"06" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2797/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАНШИП» до відповідача: Компанії “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» про стягнення 44608,20 євро,
зазначає наступне:
Використовуючи систему “Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю “КРАНШИП» (надалі - ТОВ “КРАНШИП», Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Компанії “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» (надалі - Компанія, Відповідач) 44608,20 євро у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 21.03.2024 контрактом купівлі-продажу № 21/03/24-1MW зобов'язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого товару.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 21.06.2024 позовній заяві ТОВ “КРАНШИП» присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/2797/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2024 позовну заяву ТОВ “КРАНШИП» залишено без руху та запропоновано усунути встановлені судом недоліки позовної заяви.
04 липня 2024 року ТОВ “КРАНШИП» представлено докази на виконання приписів ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Одеської області 09.07.2024 прийнято позовну заяву ТОВ “КРАНШИП» до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2797/24, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25 липня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 відкладено підготовче засідання на 05 вересня 2024 року
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05 вересня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12 вересня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 06.02.2025 та зупинено провадження у справі до цієї дати; зобов'язано ТОВ “КРАНШИП» надати переклад на французьку або англійську мову документів за переліком з метою звернення до компетентного органу Швейцарської Конфедерації із судовим дорученням для повідомлення Компанії про судове провадження.
24 жовтня 2024 року Господарський суд Одеської області звернувся із відповідним судом дорученням до компетентного органу Швейцарської Конфедерації.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 відкладено підготовче засідання на 20 лютого 2025 року.
14 лютого 2025 року представник Компанії звернувся до господарського суду із клопотанням про участь у засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі представника Компанії “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» у засіданнях суду в режимі відеоконференції після звернення із відповідним клопотанням.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.02.2025 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27 лютого 2025 року.
27 лютого 2025 року Компанією “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» представлено заяву про визнання заявлених у справі позовні вимоги.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 06 березня 2025 року.
У призначене на 06 березня 2025 року підготовче засідання представники сторін не з'явились, про засідання суду повідомлені належним чином, адже були присутніми у підготовчому засіданні 27 лютого 2025 року.
Приписами статті 365 ГПК України встановлено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частини 1 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
При цьому статтею 400-1 КК України передбачено, що завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги, - карається штрафом до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Відповідно до частини 2 статті 191 ГПК України, до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Приймаючи до уваги той факт, що інтереси Компанії “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» представляє адвокат Поляновський В.Г. відповідно до виданого 01.11.2024 ордеру серії АА № 1497045, повноваження не обмежуються, котрий несене кримінальну відповідальність за неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, господарський суд приймає визнання Компанією заявлених позовних вимог.
При цьому частиною 3 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
06 березня 2025 року у підготовчому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, позиції сторін, суд встановив:
Відповідно до представленого витягу з Торгового реєстру контону Фрібург (Швейцарія) Акціонерне товариство “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» зареєстровано 17 травня 2017 року ідентифікаційний номер підприємства (IDE:) СНЕ-134.628.303.
21 березня 2024 року між ТОВ “КРАНШИП» (Продавець) та Компанією “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» (Покупець) укладено Контракт купівлі-продажу № 21/03/24-1MW (Договору).
Товар: Українська пшениця, 2кл та/або 3кл. та/або 4кл., насипом, врожаю 2023 року (пункт 1).
Кількість: 410,00 метричних тон +/-10% в опціоне Покупця Часткове постачання дозволено (пункт 2).
Період поставки: 21.03.2024 - 21.04.2024, обидві дати включені (пункт 5).
Ціна і умови поставки: 130,00 EUR за одну метричну тонну Товару на умовах за тону FOB Кілія, Україна - зона митного контролю (Incoterms 2020). Вартість Контракту: 53300,00 EUR +/-10%. Валюта платежу і Контракту - EUR (пункт 6).
Пунктом 8 погоджено, що Покупець здійснює 100% оплати Договірної ціни протягом 60 банківських днів з дня подання наступних документів на відвантажений товар: 1) Комерційного рахунку; 2) 3/3 оригінали Коносаменту, з відміткою Чисто на борту, оформленого «TO ORDER» і позначеного «Freight Payable» або «Freight Payable as per C/P»; 3) Сертифікат Походження, виданий Торговою Промисловою Палатою України; 4) Фітосанітарний сертифікат, виданий офіційними органами в країні відправки товару - Україні; 5) Ветеринарний сертифікат; 6) Маніфест.
Продавець повинен допомогти в отриманні інших документів, якщо це необхідно Покупцеві.
Покупець має право зробити часткову передоплату попереднього інвойсу Продавця.
Розмір такої передоплати залишається на розсуд Покупця.
Всі банківські витрати банку Покупця повинні бути на рахунок Покупця.
Всі банківські витрати банку Продавця повинні бути на рахунок Продавця.
Всі комісії кореспондентського банку Продавця знаходяться на рахунку Продавця і підлягають оплаті безпосередньо ними.
Всі комісії кореспондентського банку Покупця повинні бути на рахунку Покупця і підлягають оплаті безпосередньо ними.
Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця після фактичного перетину митного кордону України та оформлення вантажної митної декларації на Товар (пункт 14).
Цей договір регулюється англійським законодавством. Усі суперечки або розбіжності, що виникають між сторонами або пов'язані з його змістом та діяльністю або наслідком цього Договору або його порушення, вирішуються арбітражем у Лондоні згідно з Арбітражними правилами та правилами GAFTA № 125, про що Сторони домовились, що знають та приймають це (пункт 15).
Договір містить підписи представників сторін та проставлені печатки контрагентів.
05 березня 2024 року між ТОВ “КРАНШИП» як Продавцем та Компанією “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» як Покупцем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою погоджено викласти пункт 2 Договору у новій редакції: “Кількість: 343,140 метричних тон».
25 березня 2024 року між ТОВ “КРАНШИП» як Продавцем та Компанією “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» як Покупцем укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою погоджено викласти пункт 2 Договору у новій редакції:
“Покупець здійснює 100% оплати Договірної ціни протягом 60 банківських днів з дня подання наступних документів на відвантажений товар: 1) Комерційного рахунку; 2) 3/3 оригінали Коносаменту, з відміткою Чисто на борту, оформленого «TO ORDER» і позначеного «Freight Payable» або «Freight Payable as per C/P»; 3) Маніфест».
26 березня 2024 року між ТОВ “КРАНШИП» як Продавцем та Компанією “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» підписано акт подання-приймання документів на відвантажений товар, за яким першим передано, а другим прийнято документи на товар (343,140 тон пшениці), відвантажений та оформлений на експорт згідно вантажної митної декларації 24UA500410000278U0: 1) Комерційний рахунок № STC-26-1 від 26.03.2024 на суму 44608,20 Євро; 2) 3/3 оригінали Коносаменту № 1 від 24.03.2024, судно "MUHAMMET GUMUSTAS 5", щодо прийняття до перевезення 343,140 тон пшениці, порт завантаження Кілія, Україна, з відмітками «Чисто на борту», оформлених «TO ORDER» і позначених «Freight Prepaid»; 3) Вантажний маніфест (Cargo Manifest) від 24.03.2024 про навантаження 343,140 тон пшениці на судно " MUHAMMET GUMUSTAS 5".
Покупцем підтверджено, що Продавцем подано належний комплект документів для здійснення оплати ціни партії товару за цим актом як це передбачено Контрактом купівлі-продажу № 21/03/24-1MV від 21.03.2024 та Додатковою угодою № 2 від 25.03.2024 до нього.
01 квітня 2024 року між ТОВ “КРАНШИП» як Продавцем та Компанією “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» як Покупцем укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, якою погоджено викласти пункт 15 Договору у новій редакції:
“Будь-який спір, який виникає при виконанні цього Контракту або у зв'язку із ним, має розглядатися Господарським судом Одеської області (адреса: проспект Шевченка, 29, м. Одеса, 65119, Україна) та відповідно до процесуального законодавства України. Правом, яке регулює цей Договір, є матеріальне право України».
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції закону, чинному на часу укладання Договору) суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Приписами статті 32 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України. Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні цього та пов'язаних з ним законів України, підсудні судовим органам України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.
Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні цього та пов'язаних з ним законів України, підсудні судовим органам України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.
В свою чергу, положення статті 33 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачають, що у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та пов'язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності: майнова відповідальність; кримінальна відповідальність. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій.
Статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України
Відповідно до положень статті 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
В свою чергу приписами статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин (частина 1). Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом (частина 2). Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини (частина 3). Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим (частина 4).
Відповідно до частини 2 статті 31 Закону України "Про міжнародне приватне право" зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.
При цьому статтею 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України (частина 1). Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами (частина 2). Визначене згідно з частиною першою цієї статті право, як виняток, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв'язок з визначеним правом і мають більш тісний зв'язок з іншим правом. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права відповідно до частини першої цієї статті (частина 3).
При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом (частина 1 статті 7 Закону України "Про міжнародне приватне право").
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину (стаття 33 Закону України "Про міжнародне приватне право").
Відповідно ж до частини 1 статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: продавець - за договором купівлі-продажу…
Положеннями статті 73 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
В свою чергу, частина 1 статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
У той же час, частина 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначає, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Як зазначалось, умовами пункту 15 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 сторонами погоджено, що будь-який спір, який виникає при виконанні цього Контракту або у зв'язку із ним, має розглядатися Господарським судом Одеської області (адреса: проспект Шевченка, 29, м. Одеса, 65119, Україна) та відповідно до процесуального законодавства України. Правом, яке регулює цей Договір, є матеріальне право України.
Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги положення пункту 15 Договору, є правомірним звернення Позивача із позовом саме до Господарського суду Одеської області, у той же час, правом, яке регулює цей Договір, є матеріальне право України.
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно ж із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 174 ГК України передбачає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є Договір контракт купівлі-продажу № 21/03/24-1MW від 21 березня 2024 року.
При цьому ТОВ “КРАНШИП» як Продавцем доведено виконання належим чином взятих на себе за Договором зобов'язань та передачу Відповідачу Товару (пшениці) загальним обсягом 343,140 тон, що підтверджується підписаним без зауважень та/або заперечень актом подання-приймання документів на відвантажений товар.
В свою чергу, Компанією “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» як Покупцем в порушення приписів статей 525,526,610,629,692 ЦК України, статті 193 ГК України та умов Договору вартість отриманого Товару своєчасно та остаточно не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, статтями 691 та 692 ЦК України та пункту 8 Договору строк виконання зобов'язання на суму 44608,20 Євро настав (343,140 тон * 130 EUR за одну метричну тонну = 44608,20 EUR (Євро)).
Як зазначалось, уповноваженим представником Компанії “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» представлено заяву про визнання заявлених у справі позовних вимог.
Враховуючи викладене, заявлені ТОВ “КРАНШИП» позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, відповідно стягненню з Компанії “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» - 44608,20 євро.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 “Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Частиною 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В свою чергу, частина 1 статті 6 Закону України “Про судовий збір» встановлює, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Пред'являючи позовну заяву ТОВ “КРАНШИП» сплачено до Державного бюджету України 23257,96 грн судового збору відповідно до платіжної інструкції ПАТ “БАНК ВОСТОК» в національній валюті від 19 червня 2024 року № 4707.
При цьому частиною 1 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відтак, стягненню з Компанії “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» на користь ТОВ “КРАНШИП» підлягає 11628,98 грн витрат зі сплати судового збору, решта підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,130,165,191,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАНШИП» до відповідача: Компанії “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» про стягнення 44608,20 євро задовольнити.
Стягнути з Компанії “SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA» (IDE: СНЕ-134.628.303, RUE SAINT PIERRE 18, 1700 FRIBOURG, SWITZERLAND) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАНШИП» (14013, м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 139, офіс 413, Код ЄДРПОУ 32428972) 44608/сорок чотири тисячі шістсот вісім/євро 20 євроцентів та 11628/одинадцять тисяч шістсот двадцять вісім/грн 98 коп. витрат зі сплати судового збору.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “КРАНШИП» (14013, м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 139, офіс 413, Код ЄДРПОУ 32428972) з Державного бюджету України (ГУК в Одеській обл./Приморський р-н/ 22030101, код ЄДРПОУ 37607526, Казначейство України (ЕАП), р/р UA938999980313141206083015758, МФО 899998, КБК 22030101) 11628/одинадцять тисяч шістсот двадцять вісім/грн 98 коп. судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції ПАТ “БАНК ВОСТОК» в національній валюті від 19 червня 2024 року № 4707.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повне рішення складено 17 березня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут