ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.03.2025Справа № 910/15737/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР СЕРВЕР»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерман Україна»
про стягнення 263 689,78 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР СЕРВЕР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерман Україна» про стягнення 263 689,78 грн, з яких: 102 800,00 грн заборгованості, 8652,00 грн 3% річних, 43 948,57 грн інфляційних втрат та 108 289,21 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором транспортного експедирування від 08.05.2018 № 0805/2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів реєстрації позивача в системі Електронний Суд ЄСІТС (створення електронного кабінету).
27.12.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій повідомлено про неможливість здійснення реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР СЕРВЕР» в підсистемі Електронний Суд ЄСІТС через технічні збої у роботі системи. Водночас, зазначено про те, що позивачем надалі будуть вживатися заходи щодо реєстрації електронного кабінету та одразу після такої реєстрації відповідні докази будуть надані суду.
Судом встановлено, що станом на 08.01.2025 позивачем не зареєстровано електронний кабінет у підсистемі Електронний Суд ЄСІТС, що підтверджується відповіддю № 6206359, сформованою за відповідним запитом суду.
Суд, розглянувши подану позивачем заяву, з метою забезпечення доступу до правосуддя, враховуючи загальновідомий факт щодо здійснення масштабної кібератаки на державні реєстри, у зв'язку з чим тимчасово обмежено доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, що імовірно може впливати на неможливість реєстрації позивача у підсистемі Електронний Суд ЄСІТС, дійшов висновку про можливість відкриття провадження у справі із одночасним зобов'язанням позивача усунути наявні недоліки позовної заяви шляхом реєстрації електронного кабінету.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2025 прийнято позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР СЕРВЕР» до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15737/24, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Водночас, вказаною ухвалою зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «БІР СЕРВЕР» виконати визначений ст. 6 Господарського процесуального кодексу України обов'язок щодо реєстрації електронного кабінету у підсистемі Електронний Суд ЄСІТС, докази такої реєстрації подати до суду у строк до 07.02.2025.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів його реєстрації у підсистемі Електронний Суд ЄСІТС, однак за відповідним запитом суду у підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд» встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «БІР СЕРВЕР» зареєстровано електронний кабінет у вказаній системі 13.01.2025, що підтверджується відповіддю № 8031950 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.
Водночас, з урахуванням відсутності зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерман Україна», суд з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, направив копію ухвали від 08.01.2025 про відкриття провадження у справі на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена у позові та відповідає адресі, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштовий конверт із копією ухвали суду від 08.01.2025 повернувся до суду не врученим відповідачу, причиною повернення вказано «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, оскільки судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.01.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
08.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІР СЕРВЕР» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкерман Україна» (замовник) було укладено договір транспортного експедирування № 0805/2018 (надалі - Договір), за умовами якого експедитор зобов'язується виконати (надати) або організувати виконання (надання) визначених цим Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а саме: надати замовнику послуги з перевезення та/або організації перевезення вантажу, що визначені в заявках до цього договору, автомобільним транспортом, а замовник зобов'язується здійснити оплату автопослуг, наданих експедитором, у розмірі, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором (п. 1.1.).
Всі умови перевезення погоджуються сторонами в Заявці, підписання якої уповноваженими представниками сторін свідчить про те, що сторони досягли згоди з умов Договору, як визначено в Заявці (п. 1.5. Договору).
Пунктом 1.6. Договору передбачено, що товарно-транспортні накладні (надалі - ТТН) та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які підтверджують належне надання експедитором авто послуг, складаються відповідно до умов, погоджених сторонами в Заявці.
Відповідно до п. 5.5 Договору прийняття вантажу від замовника оформлюється виданою замовником ТТН, яка складається в чотирьох екземплярах. Залежно від виду вантажу і його специфічних особливостей, до основних супровідних документів повинні додаватися інші (видаткові накладні, санітарні сертифікати, сертифікати якості й відповідності, довідки, свідоцтва, паспорти й т.п.).
Умовами п. 5.8 Договору встановлено, що доказом виконання зобов'язань експедитора за Договором щодо кожного конкретного перевезення є ТТН (товарно-транспортна накладна) з відміткою про отримання вантажу, підписана замовником, експедитором та вантажоодержувачем (якщо останній є відмінним від замовника) або вантажовідправником (якщо останній є відмінним від замовника), про що свідчать підписи уповноважених осіб сторін на ТТН. Підтвердженням належного виконання (надання) послуг експедитором є підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який має бути підписаний та переданий сторонами протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати закінчення перевезення або, за наявності заперечень замовника, такі заперечення проти підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) мають бути надані експедитору протягом 5 робочих днів з дати отримання від експедитора акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
За змістом п. 6.1 Договору вартість автопослуг (розмір плати експедитору) зазначається в заявці та акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та підлягає оплаті замовником в порядку, передбаченому цим Договором, після отримання підтвердження про відсутність простроченої реєстрації зведених податкових накладних у відповідності до пункту 6.4 цього Договору. Загальна ціна Договору становить суму грошових коштів, зазначених у всіх актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно з п. 6.3 Договору замовник зобов'язаний оплатити експедитору належним чином надані автопослуги на підставі цього Договору протягом 21 (двадцяти одного) робочого дня з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
У п. 6.4 Договору сторони домовилися про те, що експедитор має право не надавати замовнику податкові накладні при наданні кожної окремої автопослуги, а направить замовникові одну зведену податкову накладну за місяць, протягом якого були надані автопослуги. Зведена податкова накладна має бути виписана не пізніше останнього дня місяця, у якому були надані автопослуги за цим Договором, та зареєстрована належним чином у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п. 6.5 Договору замовник підписує наданий експедитором акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання оригіналів документів, або надає мотивовану письмову відмову від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), яка має бути направлена поштою з повідомленням про вручення. У випадку неповернення Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або ненадання мотивованої відмови протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання замовником акту, надані автопослуги вважаються прийнятими автоматично.
За умовами п. 8.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до 31.12.2018 року включно, але в будь-якому випадку до виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі.
Якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить письмово про бажання розірвати його, договір вважається пролонгованим на зазначених в ньому умовах на наступний календарний рік (п. 8.4. Договору).
31.12.2019 між сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до Договору відповідно до якої сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2020 включно.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач протягом листопада - грудня 2021 року надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Інкерман Україна» погоджені між сторонами у Договорі послуги з перевезення (організації перевезення) вантажів та заявкам на перевезення від 04.11.2021 на загальну суму 125 000,00 грн, від 17.12.2021 на суму 12 500 грн, від 23.12.2021 на суму 12 500 грн. Означені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відповідних товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж та підтвердженнями про його доставку, а також товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв.
Факт належного та повного надання відповідачу вищенаведених послуг та фактичне отримання ним оригіналів необхідних документів щодо перевезення підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів надання послуг від 08.11.2021 № 454 на суму 125 000,00 грн, від 24.12.2021 № 526 на суму 12 500,00 грн, № 525 від 18.12.2021 на суму 12 500,00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
У кожному з вищенаведених актів надання послуг зазначено про те, що замовник (відповідач) претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення експедитором умов цієї угоди.
У той же час з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті вартості наданих позивачем послуг за вищевказаними актами виконав частково, оплативши лише вартість послуг у розмірі 47 200,00 грн., наданих йому згідно з актами надання послуг та заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю «БІР СЕРВЕР» 102 800,00 грн, що і стало підставою для звернення останнього із даним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Отже, зважаючи на наявність у матеріалах справи належним чином засвідчених копій підписаних між сторонами без жодних заперечень чи зауважень та скріплених їх печатками актів від 08.11.2021 № 454 на суму 125 000,00 грн, від 24.12.2021 № 526 на суму 12 500,00 грн, № 525 від 18.12.2021 на суму 12 500,00 грн, які в силу п. 5.8 Договору є підтвердженням належного виконання (надання) послуг експедитором, суд дійшов висновку про те, що такі послуги були надані позивачем відповідно до умов, погоджених сторонами, а підписані обома контрагентами акти є належною підставою для здійснення оплати відповідних послуг.
Суд також звертає увагу на те, що наявні у матеріалах справи акти наданих послуг та товарно-транспортні накладні містять інформацію про надані експедитором транспортні послуги (в яких збігаються державні номерні знаки автомобілів, дати відправлення та прибуття вантажу, пункти відправлення та призначення тощо), а акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) містять посилання на їх складення в рамках Договору.
Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача за Договором, яка складає 102 800,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення вказаної суми боргу, в зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Зважаючи на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкерман Україна» своїх зобов'язань за Договором, позивач також просив суд стягнути із замовника 108 289,21 грн. пені, нарахованої за період прострочення з 01.03.2022 по 19.12.2024 згідно з наданим позивачем розрахунком.
Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).
За змістом ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату автопослуг, замовник зобов'язаний сплатити експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання, від суми заборгованості, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє замовника від виконання обов'язків у натурі.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, відповідно до п. 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався та є відміненим з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.
З аналізу п. 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України вбачається, що продовжені цим пунктом строки, закінчуються із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, продовжений за приписом п. 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України строк, визначений ст. 232 Господарського кодексу України, закінчився із відміною/скасуванням на всій території України карантину з 01.07.2023.
З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 60 637,92 грн. за період з 01.03.2022 по 30.06.2023.
Отже, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних в сумі 43 948,57 грн та 3% річних - 8 652,00 грн. суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Відтак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що визначені позивачем суми вказаних нарахувань є правомірними, а тому з відповідача підлягають стягненню 43 948,57 грн інфляційних втрат та 8 652,00 грн 3% річних.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено за звернення із даним позовом до суду 3955,35 грн судового збору, без урахування положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідних до яких при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, з урахуванням того, що даний позов було подано в електронній формі через систему Електронний Суд ЄСІТС, за його подання мав бути сплачений судовий збір у розмірі 3164,27 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), а відтак саме з цієї суми суд обраховує суму судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
В той же час, суд звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права на повернення надміру сплаченого судового збору у разі подання до суду відповідного клопотання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерман Україна» (04050, м. Київ, вулиця МЕЛЬНИКОВА, будинок 12-А, офіс 7, ідентифікаційний код 39169035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР СЕРВЕР» (вул. Чорновола Вячеслава, 29б, м. Вінниця, 21023, Ідентифікаційний код 41545995) 102 800,00 грн основного боргу, 8 652,00 грн 3% річних, 43 948,57 грн інфляційних втрат, 60 637,92 пені та 2592,47 грн судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 14.03.2025.
Суддя Т.Ю. Трофименко