79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.02.2025 Справа № 914/2701/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, за участю секретаря судового засідання Зоряни Палюх, у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс плюс»,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вако логістик 10»,
про зобов'язання вчинити дії,
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вако логістик 10» про зобов'язання вчинити дії.
Провадження у даній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. В ході розгляду справи в суду виникла необхідність заслухати думку сторін з приводу обставин справи.
Ухвалою суду від 18.12.2024 суд перейшов до розгляду справи з викликом сторін.
24.02.2025 суд перейшов до стадії винесення рішення та призначив засідання на 28.02.2025.
Сторони явку уповноважених представників в судове засідання 28.02.2025 не забезпечили.
28.02.2025 прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов Договору - заявки №7-98 від 22.10.2024 та просить зобов'язати відповідача виконати умови договору, а саме доставити вантаж в Івано - Франківську область, селище Делятин, вулиця Авіаційна 1, ТзОВ «Теплоінвестсервіс», що складає 120 км, вартістю доставки 6 000,00 грн. Товар доставити в належному стані.
Позиція відповідача
Відповідач заперчив позовні вимоги з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Серед іншого, відповідач стверджує, що доставив товар згідно Договору - заявки №7-98 у місце призначення, а саме село Нагірянка, Тернопільська область. ТОВ «Вітагро Біо-Трейд» відмовилось від прийняття товару, пославшись на неналежну якість такого. Обраний позивачем спосіб захист є неефективним.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вако Логістик 10» (далі-Відповідач) існує підписаний Договір-заявка № 7-98 від 22.10.2024 року (далі-Договір), де згідно умов Договору перевезення товару , а саме: маршрут був з смт. Розділ (Львівська область) в с. Нагірянка (Тернопільська область) на ТОВ «ВІТАГРОБІОТЕК» (Покупець Товару). Даним договором, а саме п.10 передбачено строк доставки : 23.10.2024 -25.10.2024 року.
Відповідно до умов договору, транспортний засіб має бути подано на місце завантаження в обумовлений час в справному стані. Водій зобов'язаний стежити за якістю навантаження. Виконавець несе повну відповідальність за збереження вантажу, і в разі псування або пошкодження вантажу, буде виплачувати повну вартість товару. Виконавець несе повну відповідальність у тому числі матеріальну, за порушення норм техніки безпеки, дотримання норм правил дорожнього руху, тощо на території підприємства вантажовідправника /вантажоодержувача та території України згідно чинного законодавства. Виконавець має право одержувати відшкодування від Замовника, якщо автомобільний транспортний засіб був затриманий з вини Замовника, при умові документального підтвердження даного факту, з розрахунку - 700 грн за кожну повну добу (24 години) в межах України (вартість простою незмінна не менш ніж 5 діб). Виконавець не має права самостійно змінювати пункт розвантаження з будь якої причини, тільки за письмовим узгодженням з Замовником. Виконавець немає права застави на переданий йому вантаж або ж утримання його для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів. Всі зауваження, що стосуються вантажу, записуються в ТТН. Замовник, у разі непередбачуваних обставин, залишає за собою право змінити адресу вивантаження або перенаправити транспортний засіб з подальшим перерахунком суми фрахту (грн/км) згідно попередніх домовленостей. В разі будь-якого порушення умов даного договору - заявки Виконавцем, Замовник залишає за собою право утримати оплату повністю або частково (за вибором замовника), до усунення недоліків виконавцем, та/або стягнути/утримати суму спричинених збитків та штрафів. Додаткові витрати повинні бути узгоджені з провідним експедитором Замовника. Факсова копія даної заявки-договору має юридичну силу та може використовуватися як доказ в суд.
На виконання умов Договору 22.10.2024 ТОВ «Вако Логістик 10» надало транспортний засіб для завантаження товару. 23 жовтня 2024 року транспортний засіб перевізника з вантажем замовника прибув до вантажоотримувача. Проте, вантажоотримувач ТОВ «Вітагро Біо-Трейд» відмовився від прийняття такого вантажу, оскільки такий не відповідав якісним показникам. Неналежна якість товару підтверджується актом від 24.10.2024 та посвідченням про якість від 23.10.2024. Крім того, в товарно - транспортній накладній зроблено запис про невідповідну якість вантажу.
Листом від 24.10.2024 Відповідач повідомив Позивача про відмову ванатжоотримувача від прийнтяття вантажу. У відповідь на цей лист ТОВ «Крона імпульс плюс» надіслало лист, в якому попередив що, якщо перевізник самовільно вчинить якісь дії без узгодження з замовником, а саме: перенаправить авто, змінить напрямок, розвантажить авто без відома замовника тощо, замовник негайно викликає правоохоронні органи для встановлення протиправних дій, тощо. При цьому, ТОВ «Крона імпульс плюс» вимагало в ТОВ «Вако Логістик 10» здійснити перевезення в селище Делятин, Іванофранківської області, ТзОВ «Теплоінвестсервіс», що складає 120 км, вартістю 6 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з п. 13.11-13.12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила) якщо вантажоодержувач не може прийняти вантаж від Перевізника, інший пункт призначення та умови доставки вантажу визначаються за погодженням з вантажовідправником. Якщо Перевізник не одержав від вантажовідправника відомостей про зміну пункту призначення вантажу або не згоден з новими умовами доставки вантажу, він зобов'язаний повернути вантаж вантажовідправнику. Вартість перевезення вантажу при його поверненні сплачує Замовник.
Згідно ст. 73 Статуту автомобільного транспорту, при неможливості здати вантаж вантажоодержувачу при міжміських перевезеннях з причин, не залежних від автотранспортного підприємства або організації, вантажовідправник зобов'язаний дати автотранспортному підприємству або організації вказівку про новий пункт призначення вантажу в порядку, встановленому Правилами.
При неодержанні вказаного розпорядження, а також при неможливості доставити вантаж до місця нового призначення автотранспортне підприємство або організація після попереднього повідомлення, повертає вантаж вантажовідправнику. Вантажі, що швидко псуються, в цих випадках можуть бути здані для реалізації іншій організації. Витрати, зв'язані з переадресуванням, поверненням або реалізацією вантажу (прогін, простій рухомого складу, зберігання вантажу і т. п.), оплачуються вантажовідправником.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі договору - заявки №7-98 від 22.10.2024. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Вако Логістик 10» діяло добросовісно та належним чином виконало взяті на себе зобов'язання з перевезення ввіреного йому вантажу. Матеріали справи не містять доказів того, що вантаж зіпсувався чи міг зіпсуватись з вини перевізника. Крім того відправник не оскаржував дій ТОВ «Вітагро Біо-Трейд» з приводу не прийняття товару. Водночас відправник не надав доказів на підтвердження належної якості товару. В даному контексті, суд приходить до обґрунтованого переконання, що перевізник зробив всі залежні від нього дії щодо поставки товару, однак з незалежних від нього причин товар не був прийнятий замовником. Також закономірним в даному випадку є висновок, що завантажений для перевезення товар був неналежної якості, оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять.
Щодо права позивача змінити пункт вивантаження, у разі виникнення непередбачуваних обставин, суд зазначає наступне. У разі виникнення непередбачуваних обставин, замовник вправі перенаправити транспортний засіб з урахуванням попередніх домовленостей, однак позивач не наводить факту досягнення попередніх домовленостей, а вартість перевезення у позовній заяві та відповіді на відзив відрізняються на 584,40 грн. Позивач вважає попередніми домовленостями, ті, які склались при оформленні договору - заявки №7-98 від 22.10.2024, однак попередні домовленості повинні передувати тим, які складаються. Позивач розраховує вартість одного кілометра дороги виходячи з вартості перевезення (12 000,00 грн) поділеної на кількість кілометрів між смт. Розділ та смт. Нагірянка, що складає 215 км. Водночас, позивач бере до уваги найдовший маршрут, однак існують альтернативні маршрути на 198,3 км ( Е50/М12) та 187,7 км (Е50/М12 і Т2001). З наведеного вбачається, що в залежності від обраного маршруту відрізняється вартість кілометра дороги. Крім того, вартість перевезення в розмірі 6 000,00 грн не обґрунтована жодними доказами та спростовується самим позивачем у відповіді на відзив. Водночас позивач не обґрунтував, що вважає непередбаченими обставинами в розумінні договору - заявки. При завантаженні неякісного товару, очевидним є факт не прийняття його замовником. Тому такий факт є щонайменше передбачуваним.
Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов'язку в натурі.
Слід зазначити, що цей спосіб захисту застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Зокрема, цей спосіб захисту може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти, передати річ кредитору, виконати роботи чи надати послуги за відповідним договором. Обов'язок боржника виконати певні дії повинен бути встановлений договором або актом цивільного законодавства.
Подібні висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України стосовно такого способу захисту як примусове виконання обов'язку в натурі викладені у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/9167/19 та від 10 лютого 2021 року у справі № 910/18950/19.
Відповідно до частин першої та другої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
В контексті обраного Позивачем способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати
Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.
Необхідно також враховувати, що визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Отже, обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ні змісту правовідносин, не здатний відновити порушені права з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №
917/304/21, від 19.01.2022 у справі № 910/6899/21.
Сторонами не погоджено поставки товару у селище Делятин, не погоджено вартості перевезення, розрахунки позивача відрізняються, відсутнє належне обґрунтування непередбачуваних обставин. Крім того, поставка згідно заявки №7-98 від 22.10.2024 таки відбулась, що не спростовано позивачем. Вказані обставини вказують на те, що позивач не вправі вимагати виконати умови договору - заявки №7-98 від 22.10.2024, а нові умови належним чином не погоджені та необґрунтовані.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог. Водночас, позивач вправі звернутись до відповідача про повернення товару в добровільному порядку.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та внесене в діловодство спеціалізованого суду 17.03.2025 у звязку з перебуванням судді у відпустці.
Суддя Горецька З.В.