13 березня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/158/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання С.М. Сулеймановій
за участю представників:
від прокуратури - Григорян Е.Р.,
від відповідачів:
1) Миколаївської міської ради - не з'явився,
2) ТОВ “Ірбіс Плюс» - Панченко С.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ірбіс Плюс» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконними і скасування пунктів рішень міськради, визнання недійсним договору оренди землі, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності з одночасним скасуванням державної реєстрації права власності, знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості та зобов'язання повернути земельну ділянку, -
Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ірбіс Плюс» про:
- усунення перешкод територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом визнання незаконними і скасування пунктів 18, 18.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.12.2003 №17/8, якими затверджено проект відведення та надано в оренду строком на 3 роки Товариству з обмеженою відповідальністю “Ірбіс Плюс» земельну ділянку площею 2252 кв.м для будівництва готельного комплексу поблизу житлового будинку № 1 по Варварівському спуску у місті Миколаєві;
- усунення перешкод територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом визнання незаконним і скасування пункту 9 рішення Миколаївської міської ради від 09.11.2006 №7/23, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Ірбіс Плюс» продовжено на 3 роки термін оренди земельної ділянки площею 2252 кв.м для будівництва готельного комплексу поблизу житлового будинку №1 по Варварівському спуску у місті Миколаєві;
- усунення перешкод територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 03.09.2007 № 5176, зі змінами та доповненнями, зі скасуванням державної реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис від 14.02.2020 №35576392);
- усунення перешкод територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 28.12.2011 серії САЕ №359171 на прохідну вул. Бузький бульвар, 5-г, з одночасним скасуванням державної реєстрації права власності та із закриттям відповідного розділу Державного реєстру та реєстраційної справи;
- усунення перешкод територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ірбіс Плюс» (код ЄДРПОУ 32093054) знести (демонтувати) огорожу та звільнити ділянку від будівельних матеріалів;
- усунення перешкод територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ірбіс Плюс» (код ЄДРПОУ 32093054) повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 26565573) земельну ділянку площею 2252 кв.м з кадастровим номером 4810136300:01:002:0006.
Позовні вимоги прокурором обґрунтовані тим, що надання Товариству з обмеженою відповідальністю “Ірбіс Плюс» земельної ділянки водного фонду, здійснення будівництва об'єкту нерухомості та оформлення права власності на нього здійснено з порушенням вимог земельного, водного та містобудівного законодавства з огляду на наступне.
Так, пунктами 18, 18.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.12.2003 №17/8 затверджено проект відведення та надано в оренду строком на 3 роки ТОВ “Ірбіс Плюс» земельну ділянку площею 2252 кв.м для будівництва готельного комплексу поблизу житлового будинку № 1 по Варварівському спуску у місті Миколаєві. На підставі вказаного рішення 09.04.2004 між Миколаївською міською радою та ТОВ “Ірбіс Плюс» укладено договір оренди землі, який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис №2447. За заявою ТОВ “Ірбіс Плюс» від 04.10.2006 №8, пунктом 9 рішення Миколаївської міської ради від 09.11.2006 №7/23 продовжено на 3 роки термін оренди вказаної ділянки. Між Миколаївською міською радою та ТОВ “Ірбіс Плюс» 03.09.2007 укладено договір оренди землі №5176, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:01:002:0006. Зазначений договір 27.09.2007 зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040700100491. У подальшому строк оренди вказаної земельної ділянки неодноразово продовжувався, у зв'язку з чим з товариством укладались договори про зміни від 02.07.2008 №1671-08, від 20.11.2009 №1000-09, від 28.12.2011 №305-11, від 10.02.2020 №15/У-20. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.02.2020 за ТОВ “Ірбіс Плюс» зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки, про що вчинено запис №35576392. На вказаній земельній ділянці товариством самочинно побудовано нерухоме майно - прохідну площею 5,2 кв.м, право власності на яку визнано рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.03.2008 у справі №8/46/08. На підставі рішення суду та рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.07.2008 №1573 вказаній прохідній надано нову адресу - вул. Варварівський спуск, 1/3 та ТОВ “Ірбіс Плюс» 10.09.2008 видано свідоцтво про право власності серії САС №228673. Натомість постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2009 задоволено касаційне подання прокуратури, скасовано рішення господарського суду Миколаївської області від 11.03.2008 та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.12.2009 у справі № 8/46/08-НР позов товариства залишено без розгляду у зв'язку з неявкою позивача. У подальшому пунктом 30 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2011 №1254 змінено адресу вказаній нежитловій будівлі з «вул. Варварівський спуск, 1/3» на «вул. Бузький бульвар, 5-г». Пунктом 1.15 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2011 №1256 повторно оформлено за ТОВ “Ірбіс Плюс» право власності на нежитлову будівлю (прохідна) загальною площею 5.2 кв.м за літ. А, яка розташована по вул. Бузький бульвар, 5г. За інформацією управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 21.11.2024 №51259/22.01-15/24-2 дозвільні документи щодо забудови земельної ділянки по вул. Варварівський узвіз 1/3 та Бузький бульвар, 5 г не видавались. На підставі рішення виконкому міської ради від 21.12.2011 №1256 ТОВ “Ірбіс Плюс» 28.12.2011 видано свідоцтво про право власності серії САЕ №359171, яке було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.01.2012.
Як вказує прокурор, за інформацією виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 15.11.2024 №21220/02.02.01-40/12/7/24 земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:01:002:0006 за вказаним Генеральним планом відноситься до території зелених насаджень загального користування проектного стану. При цьому, розміщення будинків, споруд та комунікацій на землях зелених зон міста (якщо об'єкти які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства), відповідно до підпункту «б» пункту 10.4 розділу 10 ДБН 360-92** та пункту 3.6 Правил утримання зелених насаджень, забороняється. У свою чергу, будівельні норми відповідно до ст. 1 Закону України «Про будівельні норми» є обов'язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Отже, за ствердженням прокурора, діючим на час прийняття рішення 12.12.2003 №17/8 Генеральним планом міста Миколаєва, державними будівельними нормами, стандартами і правилами встановлено, що будівництво комерційного об'єкта - готельного комплексу в межах вказаної території заборонено, а тому і відведення ТОВ “Ірбіс Плюс» земельної ділянки для вказаних цілей суперечить вимогам законодавства. Окрім того, при прийнятті оскаржуваного рішення Миколаївською міською радо безпідставно не враховано входження земельної ділянки у прибережну захисну смугу Бузького лиману.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2025 р. вказану позовну заяву першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/158/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 27.03.2025 об 11:30.
19.02.2025 р. від представника відповідача ТОВ “Ірбіс Плюс» - адвоката Панченка С.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2568/25). Так, відповідач-2 стверджує, що відведення спірної земельної ділянки під будівництво готельного комплексу було погоджено наступними органами державної влади та місцевого самоврядування: 1) Державною інспекцією по охороні пам'яток культури в Миколаївські області; 2) Відділом охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради; 3) начальником головного управління містобудування та архітектури; 4) Відділом охорони навколишнього природного середовища; 5) Миколаївською СЕС; 6) Державним управлінням екології та природних ресурсів в Миколаївській області; 7) Миколаївським міським управлінням земельних ресурсів; 8) Миколаївською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» 9) Управлінням Держкомзему у м. Миколаєві; 10) Прокуратурою міста Миколаєва (шляхом відкликання протесту № 36 від 20.02.2004 р.).
Відповідач-2 зауважує, що на дату придбання Капациною М.В. корпоративних прав в ТОВ “Ірбіс Плюс» нерухоме майно було в наявності. Акт обстеження від 08.11.2024 р., на який посилається у позові прокурор, на думку відповідача-2 може свідчити лише про обставини, які існували саме на дату його складання - 08.11.2024, а не на дату придбання Капациною М.В. корпоративних прав ТОВ “Ірбіс Плюс». Часткова руйнація нерухомого майна відбулась набагато пізніше - вже під час незаконної збройної агресії з боку російської федерації проти України, що не позбавляє ТОВ “Ірбіс Плюс» права відновити його або реконструювати у встановленому законодавством порядку після завершення війни та зникнення ризиків його повторної руйнації внаслідок ворожих обстрілів міста Миколаєва, які відбуваються майже кожного дня.
