вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.03.2025м. ДніпроСправа № 904/4933/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кармелюка-11" (50026, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Кармелюка, буд. 11; ідентифікаційний код 21909625)
про стягнення 833 452 грн. 48 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4705/24 від 07.11.2024) про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кармелюка-11" 833 452 грн. 48 коп., що складає 742 240 грн. 52 коп. - основного боргу за послугу з постачання теплової енергії за Типовим договором від 01.11.2021 №643 з колективним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії, 41 172 грн. 42 коп. - інфляційних нарахувань, 22 554 грн. 06 коп. - 3% річних та 27 485 грн. 48 коп. - пені.
Також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір.
Крім того, позивач у клопотанні (вх.№52326/24 від 11.11.2024) просить, зокрема, розглянути позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 450026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Кармелюка, буд. 11, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с. 93).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 12.11.2024, було повернуто за зворотною адресою Акціонерним товариством "Укрпошта" з довідкою форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 104-109).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 12.11.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Однак, станом на 14.03.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, з урахуванням предмету та підстав позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем, та відповідачем - Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Кармелюка-11", як колективним споживачем, було укладено Типовий договір від 01.11.2021 №643 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) (а.с. 11-16).
Відповідно до пункту 1 Договору виконавець зобов'язується надавати колективному споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а колективний споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати дану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Інформація про колективного споживача: 1) адреса: індекс 50026, область Дніпропетровська, район Інгулецький, населений пункт місто Кривий Ріг, вулиця Кармелюка, номер будинку 11; 2) максимальне теплове навантаження будинку 0,1544 Гкал/год; опалювальна площа будинку 2 404,00 кв.м. Послуга надається за допомогою систем: за межами будинку (пункт 3 Договору).
Будинок обладнано вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії: SKM-1-А3 зав.№035906, місце встановлення - підвал; (пункт 5 Договору).
Згідно з пунктом 6 Договору виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до пункту 10 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал). Розподіл між споживачами обсягу послуги, спожитої в будинку, здійснює колективний споживач/уповноважена особа.
Зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії щомісяця з 25 по 31 число з 8 по 17 год. здійснюється виконавцем у присутності колективного споживача або його представника, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань або колективний споживач щомісячно подає виконавцю звіт про фактичне споживання послуги з постачання теплової енергії згідно журналу обліку споживання послуги з постачання теплової енергії в термін з 25 числа по 31 число поточного місяця (пункт 15 Договору).
Відповідно до пункту 17 Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). Станом на дату укладення цього договору тариф на теплову енергію становить 1 701,68 гривень за 1 Гкал з урахуванням ПДВ. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу з постачання теплової енергії виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію повідомляє про це колективному споживачу з посиланням на рішення відповідного органу. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
Плата виконавцю за послугу за цим договором визначається відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (Офіційний вісник України, 2019 рік, №71, ст. 2507), - в редакції її постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу і розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання (пункт 18 Договору).
Згідно з пунктом 19 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Виконавець формує та надає колективному споживачу рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою колективного споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживача (пункт 20 Договору).
У пункті 21 Договору визначено, що колективний споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком плати за спожиту послугу.
За бажанням колективного споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів (пункт 22 Договору).
Відповідно до пункту 23 Договору під час здійснення оплати колективний споживач зазначає розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата за спожиту послугу, сплата пені, штрафів). У разі коли колективним споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений колективним споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості такого споживача за минулі розрахункові періоди в разі її навності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.
Плата за послугу не нараховується за час перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 24 Договору).
У пункті 26 Договору сторонами узгоджено, що колективний споживач зобов'язаний, зокрема оплачувати спожиту послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені цим договором; забезпечити своєчасну підготовку будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період; у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу сплачувати пеню в розмірах, установлених цим договором; дотримуватися вимог нормативно-правових актів та укладеного договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункти 39, 40 Договору).
Згідно з пунктом 41 Договору припинення цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними, зокрема перерахунок плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості, здійснення остаточних нарахувань плати за послугу та остаточних розрахунків.
У разі зміни тарифу на теплову енергію з моменту його введення в дію застосовується відповідна нова ціна (вартість) послуги без внесення сторонами додаткових змін до цього договору (пункт 42 Договору).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12.10.2011 №343 "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" надано згоду на передачу об'єктів теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста (а.с.51).
Таким чином, виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку №11 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кармелюка, 11 є позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".
На виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 28.09.2022 №760 "Про початок опалювального сезону 2022/2023 років", від 22.03.2023 №338 "Про закінчення опалювального сезону 2022/2023 років", від 20.09.2023 №1162 "Про початок опалювального сезону 2023/2024 років" та від 18.03.2024 №339 "Про закінчення опалювального сезону 2023/2024 років" позивачем своєчасно розпочато та закінчено опалювальні сезони 2022-2023, 2023-2024 у м. Кривому Розі (а.с. 47-50).
На виконання умов Договору позивачем у періоди з листопада 2022 по березень 2023 включно та з листопада 2023 по березень 2024 включно було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 742 240 грн. 52 коп., про що свідчать копії актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), а саме:
- від 30.11.2022 №25484, відповідно до якого у листопаді 2022 відповідачу поставлено 34,78 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 59 184 грн. 56 коп. (а.с. 52);
- від 31.12.2022 №29104, відповідно до якого у грудні 2022 відповідачу поставлено 48,58 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 82 667 грн. 81 коп. (а.с. 54);
- від 31.01.2023 №134, відповідно до якого у січні 2023 відповідачу поставлено 51,16 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 87 058 грн. 15 коп. (а.с. 56);
- від 28.02.2023 №3797, відповідно до якого у лютому 2023 відповідачу поставлено 52,81 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 89 865 грн. 94 коп. (а.с. 58);
- від 31.03.2023 №7306, відповідно до якого у березні 2023 відповідачу поставлено 26,49 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 45 077 грн. 60 коп. (а.с. 60);
- від 30.11.2023 №23531, відповідно до якого у листопаді 2023 відповідачу поставлено 13,56 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 23 074 грн. 84 коп. (а.с. 62);
- від 31.12.2023 №27374, відповідно до якого у грудні 2023 відповідачу поставлено 62,96 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 107 138 грн. 03 коп. (а.с. 64);
- від 31.01.2024 №341, відповідно до якого у січні 2024 відповідачу поставлено 59,99 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 102 084 грн. 02 коп. (а.с. 66);
- від 29.02.2024 №3759, відповідно до якого у лютому 2024 відповідачу поставлено 40,69 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 69 241 грн. 52 коп. (а.с. 68);
- від 31.03.2024 №7412, відповідно до якого у березні 2024 відповідачу поставлено 45,16 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 76 848 грн. 05 коп. (а.с. 70).
Факт поставки теплової енергії у період з листопада 2022 по березень 2023 включно та з листопада 2023 по березень 2024 включно підтверджується актами про надання теплоносія та припинення подачі теплоносія на житловий будинок № 11 по вул. Кармелюка у місті Кривий Ріг (а.с. 43-46).
Крім того, в матеріалах справи містяться копії звітів щодо роботи системи опалення у спірний період (а.с. 33-42).
Як вбачається, у будинку №11 по вул. Кармелюка у місті Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом від 22.09.2022, відповідно до якого проведено технічний огляд приладів обліку теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кармелюка, 11 (а.с. 30).
Також в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №343288, яке чинне до 28.06.2026 (а.с. 31).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сформовано відповідні рахунки-фактури на оплату наданих послуг у спірний період на загальну суму 742 240 грн. 52 коп. (а.с. 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71).
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за Договором, проте сплата відповідачем за надану послугу з постачання теплової енергії не проведена, внаслідок чого у відповідача перед позивачем існує заборгованість за Договором в розмірі 742 240 грн. 52 коп., у зв'язку з чим позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 27 485 грн. 48 коп., 3% річних в розмірі 22 554 грн. 06 коп. та інфляційних нарахувань в розмірі 41 172 грн. 42 коп.; що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з пунктом 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.
Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно з пунктом 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як вбачається з умов Договору, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України строк оплати за поставлену теплову енергію є таким, що настав, а саме:
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 30.11.2022 №25484 - 02.01.2023 (31.12.2022 - субота - вихідний, перший за ним робочий день - 02.01.2023);
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 31.12.2022 №29104 - 31.01.2023;
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 31.01.2023 №134 - 28.02.2023;
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 28.02.2023 №3797 - 31.03.2023;
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 31.03.2023 №7306 - 01.05.2023 (30.04.2023 - неділя - вихідний, перший за ним робочий день - 01.05.2023);
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 30.11.2023 №23531 - 01.01.2024 (31.12.2023 - неділя - вихідний, перший за ним робочий день - 01.01.2024);
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 31.12.2023 №27374 - 31.01.2024;
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 31.01.2024 №341 - 29.02.2024;
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 29.02.2024 №3759 - 01.04.2024 (31.03.2024 - неділя - вихідний, перший за ним робочий день - 01.04.2024);
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 31.03.2024 №7412 - 30.04.2024.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що сплата відповідачем не проводилася, сума заборгованості за поставлену теплову енергію у періоди з листопада 2022 по березень 2023 включно та з листопада 2023 по березень 2024 включно складає 742 240 грн. 52 коп.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Як вже було зазначено вище, у пункті 21 Договору сторони визначили, що колективний споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
На час розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, надану за Договором, в розмірі 742 240 грн. 52 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем зазначено, що інфляційні нарахування здійснено за період з 01.02.2023 по 10.09.2024, проте, фактично інфляційні нарахування у розмірі 41 172 грн. 42 коп. здійснено за загальний період з січня 2023 по липень 2024 включно.
Також позивачем нараховано 3% річних за прострочення оплати за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 22 554 грн. 06 коп. за загальний період з 02.01.2023 по 10.09.2024 включно.
Суд погоджується з наданим розрахунком інфляційних нарахувань, вважає його арифметично правильним.
При перевірці розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено перший день прострочення за чотирма актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), а саме:
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 30.11.2022 №25484 строк оплати є таким, що настав - 02.01.2023 (31.12.2022 - субота - вихідний, перший за ним робочий день - 02.01.2023); отже першим днем прострочення є 03.01.2023;
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 31.03.2023 №7306 строк оплати є таким, що настав - 01.05.2023 (30.04.2023 - неділя - вихідний, перший за ним робочий день - 01.05.2023); отже першим днем прострочення є 02.05.2023;
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 30.11.2023 №23531 строк оплати є таким, що настав - 01.01.2024 (31.12.2023 - неділя - вихідний, перший за ним робочий день - 01.01.2024); отже, першим днем прострочення є 02.01.2024;
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 29.02.2024 №3759 строк оплати є таким, що настав - 01.04.2024 (31.03.2024 - неділя - вихідний, перший за ним робочий день - 01.04.2024); отже, першим днем прострочення є 02.04.2024.
Після перевірки розрахунку судом стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 22 537 грн. 94 коп. - 3% річних за загальний період з 03.01.2023 по 10.09.2024 включно.
Щодо нарахування пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
За нормами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 30 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу колективний споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 27 485 грн. 48 коп. за загальний період з 02.01.2023 по 10.09.2024.
Судом враховано, що розмір нарахованої позивачем пені не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Так, згідно з укладеним сторонами Договором, позивач є виконавцем послуги, а відповідач - споживачем зазначеної послуги.
Підпунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Таким чином, дія підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 розповсюджується на відповідача.
Отже, враховуючи дату відміни карантину на території України та положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким визначено, що заборона на нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги діє і протягом 30 днів з дня відміни карантину, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за надані послуги у період з 03.01.2023 по 31.07.2023 є необґрунтованим, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.
Крім того, судом встановлено, що позивачем в порушення вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування пені здійснено з порушенням граничного строку нарахування, оскільки, як зазначалося вище, вказаний строк було продовжено лише на строк дії карантину.
Також при перевірці розрахунку пені судом встановлено, що позивачем невірно визначено перший день прострочення, а саме:
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 30.11.2023 №23531 строк оплати є таким, що настав - 01.01.2024 (31.12.2023 - неділя - вихідний, перший за ним робочий день - 01.01.2024); отже, першим днем прострочення є 02.01.2024;
- за актом передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) від 29.02.2024 №3759 строк оплати є таким, що настав - 01.04.2024 (31.03.2024 - неділя - вихідний, перший за ним робочий день - 01.04.2024); отже, першим днем прострочення є 02.04.2024.
Після перевірки розрахунку судом розмір пені за загальний період з 01.07.2023 по 10.09.2024 включно (при цьому, період нарахування за кожним актом окремо не перевищує 6 місяців) складає 13 146 грн. 55 коп.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 146 грн. 55 коп. - пені.
З урахуванням усього викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 12 286 грн. 46 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кармелюка-11" (50026, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Кармелюка, буд. 11; ідентифікаційний код 21909625) про стягнення 833 452 грн. 48 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кармелюка-11" (50026, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Кармелюка, буд. 11; ідентифікаційний код 21909625) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) 742 240 (сімсот сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 52 коп. - заборгованості, 41 172 (сорок одна тисяча сто сімдесят дві) грн. 42 коп. - інфляційних нарахувань, 22 537 (двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 94 коп. - 3% річних, 13 146 (тринадцять тисяч сто сорок шість) грн. 55 коп. - пені та 12 286 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 46 коп. - витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
17.03.2025