вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5053/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості за договором поставки №934 від 22.12.2023 у загальному розмірі 684 444,15 грн.
Представники:
від позивача: Самарін А.С., адвокат (поза межами суду);
від відповідача: Каретна Є.В., адвокат (поза межами суду).
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (сформовано в системі "Електронний суд"), у якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки №934 від 22.12.2023 у загальному розмірі 684 444,15 грн., яка складається з наступних сум: основна заборгованість у розмірі 619 185,56 грн., пеня у розмірі 40 027,13 грн., 3% річних у розмірі 4 631,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 20 600,30 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
03.12.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, у якому просить продовжити Акціонерному товариству "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" строк для подання відзиву на позовну заяву у справі № 904/5053/24.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2024 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про продовження процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 18.11.2024 у справі №904/5053/24, продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 18.11.2024 на подання відзиву на позовну заяву, до 13.12.2024 включно.
11.12.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
11.12.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
13.12.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
30.12.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2025 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/5053/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.01.2025 о 11:30 год.
13.01.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, підготовче судове засідання, яке призначене на 22.01.2025 о 11 год. 30 хв., проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
15.01.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2025 клопотання представника відповідача - Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено, підготовче судове засідання, яке призначене на 22.01.2025 о 11 год. 30 хв., проводити в режимі відеоконференції за участю представників обох сторін.
21.01.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
22.01.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
У підготовчому судовому засіданні 22.01.2025 представниками обох сторін зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2025 о 12:00 год. в режимі відеоконференції за участю представників обох сторін.
У судовому засіданні 06.02.2025 оголошено перерву до 27.02.2025 о 11:00 год. в режимі відеоконференції за участю представників обох сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 27.02.2025 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №934 від 22.12.2023 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
Позиція відповідача
Відповідач не заперечує, що 22.12.2023 між ТОВ “ЕКСПОСТАЛЬ» та відповідачем був укладений договір поставки № 934. гідно з умовами специфікації № 5 від 24.04.2024 товар поставляється на умовах РСА - склад Постачальника (Інкотермс - 2010) Можлива поставка на умовах СРТ склад Покупця. Доставка здійснюється транспортом Постачальника за рахунок Покупця. Вартість доставки оплачується окремо. Умови поставки СРТ Інкотермс 2010 року означає, що продавець (постачальник) вважається виконав свої зобов'язання з постачання тоді, коли він передав товар своєму перевізнику для перевезення до місця призначення. Перехід ризиків від Продавця до Покупця за умовами СРТ здійснюється як тільки товар був переданий перевізнику, тобто в момент завантаження товару на транспорт перевізника. Таким чином, обов'язок Постачальника з поставки товару згідно з умовами специфікації № 5 від 24.04.2024 року є виконаним з моменту передання товару перевізнику згідно з товарно-транспортною накладною № 0508/01 від 05 серпня 2024 року. Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч.і ст.655 ЦК, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця, (постанова Верховного Суду від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22).
Також відповідач звертає увагу на приписи ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, в специфікації № 5 від 24.04.2024 року не встановлений інший строк оплати товару. Факт завантаження товару не є строком у відповідності ч. 1 ст. 251 ЦК України. Тому твердження Позивача, що оплата товару за специфікацією № 5 від 24.04.2024 року має здійснювати на умовах попередньої оплати, не відповідає умовам поставки, що були узгоджені сторонами, та Правилам Інкотермс-2010.
Позивач не зареєстрував у встановлені строки податкову накладну № 96 від 05.08.2024, у зв'язку з чим відповідач мав право не здійснювати оплату (затримати оплату) до моменту належної реєстрації податкової накладної № 96 від 05.08.2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто до 10.09.2024 (включно). Тому позивачем неправильно рахується момент порушення грошового зобов'язання на суму 609 705,56 грн. з боку Відповідача та, відповідно, неправильно здійснюється розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Відповідач надав свій контррозрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат в межах визначеного Позивачем періоду нарахування (до 14.11.2024 року включно).
Також відповідач зазначив, що Позивач неправильно вираховує момент прострочення зобов'язання з оплати послуг з доставки товару на склад Покупця у розмірі 9 480,00 грн. та, відповідно, неправильно розраховується пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати.
Відповідач надав свій контррозрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат в межах визначеного Позивачем періоду нарахування (до 14.11.2024 року включно).
Відповідач просить врахувати доводи та міркування, які викладені у відзиву. а також зменшити розмір пені та трьох відсотків річних на 90 % від заявлених сум.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
22 грудня 2023 року між ТОВ "Експосталь" (далі - Постачальник, Позивач) та АТ "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - Покупець, Відповідач) було укладено договір поставки № 934 (далі - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти і оплатити такий товар у порядку та на умовах передбачених цим договором. Найменування, кількість, комплектність товару узгоджується сторонами у специфікаціях, які є невід" ємною частиною договору. (далі - договір).
Згідно пункту 3.1 Договору базові умови поставки товару визначаються відповідно до Інкотермс (у редакції 2010) і закріплюються в специфікаціях. Товар за цим договором поставляється у строки, зазначені в специфікаціях до цього договору (пункт 3.2 Договору).
Товар за даним договором поставляється у строки, зазначені в специфікаціях до даного договору (п. 3.2. Договору).
Поставка товару здійснюється виключно за письмовою заявкою покупця (надалі - заявка) (п. 3.3. Договору).
Ціна за одиницю товару встановлюється сторонами у специфікаціях (п. 4.1. Договору).
Розрахунки за поставку товару здійснюються в національній валюті України (п. 4.3. Договору).
Оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікаціями до даного договору (п. 4.4. Договору).
Пунктами 5, 8 специфікації № 1 передбачено умови та строки оплати покупцем отриманого товару та послуг від постачальника, зокрема: у разі постачання товару автотранспортом остаточне приймання за вагою здійснюється на комерційних вагах Покупця, а оплата за поставлений товар здійснюється за фактом завантаження, приймання на складі покупця.
Пунктом 2 специфікації № 1 передбачено, що доставка здійснюється транспортом Постачальника за рахунок Покупця та вартість доставки оплачується окремо.
У пункті 5 специфікації № 1 сторони погодили, що розрахунки проводяться за умови належного оформлення рахунку на оплату та видаткової накладної.
Відповідно до п. 4.5. Договору, якщо згідно умов угоди товар оплачується на умовах відстрочки платежу, то строк оплати товару відраховуються з дати приймання товару за кількістю та якістю згідно підписаного покупцем акту прийняття. При встановленні під час приймання недоліків товару, перебіг строку оплати товару зупиняється на період заміни, допоставки доукомплектування або усунення виявлених у ньому недоліків постачальником на підставі виклику для участі у двосторонньому прийнятті товару, що направляється покупцем. При цьому сторони погодили, що у такому випадку затримка оплати не є порушенням покупцем своїх зобов'язань за даним договором.
У випадку порушення покупцем строків розрахунків за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10 банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення (п. 7.6. Договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31.12.2024 (п. 10.1. Договору).
Зміни та доповнення в даний договір можуть бути внесені тільки за згодою сторін та оформляються додатковою угодою (п. 11.1. Договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками з використанням системи електронного документообігу "Вчасно" без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір поставки №934 від 22.12.2023 був чинним протягом спірного періоду.
За специфікацією № 1, що є додатком № 1 до договору, постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар який складається з 13 найменувань загальною вартістю 4 272 575,20 грн. з урахуванням ПДВ.
Аналогічні умови щодо умов поставки та оплати були передбачені у специфікації № 5 від 24.04.2024.
На виконання умов договору поставки № 934 від 22 грудня 2023 року позивачем було передано у власність відповідача товар з найменуванням “балка №N360 5275 ЈN10025-2» в кількості 9,030 тон, вартістю 621 263,96 грн. з урахуванням ПДВ.
Доставка товару здійснена за рахунок позивача, про що було складено Акт на надання послуг в сфері перевезення від 05.08.2024 року на суму 9 480 грн.
Позивач зазначає, що відповідач у встановлений договором строк оплату за поставлений товар не здійснив, в наслідок чого у останнього виникла перед Позивачем заборгованість у розмірі 619 185,56 грн., що підтверджується актом звірення, який додано до позовної заяви. Фактично відповідачем не сплачено товар отриманий за видатковою накладною № 0805/1 від 05.08.2024 на суму 621 263,96 грн., проте враховуючи наявність переплати за попередніми поставками в сумі 2078,40 грн. позивачем заявляється до стягнення заборгованість в розмірі 619 185,56 грн.
З метою досудового врегулювання спору, Позивач звертався до АТ “КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» з претензією № 1 від 04.11.2024 року, про сплату заборгованості у розмірі 671 630,26 грн., у тому числі 9 480,00 грн. - вартість транспортних послуг за доставку товару на склад Покупця.
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар повністю та своєчасно не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов'язань.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Таким чином, враховуючи викладене, а також визначений контрагентами у пункті 4.4 договору та пункті 5 Специфікації №5 порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за наведеними видатковими накладними, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав.
