ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.03.2025Справа № 910/13554/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/13554/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»
до Фізичної особи-підприємця Салиги Павла Віталійовича
про стягнення 66900,00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Салиги Павла Віталійовича (далі - відповідач) про стягнення 66900,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за договором факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024 одержав право вимоги до відповідача на розмір неповернутої суми позики за договором позики №5193 від 23.02.2024, а тому позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 66900,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13554/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.
Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» фізична особа-підприємець Салига Павло Віталійович має зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яке отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді "ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)" від 12.11.2024 по справі №910/13554/24 (суддя Васильченко Т.В.) було надіслано одержувачу фізичній особі-підприємцю Салигі Павлу Віталійовичу в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 12.11.24 о 19:56 год.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
23.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» (позикодавець) та Фізичною особою-підприємцем Салигою Павлом Віталійовичем (позичальник) було укладено договір позики №5193 (надалі - договір позики), за умовами пункту 2.1 якого за цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику) на умовах повернення, строковості та оплачуваності, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього договору.
При цьому, пунктом 2.2 договору визначено, що позика є довгостроковою; мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності, позика не є споживчим кредитом. Сума позики: 30000,00 грн. Строк позики: загальний строк - до 12 червня 2024 року (110 днів). Строк позики складається з розрахункових періодів, визначених графіком обов'язкових платежів, що є невід'ємною частиною цього договору. Дата надання позики: 23 лютого 2024 року. Дата повернення позики: 12 червня 2024 року.
Розмір процентних ставок, що застосовується в межах строку позики визначений п. 2.3 договору, а саме: акційна процентна ставка, фіксована 0.80000% на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п.3.1.1 цього договору; базова процента ставка, фіксована 0.80000% на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п.3.1.2 цього договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної додаткової угоди, укладеної сторонами цього договору; основана процентна ставка, фіксована 1.50000% на день - застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду. Особливості нарахування процентів за основною процентною ставкою визначено розділом 3 цього договору.
Позика надається позичальнику в національній валюті України - гривні, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника, зареєстрований позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті та вказаний у розділі 9 цього договору (пункт 2.4 договору)
Умовами пункту 2.6 договору визначено, що розмір процентних ставок, визначених п. 2.3 цього договору, є фіксованим та не може бути змінено позикодавцем в односторонньому порядку.
Розділом 3 договору позики визначені умови нарахування процентів за договором та сплати заборгованості позичальником.
Так, у разі наявності акційних пропозицій проценти за користування позикою нараховуються за акційною процентною ставкою. Позичальник має право сплатити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у разі повернення позики протягом строку, визначеного цим договором. Також позичальнику надається право платити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у межах 3-денного строку після спливу першого розрахункового періоду. У разі недотримання цієї умови, проценти за користування позикою за кожен день першого розрахункового періоду нараховуються за базовою процентною ставкою. Відповідне перерахування процентів здійснюється на 4-й день після спливу строку першого розрахункового періоду.
У разі відсутності акційних пропозицій (акційна процентна ставка відповідає базовій процентній ставці), а також при укладенні додаткової угоди щодо продовження строку позики, проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою. Застосування акційної процентної ставки є правом, а не обов'язком товариства. У разі відсутності акційних пропозицій значення акційної ставки відповідає значенню базової процентної ставки.
Після спливу першого розрахункового періоду у межах всього подальшого строку позики проценти за користування позикою нараховуються за основною процентною ставкою в розмірі, визначеному п.2.3.3 цього договору, за кожен день користування позикою в межах строку позики (пункт 3.2 договору).
Першим днем користування позикою вважається день надання позики. Першим днем користування в межах додаткової угоди щодо продовження строку позики є день її укладення. До періоду розрахунку процентів за користування позикою враховується день надання позики та не враховується останній день першого розрахункового періоду (пункт 3.3 договору).
Пунктом 3.4 договору встановлено, що повернення позики та сплата нарахованих процентів за користування позикою здійснюється позичальником у визначений цим договором чи додатковою угодою щодо продовження строку позики строк/достроково шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. У разі дострокового повернення позики позичальник зобов'язаний сплатити фактично нараховані проценти за користування позикою.
За умовами п.п. 5.3.2 договору позики позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити нараховані проценти.
Додатком №1 до договору позики, який є невід'ємною частиною договору, визначено графік обов'язкових платежів, згідно якого сума погашення позики в розмірі 27000,00 грн та сума погашення процентів за користування позикою в розмірі 14400,00 грн має бути сплачена 23.04.2024 року, сума погашення позики в розмірі 3000,00 грн та сума погашення процентів за користування позикою в розмірі 2250,00 грн має бути сплачена 12.06.2024 року.
Відповідно до п.п. 8.1 договору позики, позичальник підписуючи цей договір підтверджує, що має всі права та повноваження необхідні для підписання договору позики, в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену ч.5 ст. 7 Закону «Про фінансові послуги та фінансові компанії», а також інформацію щодо своїх прав та обов'язків згідно з ЗУ «Про захист персональних даних», вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7», які є невід'ємною частиною договору, вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики, надає згоду на обробку, зберігання, накопичення, передачу, знеособлення та знищення позикодавцем наданих ним персональних даних для укладення договору/під час строку його дії, не обмежуючись юрисдикцію за місцем укладення договору, надає згоду на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього договору позики, визначеної Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», надає згоду на подання інформації про операції за цим договором до кредитного реєстру Національного банку України, а також на отримання інформації про себе з кредитного реєстру Національного банку України в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
Договір позики №5193 від 23.02.2024 та додаток №1 до нього містять відмітки про підписання їх відповідачем електронним підписом одноразового ідентифікатору b01077, а згідно приписів статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», яким врегульовані правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами частини 12 статті 11 вищевказаного Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, за приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
З урахуванням вищенаведених приписів законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли зобов'язання на підставі договору позики №5193 від 23.02.2024, який є обов'язковим для виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» та Фізичною особою-підприємцем Салигою Павлом Віталійовичем.
Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позики, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» надало відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 30000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №96 від 23.02.2024 року.
Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» належним чином виконано свої зобов'язання з надання позики, про що свідчить платіжна інструкція №96 від 23.02.2024 року та відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позикодавцем умов договору.
Позаяк, позичальник свого обов'язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за договором у загальному розмірі 66900,00 грн, а саме: заборгованість по сумі позики у розмірі 30000 грн та заборгованість за процентами у розмірі 36900 грн.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься й у статті 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, а відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Обов'язок позичальника повернути позику врегульований приписами статті 1049 Цивільного кодексу України, з аналізу приписів частини 1 якої, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 2.2 договору визначено, що датою повернення позики є 12 червня 2024 року.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 2.2 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення позики, отриманої за договором позики №5193 від 23.02.2024, на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договором строки, повернення позики не здійснив.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Умовами розділу 3 договору позики визначено, що у разі наявності акційних пропозицій проценти за користування позикою нараховуються за акційною процентною ставкою. Позичальник має право сплатити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у разі повернення позики протягом строку, визначеного цим договором. Також позичальнику надається право платити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у межах 3-денного строку після спливу першого розрахункового періоду. У разі недотримання цієї умови, проценти за користування позикою за кожен день першого розрахункового періоду нараховуються за базовою процентною ставкою. Відповідне перерахування процентів здійснюється на 4-й день після спливу строку першого розрахункового періоду.
У разі відсутності акційних пропозицій (акційна процентна ставка відповідає базовій процентній ставці), а також при укладенні додаткової угоди щодо продовження строку позики, проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою. Застосування акційної процентної ставки є правом, а не обов'язком товариства. У разі відсутності акційних пропозицій значення акційної ставки відповідає значенню базової процентної ставки.
Після спливу першого розрахункового періоду у межах всього подальшого строку позики проценти за користування позикою нараховуються за основною процентною ставкою в розмірі, визначеному п.2.3.3 цього договору, за кожен день користування позикою в межах строку позики (пункт 3.2 договору).
При цьому, додатком №1 до договору сторонами погоджено процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики, а саме: розрахунковий період 1 (60 діб) - базова процентна ставка 0,80000% на день; розрахунковий період 2 (50 днів) - основна процентна ставка, фіксована 1,50000% на день.
Позивачу у відповідності до умов договору та додатку №1, враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо повернення позики, нараховано проценти за позикою за період з 23.02.2023 по 12.06.2024 у розмірі 36900 грн, розрахунок яких є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позикодавцем відповідачу позики та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині повернення суми позики та сплати процентів у встановлений договором строк, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики в загальному розмірі 66900 грн.
При цьому, судом встановлено, що 25.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (фактор) укладено договір факторингу №25-09/2024 (надалі - договір факторингу), за умовами пункту 1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід'ємною частиною договору.
Так, згідно реєстру боржників №1 від 25.09.2024 року, позивачу передано право грошової вимоги до відповідача у даній справі на загальну суму 66900,00 грн за договором позики №5193 від 23.02.2024 р.
Приписами частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі згаданої статті ЦК України визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.
За змістом частини 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. ст. 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
До основних ознак договору факторингу слід віднести, зокрема, предмет договору, яким є відступлення права грошової вимоги, у зв'язку з чим відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, метою якого є отримання фінансування від фактора (банка чи іншої фінансової установи), що, в свою чергу, зумовлює віднесення факторингу до фінансових операцій. Віднесення факторингу до фінансових послуг обумовило ще одну відмінну ознаку такого договору як специфіку його сторін, зокрема, фактором може бути банк чи інша фінансова установа, а клієнтом юридична особа чи фізична особа-підприємець.
Фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів (факторинг) відбувається за плату (окрім випадків, коли факторинг має забезпечувальний характер), розмір якої визначається договором, це може бути як сплата відсотків, так і фіксованої ставки за таку фінансову послугу. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Отже, договір факторингу поєднує в собі ознаки різних договорів: цесії (відступлення права вимоги), кредитування, страхування, застави, поруки, і є окремим видом правочину, який регулюється спеціальними нормами законодавства, а саме Главою 73 Цивільного кодексу України "Факторинг", Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" тощо.
Сторонами договору факторингу є фактор і клієнт (ст. 1079 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 3 статті 1079 Цивільного кодексу України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
При цьому одним із видів фінансових послуг, згідно ст. 4 вказаного Закону, є факторинг.
Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями (ст. 5 Закону). В свою чергу фінансова установа згідно ст. 1 визначена як юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.
Отже, відповідно до вимог статей 1077, 1079 Цивільного кодексу України та статей 4, 5, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фактор на момент укладення договору факторингу, повинен мати статус фінансової установи та отримати дозвіл на надання фінансової послуги факторингу.
Судом, за даними Реєстру фінансових установ Комплексної інформаційної системи НБУ, встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» зареєстроване як фінансова компанія та має безстрокову ліцензію на надання послуг з факторингу.
Згідно п.1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акта прийому-передачі реєстру боржників (додаток №2) (пункт 1.5 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору факторингу сторонами складено та підписано акт прийому-передачі реєстру боржників №1 за договором факторингу, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №1 від 25.09.2024 року в повному обсязі і будь-яких зауважень до зазначеного реєстру не має.
Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 договору факторингу загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначаються в додаткових угодах до цього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказується в таких реєстрах боржників. Фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу в день підписання акта прийома-передачі реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта.
На підтвердження оплати права вимоги за договором факторингу Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" було надано суду платіжну інструкцію №5914 від 25.09.2024 року на суму 131028,70 грн., призначення платежу: «оплата за відступлення прав вимог згідно договору факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024 р.»
Відтак позивач, уклавши договір факторингу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7», набув право грошової вимоги за договором позики, укладеного з відповідачем №5193 від 23.02.2024 на загальну суму 66900,00 грн, тобто в силу договору факторингу набув належного йому права одержання від боржника за зобов'язанням сум основного боргу, процентів у повному обсязі.
19.10.2024 позивач направив відповідачу вимогу №Х5031 від 18.10.2024, в якій повідомив про відступлення права вимоги за договором позики на його користь та просив протягом 7 днів погасити заборгованість за договором позики №5193 від 23.02.2024 в сумі 66900,00 грн на користь позивача, втім відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності та набуття позивачем права грошової вимоги за договором позики, укладеного з відповідачем, №5193 від 23.02.2024 оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які спростовували б заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до Фізичної особи-підприємця Салиги Павла Віталійовича про стягнення 66900,00 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Салиги Павла Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (79018, м. Львів, вул. вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28; ідентифікаційний код 35234236) основний борг у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 36900 (тридцять шість тисяч дев'ятсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2025.
Суддя Т.В. Васильченко