На думку відповідача-2, задоволення позовних вимог прокурора призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, буде суперечити принципу «належного урядування» в Україні, не відповідатиме усталеній практиці Європейського Суду з прав людини.
Також відповідач-2, з посиланням на думку прокурора, викладену у позові, стосовно того, що саме ОСОБА_1 діяв недобросовісно під час набуття корпоративних прав на ТОВ “Ірбіс Плюс», вважає, що рішення господарського суду може вплинути на права ОСОБА_1 . Як зазначає відповідач-2, у разі задоволення позову прокуратури, ОСОБА_1 буде фактично позбавлений прав інвестора, гарантованих Законом України «Про інвестиційну діяльність», його буде позбавлено права мирно користуватись земельною ділянкою та володіти нерухомим майном (через володіння 100% корпоративних прав ТОВ «Ірбіс Плюс»), що може бути підставою для нього для звернення до Європейського Суду з прав людини на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв'язку з цим, відповідач-2 просить залучити ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
На думку відповідача-2 фактично даний позов пред'явлено прокурором в інтересах територіальної громади міста Миколаєва, від імені якої діє Миколаївська міська рада відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відтак, відповідач-2 вважає, що прокурором неправильно визначено спосіб захисту прав територіальної громади міста Миколаєва. Так, посилаючись на п. 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 522/1029/18, відповідач-2 вказує, що віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів. Отже, на думку відповідача-2 обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Як зазначає відповідач-2, такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).
Також 19.02.2025 р. від представника відповідача ТОВ “Ірбіс Плюс» - адвоката Панченка С.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» надійшла заява про застосування позовної давності (вх. № 2570/25).
21.02.2025 р. від представника відповідача Миколаївської міської ради - Бублич Н.П. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву (вх. № 2686/25). Так, відповідач-1 зазначає, що підготовка позиції по даній справі потребує, серед іншого, збору інформації, яка не перебуває у володінні представника відповідача - посадової особи юридичного департаменту Миколаївської міської ради. Враховуючи викладене, юридичним департаментом Миколаївської міської ради було направлено запити до Департаменту архітектури та містобудування ММР та КП ММБТІ, однак станом на час спливу строку на подання відзиву відповідей на вказані запити представником не отримано, що унеможливлює на даний час сформувати остаточну позицію по даній справі. Відтак, відповідач-1 просить продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву по справі № 915/158/25 до 03.03.2025 та відкласти підготовче засідання, призначене на 27.02.2025 о 11-30, на іншу дату.
24.02.2025 р. від представника прокуратури Григорян Е.Р. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив ТОВ “Ірбіс Плюс» (вх. № 2786/25). Так, прокурор зазначає, що ним не оскаржується та не надається оцінка законності набуття ОСОБА_1 корпоративних прав на статутний капітал ТОВ «Ірбіс Плюс», та вказане не є предметом позову у справі №915/158/25.
Прокурор вважає твердження відповідача-2 про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню наведені ним позиції Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України», «Надточий проти України», та «Одеська бутербродна компанія» проти України», хибним, оскільки правові позиції, викладені у вищезазначених рішеннях ЄСПЛ спрямовані на захист добросовісних набувачів майна. Разом з тим прокурор вказує, що ТОВ «Ірбіс Плюс» до суду не надано жодних доказів та не наведено обґрунтованих тверджень щодо відсутності у нього відомостей про неможливість відведення земельної ділянки, яка належить до зеленої зони загального користування та розташована у межах прибережної захисної смуги Бузького лиману, та, відповідно, її використання для будівництва комерційних об'єктів на ній, а доводи представника відповідача щодо непропорційного втручання у право товариства на земельну ділянку та будівлю прохідної як особи, яка покладалась на легітимність добросовісних дій державних органів, спростовується наступним.
Як вказує прокурор, спірна земельна ділянка розташована в безпосередній близькості до урізу води та всією своєю площею розташована в межах 100 метрової прибережної захисної смуги Бузького лиману (найбільш віддалена межа ділянки від урізу води - 63-82 метри). Тому на думку прокурора, в силу явних ознак прибережної захисної смуги водного об'єкту, відкритості і незабудованості території, проявивши розумну обачність, товариство та, відповідно, всі його бенефіціарні власники були зобов'язані утриматись від набуття права оренди на спірну земельну ділянку водного фонду для будівництва готельного комплексу, а Миколаївська міська рада - утриматись від прийняття вочевидь незаконних рішень щодо її надання в оренду та укладення відповідного договору оренди землі. Відтак, прокурор вважає, що ТОВ «Ірбіс Плюс» повинно було проявити розумну обачність шляхом самостійного або за допомогою фахівця у галузі права ознайомлення з відповідним законодавством.
За ствердженням прокурора, не є добросовісними і дії ТОВ «Ірбіс Плюс» щодо будівництва та оформлення права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості - прохідну площею 5,2 кв.м по вул. Бузький бульвар, 5-г.
Так, прокурор вказує, що посадові особи як Миколаївської міської ради та її виконавчого комітету, так і ТОВ «Ірбіс Плюс», діяли недобросовісно, усупереч інтересам територіальної громади міста Миколаєва, задля притримання права оренди на рекреаційні території узбережжя Бузького лиману у будь-який спосіб з метою їх подальшої забудови комерційними об'єктами. Відтак, прокурор вважає, що в даному випадку відсутні ознаки терпимого ставлення органів влади до існуючої ситуації або щонайменше небажання остаточно розв'язати її, а навпаки дії Миколаївської міської ради та її виконавчих органів свідчать про потурання інтересам товариства, вжиття усіх можливих заходів до «приховування» та узаконення самочинної забудови, попри те, що це суперечить інтересам територіальної громади міста Миколаєва.
Відтак, прокурор вважає, що у спірних правовідносинах повернення державі майна недобросовісним набувачем не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Прокурор зазначає, що при обґрунтуванні допущених Миколаївською міською радою порушень законодавства при відведенні спірної земельної ділянки водного фонду, розташованої у межах прибережної захисної смуги Бузького лиману, та ТОВ «Ірбіс Плюс» - при самовільному будівництві об'єктів нерухомості та оформленні права власності на них, прокурором наведено положення нормативних правових актів, державних будівельних норм, стандартів та правил, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.
Щодо посилання відповідача-2 на те, що у справі обрано неналежний спосіб захисту інтересів територіальної громади міста Миколаєва, оскільки слід було заявляти не негаторний позов, а один із зобов'язально-правових способів захисту цивільних прав, прокурор зазначає, що вказані твердження є хибними. Так, прокурор стверджує, що ним у позовній заяві детально обґрунтовано застосування ефективного способу захисту нормами законодавства та сталими правовими позиціями Верховного Суду у справах щодо земель водного фонду.
25.02.2025 р. від представника прокуратури Григорян Е.Р. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про застосування позовної давності (вх. № 2807/25).
27.02.2025 р. від представника відповідача Миколаївської міської ради - Бублич Н.П. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2975/25). Так, відповідач-1 заперечує проти вимог позовної заяви і вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як зазначає відповідач-1, проект землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки мав всі погодження, які передбачені вимогами статті ст. 123 Земельного кодексу України та Миколаївська міська рада мала тільки один варіант правомірної поведінки - затвердити проект землеустрою та прийняти рішення про відведення земельної ділянки ТОВ «Ірбіс Плюс» в оренду для будівництва готельного комплексу. Відтак, відповідач вважає, що держава в особі Миколаївського міського управління земельних ресурсів Держкомзему України, міської санітарно-епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров'я України, Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області, Державної інспекції по охороні пам'яток культури в Миколаївській області, управління культури Миколаївської обласної державної адміністрації погодила відведення земельної ділянки ТОВ «Ірбіс Плюс» в оренду за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування з віднесенням її до земель іншого призначення (поточного будівництва) для будівництва готельного комплексу в районі житлового будинку №1 на Варварівському спуску в Заводському районі м. Миколаєва, та не вказувала про заперечення щодо цього, а також порушення прав та інтересів держави. На думку відповідача-1, це свідчить про порушення принципу «належного урядування». Відтак, відповідач-1 стверджує, що приймаючи оскаржувані пункти рішення, Миколаївська міська рада діяла у межах повноважень, визначених статтями 12, 123 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Відповідач-1 вважає, що задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування пунктів 18, 18.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.12.2003 № 17/8, яким затверджено проект відведення та надано в оренду ТОВ «Ірбіс Плюс» земельну ділянку, пункту 9 рішення Миколаївської міської ради від 09.11.2006 №7/23, яким продовжено ТОВ «Ірбіс Плюс» строк оренди земельної ділянки, не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, а тому в цьому випадку такі позовні вимоги не є ефективним способом захисту права держави, оскільки названі рішення міської ради вже були реалізовані і вичерпали свою дію.
Як стверджує відповідач-1, договір оренди землі №5176, укладений між Миколаївською міською радою та ТОВ «Ірбіс Плюс», предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:01:002:0006 на даний момент діючий (діє до 12.12.2029 року), орендар сумлінно сплачує орендну плату за користування земельної ділянки, заборгованість зі сплати відсутня, в зв'язку з відповідач-1 вважає, що прокурор помилково звернувся з негаторним позовом, що тягне застосування загального строку позовної давності, передбаченого законодавством, та свідчить про заявлення позовних вимог поза межами встановленого законодавством строку.
В підготовчому засіданні 27.02.2025 р. судом задоволено клопотання відповідача-1 про надання додаткового строку на подання відзиву на позовну заяву та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву як такий, що надійшов вчасно.
Також у підготовчому засіданні 27.02.2025 р. судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 .
Так, у підготовчому засіданні господарського суду 27 лютого 2025 року по справі №915/158/25 за участю прокурора та представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 13 березня 2025 року о 12 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України
03.03.2025 р. від представника відповідача ТОВ “Ірбіс Плюс» - адвоката Панченка С.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3173/25). Так, відповідач-2 вказує, що прокурором неодноразово у позовній заяві та у відповіді на відзив зазначається про порушення ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України в частині заборони використання прибережної захисної смуги для будівництва нерухомого майна. Разом з цим, на думку відповідача-2, прокурором не враховано, що за період від прийняття Миколаївською міською радою рішення Миколаївської міської ради від 12.12.2003 №17/8, до дати подання прокурором даного позову, вищезазначені статті Земельного та Водного кодексів неодноразово змінювались. Отже, відповідач-2 вважає, що закон, який вступив в силу тільки 24.07.2021 року ніяким чином не може впливати на дійсність або недійсність договору оренди землі від 03.09.2007 року № 5176, так само, як і на законність або незаконність рішень Миколаївської міської ради від 12.12.2003 року № 17/8 та від 09.11.2006 року № 7/23.
Як вказує відповідач-2, аналогічні зміни вносились тими ж самими законами і у статтю 60 Земельного кодексу України. Відтак, на думку відповідача-2, ОСОБА_1 при придбанні корпоративних прав ТОВ «Ірбіс Плюс» 02.11.2017 року не міг знати, що у 2021 році в ВК України та ЗК України з'явиться норма, яка буде вводити певні обмеження на територію, що розташована в 100-метровій межі від урізу води лиману.
За ствердженням відповідача-2, станом на 02.11.2017 року діяв Генеральний план м. Миколаєва, затверджений рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 року № 35/18 (розміщений у загальному доступі на офіційному сайті Миколаївської міської ради https://mkrada.gov.ua/documents/1944.html), яким не було передбачено розташування прибережної захисної смуги у місцезнаходженні земельної ділянки площею 2252 кв. м з кадастровим номером 4810136300:01:002:0006.
