12.03.2025 року м. Дніпро Справа № 904/176/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Виродов А.Ю.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімаріус"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 р.
( суддя Фещенко Ю.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 16.04.2024 р. )
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімаріус"
про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів
№ ЮЕ-0015 від 01.12.2022 р., у розмірі 6 788 347 грн. 50 коп.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімаріус" заборгованість за у розмірі 6 788 347 грн. 50 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов'язань за договором поставки № ЮЕ-0015 від 01.12.2022 р. в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений Позивачем товар, внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість в сумі 6 788 347 грн. 50 коп.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімаріус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" - 6 788 347 грн. 50 коп. основного боргу та 101 825 грн. 21 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прімаріус" подало апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровської області від 16.04.2024 р. у справі № 904/176/24, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає винесене рішення прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, також висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, є неправильне застосування норм матеріального права, що в свою чергу у відповідності до ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Скаржник не погоджується, що ним порушено право Позивача на отримання коштів внаслідок невиконання умов договору поставки нафтопродуктів № ЮЕ-0015 від 01.12.2022 р..
Водночас, на думку Скаржника, при вирішенні даного спору суд не взяв до уваги, що відповідно до розділу 5 «ЦІНА ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ» договору ЮЕ-0015 від 01.12.2022 р. Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника окремими сумами або одноразовим платежем протягом 360 днів з дати підписання акту приймання-передачі Товару або інших документів, які підтверджують отримання товару. Оплата здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку, або на інших умовах, передбачених діючим законодавством України. Як вбачається зі змісту узгодженої сторонами процедури оплати товару, однією з необхідних умов для здійснення оплати, сторони визначили виставлення Покупцем рахунку. Дана умова узгоджується з тими правами, якими сторони наділені відповідно до цивільного законодавства.
При цьому, Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази надання Відповідачеві рахунку, який, як це передбачено договором № ЮЕ-0015 від 01.12.2022 р., є підставою для оплати поставленого товару.
Скаржник вважає, що згідно з узгодженим сторонами договору № ЮЕ-0015 від 01.12.2022р. порядком здійснення оплати за поставлений товар, виставлений рахунок Постачальника є однією із необхідних умов, в той час як акт приймання - передачі нафтопродуктів не є належними доказами порушення права, за захистом якого позивач звернувся до суду. Отже, за відсутності належно оформленого рахунку, передбаченого п. 5.2 договору № ЮЕ-0015 від 01.12.2022р., у Відповідача відсутні підстави для проведення оплати за поставлений товар. Тож Скаржник не може вважатись таким, що прострочив виконання зобов'язання у розумінні норми, викладеної в ч. 1 ст. 612 ЦК України.
Крім того, суд не врахував обставини непереборної сили через введення воєнного стану в країні. Як передбачено п. 10.4 договору № ЮЕ-0015 від 01.12.2022р., достатнім підтвердженням наявності та тривалості подій непереборної сили є документ, виданий регіональною торговою палатою або іншим компетентним органом. Тож Скаржник вважає, що лист Торгово-промислової палати України, яким визнано військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022 р. є достатнім і необхідним доказом настання форс-мажору для Відповідача, а його оприлюднення є доказом інформування Позивача про настання вказаних обставин. Отже, у період дії воєнного стану, з урахуванням п. 10.4 договору № ЮЕ-0015 від 01.12.2022 р., строк оплати за поставлений товар Позивачем, не настав також і з тієї причини, що закінчення строку оплати за вказаний товар припадає на період дії форс-мажорних обставин.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімаріус" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 р. у справі № 904/176/24. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 03.10.2024 р..
На підставі розпорядження керівника апарату суду № 949/24 від 08.10.2024 р. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімаріус" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 р. у справі № 904/176/24 до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 12.03.2025 р..
Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомленийі належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.
У судовому засіданні 12.03.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
01.12.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" ( Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прімаріус" ( Покупець ) укладено договір поставки нафтопродуктів № ЮЕ-0015, відповідно до умов пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно з умовами договору.
Відповідно до пункту 1.2. договору номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору.
У пункті 11.1. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2024 р., а що стосується взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Якщо ні одна із сторін не заявить про свої наміри розірвати або змінити договір за 30 днів до завершення його дії, договір вважається пролонгованим на 1 рік на тих же умовах.
У відповідності до вказаних умов, 01.12.2022 р. сторонами була підписана Додаткова угода № ЮЕ-1 до договору № ЮЕ-0015 від 01.12.2022 р., за умовами якої Постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW - Резервуари нафтобаз ТОВ "Нафтасіті" та інших нафтобаз, що належать ТОВ "Нафтасіті" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів, а Покупець прийняти до 31.12.2022 р. наступні види товарів: паливо дизельне ДП-З-Євро5-ВО Код УКТ ЗЕД 2710194300 (ДСТУ 7688:2015 "Паливо дизельне Євро. Технічні умови") у кількості 115,350 т на загальну суму 6 788 347 грн. 50 коп.
У розділі 5 договору сторонами були визначені умови, зокрема, щодо ціни, а саме: ціна товару є договірною. Ціна товару та загальна сума поставки у тому числі з ПДВ визначаються в додаткових угодах до договору (пункт 5.4. договору).
За умовами пункту 2.1. договору Постачальник зобов'язується, зокрема передати Покупцю нафтопродукти згідно з розділом 1 договору за умови оформлення відповідних актів приймання-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договору (підпункт 2.1.1. договору).
У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо поставки товару, зокрема: поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору ( пункт 4.1. договору ); товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору. Умови поставки кожної партії визначаються у додаткових угодах до договору ( пункт 4.2. договору ); загальна кількість відвантаженого товару може відрізнятись від кількості, передбаченої додатковою угодою, але не більше + 10% ( пункт 4.3. договору ); сторони укладають акти приймання-передачі товару, в яких вказують: найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару та підписуються уповноваженими представниками сторін. Сторони можуть укладати акти приймання-передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоду часу. Постачальник гарантує, що має можливість безперервного і ритмічного характеру постачання товару покупцеві. Під безперервним постачанням мається на увазі забезпечення Постачальником можливості для Покупця отримувати товар в будь-який час доби і в будь-який день тижня узгодженого сторонами строку ( пункт 4.4. договору ).
На виконання умов договору, Позивачем 31.12.2022 р. був поставлений Відповідачу товар ( дизельне паливо ) на загальну суму 6 788 347 грн. 50 коп., що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання-передачі нафтопродуктів № 41 від 31.12.2022 р. до договору поставки нафтопродуктів № ЮЕ-0015 від 01.12.2022 р.. Так, у вказаному Акті сторони зафіксували, що згідно з умовами договору поставки нафтопродуктів № ЮЕ-0015 від 01.12.2022 р. Постачальник передав, а Покупець прийняв протягом періоду - грудень 2022 року на умовах EXW - ( Резервуари нафтобаз ТОВ "Нафтасіті" та інших нафтобаз, що належать ТОВ "Нафтасіті" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів ) нафтопродукти в наступному асортименті по ціні: паливо дизельне ДП-З-Євро5-ВО Код УКТ ЗЕД 2710194300 у кількості 115,350 т на загальну суму 6 788 347 грн. 50 коп. Згідно з пунктом 2 вказаного Акту по кількості та якості сторони претензій одна до одної не мають.
Товар, зазначений в Акті приймання-передачі нафтопродуктів № 41 від 31.12.2022 р., прийнято у Позивача без будь-яких зауважень до його оформлення. Акт приймання-передачі нафтопродуктів № 41 від 31.12.2022 р. підписаний представником Відповідача без будь-яких зауважень, підпис скріплений печаткою підприємства.
У розділі 5 договору сторонами були визначені умови, зокрема, щодо порядку розрахунків, а саме: Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника окремими сумами або одноразовим платежем протягом 360 днів з дати підписання акту приймання-передачі товару або інших документів, які підтверджують отримання товару ( пункт 5.1. договору); оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, або на інших умовах, передбачених діючим законодавством України ( пункт 5.2. договору ); датою здійснення оплати вважається дата перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника ( пункт 5.3. договору ).
Як зазначає Позивач, поставлений ним 31.12.2022 р. товар Відповідач у визначені в договорі порядку та строки не оплатив, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість в сумі 6 788 347 грн. 50 коп. Вказане і є причиною спору.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати вартості поставленого товару, обумовленого в договорі.
Беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами Договору поставки № ЮЕ-0015 від 01.12.2022 р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.
Наразі, отримання коштів за поставлений товар, є належним об'єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов'язання з боку останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором.
Суд першої інстанції, задовольняючі позов, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімаріус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" - 6 788 347 грн. 50 коп. основного боргу.
Судове рішення мотивоване тим, що Відповідач не надав доказів на підтвердження оплати поставленого Позивачем 31.12.2022 р. товару на суму 6 788 347 грн. 50 коп., доводи Позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував. Враховуючи норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд, вимоги Позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Доводи Скаржника пов'язані з відсутністю у Відповідача підстав для проведення оплати за поставлений товар, у зв'язку із відсутністю належно оформленого рахунку, передбаченого п. 5.2 договору, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив, зазначивши: за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі поставки; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє Боржника від обов'язку з оплати наданих товарів (послуг). Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі № 918/537/18 від 02.07.2019 р., у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018 р., у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018 р., у справі № 910/22589/17 від 05.09.2018 р., у справі № 905/915/17 від 13.07.2018 р..
У розділі 5 договору сторонами були визначені умови, зокрема, щодо порядку розрахунків, а саме: покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника окремими сумами або одноразовим платежем протягом 360 днів з дати підписання акту приймання-передачі товару або інших документів, які підтверджують отримання товару ( пункт 5.1. договору ); оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, або на інших умовах, передбачених діючим законодавством України ( пункт 5.2. договору ); датою здійснення оплати вважається дата перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника ( пункт 5.3. договору ).
Як встановлено судом, поставлений Позивачем 31.12.2022 р. товар Відповідач у визначені в договорі порядку та строки не оплатив, внаслідок чого у Покупеця перед Постачальником утворилась заборгованість в сумі 6 788 347 грн. 50 коп..
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було вказано вище, у пункті 5.1. договору сторони погодили, що Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника окремими сумами або одноразовим платежем протягом 360 днів з дати підписання акту приймання-передачі товару або інших документів, які підтверджують отримання товару.
Враховуючи визначені у пункті 5.1. договору порядок та строк оплати поставленого 31.12.2022 р. товару, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що строк оплати товару на суму 6 788 347 грн. 50 коп. є таким, що настав 26.12.2023 р..
Крім того, необхідно звернути увагу й на те, що згідно з частиною 4 ст. 165 ГПК якщо відзив не містить вказівки на незгоду Відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або Відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
У відзиві на позовну заяву ТОВ "Прімаріус" не посилалося на незгоду з обставинами, на яких ґрунтувалися позовні вимоги, щодо наявності обставин непереборної сили через введення воєнного стану в країні та настання форс-мажору для Відповідача, як передбачено п. 10.4 договору, отже, Відповідач не вправі заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті з відповідних мотивів, які були ним наведені лише в апеляційній інстанції ( подібні за змістом висновки наведено у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 р. у справі № 909/1054/19 ).
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімаріус" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 р. у справі № 904/176/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.03.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін