ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.03.2025Справа № 910/419/25
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Державного підприємства «Науково-телекомунікаційний центр «Українська академічна і дослідницька мережа» Інституту фізики конденсованих систем НАН України» (79011, Львівська обл, м. Львів, вул. Свєнціцького, буд. 1; ідентифікаційний код: 30275262)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю нет Юкрейн» (01054, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 7; ідентифікаційний код: 40363082)
про стягнення 461109,88 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
14.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Науково-телекомунікаційний центр «Українська академічна і дослідницька мережа» Інституту фізики конденсованих систем НАН України» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю нет Юкрейн» про стягнення 461109,88 грн, з яких 437882,01 грн основного боргу, 4564,00 грн 3% річних та 18663,87 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020 не здійснив оплату послуг за липень - вересень 2024 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 437882,01 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4564,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 18663,87 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 відкрито провадження у справі №910/419/25, постановлено здійснювати розгляд справи з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
31.01.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав суму основного боргу, однак заперечив щодо стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат, оскільки він позбавлений можливості здійснити оплату за Договором №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020 у зв'язку із запровадженими щодо нього санкціями рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2024.
Крім того, 31.01.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтовано тим, що в межах справи №990/326/24 відповідачем оскаржується Указ Президента України від 02 вересня 2024 року №601/2024 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2024 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині.
Судом відхиляється вказане клопотання відповідача, оскільки наведені ним обставини не є підставами для відкладення розгляду справи.
04.02.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.07.2020 між Державним підприємством «Науково-телекомунікаційний центр «Українська академічна і дослідницька мережа» Інституту фізики конденсованих систем НАН України» (оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю нет Юкрейн» (замовник) укладено Договір №163750 про надання телекомунікаційних послуг, відповідно до умов якого оператор надає замовнику телекомунікаційні послуги, надалі - «Послуги», а замовник оплачує оператору вартість наданих послуг згідно останнього додатку, що є невід'ємною частиною цього договору. Послуги надаються та отримуються відповідно до Закону України «Про телекомунікації» №1280-IV від 18.11.2003 р. та Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ №295 від 11.04.2012.
Відповідно до п. 2.3.6 Договору №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020 замовник зобов'язаний проводити оплату послуг за попередній місяць до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку оператора, який пересилається до 5-го числа поточного місяця на електронну адресу замовника.
Згідно з п. 3.1 Договору №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020 оператор надсилає замовнику до 10-го числа акт про надання телекомунікаційних послуг в електронному вигляді (з накладенням електронного підпису) за попередній місяць та, у разі потреби, реєструє податкову накладну згідно норм чинного законодавства України.
Відповідно до п. 3.2 Договору №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020 замовник повертає до 20-го числа поточного місяця з накладеним електронним підписом Акт про надання телекомунікаційних послуг в електронному вигляді за попередній місяць. Якщо протягом двадцяти днів після закінчення місяця замовник не повернув Акт та не пред'явив у письмовому вигляді своїх претензій оператору, то послуги вважаються виконаними у повному об'ємі. Претензії надсилаються оператору рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто.
Розрахунковим періодом при наданні послуг є календарний місяць (п. 4.1 Договору №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020).
Відповідно до п. 9.1 Договору №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020 даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє 1 (один) рік. Якщо одна із сторін не заявить письмово про розірвання договору за один місяць до закінчення його дії, то договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020 не здійснив оплату послуг за липень - вересень 2024 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 437882,01 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4564,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 18663,87 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму основного боргу, однак заперечив щодо стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат, оскільки він позбавлений можливості здійснити оплату за Договором №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020 у зв'язку із запровадженими щодо нього санкціями рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2024.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на умовах Договору №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020 у липні 2024 року відповідачу були надані послуги на суму 197016,30 грн, у серпні 2024 року - послуги на суму 199805,85 грн, у вересні 2024 року - послуги на суму 41059,86 грн, що разом становить 437882,01 грн.
Вказані обставини були визнані відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до п. 4.2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю нет Юкрейн» замовник щомісяця до 15 числа проводить оплату за попередній місяць в розмірі місячної абонентної плати згідно Додатку.
Отже, оплату за липень 2024 року відповідач повинен був здійснити у строк до 15 серпня, за серпень 2024 року - до 16 вересня, за вересень 2024 року - до 15 жовтня (з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
Доказів здійснення оплати у загальному розмірі 437882,01 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав на те, що він позбавлений можливості здійснити оплату за Договором №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020 у зв'язку із запровадженими щодо нього санкціями рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2024.
