65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 766/999/24
За позовом: Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (73028, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 00131771)
До відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Корчевський М.Ю.
Представники сторін:
Від позивача: Єрашов І.Є. - на підставі ордера серія АО №1154301 від 11.12.2024р.
Від відповідача: Голісова Н.М. - на підставі ордера серія ВТ №1047392 від 22.01.2024р.
Суть спору: Акціонерне товариство (далі - АТ) «Херсонська теплоелектроцентраль» звернулось до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 160 615 грн 23 коп.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 02.09.2024р. у справі 766/999/24 позовну заяву Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» задоволено у повному обсязі.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 11.12.2024р. у справі №766/999/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02.09.2024р. скасовано, провадження у цивільній справі за позовом АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію закрито, повідомлено АТ «Херсонська теплоелектроцентраль», що розгляд справи віднесено до суду господарської юрисдикції.
13 грудня 2024р. на адресу Херсонського апеляційного суду від АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» надійшло клопотання про передачу справи №766/999/24 за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 16.12.2024р. справу №766/999/24 за позовом АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію передано для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
02 січня 2025р. матеріали справи №766/999/24 надійшли на адресу Господарського суду Одеської області за вх.№24/25.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2025р. справу передано на розгляд судді Рога Н.В.
Ухвалою суду від 06.01.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 04.02.2025р. Протокольною ухвалою суду від 04.02.2025р. відкладено судове засідання на 25.02.2025р. Протокольною ухвалою суду від 25.02.2025р. відкладено судове засідання на 11.03.2024р. Протокольною ухвалою суду від 11.03.2025р. оголошено перерву до 17.03.2025р.
Позивач - АТ “Херсонська теплоелектроцентраль», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 13.05.2024р. та додаткових поясненнях, які надійшли до суду 26.02.2025р.
Відповідач - ОСОБА_2 проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 13.05.2024р., додаткових поясненнях, які надійшли до суду 03.02.2024р.
Позивач у справі зазначає, що АТ “Херсонська теплоелектроцентраль» здійснює постачання теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , опалювальною площею 105,9 кв.м.
Вищевказане нежитлове приміщення належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13 грудня 2006 року.
Таким чином, як зазначає позивач, відповідачка є споживачем послуги з постачання теплової енергії.
На твердження позивача, оскільки не існує можливості припинити постачання теплової енергії відповідачу не завдавши шкоди іншим споживачам, позивачем здійснено постачання теплової енергії до вищевказаного приміщення відповідача.
Позивач зазначає, що відповідачка отримувала теплову енергію без договору та у період з 01.11 2021р. по 01.04.2023р. спожила теплову енергію на суму 160 615 грн 06 коп., але спожиту послугу не оплатила, а тому, на думку позивача, отримала безпідставно набуте майно.
Зокрема, за даними позивача, ОСОБА_3 у листопаді 2021р. спожито теплової енергії у приміщеннях споживача: 1,63 Гкал, за тарифом на теплову енергію 3 352 грн 46 коп. за 1 Гкал на суму 5 464 грн 51 коп.; у грудні 2021р. відповідачем спожито теплової енергії 0 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал на суму 0 грн.; у січні 2022р. відповідачем спожито теплової енергії 7,13 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал, на суму 36 356 грн 33 коп. (у зв'язку підвищення вартості природного газу у відповідності до Постанови №1209 від 10.11.2021р. проведено донарахування у розмірі 11 457 грн 19 коп.); у лютому 2022р. відповідачем спожито теплової енергії 2,75 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. на суму 14 022 грн 61 коп. (у зв'язку підвищення вартості природного газу у відповідності до Постанови №1209 від 10.11.2021р. проведено донарахування у розмірі 8 357 грн 36 коп.); у березні 2022р. відповідачем спожито теплової енергії 3,32 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал, на суму 16 928 грн 90 коп. (у зв'язку підвищення вартості природного газу у відповідності до Постанови №1209 від 10.11.2021р. проведено донарахування у розмірі 6 906 грн 98 коп.); у грудні 2022р. відповідачем спожито теплової енергії 1,25 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. на суму 6 373 грн 84 коп.; у січні 2023р. відповідачем спожито теплової енергії 4,90 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал, на суму 24 985 грн 40 коп.; у лютому 2023р. відповідачем спожито теплової енергії 2,60 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал, на суму 13 257 грн 56 коп.; у березні 2023р. відповідачем спожито теплової енергії 1,99 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал, на суму 10 147 грн 14 коп.
При цьому, позивач зауважив, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Також, позивач посилається на ч. 4, 5 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2018р. №219 та зазначає, що обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації. Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).
Як зазначає позивач, відповідачка не надає до суду акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення у відповідності до наказу 169, що свідчить про правомірність нарахування їй за спожиту теплову енергію.
Також, позивач зазначає, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов'язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
У якості нормативного обгрунтування позову позивач посилається на положення ст.ст.526, 530, 632 Цивільного кодексу України, ст. 193, 276 Господарського кодексу України, Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідачка - Чегоринська О.С., проти задоволення позову заперечує та зазначає, що між ЗАТ «Оболонь» та ФОП Чегоринською О.С. 13.12.2006р. укладено договір купівлі-продажу серія ВЕС №262258, який посвідчений приватним нотаріусом Воєводіною I.М., згідно якого Чегоринська О.С. придбала нежилі приміщення №1, 2, 3, 4 загальною площею 105,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , отже, є власницею вказаного приміщення з 13.12.2006р. відповідно Витягу з Державного реєстру правочинів, зареєстрованого за №1789597.
Відповідачка зазначає, що згідно Технічного паспорту нежилих приміщень № 1, 2, 3, 4 у буд. АДРЕСА_2 (Інвентаризаційна справа №1393), який виготовлений ФОП Альохіною В.П. 27.07.2020р., у технічному описі конструктивних елементів будівель у графі 8 зазначено «Газопостачання» - «ні», у графі 9 - 10 «Котельні» - проставлено тире (відсутні записи). В більш детальному описі нежитлового приміщення у рядку 11 «Опалення» - зазначено «індивід.»; у рядку 15 «Додаткові обладнання» - відсутні записи.
Тобто, на твердження Чегоринської О.С., будь-яке газове обладнання для постачання теплової енергії позивача та подальшого опалення приміщення відповідачки станом на 27.07.2020р. та по теперішній час відсутне.
Також, відповідачка зазначає, що жодного договору з позивачем на постачання теплової енергії не укладала, не отримувала лист та вимогу 1/1397 від 25.10.2023р. про повернення суми заборгованості.
Відповідачка стверджує, що жодного разу не отримувала розрахунки за послуги, які надає позивач.
Крім того, відповідачка зазначила, що 01.11.2011 р. працівниками позивача складено акт про відсутність будь-якого опалення, у тому числі постачання теплової енергії за адресою: м. Херсон, по Текстильників, 6.
У додаткових поясненнях, що надійшли до суду 03.02.2025р., відповідачка зазначила, що позивачем не надано жодного акту обстеження інженерних систем нежитлового приміщення відповідачки для з'ясування протяжності, діаметра та стану теплоізоляції транзитного(их) трубопроводу(ів) обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням відповідача, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення, а також доказів сплати відповідачкою за постачання теплової енергії до 01.11.2021р.
З огляду на зазначене вище та посилаючись на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про теплопостачання», у задоволенні позовних вимог відповідачка просить відмовити.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, судом встановлено, що Чегоринська О.С. є власником нежилих приміщень № 1, 2, 3, 4 загальною площею 105,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Херсон, по Текстильників, 6 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13 грудня 2006 року.
Відповідно до довідки АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» заборгованість Чегоринської О.С. (ос.рахунок 790) та розрахунку за період з 01.11.2021р. по 01. 11.2023р. становить 160 615 грн 06 коп..
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідок про наявність послуги опалення у абонентів АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» за листопад, грудень 2021 року, січень-березень, грудень 2022 року, січень-березень 2023 року, позивачем надавалась послуга постачання теплової енергії за адресою: м. Херсон, по Текстильників, 6.
Суд зазначає, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Чегоринська О.С. 18.02.2022р. припинила свою підприємницьку діяльність.
За приписами ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ст. 52 Цивільного кодексу України).
За змістом ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, ст.ст. 202-208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст.20 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Подібний висновок був зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №757/45133/15-ц щодо норм ГПК в редакції до 15.12.2017р.
Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019р. у справі №214/4137/17).
Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч.1 ст.67 Господарського кодексу України).
Отже, враховуючи матеріали справи, спір між АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» та Чегоринською О.С. щодо стягнення заборгованості у розмірі 160 615 грн 06 коп. за спожиту теплову енергію підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Із змісту ч.3 ст. 24, ч.2 ст.25 Закону України «Про теплопостачання» вбачається, що основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.
Таким чином, споживач має обов'язок укласти договір теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
З огляду на зазначене, суд не бере до уваги твердження відповідачки про відсутність у неї договору споживача теплової енергії як підстави для відмови у задоволенні позову.
Згідно ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Взаємовідносини між постачальниками та споживачами теплової енергії також регулюються «Правилами надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 р. (із змінами та доповненнями).
Пунктом 6 Правил №830 визначено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам: за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем - до межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі) та інженерно-технічних систем приміщення споживача; за договором з колективним споживачем, колективним договором, індивідуальним договором, договором з власником (користувачем) будівлі - до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).
Згідно п.13 Правил №830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів врегульовано пунктами 24-28 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630).
Відповідно до п. 24 Правил №630 споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Право споживача відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у зв'язку з відключенням від мереж централізованого опалення закріплено в пункті 24 Правил та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 25 Правил №630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Господарський суд зазначає, що відповідачкою не надано доказів відключення нежитлових приміщень №1, 2, 3,4 за адресою: м. Херсон, проспект Текстильників, 6 від мереж централізованого опалення чи відсутності постачання теплової енергії.
При цьому, суд звертає увагу, що надані відповідачкою фото (фотофіксація) не є належним та допустимим доказом відсутності споживання теплової енергії, адже, по-перше, з них неможливо встановити який саме обєкт на них зображений; по-друге, як вже зазначалося вище, відсутні докази відключення нежитлових приміщень №1, 2, 3,4 за адресою: м. Херсон, проспект Текстильників, 6 від мереж централізованого опалення в встановленому порядку; по -третє, відсутній акт обстеження нежитлових приміщень №1, 2, 3,4 за адресою: м. Херсон, проспект Текстильників, 6 за участю представників теплопостачальної організації та підтвердження відсутності споживання теплової енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з описом вкладення у відправленні №7300800043602 та квитанції про оплату відправлення, відповідачці направлявся лист від 25.10.2023р., вимога щодо погашення заборгованості від 25.10.2023 року, акт, рахунок.
За приписами абз.1 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно абз.5 вказаної статті тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб'єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб'єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до абз.13 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно ст.2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 16.12.2021р. за №895 «Про встановлення тарифів акціонерному товариству «Херсонська теплоелектроцентраль» на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для потреб бюджетних установ та інших споживачів міста Херсона», з урахуванням постанови НКРЕКП від 24.11.2021р. №2334 вирішено встановити з 01.12.2021р. для АТ «Херсонська ТЕЦ» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для потреб бюджетних установ та інших споживачів м. Херсона на опалювальний період 2021-2022 років, зокрема, для інших споживачів у розмірі 4 249 грн 22 коп. /Гкал без ПДВ.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021р. №1209 внесено зміни до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198, у зв'язку із чим, відповідно до п.36 Правил №830 теплопостачальна організація зобов'язується змінювати розмір нарахувань за теплову енергію у зв'язку із щомісячною зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії для потреб відповідної категорії споживачів, згідно з вимогами цих Правил."
Також, зазначеною постановою Кабінету Міністрів України внесено зміни до п.48 Правил №830, у зв'язку із чим виконавець зобов'язується змінити розмір нарахувань за послугу з постачання теплової енергії у зв'язку із щомісячною зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії та надання послуги з постачання теплової енергії відповідній категорії споживачів, згідно з вимогами цих Правил.
Зазначені Правила також доповнено п.59, відповідно до якого у разі щомісячної зміни для виконавця протягом опалювального періоду згідно із умовами договору постачання природного газу ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що використовується для виробництва теплової енергії та надання послуги з постачання теплової енергії, виконавець змінює розмір нарахувань за послугу з постачання теплової енергії для відповідної категорії споживачів.
Підставою для зміни розміру нарахувань за послугу з постачання теплової енергії є умова, коли ціна природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), придбаного виконавцем у відповідному місяці опалювального періоду, є відмінною (більшою або меншою) від ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), врахованої у структурі тарифу на теплову енергію та відповідно тарифу на послугу з постачання теплової енергії, встановлених уповноваженими органами для відповідної категорії споживачів.
З матеріалів справи вбачається, що Чегоринською О.М. у листопаді 2021р. спожито теплової енергії у приміщеннях Споживача: 1,63 Гкал, за тарифом на теплову енергію 3 352 грн 46 коп. за 1 Гкал на суму 5 464 грн 51 коп.; у грудні 2021р. відповідачем спожито теплової енергії 0 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал на суму 0 грн.; у січні 2022р. відповідачем спожито теплової енергії 7,13 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал, на суму 36 356 грн 33 коп.; у лютому 2022р. відповідачем спожито теплової енергії 2,75 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. на суму 14 022 грн 61 коп.; у березні 2022р. відповідачем спожито теплової енергії 3,32 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал, на суму 16 928 грн 90 коп.; у грудні 2022р. відповідачем спожито теплової енергії 1,25 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. на суму 6 373 грн 84 коп.; у січні 2023р. відповідачем спожито теплової енергії 4,90 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал, на суму 24 985 грн 40 коп.; у лютому 2023р. відповідачем спожито теплової енергії 2,60 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал, на суму 13 257 грн 56 коп.; у березні 2023р. відповідачем спожито теплової енергії 1,99 Гкал за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал, на суму 10 147 грн 14 коп.
У зв'язку підвищенням вартості природного газу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021р., проведено донарахування вартості спожитої теплової енергії у період за січень 2022р. - березень 2022р., зокрема, в січні 2022р. - 11 457 грн 19 коп., в лютому 2022р. - 8 357 грн 36 коп., в березні 2022р. - 6 906 грн 98 коп.
За таких обставин за період листопад 2021р. - березень 2023р. Чегоринською О.С. було спожито теплової енергії на загальну суму 160 615 грн 23 коп.
Відповідно до п. 5 ч. 3ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 20 Правил № 630 ( зі змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строк встановлений договором або законом.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачкою послуг з постачання теплової енергії, у звязку із чим, з огляду на зазначене вище, господарський суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з Чегоринської О.С. заборгованості у розмірі 160 615 грн 23 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачку згідно ст. 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 160 615 грн 23 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771) заборгованість у розмірі 160 615 грн 23 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 17 березня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога