03.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5481/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.
представники сторін:
від позивача: Миткалик Є.В., представник;
від скаржника: Муромцева О.Ф., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 року у справі №904/5481/23 (суддя Золотарьова Я.С.)
за позовом Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про визнання недійсним правочину,-
Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про визнання недійсним правочину щодо зарахування взаємних однорідних вимог від 27.11.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між ним та відповідачем 27.11.2020 року було підписано залік зарахування взаємних однорідних вимог № 1660/23, відповідно до якого сторони провели залік взаємних однорідних вимог шляхом зарахування на суму 31 933, 62 грн.
Позивач зауважує, що залік зарахування взаємних однорідних вимог від 27.11.2020 року вих. №1660/23 на загальну суму 32 718, 88 грн є двостороннім правочином, укладеним між КП КМР "Центральні тепломережі" і АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль", тоді як відповідно до вимог цивільного законодавства залік є одностороннім правочином.
На думку позивача, залік зарахування взаємних однорідних вимог від 27.11.2020 року вих. №1660/23 на загальну суму 32 718, 88 грн не відповідав вимогам щодо зустрічності та однорідності.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 року у цій справі позов задоволено повністю; визнано недійсним залік зарахування взаємних однорідних вимог від 27.11.2020 року, укладений між Комунальним підприємством Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" та Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль"; стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що залік про зарахування взаємних однорідних вимог від 27.11.2020 року укладено з порушеннями ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки вимоги, які підлягають зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим).
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 року у справі №904/5481/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішенням Кам'янської міської ради № 2009-44/УІІ від 09.07.2020 року АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" передані функції з реалізації виробленої теплової енергії для потреб опалення споживачів правобережної частини м. Кам'янського.
Також зазначеним рішенням передано в користування АТ "Дніпровська ТЕЦ" повну базу даних абонентів-споживачів теплової енергії Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі", тобто, передані особові рахунки абонентів разом з їх боргами. Передана база даних Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" відображала щомісячні нарахування та сплати за теплопостачання за минулі періоди.
Залік взаємних однорідних вимог, оформлений сторонами 27.11.2020 року на загальну суму 32 718, 88 грн, складався з платежів споживачів 1 групи (населення), відображений у реєстрах на суму 13 228, 14 грн та 19 490, 74 грн, які надійшли на рахунок АТ "Дніпровська ТЕЦ" у жовтні 2020 року в рахунок погашення заборгованості за теплопостачання.
До матеріалів справи долучено банківські виписки за відповідний період та виписки по кожному особовому рахунку споживачів, в яких відображена вся інформація щодо розрахунків за опалення та які містять суми оплат за жовтень 2020 року, що є більшими за нарахування, та які увійшли до загальної суми заліку.
На переконання скаржника, у нього виник обов'язок перед КП КМР "Центральні тепломережі" щодо повернення останньому переплачених споживачами грошових коштів за теплопостачання, яке позивач не здійснював, тобто, послуг з теплозабезпечення споживачам не надавав, що є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна.
Апелянт вважає, що суду належало взяти до уваги наведені приписи ст.1212 Цивільного кодексу України, а також врахувати, що у відповідача не було підстав для відступлення від наведених норм права.
Скаржник наголошує, що позивачем було підписано спірний правочин.
Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні. В обґрунтування відзиву зазначає, що заява про зарахування є одностороннім правочином. Відтак, залік зарахування взаємних однорідних вимог від 27.11.2020 року (вих. №1660/23) на загальну суму 32 718, 88 грн є окремим двостороннім правочином, укладеним між КП КМР "Центральні тепломережі" і АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль".
На переконання позивача, залік зарахування взаємних однорідних вимог від 27.11.2020 року, вих. №1660/23 на загальну суму 32 718, 88 грн, не відповідає вимогам щодо зустрічності та однорідності, оскільки КП КМР "Центральні тепломережі" обліковувався у АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" як боржник за договором №210НАС/2021/00.08.0143 від 16.10.2020 року.
При цьому, АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" щодо платежів за спожиту теплову енергію, здійснену споживачами 1 групи (населення), не мало жодного належним чином оформленого зобов'язання перед КП КМР "Центральні тепломережі", відтак, останнє не могло мати до нього жодних вимог.
Також позивачем було подано пояснення по справі та додаткові пояснення, в яких позивач посилається на обставини, зазначені у відзиві.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.
У судовому засіданні 03.02.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Кам'янської міської ради від 09.07.2020 року № 2008-44/УП з метою забезпечення мешканців міста послугами якісного, сталого та надійного централізованого теплопостачання, з балансу Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" на баланс Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" передано дебіторську заборгованість споживачів та базу даних абонентів (особистих рахунків) Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі", які забезпечуються теплопостачанням від джерела АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль", станом на момент передачі (т. 1, а.с.74-75).
Рішенням Кам'янської міської ради № 2009-44/УП від 09.07.2020 року АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" передані функції з реалізації виробленої теплової енергії для потреб опалення споживачів правобережної частини м. Кам'янського, відповідно до якого АТ "Дніпровська ТЕЦ" визначено постачальником послуг щодо виробництва та поставки теплової енергії в м. Кам'янському.
Цим рішенням АТ "Дніпровська ТЕЦ" передано в користування повну базу даних абонентів Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" (т. 1, а.с.80-81).
16.10.2020 року між Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (виробник) та Комунальним підприємством КМР "Центральні тепломережі" (транспортуюче підприємство) було укладено договір №210НАС/2021/00.08.0143 про поставку теплової енергії для компенсації втрат при транспортуванні теплової енергії для потреб населення (т. 1 а.с. 11-14).
Відповідно до договору транспортуюче підприємство бере на себе зобов'язання відшкодувати виробнику нормативні та понаднормативні втрати теплової енергії при її транспортуванні для потреб населення.
Згідно двостороннього затвердженого сторонами Акту визначення загальної кількості теплової енергії, яка була передана КП КМР "Центральні тепломережі" для її транспортування від 02.11.2020 року, у жовтні 2020 року АТ "Дніпровська ТЕЦ" виробило та передало на межі балансового розмежування, а КП КМР "Центральні тепломережі" прийняло теплову енергію для її транспортування в загальній кількості 16939 Гкал (т. 1 а.с. 59).
02.11.2020 року між КП КМР "Тепломережі" та КП КМР "Центральні тепломережі" укладено договір №16 про відступлення права вимоги, згідно якого КП КМР "Тепломережі" передало КП КМР "Центральні тепломережі" право вимоги до споживачів теплової енергії 1-ї групи (т. 2 а.с. 213).
Актом переданої теплової енергії споживачу, затвердженим КП КМР "Центральні тепломережі" 05.11.2020 року, у жовтні 2020 року останній передав теплову енергію для споживачів у загальній кількості 4576,0441 Гкал, в т.ч. для населення - 4083,6331 Гкал (т. 1 а.с. 60).
Двостороннім Актом визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб споживачів, затвердженим сторонами 05.11.2020 року, зафіксовано втрати теплової енергії в теплових мережах при її транспортуванні до мереж споживача, які склали 12362,9559 Гкал., в т.ч. втрати при транспортуванні теплової енергії для потреб населення -11032,6269 Гкал, що також підтверджується двостороннім актом приймання-передачі теплової енергії №1 від 31.10.2020 року на суму 12 585 800,11 грн, підписаним сторонами на виконання умов укладеного договору (т. 1 а.с. 61,62).
На підставі зазначених актів за жовтень 2020 року відповідачу був виписаний рахунок на оплату №196 від 11.11.2020 року на суму 12 585 800,11 грн (т. 1 а.с. 63).
В подальшому, між Комунальним підприємством КМР "Центральні тепломережі" і Акціонерним Товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" 27.11.2020 року було підписано залік зарахування взаємних однорідних вимог №1660/23 (т. 1 а.с. 10).
У заліку сторони зазначили:
"На виконання ст. 601 Цивільного кодексу України щодо припинення зобов'язання зарахуванням АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" заявляє про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме;
1. Вимоги АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" до КП КМР "Центральні тепломережі":
- за відпущену теплову енергію згідно договору від 16.10.2020 року №210НАС/2021/00.08.0143 на суму 12 585 800, 11 грн (дванадцять мільйонів п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч вісімсот грн 11 коп) , у тому числі ПДВ - 2 097 633, 35 грн.
2. Вимоги КП КМР "Центральні тепломережі" до АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" за спожиту теплову енергію споживачами 1 групи (населення) на суму - 32 718, 88 грн (тридцять дві тисячі сімсот-вісімнадцять грн. 88 коп.), у тому числі ПДВ -5 453, 15 грн, у тому числі:
- кошти, отримані на розрахунковий рахунок АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" з 01 жовтня по 31 жовтня 2020 року 31 933, 62 грн (тридцять одна тисяча дев'ятсот тридцять три гри 62 коп), у тому числі ПДВ -5 322, 27 грн;
- комісійна винагорода банку за послуги по прийому платежів від населення в жовтні 2020 року (2,4 відсотка) становлять - 785, 26 грн (сімсот вісімдесят п'ять грн 26 коп) у тому числі ПДВ - 130, 88 грн;
3. АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" та КП КМР "Центральні тепломережі" погодили провести залік взаємних однорідних вимог шляхом зарахування:
- по договору від 16.10.2020 року №210НАС/2021/00.08.0143 -31 933,62 грн (тридцять одна тисяча дев'ятсот тридцять три грн 62 коп), у тому числі ПДВ - 5 322, 27 грн;
- комісійна винагорода банку за послуги по прийому платежів від населення (2,4 відсотка) - 785, 26 грн (сімсот вісімдесят п'ять грн 26 коп), утому числі ПДВ - 130, 88 грн.
Загальна сума заліку взаємних однорідних вимог - 32 718, 88 грн.
Позивач вважає, що залік зарахування взаємних однорідних вимог від 27.11.2020 року, вих. №1660/23 на загальну суму 32 718, 88 грн був укладений з порушенням ст.601 Цивільного Кодексу України і ст. 203 Господарського кодексу України, що і стало причиною спору.
Отже, спір між сторонами виник внаслідок вчинення відповідачем двостороннього правочину, оформленого заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, визнання недійсним якого є предметом позову у справі, що розглядається.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5), тощо.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства.
За змістом ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони (ч.3 ст.203 Господарського кодексу України).
Аналогічні положення закріплені також у ст.601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Особливість заліку зустрічних однорідних вимог полягає в тому, що він може припинити відразу два зустрічних зобов'язання за умови наявності певних обставин, визначених законом.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають бути зустрічними: кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим; однорідними - зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду; строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме - відсутність спору щодо змісту, умов виконання, розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.
Отже, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно встановити наявність таких умов, як зустрічність вимог, однорідність вимог, строк виконання яких настав, та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18, умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, судом застосовується з урахуванням саме відсутності спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема ст.203 Господарського кодексу України, ст.601 Цивільного кодексу України, однак прямо випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог.
У постанові від 22.01.2021 року у справі № 910/11116/19 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив раніше викладені висновки щодо безспірності вимог, які зараховуються, та зазначив, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 цього Кодексу, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що залік зарахування взаємних однорідних вимог від 27.11.2020 року вих. №1660/23 на загальну суму 32 718, 88 грн не відповідав зазначеним вимогам щодо зустрічності та однорідності, оскільки КП КМР "Центральні тепломережі" обліковувалось як боржник за договором № 210НАС/2021/00.08.0143 від 16.10.2020 року у АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль". Водночас АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" щодо платежів за спожиту теплову енергію, здійснену споживачами 1 групи (населення), не мало жодного належним чином оформленого зобов'язання перед КП КМР "Центральні тепломережі", відтак, останнє не могло мати до нього жодних вимог.
Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів, що відповідач має зобов'язання перед позивачем, тобто, позивач не має до відповідача зустрічних вимог.
Відповідач посилається на те, що з жовтня 2020 року споживачі теплової енергії сплачували грошові кошти за послуги з теплопостачання відповідачу.
Разом з тим, договір №16 про відступлення права вимоги, згідно якого КП КМР "Тепломережі" передало КП КМР "Центральні тепломережі" право вимоги до споживачів теплової енергії 1-ї групи, сторонами укладено 02.11.2020 року.
Тобто, в жовтні КП КМР "Центральні тепломережі" не виступало надавачем послуг з постачання теплової енергії для споживачів, а лише 02.11.2020 року набуло статус кредитора по відношенню до боржників, щодо яких було відступлено право вимоги на підставі договору № 16 від 02.11.2020 року.
За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що платежі, які були отримані Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" з 01 жовтня по 31 жовтня 2020 року, не могли мати відношення до КП КМР "Центральні тепломережі", оскільки на той час воно не мало правових підстав вимагати сплати за теплопостачання від споживачів 1-ї групи.
Таким чином, за встановленими обставинами, така умова, як наявність зустрічних вимог між сторонами, які зараховуються за оспорюваним правочином, відсутня.
Посилання скаржника на обставини підписання позивачем спірного правочину відхиляються судом, оскільки таке підписання не спростовує відсутність зустрічних вимог між сторонами спірного правочину.
Встановлені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди скаржника з рішенням суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні або скасуванню.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 року у справі №904/5481/23 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова складена у повному обсязі 17.03.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков