вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" березня 2025 р. Справа № 911/2310/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)
за позовом Дочірнього підприємства “Васильківкатеплоенерго» Комунального підприємства “Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської Обласної Ради», селище міського типу Васильківка(з), Синельниківський район, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Груп Україна», м. Кагарлик, Обухівський район (до цього - Кагарлицький район), Київська область
про стягнення безпідставно набутих коштів
ДП “Васильківкатеплоенерго» КП “Дніпротеплоенерго» ДОР» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ “Вест Груп Україна» про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 82 500, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару відповідно до оплаченого позивачем рахунку на оплату № 174 від 30.08.2021 р., а також тим, що грошові кошти були перераховані позивачем на користь відповідача помилково, без достатньої правової підстави, за відсутності договірних відносин.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2024 р. відкрито провадження у справі № 911/2310/24 за позовом ДП “Васильківкатеплоенерго» КП “Дніпротеплоенерго» ДОР» до ТОВ “Вест Груп Україна» про стягнення безпідставно набутих коштів і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.
Відповідач про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та інші заяви по суті спору не надав. Обов'язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу до його електронного кабінету у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
У серпні 2021 р. відповідачем було направлено позивачу рахунок № 174 від 30.08.2021 р. на оплату за товар, - Сигналізатор газу СГ-1-3 в кількості 10 шт. на загальну суму 82 500, 00 грн.
30.08.2021 р. на підставі вищевказаного рахунку позивачем було сплачено відповідачу кошти за товар, - Сигналізатор газу СГ-1-3 в кількості 10 шт. та перераховано йому грошові кошти у розмірі 82 500, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 243 від 30.08.2021 р. на суму 82 500, 00 грн, заключною випискою б/н від 27.08.2024 р. по банківському рахунку ДП “Васильківкатеплоенерго» КП “Дніпротеплоенерго» ДОР» за період з 30.08.2021 р. по 30.08.2021 р., наявними у матеріалах справи.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
3. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст. 181 цього ж кодексу господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 184 цього ж кодексу укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 цього ж кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1, 2 ст. 640 цього ж кодексу передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 цього ж кодексу передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 642 цього ж кодексу відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
2. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, враховуючи вищевказані положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, суд за наслідками їх правового аналізу дійшов висновку, що у серпні 2021 р. позивач та відповідач досягли домовленості і відповідно між ними виникли у спрощений спосіб договірні відносини щодо купівлі-продажу товару, а саме сигналізаторів газу СГ-1-3 в кількості 10 шт. на загальну суму 82 500, 00 грн, що підтверджується рахунком № 174 від 30.08.2021 р. на оплату, зі змісту якого вбачається, що підставою виставлення даного рахунку є договір № 78/08-21 від 30.08.2021 р., платіжним дорученням № 243 від 30.08.2021 р. на суму 82 500, 00 грн, заключною випискою б/н від 27.08.2024 р. по банківському рахунку ДП “Васильківкатеплоенерго» КП “Дніпротеплоенерго» ДОР» за період з 30.08.2021 р. по 30.08.2021 р., наявними у матеріалах справи.
У травні 2024 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою б/н від 24.05.2024 р., у якій він зазначив, що грошові кошти в сумі 82 500, 00 грн були перераховані ним на користь ТОВ “Вест Груп Україна» помилково, без достатньої правової підстави, за відсутності договірних відносин, а також просив останнього протягом 7 (семи) днів з дня отримання даної вимоги повернути отримані кошти в сумі 82 500, 00 грн.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 712 цього ж кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно з ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ст. 693 цього ж кодексу якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
3. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Відповідно до ст. 1212 цього ж кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Як було зазначено вище, зі змісту наданого відповідачем позивачу рахунку № 174 від 30.08.2021 р. на оплату вбачається, що підставою виставлення даного рахунку є договір № 78/08-21 від 30.08.2021 р., разом з тим, як вбачається із платіжного дорученням № 243 від 30.08.2021 р. на суму 82 500, 00 грн, заключної виписки б/н від 27.08.2024 р. по банківському рахунку ДП “Васильківкатеплоенерго» КП “Дніпротеплоенерго» ДОР» за період з 30.08.2021 р. по 30.08.2021 р., наявними у матеріалах справи, призначенням платежу у розмірі 82 500, грн є “за товар згідно рах. № 174 від 30.08.2021 р.».
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.
У процесі розгляду справи позивачем (за первісним позовом) у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували помилковість зарахування і відповідно відсутність відповідної правової підстави набуття відповідачем від позивача грошових коштів у розмірі 82 500, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 243 від 30.08.2021 р. на суму 82 500, 00 грн, заключною випискою б/н від 27.08.2024 р. по банківському рахунку ДП “Васильківкатеплоенерго» КП “Дніпротеплоенерго» ДОР» за період з 30.08.2021 р. по 30.08.2021 р., а отже у процесі розгляду справи судом встановлено, що підставою набуття відповідачем від позивача грошових коштів у розмірі 82 500, 00 грн згідно з вищевказаним платіжним дорученням позивача був саме договір купівлі-продажу товару, а саме Сигналізатор газу СГ-1-3 в кількості 10 шт.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, підставою набуття відповідачем від позивача грошових коштів у загальному розмірі 82 500, 00 грн згідно з вищевказаним платіжним дорученням та випискою з банківського рахунку позивача був саме договір купівлі-продажу товару, а саме Сигналізатор газу СГ-1-3 в кількості 10 шт, та те, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували помилковість зарахування і відповідно відсутність відповідної правової підстави набуття відповідачем від позивача грошових коштів у загальному розмірі 82 500, 00 грн, а тому суд дійшов висновку, що захист своїх прав і інтересів позивачу (як покупцю товару) необхідно здійснювати в межах відносин купівлі-продажу товару на підставі та у спосіб, визначених положеннями чинного законодавства України, що регулюють такі відносини, і тому відповідно позовна вимога позивача до відповідача про стягнення 82 500, 00 грн, як безпідставно одержаних коштів, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя В.М.Бацуца