Щодо зобов'язання з оплати послуг з доставки товару на склад Покупця у розмірі 9 480,00 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач звертався до АТ “КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» з претензією № 1 від 04.11.2024 року, про сплату заборгованості у розмірі 671 630,26 грн., у тому числі 9 480,00 грн. - вартість транспортних послуг за доставку товару на склад Покупця.
Саме з моменту пред'явлення цієї претензії у відповідача виник обов'язок сплатити (відшкодувати) вартість послуг з доставки товару протягом 7 днів, тобто до 11.11.2024 (включно).
На підставі вищезазначеного, вбачається, що Позивач неправильно вираховує момент прострочення зобов'язання з оплати послуг з доставки товару на склад Покупця у розмірі 9 480,00 грн.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у загальному розмірі 619 185,56 грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар 609 705,56 грн та з оплати послуг з доставки товару на склад Покупця у розмірі 9 480,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо суми пені
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.6 договору, що у випадку порушення покупцем строків розрахунків за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10 банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за первісним позовом пеню в розмірі 40 027,13 грн. за загальний період прострочення з 16.08.2024 по 14.11.2024.
При перевірці розрахунків судом виявлено помилки в частині визначення суми на яку нараховується пеня, а саме, позивачем в позові зазначено, що пеня розраховується разом за поставку товару та розрахунку з оплати послуг з доставки товару, в той час як строк оплати отриманого товару та вартості його перевезення не співпадають про що йшлося вище.
Враховуючи вищезазначене, судом проведено перерахунок нарахованої пені, в межах заявленого позивачем строку нарахування, та визначено що до стягнення з відповідача підлягає 39 393,08 грн. пені при застосуванні у розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у зазначений період.
В частині стягнення пені в розмірі 634,05 грн. слід відмовити.
Заперечення відповідача, що початок застосування пені має бути визначений від дати реєстрації податкових накладних суд відхиляє з наступних підстав.
Оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікаціями до даного договору (п. 4.4. Договору).
Пунктами 5, 8 специфікації № 1 передбачено умови та строки оплати покупцем отриманого товару та послуг від постачальника, зокрема: у разі постачання товару автотранспортом остаточне приймання за вагою здійснюється на комерційних вагах Покупця, а оплата за поставлений товар здійснюється за фактом завантаження, приймання на складі покупця.
Пунктом 2 специфікації № 1 передбачено, що доставка здійснюється транспортом Постачальника за рахунок Покупця та вартість доставки оплачується окремо.
У пункті 5 специфікації № 1 сторони погодили, що розрахунки проводяться за умови належного оформлення рахунку на оплату та видаткової накладної.
Відповідно до п. 4.5. Договору, якщо згідно умов угоди товар оплачується на умовах відстрочки платежу, то строк оплати товару відраховуються з дати приймання товару за кількістю та якістю згідно підписаного покупцем акту прийняття. При встановленні під час приймання недоліків товару, перебіг строку оплати товару зупиняється на період заміни, допоставки доукомплектування або усунення виявлених у ньому недоліків постачальником на підставі виклику для участі у двосторонньому прийнятті товару, що направляється покупцем. При цьому сторони погодили, що у такому випадку затримка оплати не є порушенням покупцем своїх зобов'язань за даним договором.
Відповідач прийняв товар без заперечень щодо якості та кількості. Доказів на підтвердження наявності підстав для затримки оплати в порядку п. 4.5. договору відповідач не надав.
З огляду на зазначений порядок оплати строк виконання обов'язку покупця оплатити отриманий товар, не пов'язаний із наданням або ненаданням податкової накладної.
Згідно зі штампом про отримання товару 14.08.2024 Відповідачем отримано товар за видатковою накладною № 0805/1 від 05.08.2024 на суму 621 263,96 грн.
Отже з огляду на порядок розрахунків, встановлений сторонами у договорі строк оплати настав в момент отримання товару 14.08.2024.
Станом на час розгляду справи оплата товару не здійснена. Відтак право на нарахування пені за несвоєчасну оплату товару виникає у позивача наступного робочого дня після спливу строку оплати, тобто 15.08.2024.
Відповідно п. 6.4.1. договору у випадку, якщо Постачальник є платником ПДВ, Покупець, затримує оплату поставленого товару повністю або в частині суми податку на додану вартість, у випадку виявлення розбіжностей, помилок, невідповідностей в наданій Постачальником товаросупроводжувальній документації та/або не здійснення Постачальником реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (в разі необхідності - розрахунків коригування до податкових накладних) з дотриманням вимог чинного законодавства, до моменту надання Постачальником належним чином оформленої товаросупроводжувальної документації та/або належної реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних).
Сторони погодили, що застосування Покупцем п. 6.4.1. цього договору не є його порушенням.
Суд звертає увагу, що сторонами не узгоджено порядок застосування цього пункту договору та розмір затримки в якому випадку затримка стосується всієї суми товару, строк оплати якого настав, а в якому лише суми ПДВ.
Відповідач не повідомляв позивача про застосування цього пункту договору до пред'явлення позову, в тому числі після отримання претензії від 04.11.2024.
Виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку позивача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у позивача саме на підставі податкового законодавства.
Водночас зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
З урахуванням наведених правових позицій дійшов висновку, що відсутні підстави стверджувати про наявність відкладальної умови (у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України) щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати за користування майном позивача.
Крім того, частинами першої, другої статті 613 ЦК України, серед іншого, визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Тобто, відстрочення виконання зобов'язання боржником можливе лише за умов невчинення кредитором дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що не своєчасне надання податкової накладної не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України.
За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача про наявне у нього право затримки спірного платежу.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач нарахував та заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 4 631,16 грн за період з 19.08.2024 по 14.11.2024 та інфляційні втрати у розмірі 20 600,30 грн за період з вересня по жовтень 2024 року.
Суд враховує, що позивачем невірно визначена сума боргу, на яку мають нараховуватись встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 04.11.2024, про сплату заборгованості у розмірі 671 630,26 грн., у тому числі 9 480,00 грн. - вартість транспортних послуг за доставку товару на склад Покупця.
Договором не встановлений строк та порядок відшкодування відповідачем транспортних послуг позивача. Отже обов'язок сплатити (відшкодувати) вартість послуг з доставки товару у відповідача виник протягом 7 днів з моменту пред'явлення цієї претензії у відповідача, тобто до 11.11.2024 року (включно), що не заперечується відповідачем.
На підставі вищезазначеного, вбачається, що Позивач неправильно вираховує момент прострочення зобов'язання з оплати послуг з доставки товару на склад Покупця у розмірі 9 480,00 грн. та, відповідно, неправильно розраховується пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати.
Отже, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у розмірі 20 284,90 грн та 3% річних за поставку товару у розмірі 4 562, 59грн., в тому числі: 4 560,26 грн та 2,33 грн за оплату послуг з доставки товару.
В частині стягнення 3% річних в розмірі 68,57 грн. та інфляційних втрат у розмірі 315,40 грн. слід відмовити.
З приводу клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені) та 3% річних суд зазначає таке.
Судом під час прийняття рішення у даній справі проаналізовано фактичні обставин справи на предмет можливості застосування до них права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідками чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).
Санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Між тим, суд звертає увагу, що:
- ступінь виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару складає 0%; поставлений позивачем товар ні до звернення із позовом до суду ні в процесі розгляду справи не був оплачений відповідачем навіть частково;
- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками;
- відсутність будь-яких об'єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов'язань за договором;
- інфляційні процеси в Україні: зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення;
- особливе значення порушення зобов'язань в умовах воєнного стану, під час якого суб'єкти господарювання додатково відчувають негативний вплив, пов'язаний з військовою агресією (систематичні повітряні тривоги, аварійні та планові відключення електропостачання тощо), вплив яких перебуває поза волею учасників господарювання.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів надмірності суми пені (39 393,08грн.) та критичного впливу її стягнення на економічний стан підприємства.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі.
Що стосується зменшення 3% річних, то формулювання статті 625 Цивільного кодексу України спрямоване на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями.
Нараховані 3% річних є співмірними порівняно з основним боргом і сторонами не збільшувалась процентна ставка їх нарахування, в порівнянні із визначеним законом (статтею 625 Цивільного кодексу України), а отже відсутні підстави для зменшення визнаних судом правомірними 3% річних.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частина третя статті 2 ГПК України визначає основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема змагальність сторін та диспозитивність, які конкретизовані у статтях 13, 14 ГПК України відповідно.
Відповідно до вищевикладеного, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд же розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню частково.
Щодо судового збору
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позову на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 201,10 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А, код ЄДРПОУ 00191307) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ" (49114, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дачна (Самарський район), буд. 106; код ЄДРПОУ 44540455) заборгованість за поставку товару у розмірі 609 705,56 грн, пеню у розмірі 39 393,08 грн, 3% річних у розмірі 4 560,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 20 284,90 грн, заборгованість з оплати послуг з доставки товару на склад Покупця у розмірі 9 480,00 грн, 3% річних у розмірі 2,33 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 201,10 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 17.03.2025.
Суддя В.Г. Бєлік