Також відповідач-2 вважає, що для оспорення договору оренди землі від 03.09.2007 №5176 прокурором обрано неправильний спосіб захисту (замість ресцисорного позову заявлено негаторний), що є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).
Крім того, відповідач-2 просить суд витребувати:
- у Миколаївської обласної прокуратури копію протесту прокуратури міста Миколаєва № 36 від 20.02.2004 року та копії усіх документів, які були підставою для внесення цього протесту; копію документу, яким було відкликано протест прокуратури міста Миколаєва № 36 від 20.02.2004 року та копії усіх документів, які були підставою для такого відкликання; копії інших документів прокурорського реагування на рішення Миколаївської міської ради від 12.12.2003 №17/8;
- у Миколаївської міської ради копію рішення № 16/21 від 27.01.2022 року, а також детальний план території, затверджений цим рішенням.
03.03.2025 р. від представника прокуратури Григорян Е.Р. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив міської ради (вх. № 3179/25). Так, прокурор зазначає, що наявність погоджень органів влади жодним чином не спростовує твердження прокурора щодо незаконності відведення спірної земельної ділянки, розташованої на території зелених насаджень та прибережної захисної смуги Бузького лиману. Як вказує прокурор, наявність погоджень органів влади проекту землеустрою щодо відведення ділянки для цілей будівництва готельного комплексу не змінює законодавчу заборону на будівництво об'єктів на спірній ділянці (зі статусом території зелених насаджень та прибереженої захисної смуги), а лише додатково підтверджує неналежне виконання органами влади та контролю своїх обов'язків.
На думку прокурора, за будь-яких умов у Миколаївської міської ради не було прав розпорядитися спірною земельною ділянкою всупереч законодавчої заборони, передавши її в користування для цілей, які не узгоджуються зі статусом такої ділянки (для будівництва готельного комплексу). Відтак, прокурор вважає твердження про правомірність поведінки міської ради (обов'язок затвердити проект землеустрою, за наявності погоджень органів влади), є помилковим та таким, що безпосередньо порушує права територіальної громади на спірну земельну ділянку.
За ствердженням прокурора, Миколаївська міська рада, передавши в оренду земельну ділянку, яка належить до території зелених насаджень та прибережної захисної смуги, сама порушила принцип належного урядування, оскільки діяла всупереч законодавчим обмеженням щодо цільового призначення земельної ділянки. Відведення земельної ділянки для будівництва готельного комплексу на території зелених насаджень та прибережної захисної смуги також порушує принцип юридичної визначеності, оскільки суперечить положенням законодавства. Як вважає прокурор, в силу явних ознак прибережної захисної смуги водного об'єкту, відкритості і незабудованості території, проявивши розумну обачність, Миколаївська міська рада (як власник від імені територіальної громади) зобов'язана була утриматись від прийняття вочевидь незаконних рішень щодо надання спірної ділянки водного фонду в оренду для цілей будівництва готельного комплексу та укладення відповідного договору оренди землі, а ТОВ «Ірбіс Плюс» та всі його бенефіціарні власники - були зобов'язані утриматись від набуття права оренди на цю ділянку.
Прокурор зазначає, що міською радою не враховано, що спірні рішення послугували підставою для набуття права оренди для цілей, що безпосередньо порушують інтереси держави (для будівництва готельного комплексу), оскільки фактично встановлюють цільове призначення (вид використання) цієї землі. Прокурор, із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 (п. 157) зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування (в частині зміни цільового призначення земельної ділянки) не вичерпало своєї дії виконанням (укладенням відповідного договору тощо). Зазначене рішення наразі є чинним та породжує відповідні правові наслідки. Отже, якщо прокурор вважає що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування рішення ради (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною.
Як вказує прокурор, за обставин справи №915/158/25 вочевидь прокурор оспорює рішення міської ради з підстав незаконності надання ділянки (зелені насадження, прибережна захисна смуга) в оренду для цілей будівництва, тобто зі зміною її цільового використання. Відтак, прокурор вважає, що ним обрано ефективний спосіб захисту порушених інтересів держави, заявлено позов відповідно до вимог матеріального та процесуального права з обґрунтуванням належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим він підлягає задоволенню.
06.03.2025 р. від представника прокуратури Григорян Е.Р. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» надійшла заперечення на клопотання про витребування доказів (вх. № 3430/25). Так, прокурор вказує, що обласною прокуратурою у встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» строки надано відповідь на цей адвокатський запит. Зокрема, листом від 24.02.2025 повідомлено адвоката Панченка С.В. про те, що надати інформацію не виявляється можливим з огляду на закінчення терміну зберігання документів реагування (копія відповіді додається). Тому підтвердити або спростувати доводи представника відповідача ТОВ «Ірбіс Плюс» про те кому саме, з яких підстав та на яке рішення та/або пункт рішення вносився протест або інший документ прокурорського реагування на цей час не вбачається можливим.
Відтак, прокурор вважає, що підстав для задоволення клопотання про витребування доказів немає, оскільки строк зберігання цих документів у органах прокуратури сплинув, про що повідомлено представника відповідача.
В підготовче засідання, призначене на 13.03.2025 р., представник відповідача-1 не з'явився.
Наразі у підготовчому засіданні 13.03.2025 р. судом розглянуто клопотання відповідача-2 про витребування доказів.
Так, за положеннями ч. 1-3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Як вбачається зі змісту клопотання відповідача-2, останнє обґрунтовано тим, що заявником було надіслано прокуратурі адвокатський запит з проханням надати копії документів, які запитує відповідач у заявленому клопотанні. Однак, з відповіді на адвокатський запит вбачається, що прокуратура вказані документи не надала із зазначенням про незбереження таких документів, без надання відповідних доказів про місце зберігання їх та факт передачі їх на зберігання.
Приймаючи до уваги вищевикладене, та з огляду на те, що відповідач позбавлений можливості отримати запитувані документи, які необхідні для встановлення всіх обставин щодо погодження передачі спірної земельної ділянки, задля всебічного розгляді справи господарський суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача-2 та витребувати від у Миколаївської обласної прокуратури копії: протесту прокуратури міста Миколаєва № 36 від 20.02.2004 року та копії усіх документів, які були підставою для внесення цього протесту; документу, яким було відкликано протест прокуратури міста Миколаєва № 36 від 20.02.2004 року та копії усіх документів, які були підставою для такого відкликання; копії інших документів прокурорського реагування на рішення Миколаївської міської ради від 12.12.2003 №17/8.
Щодо клопотання про витребування у Миколаївської міської ради копію рішення № 16/21 від 27.01.2022 року, а також детального плану території, затвердженого цим рішенням, судом відмовлено у вказаному клопотанні, оскільки відповідач-2 не надав доказів неможливості самостійного отримання запитуваних документів.
Згідно з ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
За ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема, встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення та здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими ст. 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою. Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Приймаючи до уваги необхідність витребування документів та неявку представника відповідача-1 у підготовче засідання, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання з метою виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 ст. 177 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 81, 177, 182, 183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Підготовче засідання відкласти на 24 березня 2025 року о 10:30. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Миколаївської області за адресою: м. Миколаїв, вул. Олексія Вадатурського (Фалєєвська), 14.
2. Викликати учасників справи у підготовче засідання.
3. Витребувати у Миколаївської обласної прокуратури належним чином засвідчені копії: протесту прокуратури міста Миколаєва № 36 від 20.02.2004 року та копії усіх документів, які були підставою для внесення цього протесту; документу, яким було відкликано протест прокуратури міста Миколаєва № 36 від 20.02.2004 року та копії усіх документів, які були підставою для такого відкликання; копії інших документів прокурорського реагування на рішення Миколаївської міської ради від 12.12.2003 №17/8.
4. Повідомити учасників справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на веб-сторінці Господарського суду Миколаївської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Ухвалу підписано 14.03.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва