ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.03.2025Справа № 910/13631/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп»
про стягнення 101 704,78 грн,
Представники сторін:
від позивача: Нікітін А.С.
від відповідача: Гайтан К.О.,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» про стягнення 41 346,76 грн, з яких: 36 000,00 грн основного боргу, 3% річних у розмірі 447,00 грн, пені у розмірі 3887,01 грн та інфляційного збільшення боргу у розмірі 1012,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору № 001-D07-003-Д від 12.04.2024 в частині здійснення оплати за виконані позивачем роботи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
18.11.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла позовна заява в порядку усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13631/24, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
05.12.2024 до суду через систему Електронний Суд від Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» про стягнення заборгованості за договором № 001-D07-003-Д від 12.04.2024 у загальному розмірі 101 704,78 грн, з яких: 84 000,00 грн неповернутої попередньої оплати, 15 793,44 грн пені, 1512,00 грн інфляційних нарахувань та 399,34 грн 3% річних.
Вимоги зустрічного позову обґрунтовано невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» своїх зобов'язань за договором № 001-D07-003-Д від 12.04.2024, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом в порядку п. 6.4.1. Договору повідомив відповідача за зустрічним позовом про дострокове розірвання договору та вимагав повернення сплачених ним коштів попередньої оплати, які заявлено до стягнення за зустрічним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» залишено без руху, надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків.
12.12.2024 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» до спільного розгляду із первісним позовом, об'єднано в одне провадження у справі № 910/13631/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено 15.01.2025. Встановлено відповідачу за зустрічним позовом строк для подання відзиву на зустрічну позовну заяву. Позивачу за зустрічним позовом встановлено строк для подання відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву.
В підготовче засідання 15.01.2025 з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай», представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» не з'явився, заяв/клопотань не подавав. Про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.
В підготовчому засіданні 15.01.2025 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 03.02.2025.
Ухвалою від 15.01.2025 повідомлено представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про дату наступного підготовчого засідання, роз'яснено про наслідки неявки представника в судове засідання, що передбачені у статтях 202, 226 Господарського процесуального кодексу України.
В підготовче засідання 03.02.2025 з'явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином, жодних заяв/клопотань до суду не подавав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» про стягнення 41 346,76 грн залишено без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» про стягнення заборгованості у розмірі 101 704,78 грн до розгляду по суті на 03.03.2025.
В судове засідання 03.03.2025 з'явилися представники сторін, які надали суду свої пояснення/заперечення по суті позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні 03.03.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай», просив у позові відмовити.
В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 03.03.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
12.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» (виконавець) укладено договір № 001-D07-003-Д про виконання робіт (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується відповідно до умов Договору та Технічного завдання (Додаток № 1 до Договору) скласти розрахунок вартості (кошторис) будівництва житлового будинку котеджного типу у Котеджному містечку «Дубки» за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Заповідна, 3 (надалі - роботи).
Результатом робіт за цим Договором є: розрахунок вартості (кошторис) будівництва житлового будинку котеджного типу у Котеджному містечку «Дубки» за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Заповідна, 3, здійснений виконавцем згідно Технічного завдання (надалі - Кошторис).
Відповідно до п. 1.2. Договору виконавець бере на себе зобов'язання щодо розроблення та складання зазначеного Кошторису з урахуванням вимог чинного законодавства України, чинних ДБН та ДСТУ, норм витрат матеріалів та ринкової вартості робіт, включаючи вартість виконання робіт кваліфікованими працівникам, машинами та механізмами, орієнтовні витрати електроенергії, палива та води при виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку котеджного типу у Котеджному містечку «Дубки». Виконавець гарантує можливість виконання будівництва житлового(их) будинку(ів) котеджного типу згідно з Додатком № 2 до Договору, у Котеджному містечку «Дубки» за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Заповідна, 3, згідно складеного ним Кошторису протягом 12 місяців з дати отримання замовником Кошторису та підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт, шляхом укладення відповідного підрядного договору на будівництво житлового(вих) будинку(ів) котеджного типу, згідно з Додатком № 2 до Договору за ціною не вище визначеної Кошторисом у зазначений період (протягом 12 місяців з дати отримання замовником Кошторису та підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт). У випадку перевищення вартості будівництва житлового будинку котеджного типу і всіх таких типових житлових будинків у Котеджному містечку «Дубки» за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Заповідна, 3, згідно з Додатком № 2 до Договору, виконавець сплачує таку вартість перевищення у повному обсязі за рахунок власних коштів, шляхом оплати відповідної вимоги замовника протягом 10 (десяти) робочих днів з дати її отримання.
Склад та обсяги робіт визначені у Технічному завданні, яке є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1) та можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі виникнення необхідності в збільшенні або зменшенні обсягів виконання робіт (п. 1.5. Договору).
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що строк виконання робіт становить 30 календарних днів з дати підписання цього Договору.
Строки виконання робіт можуть бути змінені у разі: виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин; у разі істотної зміни Технічного завдання замовником (п. 2.2. Договору).
Рішення про перегляд строків виконання робіт з обґрунтуванням причин оформляється шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди (п. 2.4. Договору).
В п. 3.1. Договору сторони погодили, що ціна робіт складає 100 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 20 000,00 грн, разом з ПДВ - 120 000,00 грн. Вказана ціна є твердою.
Оплата за Договором здійснюється наступним чином:
передоплата у розмірі 70% від загальної вартості робіт по Договору, що становить 70 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 14 000,00 грн, разом з ПДВ - 84 000,00 грн, яка сплачується замовником протягом 15 робочих днів з дати підписання цього Договору;
остаточний розрахунок у розмірі 30 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 6000,00 грн, разом з ПДВ - 36 000,00 грн, що сплачується замовником згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт протягом 15 робочих днів з дати прийняття замовником результату робіт без зауважень та підписання сторонами акті здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідно до п. 5.2. Договору виконавець передає замовнику підписаний та скріплений печаткою Акт приймання-передачі виконаних робіт у 2 (двох) примірниках разом із Кошторисом.
Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів після надання Акту приймання-передачі виконаних робіт направляє виконавцю або підписаний Акт приймання-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову від прийому відповідних результатів виконаних робіт з переліком зауважень та/або недоліків. Виконавець власними силами, без збільшення вартості робіт чи додаткової оплати зобов'язаний усунути зауваження замовника, визначені у мотивованій відмові у строк, що встановлений у такій мотивованій відмові, але у строк не більше ніж 10 робочих днів (п. 5.3. Договору).
Розділом 6 Договору визначено права та обов'язки сторін. Зокрема, виконавець зобов'язується забезпечити належне, якісне та своєчасне виконання робіт у строки, встановлені цим Договором; усунути за свій рахунок допущені недоліки, які будуть виявлені замовником при прийнятті Кошторису, отриманого в процесу виконання робіт; погоджувати готовий Кошторис із замовником. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний прийняти належним чином, якісно і в строк виконані роботи за Актом приймання-передачі виконаних робіт у разі відсутності зауважень; своєчасно і у повному обсязі здійснювати плату за належним чином, якісно і в строк виконані роботи.
Водночас, згідно з пп. 6.4.1. п. 6.4. Договору замовник має право у разі невиконання зобов'язань виконавцем в строк визначений п. 2.1. Договору - достроково розірвати цей Договір, письмово повідомивши про це виконавця шляхом направлення рекомендованого листа з описом вкладення виконавцю на адресу, зазначену в Договорі, у строк не менше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до бажаної дати розірвання. Договір вважається розірваним з дати вказаної у повідомленні про вручення поштового відправлення та не потребує укладення додаткових угод. Попередня оплата (аванс) у такому випадку виконавцем повертається у повному обсязі.
Договір набуває чинності з дня його укладання сторонами і діє до 30.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1. Договору).
На виконання умов Договору позивач відповідно до платіжної інструкції від 18.04.2024 № 143 перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 84 000,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» зазначає, що відповідачем порушено основне зобов'язання за Договором - не розроблено і не передано Кошторис у передбачений Договором строк, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою від 20.09.2024 № 004- D07-003-Л1, у якому повідомив про дострокове розірвання Договору через грубе порушення відповідачем його умов та вимагав повернення сплаченої суми попередньої оплати (оплаченого авансу) у повному обсязі протягом 5 робочих днів з дати отримання листа про дострокове розірвання Договору. Оскільки відповідачем не було повернуто суми попередньої оплати у розмірі 84 000,00 грн у добровільному порядку, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому крім вказаної суми коштів, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 793,44 грн за порушення строків виконання робіт відповідно до п. 7.1. Договору, а також 1512,00 грн інфляційних нарахувань та 399,34 грн 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення авансу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд встановив, що внаслідок укладення Договору між сторонами виникли правовідносини підряду.
Відповідно до положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом, позивач на виконання умов п. 3.4. Договору вніс відповідачу передоплату у розмірі 84 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.04.2024 № 143.
Водночас, сторони у п. 2.1. Договору встановили строк виконання робіт за Договором - 30 календарних днів з дати підписання Договору.
Отже, передбачені Договором роботи мали бути виконані відповідачем у строк до 12.05.2024. Будь-яких доказів продовження вказаного строку сторонами, зокрема, шляхом укладення додаткових угод до Договору, матеріали справи не містять.
Доказів виконання відповідачем робіт за Договором та підписання акту приймання-передачі робіт сторонами суду не надано.
Відповідачем, у свою чергу, не спростовано належними і допустимими доказами у порядку статей 76-77 ГПК України доводів позивача щодо невиконання робіт за Договором у встановлені цим Договором строки.
Отже, під час розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про порушення відповідачем строків виконання робіт за Договором, що є порушенням останнім зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Так, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою від 20.09.2024 № 004- D07-003-Л1 про дострокове розірвання Договору та повернення отриманого авансу. Вказаний лист було направлено рекомендованим листом з описом вкладення 20.09.2024 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, нежил. прим. 417), яка зазначена у розділі 14 Договору «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін». Вказана адреса відповідає адресі місцезнаходження відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Із долученої позивачем до матеріалів справи роздруківки трекінгу поштового відправлення № 0105400066961, яким відповідачу було направлено листа-вимогу від 20.09.2024 № 004- D07-003-Л1, вбачається, що останній вказаний лист отримав 27.09.2024.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про вказаний односторонній правочин позивача, а також про вимоги щодо повернення сплаченого авансу.
Згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
В силу ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, а зобов'язання сторін за розірваним договором в силу ст. 653 ЦК України припиняються.
Отже, враховуючи умови пп. 6.4.1. п. 6.4. Договору та наявні в матеріалах справи докази отримання відповідачем листа позивача про дострокове розірвання Договору, цей Договір вважається розірваним 27.09.2024.
Що стосується правового характеру заявлених позивачем до стягнення коштів сплаченого авансу, суд зазначає, що враховуючи положення ч. 2 ст. 849 ЦК України, кошти сплачені позивачем у якості попередньої оплати на виконання договору підряду можуть стягуватися з підрядника на користь замовника у якості збитків або ж на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.
У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20 зазначено, що відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до вимог статті 1212 ЦК Кодексу.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18.
Таким чином, враховуючи що у матеріалах справи наявні докази сплати позивачем попередньої оплати у розмірі 84 000,00 грн, проте відсутні будь-які належні докази на підтвердження виконання відповідачем робіт на вказану суму коштів, враховуючи наслідки розірвання договору підряду та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав аванс відпала, суд дійшов висновку про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» обов'язку повернути позивачу вказану суму грошових коштів.
Відтак, враховуючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 84 000,00 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 793,44 грн за порушення строків виконання робіт, суд зазначає таке.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.
Так, у п. 7.4. Договору визначено, що у разі порушення строку завершення робіт, визначених Договором, виконавець на вимогу замовника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення зобов'язання, від вартості робіт, визначених Договором, за кожен день прострочення строку завершення робіт.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив його помилковість, оскільки позивачем в період прострочення виконання робіт включено останній день строку для виконання робіт (12.05.2024), а відтак слід вважати, що прострочення настало з 13.05.2024. При цьому, суд встановив, що нарахування пені здійснено позивачем у межах визначеного законодавством шестимісячного строку.
Відтак, здійснивши власний перерахунок пені за порушення відповідачем виконання своїх зобов'язань за Договором, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду прострочення, суд встановив, що обґрунтованою сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача, є сума в розмірі 15 704,92 грн. Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1512,00 грн інфляційних нарахувань та 399,34 грн 3% річних за період прострочення повернення попередньої оплати за загальний період прострочення з 07.10.2024 по 03.12.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом вище Договір припинив свою дію 27.09.2024, тобто, з дати отримання відповідачем листа-вимоги позивача про розірвання Договору. Отже, із вказаної дати між сторонами виникли позадоговірні грошові зобов'язання, які надають позивачу право застосувати до правовідносин сторін положення ст. 625 ЦК України.
При цьому, у листі-вимозі від 20.09.2024 позивач вимагав повернути грошові кошти сплаченої попередньої оплати у розмірі 84 000,00 грн протягом 5 робочих днів з дати отримання цього листа.
Таким чином, суд встановив, що відповідач мав обов'язок повернути грошові кошти у розмірі 84 000,00 грн у строк до 04.10.2024, а прострочення повернення вказаної суми визначено позивачем з 07.10.2024, що визнається судом правомірним.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1512,00 грн та 3% річних у розмірі 399,34 грн, суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв'язку з чим позовні вимоги у даній частині задовольняються судом повністю.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене вище, положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання даного позову, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено за звернення із даним позовом до суду 3028,00 грн судового збору, без урахування положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідних до яких при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, з урахуванням того, що даний позов було подано в електронній формі через систему Електронний Суд ЄСІТС, за його подання мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), а тому саме із вказаної суми слід розраховувати суму судового збору, яка має покладатися на відповідача.
В той же час, суд звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права на повернення надміру сплаченого судового збору у разі подання до суду відповідного клопотання.
Водночас, суд встановив, що у позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» заявлено про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
На підтвердження заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги від 27.11.2024 № 271124-КМДР, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» та адвокатом Нікітіним Артемом Сергійовичем; додаткову угоду № 1 до вказаного договору від 28.11.2024; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 03.12.2024 за договором про надання правової допомоги від 27.11.2024 № 271124-КМДР.
Як вбачається із матеріалів справи, представництво інтересів позивача при розгляді даної справи в Господарському суді міста Києва здійснював адвокат Нікітін А.С. на підставі ордеру серії АІ № 1301041 від 27.11.2024.
В п. 5.1. Договору про надання правової допомоги (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.11.2024) визначено, що за надання правової допомоги у справі № 910/13631/24 про стягнення заборгованості з ТОВ «НОЕР-СІСТЕМ ГРУП» позивач сплачує адвокату гонорар у розмірі 15 000,00 грн.
Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 03.12.2024 підтверджується факт надання адвокатом Нікітіним А.С. позивачу правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 27.11.2024 № 271124-КМДР на суму 15 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги узгодження між позивачем та адвокатом розмір вартості правничої допомоги, а також враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають пропорційному розподілу між сторонами, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Відповідачем під час розгляду даної справи не було заявлено жодних клопотань про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, як і не наведено обґрунтованих заперечень щодо заявленої суми таких витрат.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 986,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236- 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» (вул. Глибочицька, буд. 17, нежиле приміщення 417, м. Київ, 04052; ідентифікаційний код 42787736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» (вул. Ідзиковських Сім'ї, буд. 3, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 38892003) 84 000,00 грн заборгованості у вигляді неповернутої попередньої оплати, 15 704,92 грн пені, 1512,00 грн інфляційних втрат, 399,34 грн 3% річних, 2420,21 грн судового збору та 14 986,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 17.03.2025.
Суддя Т.Ю. Трофименко