Судом встановлено, що відповідно до Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2024 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 02.09.2024 № 601/2024, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет Юкрейн» (Limited Liability Company «WNet Ukraine») застосовано санкції, строком на 10 років, в тому числі: [1] блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; [2] обмеження торговельних операцій; [3] обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; [4] запобігання виведенню капіталів за межі України; [5] зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; [6] припинення дії або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, припинення дії чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; [7] заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; [8] заборона користування радіочастотним спектром України; [9] обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж; [10] заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; [11] заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України; [12] повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; [16] заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; [17] запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; [18] припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; [19] заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності; [20] припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами; [23] анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод; [24-1] заборона на набуття у власність земельних ділянок; [25] інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Таким чином, як вказує відповідач, він не має правових та технічних можливостей для погашення заборгованості, оскільки його банківські рахунки заблоковані, а виконання фінансових зобов'язань припинене санкціями, що фактично унеможливлює проведення будь-яких розрахункових операцій.
Статтею 607 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов'язання.
Ця стаття, як і інші правила, що стосуються неможливості виконання, не може поширюватися на неможливість виконання, яка існує в момент укладення договору, оскільки в такому випадку підлягають застосуванню правила про недійсність правочину, вчиненого під впливом помилки.
Оскільки ст.607 Цивільного кодексу України регулює відносини між кредитором і боржником, неможливість виконання як підстава припинення зобов'язання означає відсутність у даного конкретного боржника (втрату боржником) можливості виконати зобов'язання.
Ст. 607 Цивільного кодексу України застосовується тільки в випадках, коли відповідно до чинного цивільного законодавства за неможливість виконання, що настала, не відповідає жодна із сторін. Неможливість виконання може бути викликана загибеллю майна, що є предметом зобов'язання внаслідок дії непереборної сили (зокрема, загибеллю нерухомого майна, урожаю сільськогосподарських культур тощо), перешкодами для виконання зобов'язання, що виникли в результаті дії непереборної сили, і іншими обставинами, за яких при виявленні належної дбайливості боржник не взмозі виконати зобов'язання (в зв'язку з дією непереборної сили, простого випадку або діями чи бездіяльністю іншої сторони зобов'язальних правовідносин). Як раз така неможливість виконання мається на увазі в тих положеннях Цивільного кодексу, де використовується поняття неможливості виконання.
Суд зазначає, що ті обставини, про які вказує відповідач, не свідчать про неможливість виконання зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю нет Юкрейн» та не є такими, за які не відповідає відповідач.
При цьому, судом враховано, що матеріали справи не містять доказів, що відповідачем вчинялись дії, спрямовані на виконання зобов'язань за Договором №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 2 ст. 527 Цивільного кодексу України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою (ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України).
З умов Договору №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства, а також із суті спірного зобов'язання не випливає обов'язок боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю нет Юкрейн») виконати зобов'язання виключно особисто, а отже, таке зобов'язання могло бути виконане будь-якою іншою третьою особою (фізичною чи юридичною).
Крім того, строк виконання зобов'язання з оплати послуг за липень 2024 року настав до прийняття Радою національної безпеки і оборони України рішення від 2 вересня 2024 року.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю нет Юкрейн» за Договором №163750 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2020 у сумі 437882,01 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Науково-телекомунікаційний центр «Українська академічна і дослідницька мережа» Інституту фізики конденсованих систем НАН України» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю нет Юкрейн» суми основного боргу у розмірі 437882,01 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4564,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 18663,87 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку в їх необгрунтованості, оскільки позивачем при розрахунку 3% річних за прострочення оплати послуг за серпень 2024 року не враховані норми ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день).
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обгрунтованим розміром 3% річних є 4547,62 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Науково-телекомунікаційний центр «Українська академічна і дослідницька мережа» Інституту фізики конденсованих систем НАН України» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю нет Юкрейн» 3% річних у розмірі 4564,00 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 4547,62 грн.
Розрахунки інфляційних втрат, виконані позивачем, визнаються судом обгрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Науково-телекомунікаційний центр «Українська академічна і дослідницька мережа» Інституту фізики конденсованих систем НАН України» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю нет Юкрейн» інфляційних втрат у розмірі 18663,87 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, оскільки відповідачем було визнано позов в частині суми основного боргу, суд дійшов висновку повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2627,30 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю нет Юкрейн» (01054, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 7; ідентифікаційний код: 40363082) на користь Державного підприємства «Науково-телекомунікаційний центр «Українська академічна і дослідницька мережа» Інституту фізики конденсованих систем НАН України» (79011, Львівська обл, м. Львів, вул. Свєнціцького, буд. 1; ідентифікаційний код: 30275262) суму основного боргу у розмірі 437882 (чотириста тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 01 коп., 3% річних у розмірі 4547 (чотири тисячі п'ятсот сорок сім) грн 62 коп., інфляційні втрати у розмірі 18663 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят три) грн 87 коп та судовий збір у розмірі 2905 (дві тисячі дев'ятсот п'ять) грн 82 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Науково-телекомунікаційний центр «Українська академічна і дослідницька мережа» Інституту фізики конденсованих систем НАН України» (79011, Львівська обл, м. Львів, вул. Свєнціцького, буд. 1; ідентифікаційний код: 30275262) судовий збір у розмірі 2627 (дві тисячі шістсот двадцять сім) грн 30 коп., сплачений за платіжною інструкцією №33196 від 13.01.2025.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак