майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"17" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/271/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.,розглядаючи заяву Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури Роксолани Гребенюк від 13.03.2025 за №15/2-186-ВИХ25 (вх. г/с №01-44/772/25 від 13.03.2025)про забезпечення позову у справі
за позовом: Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби
до 1. Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл"
про припинення правовідношення,
04 березня 2025 через діловодну службу Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби до 1. Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, 2. Товариства обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" з позовними вимогами: припинити правовідносини між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл", пов'язані з наданням послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-06-11 Ставище-Бердичів-Попільня на ділянках км 16+700 - км 36+420, км 43+500 - 47+600, Житомирська область, та оплати таких послуг, що виникли на підставі договору на закупівлю послуг №122 від 28.04.2021 та додаткової угоди №122/12/110 від 19.12.2024 до договору №122 від 28.04.2021 (тут і далі за текстом - Прокурор, Позивач, Відповідач-1, Відповідач-2, Суд).
Правові підстави позову: ст.ст. 16, 203, 215, 216, 228 ЦК України, ст.ст. 1,2,7,22,23,46,48 БК України.
Суд ухвалою від 06.03.2025 відкрив провадження у справі №906/271/25 за правилами загального позовного провадження, перше підготовче засідання призначив на 08.04.2025 о 10:00.
Суд ухвалою від 06.03.2025 повернув без розгляду по суті заяву Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури від 03.03.2025 за №15/2-157вих-25 (вх. г/с №01-44/636/25 від 04.03.2025) про забезпечення позову з підстав недоплати судового збору.
13 березня 2025 до Суду надійшла заява Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури Роксолани Гребенюк від 13.03.2025 за №15/2-186-ВИХ25 (вх. г/с №01-44/772/25 від 13.03.2025) про забезпечення позову (далі за текстом - Заява про забезпечення позову від 13.03.2025).
У Заяві про забезпечення позову від 13.03.2025 Прокурор просить Суд вжити два заходи забезпечення позову шляхом:
- встановлення заборони Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області (код ЄДРПОУ 03451526) здійснювати платежі за договором №122 від 28.04.2021 та додатковою угодою до нього №122/12/110 від 19.12.2024, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл";
- встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" (код ЄДРПОУ 32851616) здійснювати надання послуг та виконання робіт за договором №122 від 28.04.2021 та додатковою угодою до нього №122/12/110 від 19.12.2024, укладеними з Службою автомобільних доріг у Житомирській області.
Заява про забезпечення позову від 13.03.2025 мотивована тим, що у даній справі Відповідачами без відповідних бюджетних асигнувань укладено договір про закупівлю №122 від 28.04.2021, а в подальшому, додаткову угоду до нього №122/12/110 від 19.12.2024, внаслідок чого взято бюджетні зобов'язання на суму 463139624,40грн за відсутності фінансування, необхідного для їх реального виконання.
Прокурор доводить, що укладення додаткової угоди №122/12/110 від 19.12.2024 до договору №122 від 28.04.2021 в умовах воєнного стану не відповідає інтересам держави та суспільства, а також визначеній постановою Кабінету Міністрів України №590 від 09.06.2021 черговості видатків, оскільки призводить до необхідності здійснення додаткових видатків з державного бюджету на суму понад 355 млн. гривень, у той час, коли останні мали б бути спрямовані на забезпечення потреб національної безпеки та оборони, що мають найвищий пріоритет в структурі видатків бюджету. Прокурор доводить, що відповідно до ст. 48 БК України, ст.ст. 203,215,228 ЦК України вищевказаний договір №122 від 28.04.2021 та додаткова угода до нього №122/12/110 від 19.12.2024 є нікчемними, а тому не породжують юридичних наслідків.
Заява про забезпечення позову від 13.03.2025 оплачена судовим збором на загальну суму 3028,00 грн.
Заява про забезпечення позову від 13.03.2025 задоволенню не підлягає. Мовити Суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову..
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (такий правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17).
Згідно ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню ( такий правовий висновок викладено у постанові ВПВС від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц).
Вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачам виконувати зобов'язання за оспорюваним правочином вочевидь створює непереборні перешкоди для реалізації прав сторін такого правочину та унеможливлює виконання ними своїх обов'язків, що не відповідає зазначеним вище правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, які (висновки) за змістом норм частини 4 статті 236 ГПК України та статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" підлягають врахуванню судами при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постанові ОП КГС у складі Верховного Суду від 17.01.2025 у справі №916/4954/23).
До того ж, у постанові від 17.01.2025 у справі №916/4954/23 об'єднана палата КГС у складі Верховного Суду наголосила на тому, що у спорах, що виникли з подібних процесуальних правовідносин, впродовж 2019- 2022 рр. сформувалася стала судова практика в питанні недопустимості забезпечення позову про визнання недійсним договору про закупівлю шляхом заборони сторонам оспорюваного договору про закупівлю виконувати свої зобов'язання за таким договором.
Адже в подальшому ані судова палата Верховного Суду, ані об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ані Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах не відступали від висновку щодо комплексного застосування положень частин 1, 11 статті 137 ГПК України та статті 204 ЦК України, викладеного постанові Верховного Суду від 27.12.2022 у справі № 916/1324/22.
Крім того, релевантними при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову є також правові висновки об'єднаної палати КГС у складі Верховного Суду про те, що встановлення сторонам договору заборони виконувати договірні зобов'язання фактично призводить до втручання суду в договірні відносини сторін оспорюваного договору, що є складовою господарської діяльності, блокує її, свідчить про неспівмірність такого заходу забезпечення позову та порушує збалансованість інтересів сторін договору.
Окрім того, забезпечення позову у виді заборони відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору, про припинення відносин за яким йдеться у позові, має ознаки часткового вирішення спору по суті ще до ухвалення та набрання законної сили рішенням суду, що свідчить про недотримання положень ч. 11 ст. 137 ГПК України.
Наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати КГС у складі Верховного Суду є релевантними, на думку Суду, у спорі щодо припинення правовідношення між сторонами Договору про закупівлю № 122 від 28.04.2021 в редакції додаткової угоди до нього № 122/12/110 від 19.12.2024 на суму 463139624,40грн.
Про неможливість суду у будь-якому випадку застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог йдеться також у постанові Верховного Суду 17.02. 2025 у cправі № 916/4391/24 та у постанові об'єднаної палати КГС у складі Верховного Суду від 07.02. 2025 у cправі № 910/7497/24.
В свою чергу, Суд приймає до уваги, що Прокурор позов про припинення правовідношення між сторонами Договору про закупівлю № 122 від 28.04.2021 в редакції додаткової угоди до нього № 122/12/110 від 19.12.2024 на суму 463139624,40грн вважає немайновим, а укладені правочини - нікчемними.
В немайнових спорах, як доводить усталена судова практика Верховного Суду, має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду ( таку правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати КГС у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).
У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову ( такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
З огляду на системне тлумачення Верховним Судом статей 136, 137 ГПК України про те, що заборона сторонам правочину здійснювати будь-які дії з їх виконання є втручанням в господарську діяльність сторін та що такі заходи забезпечення позову не відповідають процесуальним нормам, що регулюють ці правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, заява Прокурора про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 6 ст. 140, ст.ст. 234-235 ГПК України, господарський суд
Відмовити Заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури у задоволенні заяви від 13.03.2025 за №15/2-186-ВИХ25 (вх. г/с №01-44/772/25 від 13.03.2025) про забезпечення позову.
Ухвала складена та підписана 17.03.2025, набрала законної сили та підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Машевська О.П.
Друк:
1 - в справу
2 - Житом. обл. прок. (через Ел. суд)