адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
17.03.2025 Справа № 917/314/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства “Карлівська лікарня ім. Л.В.Радевича», м. Карлівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», м. Полтава
про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 57791,81 грн
без виклику представників сторін
встановив:
До Господарського суду Полтавської області звернулося Комунальне некомерційне підприємство “Карлівська лікарня ім. Л.В.Радевича» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про визнання додаткової угоди № 4 від 21.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 20910132/23 від 13.01.2023 недійсною та стягнення 57 791,81 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т.М. за номером справи № 917/314/25.
Ухвалою від 21.02.2025 суд відкрив провадження у справі № 917/314/25 визнав справу малозначною, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач - ТОВ “Полтаваенергозбут» - подав відзив (вхід. № 3205 від 10.03.2025) в якому проти позову заперечує повністю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода по Договору про збільшення ціни за одиницю товару до договору про публічні закупівлі укладені з порушенням п.2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» та з перевищення максимального ліміту щодо збільшення ціна на 10 %. З огляду вказане, позивач вбачає неефективне використання бюджетних коштів, а тому вважає, що ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» по договору було надмірно сплачено кошти, які підлягають стягненню з останнього на користь позивача.
На цей час на розгляді Касаційного господарського суду у складі Верховного суду знаходяться справа № 920/19/24 з подібних правовідносин. У цій справі постало питання правомірності укладення додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару до договору про публічні закупівлі. Сторони підвищували ціну не більше ніж на 10% від попередньо визначеної додатковими угодами про збільшення ціни, що призвело до підвищення ціни на 100,75% від тієї, що визначена основним договором.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 29.01.2025 року справа № 920/19/24 передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду (доступна за посиланням - https://reyestr.court.gov.ua/Review/125427008).
В ухвалі від 29.01.2025 Верховний Суд зазначив про таке:
- учасники публічних закупівель фактично мають два варіанта поведінки:
1) запропонований Мінекономіки - під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі";
2) висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 - у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі,
- такі підходи до тлумачення п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" не забезпечують дотримання принципу належного урядування з огляду на їх непослідовність,
- неможливість підняття ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї, що встановлена у договорі, створює ризики як для постачальників, які нестимуть матеріальні втрати від реалізації товарів за нижчими цінами, ніж встановлені на ринку, так і для покупців (зокрема, суб'єктів владних повноважень), які у випадку розірвання таких договорів не зможуть забезпечити належну та безперебійну роботу державних та комунальних підприємств,
- на думку колегії суддів, з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому, не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений,
- з огляду на це, Верховний Суд вважає, що необхідно відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору),
- підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є:
а) зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ, втім не робила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції із змінами, внесеними Законом №1530-IX від 03.06.2021;
б) порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі": Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду вважає за необхідне відступити від вказаних висновків.
На вказану постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2021 у справі № 922/2321/22 також посилається позивач при обґрунтуванні позовних вимог у справі 917/314/25.
Отже, співставляючи порушенні перед Великою Палатою Верховного Суду питання і їх важливість для формування єдиної судової практики із питаннями, які належить першочергово мають бути вирішені судом у справі 917/314/25, вбачається, що ці справи є подібними і отримання відповідних правових висновків від суду касаційної інстанції прямо впливатиме на результат розгляду даної справи.
Крім того, предмет та обставини справи 917/314/25, яка зараз розглядається Господарським судом Полтавської області, і справи № 920/19/24, що передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, є подібними, оскільки справи мають однакові правові підстави виникнення спору та заявлені позовні вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Тому, на підставі вищевикладеного, необхідно зупинити провадження у справі № 917/314/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи у подібних правовідносинах № 920/19/24, що перебуває на розгляді у Верховному Суді.
Керуючись ст. 228, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Зупинити провадження у справі № 917/314/25 до закінчення перегляду Верховним Судом в касаційному порядку справи № 920/19/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Дата підписання ухвали: 17.03.2025.
Суддя Т. М. Безрук