньківський комунгосп» (на даний час - КП ПОР "Зіньківський комунгосп") багатоквартирний житловий будинок на вул.Погрібняка, 23, в м. Зіньків Полтавського району Полтавської області.
Механізм списання з балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними підприємствами та органами місцевого самоврядування багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності визначається Порядком списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301 (далі - Порядок № 301).
Згідно з п. 3. Порядку № 301 списання з балансу багатоквартирного будинку міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, державним підприємством або органом місцевого самоврядування, на балансі яких перебувають багатоквартирні будинки (далі - балансоутримувач), у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності (далі - багатоквартирні будинки), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку. Балансоутримувач багатоквартирного будинку визначає у відповідному багатоквартирному будинку належність приміщень до приватної та інших форм власності. Списання багатоквартирного будинку з балансу може бути ініційоване особою (особами), якій (яким) на праві приватної власності належить (належать) приміщення у такому будинку, шляхом направлення балансоутримувачу письмового повідомлення та копій документів, що відповідно до законодавства підтверджують належність особі (особам) відповідного (відповідних) приміщення (приміщень) на праві приватної власності. Списання багатоквартирного будинку з балансу здійснюється його балансоутримувачем на підставі прийнятого ним розпорядчого документа (далі - розпорядчий документ).
За змістом п. 4. Порядку № 301 для списання багатоквартирного будинку з балансу утворюється відповідна комісія у складі не менше п'яти осіб (далі - комісія). Склад комісії затверджується балансоутримувачем. Комісію очолює представник балансоутримувача. До складу комісії включаються представники балансоутримувача, виконавця послуг з управління будинком або виконавця послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій такого будинку.
Відповідно до п. п. 6. - 8. Порядку № 301 за результатами роботи комісії складається акт про списання багатоквартирного будинку з балансу за формою згідно з додатком. Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу підписується всіма членами комісії та затверджується балансоутримувачем. Після затвердження балансоутримувачем акта про списання багатоквартирного будинку з балансу процедура списання відповідного будинку вважається закінченою.
З матеріалів справи убачається, що всупереч положень п. 10 Порядку №301 відомості про наявність у багатоквартирному будинку ПРУ № 61526, яке є комунальною власністю, в акті про списання не зазначалися, відповідно, жодних рішень щодо протирадіаційного укриття № 61526 балансоутримувачем, органом місцевого самоврядування або його виконавчим органом після завершення процедури списання багатоквартирного не приймалося, і як наслідок, право комунальної власності відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на таке ПРУ не реєструвалося.
Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (частина перша статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
У свою чергу, за змістом статті 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Відповідно до частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту, зокрема, належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації і побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових й інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц).
Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (аналогічний правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18).
Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такий висновок наведено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21).
Відповідно до паспорту сховища за адресою м.Зіньків вул. Погрібняка, 23 знаходиться захисна споруда (протирадіаційне укриття №61526), загальною площею 640 кв.м., місткістю 620 чоловік. Приміщення сховища вбудоване в двоповерховий будинок. Дата прийняття в експлуатацію 1983 рік.
Згідно п. 2 паспорту, ПРУ №61526 належить МКП Зіньківський комунгосп, призначення сховища в мирний час : господарські приміщення. Паспорт заповнений 08.10.2012, відповідальний представник організації, яка експлуатує захисну споруду - начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій райдержадміністрації (а.с.18).
Таким чином, під час будівництва вказаного багатоквартирного житлового будинку передбачалось розміщення у ньому приміщення, яке призначалося для використання як протирадіаційне укриття, а відтак воно не підпадає під правовий режим допоміжних приміщень і є самостійним об'єктом правовідносин.
З огляду на наведене, співвласники багатоквартирного будинку не могли набути права власності на спірне приміщення протирадіаційного укриття, оскільки останнє не призначене для забезпечення експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинків та за своїми функціональними особливостями не є допоміжним.
Доказів, що функціональне призначення цього приміщення в подальшому було змінено, матеріали справи не містять.
В матеріалах справи також відсутні докази, що спірне приміщення вибувало з комунальної власності територіальної громади міста Зіньків або було відчужено на користь інших осіб.
Відповідно до п. 10 Порядку № 301 у разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та/або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.
Отже, Порядком № 301 чітко не визначено строків для проведення державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення у списаному з балансу багатоквартирному будинку, проте з аналізу положень п. 10 цього Порядку вбачається, що така реєстрація має бути проведена після завершення списання з балансу вказаного будинку.
Оскільки розміщене у вказаному будинку нежитлове приміщення протирадіаційного укриття фактично є власністю об'єднаної територіальної громади, від імені та в інтересах якої діє відповідач, саме Зіньківська міська рада зобов'язана була вчинити дії, спрямовані на державну реєстрації права комунальної власності на приміщення цього протирадіаційного укриття.
Матеріалами справи підтверджується, що Диканська окружна прокуратура зверталась до Зіньківської міської ради щодо необхідності прийняття вчинити певні дії спрямовані на реєстрацію права комунальної власності на захисні споруди цивільного захисту, які розташовані на території Зіньківської об'єднаної територіальної громади. Однак відповідачем жодних заходів щодо оформлення права комунальної власності на ПРУ №61526 не було вжито, що останнім не спростовується.
З огляду на встановлені судом обставини, не вчинення відповідачем, як власником спірного майна, відповідних дій, спрямованих на реєстрацію цього майна на праві комунальної власності міста Зіньків та не визначення балансоутримувача захисних споруд, призводить до неможливості забезпечити їх утримання у належному технічному стані, який дозволяв би привести укриття у готовність до використання за призначенням, що становить небезпеку для життя і здоров'я громадян, особливо в умовах воєнного стану, та має наслідком невиконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, порушує інтереси держави (територіальної громади) та встановлені державою гарантії із забезпечення конституційних прав громадян на захист життя і здоров'я.
Таке становище (відсутність реєстрації права власності на захисні споруди та укриття), під час дії в Україні воєнного стану взагалі є неприпустимим.
Щодо обраного способу захисту суд зазначає таке.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).
Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).
У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 924/438/22 наведено правовий висновок про те, що задоволення позовної вимоги Прокурора щодо зобов'язання міської ради вчинити дії з державної реєстрації права комунальної власності на приміщення протирадіаційного укриття, яке розташоване в багатоквартирному житловому будинку, з метою усунення правової невизначеності статусу об'єктів цивільного захисту та застосування ефективного способу цивільного захисту у спірних правовідносинах, відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Щодо представництва прокуратури
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Приписами ч. 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, зокрема, в чому полягає порушення інтересів держави, та необхідність їх захисту.
Водночас інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відтак «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Із системного аналізу ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, тоді як другий - відсутність такого органу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Поряд з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 916/1978/21.
Згідно із абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Приписами ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві повинен обґрунтувати визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц наведено правовий висновок, зокрема, про те, що суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абз. 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 6, пп. 23-31 ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ України) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільний захист - це комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Суб'єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання, громадські організації.
До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту; реалізація заходів, спрямованих на поліпшення пожежної безпеки суб'єктів господарювання комунальної форми власності; здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Відтак із наведених приписів законодавства випливає, що саме відповідач є суб'єктом забезпечення цивільного захисту на відповідній території в умовах введення на території України воєнного стану.
У постанові від 07.11.2018 у справі № 916/749/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень. Захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
Так, прокурор подав позов до суду для спонукання органу місцевого самоврядування вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на приміщення ПРУ з метою забезпечення здійснення останнім його власних функцій, вказавши, що Зіньківська міська рада, яка не вчинила відповідних дій для виправлення допущеного порушення, у такій справі має бути відповідачем, тоді як інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції у спірних правовідносинах, відсутній.
Враховуючи те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував у чому полягає порушення цих інтересів, визначивши Зіньківську міську раду відповідачем та заявивши вимоги про зобов'язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на приміщення протирадіаційного укриття № 61526, що розташоване в житловому будинку № 23 на вул.Погрібняка у м.Зіньків Полтавського району Полтавської області, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та правомірно звернувся до суду як самостійний позивач.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Згідно з приписами частини 1, 2 та частини 4 статті 165 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву; якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів вчинення Зінківською міською радою будь-яких дій щодо пошуку відповідних документів, які необхідні для державної реєстрації права власності, чи визначення балансоутримувача після надання згоди на списання житлового будинку з балансу Комунального підприємства «Зінківський комунгосп», а також перебування означеного майна у власності будь-якої іншої особи.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, обраний спосіб захисту є ефективним, а тому підлягають задоволенню.
При пред'явленні даного позову прокуратурою платіжною інструкцією № 684 від 20.03.2024 було сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн. (а.с. 39). Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою (а.с. 46).
У зв'язку із задоволенням позовних вимог у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Зобов'язати Зіньківську міську раду Полтавської області (38100, Полтавська обл., м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 40, код ЄДРПОУ 13955982) вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади на нежитлове приміщення протирадіаційного укриття № 61526, що розташоване в підвальному приміщенні багатоквартирного будинку за адресою : вул. Погрібняка, 23 в м. Зіньків Полтавського району Полтавської області.
3. Стягнути з Зіньківської міської ради Полтавської області (38100, Полтавська обл., м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 40,код ЄДРПОУ 13955982) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок № UА 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 3028,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення суду підписано 17.03.2025
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик