ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
17.03.2025заява вх № 910/3178/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. розглянувши заяву (вх. №07-10/2344/25 від 17.03.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» про забезпечення позову подану одночасно з пред'явленням позову, особи, які можуть отримати статус учасника справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава»; відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг»; відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович, без участі представників сторін
ТОВ «Трейд Полтава» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Бренд Лізинг» та ТОВ «Інвестбуд» в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:
- визнати за ТОВ «Трейд Полтава» право власності на вантажний автомобіль марки Renault моделі Kangoo номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 за договором фінансового лізингу ФЛТ №012 від 22.05.2018;
- зняти (скасувати) арешт з вантажного автомобіля марки Renault моделі Kangoo номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , та скасувати його розшук, що накладені постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича від 13.09.2024 при примусовому виконанні виконавчого провадження НОМЕР_3.
Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Трейд Полтава» є фактичним власником автомобіля та користується ним, однак не може здійснити реєстрацію права власності у встановленому законом порядку у зв'язку з ухиленням ТОВ «Бренд Лізинг» від виконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу, а після визнання права власності на автомобіль за ТОВ «Трейд Полтава» у судовому порядку, воно буде позбавлене можливості розпоряджатися ним, якщо одночасно з визнанням права власності на автомобіль не буде скасовано арешт та його розшук. Не зважаючи на повне виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу ФЛТ №012 від 22.05.2018, до нього не перейшло право власності на предмет лізингу, оскільки лізингодавцем не було підписано акт про перехід права власності на предмет лізингу.
Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов ТОВ «Трейд Полтава» до ТОВ «Бренд Лізинг» про визнання права власності на автомобіль та зняття з нього арешту, шляхом накладення арешту на транспортний засіб.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що саме відповідач винен у невиконанні договору, адже саме внаслідок його недобросовісної поведінки ним припинено виконання договору, натомість позивач до останнього намагався вирішити спір у досудовому порядку, шляхом взаємних переговорів, однак оскільки це не дало результатів, позивач змушений вдаватися до такого способу захисту своїх прав та законних інтересів як звернення з позовом до суду. Така поведінка відповідача дає підстави обґрунтовано припускати, що відповідач не має наміру у подальшому дотримуватись умов договору та передавати автомобіль (предмет лізингу) у власність позивача, а відтак є реальна загроза того, що передання автомобіля у власність останнього може не відбутися, що призведе до порушення його права власності. Більше того, відповідач є боржником у виконавчих провадженнях, у зв'язку з чим приватним виконавцем було накладено арешт на спірний вантажний автомобіль марки, право власності на який до теперішнього часу зареєстроване за відповідачем. У подальшому, в рамках виконавчого провадження, можлива реалізація вказаного транспортного засобу з метою стягнення грошових коштів з відповідача. Тобто, у випадку реалізації приватним виконавцем транспортного засобу, його передача у власність позивача буде суттєво ускладнена або навіть унеможливлена. Таким чином, за твердженнями позивача, збереження зареєстрованого права власності, з урахуванням відкритих виконавчих проваджень, боржником у яких є відповідач, що надає державному чи приватному виконавцю законні підстави для реалізації належного боржнику майна, утворює обґрунтований ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду та ефективний захист, прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, як стверджує позивач, існує необхідність на час розгляду справи судом не допустити порушення прав та інтересів позивача та забезпечити ефективний захист його прав вже на даному етапі, зокрема, шляхом накладення арешту на транспортний засіб, що є предметом спору. Водночас, накладення судом арешту на транспортний засіб не дозволить реалізацію транспортного засобу в рамках виконавчого провадження під час судового розгляду даної справи.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у справі, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Статтями 13, 74, 80 ГПК України передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з ч.1, 6, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Про обов'язковість належного обґрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову також зазначив Верховний Суд в постанові від 03.04.2020 у справі №904/4511/19. Верховний Суд вказав, що, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Подібна правова позиція висловлена і у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
На думку суду, всупереч зазначених вище положень закону, позивач при поданні заяви не надав суду належних доказів існування обставин, з якими закон пов'язує можливість вжиття заходів забезпечення позову. Заявником належними та допустимими доказами не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів.
Крім того, судом встановлено що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 від 13.09.2024 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого 25.02.2019 у справі № 910/12154/18 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 яким зобов'язано, зокрема, ТОВ "Бренд Лізинг" з урахуванням Ухвали суду від 28.05.2024 стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" неповернену частину авансу відповідно до Додаткової угоди від 04.04.2018 року до Договору фінансового лізингу ФЛО № 009 від 14.02.2018 року у розмірі 360 000,00 грн. та 4 559,56 грн.
Виконавче провадження триває, відомостей про закінчення виконавчого провадження матеріали справи не містять.
Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 211/129/18-ц сформульовано правову позицію, згідно з якою "суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки не обґрунтована заявником у контексті необхідності застосування таких заходів, а також у контексті їх співмірності та відповідності до заявлених позовних вимог".
У постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 Верховний Суд вказував, що "недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили".
Обраний позивачем у цій справі спосіб забезпечення позову фактично зупиняє виконання судового рішення в іншій справі № 910/12154/18.
Отже, у даному випадку, забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний транспортний засіб в інтересах заявника, перешкоджає виконанню судового рішення у іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Накладення арешту на транспортний засіб в інтересах позивача порушує права стягувача (ТОВ «Інвестбуд») у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, відтак обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті і завданням господарського судочинства та є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 79, 129, 136 - 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» про забезпечення позову подану одночасно з пред'явленням позову.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову покласти на заявника.
Ухвала набрала законної сили 17.03.2025 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.03.2025.
Суддя Ігор Курдельчук