17.03.2025 Справа№914/711/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-Т»,
про забезпечення позову у справі №914/711/25
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-Т», м.Львів
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м.Київ
про: зміну п. 3.1 договору №13/4836-Р від 15.11.2024
встановив:
13.03.2025 до Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-Т» до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», про зміну п. 3.1 договору №13/4836-Р від 15.11.2024.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025, справу №914/7111/25 розподілено судді У.І.Ділай.
Разом з позовом подано заяву про забезпечення позову. Відповідно до поданої заяви ТОВ «Шляховик-Т» просить вжити заходів щодо забезпечення цього позову, а саме: заборони Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» вчиняти дії, спрямовані на списання коштів за банківською гарантією №42876 від 05.11.2024, виданої АТ «КБ «ГЛОБУС» до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-Т» до Приватного акціонерного товариства «Укрнафта».
В обґрунтуванні заяви ТОВ «Шляховик-Т» покликається на наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляховик-Т» (надалі - ТОВ «Шляховик-Т», позивач, заявник) подало позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі - ПАТ «Укрнафта», відповідач) про зміну положення пункту 3.1. Договору №13/4836-Р від 15.11.2024, укладеного між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Шляховик-Т» та викладення його у наступній редакції: «Строк виконання робіт - до 15 квітня 2025 року. Початок робіт оформляється двостороннім Актом про початок виконання робіт, складений між Замовником та Підрядником не пізніше ніж через 10 календарних днів із дати підписання Договору».
За твердженням заявника, внаслідок істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення Договору №13/4836-Р від 15.11.2024, ТОВ «Шляховик-Т» не зміг вчасно розпочати та завершити виконання визначених договором робіт.
Крім цього, за міркуваннями ТОВ «Шляховик-Т» спірний договір містить умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася, тобто для підрядника.
Так, позивач звернув увагу, що 28.02.2025 ПАТ «Укрнафта» як замовник направило ТОВ «Шляховик-Т» лист із вимогою добровільно сплатити штрафні санкції, нараховані на підставі п. 9.2. Договору в сумі 460894,48 грн за порушення строку виконання робіт. Також в листі зазначено, що в разі несплати штрафних санкцій, керуючись п. 18.6, 18.7. Договору підряду № 13/4836-Р від 15.11.2024, ПАТ «Укрнафта» буде направлено письмову вимогу банку-гаранту щодо сплати протягом 5 робочих днів повної суми забезпечення виконання Договору відповідно до наданої банківської гарантії №42876 від 05.11.2024, виданої банком-гарантом АТ «КБ «ГЛОБУС».
З огляду на зазначене, заявник зазначив, що у випадку задоволення позовної заяви ТОВ «Шляховик-Т» про пролонгацію строку виконання робіт за договором, правова підстава для стягнення із позивача штрафних санкцій зникне, оскільки строк виконання робіт буде змінено шляхом його продовження. За таких умов, роботи будуть виконані із дотриманням встановленого договором строку, що унеможливить стягнення штрафних санкцій за його порушення (пропуск).
За твердженням ТОВ «Шляховик-Т», за умови незадоволення заяви про забезпечення, позивач буде змушений вживати додаткових дій для повернення суми коштів, стягнутих за рахунок згадуваної банківської гарантії, зокрема шляхом звернення із позовом до суду на підставі статті 1212 ЦК України. Отож, ефективний захист інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде ускладненим та потребуватиме вжиття ним низки додаткових заходів щодо повернення перерахованих на користь ПАТ «Укрнафта» грошових коштів, чого можна уникнути у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Щодо зустрічного забезпечення заявник зазначив про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення позовних вимог. Разом з тим, позивач просив не застосовувати зустрічного забезпечення позову, оскільки заявлено позовні вимоги немайнового характеру.
При прийнятті ухвали суд виходить із такого.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, з урахуванням вимог, передбачених вищенаведеними нормами ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1- 9 цієї частини.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Наведена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
Господарський суд Львівської області відзначає, що сторонами в цій справі є суб'єкти господарської діяльності.
Суд звертає увагу, що в разі здійснення господарської діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
Предметом заявленого позову є внесення змін у договір підряду. Стороною не доведено обставин, які можуть утруднити чи не уможливити виконання судового рішення в разі задоволення позову в цій справі з огляду на запропонований захід забезпечення позову.
Відтак, суд звертає увагу заявника, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову (заборона вчиняти дії, спрямовані на списання коштів за банківською гарантією), а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вжиття відповідачем заходів для стягнення штрафних санкцій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Подана заява про заборону вчиняти дії необґрунтована обставинами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів особи.
За вказаних обставин суд прийшов до висновку відмовити в задоволенні заяви про забезпечення до подання позову.
Керуючись ст.ст. 136-141, 144, 234 ГПК України, суд, -
У задоволенні заяви від 13.03.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-Т» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Уляна ДІЛАЙ