вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3276/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного підприємства “СБ ПЛЮС» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Комарова, буд. 77)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАК “ОЛІМП» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гончарна, буд. 75)
про стягнення 179317,46 грн. заборгованості за договором поставки № 231222 від 22.12.2023 р., у тому числі - 154001,02 грн. основного боргу, 15879,48 грн. пені, 7620,81 грн. інфляційних втрат, 1816,15 грн. 3% річних,
Без виклику представників сторін
До Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява б/н від 04.12.2024 р. (вх. № 4224 від 04.12.2024 р.) Приватного підприємства “СБ ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАК “ОЛІМП» про стягнення 179317,46 грн. заборгованості за договором поставки № 231222 від 22.12.2023 р., у тому числі - 154001,02 грн. основного боргу, 15879,48 грн. пені, 7620,81 грн. інфляційних втрат, 1816,15 грн. 3% річних.
В обґрунтування вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 231222 від 22.12.2023 р. в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у ТОВ “ВАК “ОЛІМП» утворилась заборгованість.
У позові ПП “СБ ПЛЮС» просить стягнути з відповідача 154001,02 грн. основного боргу, 15879,48 грн. пені, 7620,81 грн. інфляційних втрат, 1816,15 грн. 3% річних, що разом становить 179317,46 грн., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу у сумі 7500,00 грн.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Приватним підприємством “СБ ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАК “ОЛІМП» позовною заявою про стягнення 179317,46 грн. заборгованості за договором поставки № 231222 від 22.12.2023 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2024 р. було відкрито провадження у справі № 911/3276/24 за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Вказану ухвалу було отримано позивачем та відповідачем 11.12.2024 р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
22.12.2023 р. між ПП “СБ Плюс» (постачальник) та ТОВ “ВАК “ОЛІМП» (покупець) був укладений договір поставки № 231222 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію - жито, ячмінь, а покупець прийняти її і своєчасно оплатити на умовах даного договору (п. 1.1).
Відповідно до п. 2.1 договору кількість та вартість товару кожної партії вказується у рахунках-фактурах, видаткових накладних та специфікаціях на товар, що є невід'ємною частиною договору і оформляється на кожну партію товару.
Загальна кількість товару і загальна вартість товару, що поставляється постачальником по договору, складається із суми кількості товару і його вартості по кожній поставці (п. 2.2 договору).
Умови поставки товару (відповідно до правил «Інкотермс») по цьому договору погоджується сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.1 договору).
Поставка товару здійснюється згідно замовлень покупця в терміни, визначені в специфікаціях (п. 3.2 договору).
Товар вважається переданим покупцеві з моменту його фактичного отримання покупцем разом з необхідними супровідними документами, що підтверджується їх підписанням уповноваженими представниками сторін (п. 3.3 договору).
Оплата за товар здійснюється покупцем у вигляді 100 % оплати вартості замовленої партії товару на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунку-фактури на товар протягом 3 робочих днів з моменту отримання (п. 3.6 договору).
Договір набуває силу з дати його підписання обома сторонами. Термін дії даного договору закінчується 31.12.2024 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.п. 8.1, 8.4 договору).
Специфікаціями № 1 від 22.12.2023 р., № 2 від 02.02.2024 р., № 3 від 04.03.2024 р., № 4 від 09.05.2024 р. до договору було погоджено найменування товару, його кількість та вартість. Також було погоджено умови оплати - 100 % оплата з відстрочкою в один тиждень/два тижні з дня вигрузки товару згідно з рахунком-фактурою у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ПП “СБ ПЛЮС» здійснило поставку товару на суму 332526,03 грн., що підтверджується видатковими накладними № 627 від 26.04.2024 р., № 705 від 09.05.2024 р., та товарно-транспортними накладними № 240426 від 26.04.2024 р., № 20240905 від 09.05.2024 р., копії яких містяться в матеріалах справи.
Однак, відповідач, зі свого боку, зобов'язання з оплати поставленого товару у порядку, визначеному договором, виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково на суму 178525,01 грн., що підтверджується наявними у справі повідомленнями про зарахування коштів № 211 від 29.04.2024 р., № 232 від 09.05.2024 р., № 289 від 06.06.2024 р., № 305 від 18.06.2024 р., № 328 від 02.07.2024 р., № 377 від 14.08.2024 р., № 388 від 21.08.2024 р.
Отже, за договором поставки № 231222 від 22.12.2023 р. у відповідача виникла заборгованість у сумі 154001,02 грн. (332526,03 грн. - 178525,01 грн.).
17.07.2024 р. позивач звертався до відповідача з вимогою № 90 оплатити заборгованість у сумі 192001,02 грн.
У відповідь на вказану вимогу відповідач листом № 1909-01 від 19.09.2024 р. повідомив позивача про свій обов'язок сплатити борг до 26.09.2024 р.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, доказів оплати отриманого товару згідно договору поставки № 231222 від 22.12.2023 р. в сумі 154001,02 грн. та, відповідно, відсутності заборгованості суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 231222 від 22.12.2023 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 154001,02 грн., є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім основної заборгованості, позивач також просив стягнути з відповідача пеню у сумі 15879,48 грн. за період з 30.04.2024 р. по 02.12.2024 р. за прострочення зобов'язання за видатковими накладними № 627 від 26.04.2024 р. та № 705 від 09.05.2024 р., з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат цих видаткових накладних.
Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з п. 5.2 договору, сторони домовились, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору (оплата/поставка товару), винна сторона виплачує добросовісній стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня за кожний календарний день прострочення від вартості неоплаченого (непоставленого) або недоплаченого (недопоставленого) товару. Оплата пені не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань по договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок заявленої позивачем суми штрафних санкцій відповідно до наведених положень закону та договору, відзначає, що у даному випадку з відповідача має бути стягнута пеня в сумі 12723,30 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки позивачем не врахована відстрочка оплати у два тижні з дня вигрузки товару за видатковою накладною № 627 від 26.04.2024 р., та відстрочка оплати в один тиждень за видатковою накладною № 705 від 09.05.2024 р., що сторони передбачили у специфікаціях № 3 від 04.03.2024 р. та № 4 від 09.05.2024 р. Також за видатковою накладною № 705 від 09.05.2024 р. позивачем не враховано 6-тимісячний строк нарахування пені, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 7620,81 грн. та 3 % річних у сумі 1816,15 грн. за період за період з 30.04.2024 р. по 02.12.2024 р. за прострочення зобов'язання за видатковою накладною № 627 від 26.04.2024 р. та № 705 від 09.05.2024 р., з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат цих видаткових накладних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат є такими, що заявлені правомірно.
Здійснивши перерахунок суми заявлених матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 7800,81 грн., проте, оскільки суд не має права виходити за межі позовних вимог, то вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі - 7620,81 грн. Також з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у меншій сумі 1455,18 грн., ніж заявлено позивачем, враховуючи обставини, зазначені судом при розрахунку пені.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору в сумі 3028,00 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 7500,00 грн., суд виходить з такого.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 7500,00 грн. заявник надав копії: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серія КС № 9461/10 від 18.09.2020 р.), виданого адвокату Берьозкіній Ю.В.; договору про надання правової допомоги від № 02/12 від 02.12.2024 р., укладеного між ПП “СБ ПЛЮС» та АО «Ювіто», ордеру, виданого АО «Ювіто» на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Берьозкіною Ю.В. (серія АІ № 1763023), рахунку на оплату № 90 від 02.12.2024 р. на суму 7500,00 грн., платіжної інструкції № 5179 від 03.12.2024 р. на суму 7500,00 грн.
Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З урахуванням викладеного, зважаючи у даному випадку на категорію справи, яка не є складною; ціну позову, яка не перевищує 100 прожиткових мінімумів; невеликий обсяг часу та знань, необхідних для підготовки такого позову кваліфікованому юристу; розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; відсутність заперечень з боку відповідача, а також виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості адвокатських послуг, суд вважає обгрунтованим розмір понесених ПП “СБ ПЛЮС» судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7500,00 грн.
Водночас, у даній справі судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАК “ОЛІМП» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гончарна, буд. 75, код 40173610) на користь Приватного підприємства “СБ ПЛЮС» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Комарова, буд. 77, код 24579884) 154001 (сто п'ятдесят чотири тисячі одну) грн. 02 коп. основного боргу, 12723 (дванадцять тисяч сімсот двадцять три) грн. 30 коп. пені, 7620 (сім тисяч шістсот двадцять) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 1455 (одну тисячу чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 18 коп. 3% річних, 2968 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 61 коп. судового збору, 7352 (сім тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 89 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 17.03.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна