ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 березня 2025 року Справа № 906/1361/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Мельник О.В.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Новосельська О.В.
за участю представників:
позивача: Красовський В.М.
відповідача: Бугайчук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.11.2024 у справі №906/1361/23 (суддя Кудряшова Ю.В., м.Житомир, повний текст складено 09.12.2024)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи"
до ОСОБА_1
про стягнення 460 295,92 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 460 295, 92 грн збитків, завданих позивачу його посадовою особою.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.11.2024 у справі №906/1361/23 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" 460 295,92 грн завданих збитків, а також 6904,44 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скарго в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1361/23 від 27.11.2024 року повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» до ОСОБА_1 про стягнення збитків в повному обсязі.
Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.11.2024 у справі №906/1361/23. Розгляд справи призначено на 19 лютого 2025 року.
17 лютого 2025 року представником ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» адвокатом Красовським В.М. через систему «Електронний суд» подано пояснення-заперечення на апеляційну скаргу в яких заперечував доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.11.2024 у справі №906/1361/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області, без змін.
17 лютого 2025 року представником ОСОБА_1 адвокатом Бугайчуком М.В. через систему "Електронний суд" подано заперечення на додаткові пояснення в яких просив суд залишити без розгляду пояснення-заперечення на апеляційну скаргу від 17.02.2025 у справі №906/1361/23, подані представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" адвокатом Красовським В.М.
17 лютого 2025 року представником ОСОБА_1 адвокатом Бугайчуком М.В. через систему "Електронний суд" подано заяву щодо вирішення питання про стягнення понесених судових витрат на користь відповідача з додатками в якій просив вирішити питання щодо стягнення з ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» на користь ОСОБА_1 судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн та судового збору.
18 лютого 2025 року від представника ОСОБА_1 адвоката Бугайчука М.В. через систему "Електронний суд" надійшло клопотання в якому останній просив суд при наявності такої можливості оголосити перерву у справі №906/1361/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.11.2024 року за позовом ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» до ОСОБА_1 про стягнення 460 295,92 грн, до закінчення судового засідання у справі №906/1324/23. У разі неможливості оголошення перерви у справі №906/1361/23 представник скаржника (відповідача) просить відкласти розгляд справи на іншу дату та час.
В судовому засіданні 19.02.2025 представник позивача залишив питання щодо розгляду клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на розсуд суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 розгляд справи відкладено на 24 лютого 2025 року.
В судовому засіданні 24.02.2025 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні 24.02.2025 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
Ухвалою суду від 24.02.2025 розгляд справи відкладено на 13 березня 2025 року.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.03.2025 просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/1361/23 від 27.11.2024 року повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» до ОСОБА_1 про стягнення збитків в повному обсязі та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу та судового збору.
В судовому засіданні 13.03.2025 представник позивача просив суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.11.2024 у справі №906/1361/23 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, без змін. Щодо заяви представника ОСОБА_1 адвоката Бугайчука М.В. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції зазначив, що вказані витрати є завищеними.
Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що укладаючи договори оренди майна відповідач, як керівник підприємства, заздалегідь мав знати всі можливі ризики невиконання таких договорів, виникнення додаткової відповідальності у разі порушення умов договорів. Тим більше укладаючи договори під час виконання затратного контракту.
Але вказані рішення про укладення договорів були прийняті без урахування всіх обставин, а також укладені з підприємством, власником якого є сам ОСОБА_2 . Крім того під час виконання договорів у підприємства була можливість провести розрахунки не доводячи справу до суду та уникаючи додаткової відповідальності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане свідчить про неналежне та недобросовісне виконання дій керівника, без дотримання меж нормального господарського ризику, прийняття рішень на власний розсуд та завідомо прийнятих на користь керівника - ОСОБА_2 , оскільки внаслідок неналежного виконання договорів підприємство-орендодавець , власником якого є ОСОБА_2 , набуло додаткових коштів шляхом стягнення з ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" інфляційних втрат та штрафних санкцій.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву зазначив доводи в частині трактування статті 89 Господарського Кодексу України та статті 1166 Цивільного кодексу України, що існують підстави відповідальності за завдану майнову шкоду (елементи складу цивільного правопорушення), зокрема: шкода (збитки), протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина. Однак, суд першої інстанції взагалі не звернув уваги на законодавчо встановлені норми в частині загальних підстав настання відповідальності за завдану майнову шкоду, що на думку відповідача є незрозумілим та необґрунтованим.
Таким чином, відповідач вважає, що суд першої інстанції не дослідив ряд необхідних для належного дослідження обставин справи і зокрема щодо наявності/відсутності складу цивільного правопорушення зі сторони відповідача. Позивачем не додано і в матеріалах справи відсутні будь-які докази (платіжні інструкції, квитанції, інші банківські документи), які підтверджують факт настання шкоди (збитків). До того ж, під час розгляду справи №906/1361/23 позивач жодним чином не довів протиправність поведінки ОСОБА_1 , як директора ТОВ НВП «Українські авіаційні системи».
Відповідач зазначає, що заборгованість, яка була стягнута з ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» виникла на підставі реальних законних договорів, які були укладені в порядку визначеному чинним законодавством України і не були визнані недійсними в судовому порядку. При цьому, суд першої інстанції не врахував того, що позивач не надав жодних належних аргументів доведення вини відповідача, не надав жодного аналізу дій відповідача, як посадової особи на той час, не довів вину, причинно- наслідковий зв'язок у діях відповідача ОСОБА_1 , саме в цих відносинах, та фактично задовольнив позов ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» лише на підставі того, що було укладено договори оренди майна. Відповідач вважає, що суд першої інстанції не врахував і те, що позивачем не було наведено обґрунтувань в частині начебто протиправної поведінки посадової особи - директора ОСОБА_1 в цілому, та не було зазначено, які вимоги Статуту чи які норми чинного законодавства України ним було порушено.
Поряд з цим, відповідач зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 27.11.2024 року жодним чином не обґрунтував, що існує причинний зв'язок між шкодою та начебто протиправною поведінкою відповідача.
Крім того, відповідач зазначає, судом першої інстанції не досліджено того, що відповідач як директор, намагався всесторонньо підійти до обов'язків визначених державним контрактом для підприємства позивача та максимально забезпечити ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» необхідними умовами задля роботи. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не було доведено вини ОСОБА_1 у справі №906/1361/23 в частині начебто завдання збитків ТОВ НВП «Українські авіаційні системи».
Відповідач також вважає, що суд першої інстанції належним чином не перевірив розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача збитків і не надав йому відповідної правової оцінки з урахуванням критеріїв визначення (обрахування) та стандартів доказування розміру збитків.
Подані 17 лютого 2025 року представником ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» адвокатом Красовським В.М. через систему «Електронний суд» пояснення-заперечення на апеляційну скаргу в яких останній заперечував доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.11.2024 у справі №906/1361/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області, без змін, колегія суддів розцінює як відзив на апеляційну скаргу. Проте, аргументи представника позивача, які наведені ним у вказаних поясненнях-запереченнях на апеляційну скаргу, які є по суті відзивом на апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції не розглядає, адже подано такий відзив із пропуском строку на вчинення відповідної процесуальної дії установленого судом в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 про відкриття апеляційного провадження у справі №906/1361/23 (до 14.02.2025 включно) і яка доставлена до електронного кабінету ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» 28.01.2025 17:26, що підтверджується довідкою Північно-західного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа (а.с.87 т.3).
3. Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Відповідно до пункту 4.2.1 Статуту ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи", затвердженого зборами учасників товариства, які оформлені протоколом №1 від 30.08.2018 (а.с.13-23 т.1), учасниками товариства є: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників створений Статутний капітал у розмірі 15 000 000 грн. (пункт 4.4 Статуту).
Згідно пункту 4.5 Статуту, статутний капітал Товариства розподіляється між учасниками таким чином:
- ОСОБА_5 5 685 000 грн, що становить 37,9% статутного капіталу;
- ОСОБА_3 5 685 000 грн, що становить 37,9% статутного капіталу;
- ОСОБА_4 3 630 000 грн, що становить 24,2% статутного капіталу.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Статуту, майно Товариства становлять основні засоби та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному баланс Товариства. Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, набутого результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством.
Згідно розділу 8 Статуту ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" Товариство набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи. Вищим органом управління Товариства є Загальні збори учасників Товариства. Збори учасників Товариства обирають Голову зборів учасників Товариства. Виконавчим органом Товариства який здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства, є директор.
Виконавчий орган Товариства є одноосібним - Директор. Директор є вищою посадовою особою Товариства. Директором може бути, як учасник Товариства, так і особа, спеціально запрошена для цього (пункт 8.4.1 Статуту).
Згідно положень пункту 8.4.5 Статуту ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", повноваження директора починають діяти з моменту прийняття Загальним зборами учасників рішення про його обрання та закінчуються в момент прийняття рішення про обрання нового директора.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", оформленим протоколом №1/2022 від 03 жовтня 2022 року, серед іншого, було звільнено ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" 03 жовтня 2022 року та обрано директором товариства ОСОБА_6 з 04 жовтня 2022 року (а.с.25-26 т.1).
Позивач зазначає, що відповідачем, як колишнім директором товариства, після його звільнення з посади жодних первинних та інших документів товариства, печатки тощо новому керівнику не було передано, в свою чергу в подальшому, через ініціювання та в ході відповідних судових розглядів щодо стягнення із ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» грошових коштів, товариству стало відомо про наступні обставини.
Так, ОСОБА_1 під час свого перебування на посаді директора ТОВ НВП «Українські авіаційні системи», діючи як одноособовий виконавчий орган товариства, виступаючи від його імені та як вбачається маючи діяти в інтересах останнього, без погодження чи схвалення того загальними зборами учасників ТОВ НВП «Українські авіаційні системи», уклав від імені товариства ряд правочинів із Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агробудіндустрія» (ідентифікаційний код: 03379632). При цьому, засновником та єдиним кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія», якому належить 100% статутного капіталу вказаної юридичної особи, є відповідач у даній справі - ОСОБА_1 (а.с.90 т.1).
Поряд з цим, позивач зазначає, що ним було з'ясовано в ході нижченаведених судових проваджень про стягнення із товариства грошових сум, перебуваючи на посаді директора і одноособово виконуючи функції виконавчого органу товариства по управлінню його поточною господарською діяльністю, а відтак маючи доступ та право на розпорядження майном товариства, зокрема його грошовими коштами, відповідач порушив взяті від імені товариства зобов'язання щодо своєчасного і повного здійснення розрахунків за майновими зобов'язаннями, які виникли на підставі угод між ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» та ТОВ НВП «Українські авіаційні системи», укладених за підписами відповідача від імені товариства.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи №906/307/23 за позовом ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» та ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» про стягнення 1 243 287,54 грн з яких: 968 430,00 грн основного боргу та 274 857,54 грн. інфляційних, Господарським судом Житомирської області встановлено, що 30.09.2019 між ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» та ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» було укладено договір оренди приміщення №2019/09/4 згідно якого заборгованість орендаря перед орендодавцем внаслідок несвоєчасних та неповних розрахунків з орендної плати за період з жовтня 2019 по серпень 2020 склала 968430, 00 грн. Також судом встановлено, що у відповідях на вимоги про сплату заборгованості з орендної плати №1296 від 08.11.2021 та №590 від 16.09.2022, ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» підтверджувало наявність заборгованості за договором №2019/09/4 від 30.09.2019 у сумі 968 430,00 грн та вказувало про те, що не може здійснити розрахунки через брак фінансування. Проте, як вбачається з рішення суду відповідач посилався на той факт, що грошові кошти у цей період були наявні на рахунках ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" і згідно банківських виписок у період з 01.09.2020 по 01.09.2022 обороти підприємства по платежам становили майже понад 4,5 млн. грн. (а.с.29-33 т.1).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.07.23 у справі №906/307/23 позовні вимоги було задоволено. Стягнуто з ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» на користь ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» 968 430,00 грн основного боргу; 274 857,54 грн інфляційних; 18 649,31 грн судового збору (а.с.29-33 т.1).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 вересня 2023 року у справі №906/307/23 апеляційну скаргу ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» було залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.23 у справі № 906/307/23 залишено без змін (а.с.34-37 т.1).
Поряд з цим, розглядаючи справу №906/16/23 за позовом ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» та ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» про стягнення 230 479,99 грн з яких: 182 230,00 грн основного боргу та 48 249,99 грн. інфляційних втрат, Господарський суд Житомирської області вказував, що між ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» та ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» укладено договір оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019. Згідно встановлених судом обставин, відповідачем (ТОВ НВП «Українські авіаційні системи») відповідно до умов договору оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019 було здійснено частково проплати за надані послуги оренди комп'ютерної техніки на загальну суму 218 676,00 грн, що були сплачені за оренду комп'ютерної техніки за період з жовтня 2019 по березень 2020, а відтак неоплаченим відповідачем станом на час звернення з позовом у даній справі, залишився борг в сумі 182 230,00 грн за надані послуги оренди комп'ютерної техніки. У відповідь на відповідні вимоги ТОВ «Житомир-агробудіндустрія» від 08.11.2021 та від 07.09.2022, ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» повідомило, що затримка оплати наданих послуг оренди викликана затримкою у бюджетному фінансуванні.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.04.2023 у справі №906/16/23 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» на користь ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» 182 230.00 грн заборгованості, 48 249,99 грн інфляційних втрат та 3 457,20 грн витрат по сплаті судового збору (а.с.38-43 т.1).
Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.04.2023 стягнуто з ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» на користь ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» 19 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с.44-46 т.1).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 серпня 2023 року рішення Господарського суду Житомирської області від 06.04.2023 по справі №906/16/23 залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 18.04.2023 у справі №906/16/23 було скасовано частково та вирішено стягнути з ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» на користь ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» 9500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с.47-54 т.1).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.05.2023 по справі №906/355/23 за позовом ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» та ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» про стягнення 139 419,47 грн з яких 65 557,00 грн боргу за надані послуги по договору №2019/04/02 від 01.02.19; 28 288,29 грн пені; 19 279,54 грн інфляційних; 26 294,64 грн 30% річних, яке набрало законної сили 26.05.2023 стягнуто з ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» на користь ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» 65 557,00 грн боргу, 28 288,29 грн пені, 19 279,54 грн інфляційних, 26 294,64 грн 30% річних, 2684,00 грн судового збору (а.с.55-57 т.1).
У вказаній справі судом встановлено, що 01.02.2019 між ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» та ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» укладено договір №2019/04/02 про надання транспортних послуг. Відповідач (ТОВ НВП «Українські авіаційні системи») неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором сплативши частину боргу на суму 452 588 грн, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем (ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія») існує заборгованість в сумі 65 557 грн, що також підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом звірки розрахунків. Позивач направляв відповідачу листи в яких просив здійснити розрахунки за надані послуги. У відповідь на вказані листи відповідач вказав на визнання ним суми боргу в розмірі 65 557 грн, однак зазначив про неможливість сплатити борг по причині недостатнього фінансування від державного замовника. З огляду на вказані обставини, позовні вимоги ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» були задоволені в повному обсязі.
Також, у справі №906/451/23 за позовом ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» та ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» про стягнення 62 439,89 грн інфляційних, 904,11 грн 3% річних, розглядаючи позовні вимоги ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» до ТОВ НВП «Українські авіаційні системи», судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 03 січня 2017 року між ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» (сторона 1) та ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» (сторона 2) укладено договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно п.1.1 якого сторона-1 надає стороні-2 поворотну фінансову допомогу, а сторона-2 зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором. 28 грудня 2022 року ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» сплачено суму боргу у розмірі 220 000,00 грн., у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.01.2023 закрито провадження у справі №906/1166/22 на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України за відсутністю предмета спору. Зважаючи на наявність прострочення ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» грошового зобов'язання, ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» нарахованих на підставі ст.625 ЦК України 3% річних у сумі 904,11 грн за період з 09.11.2022 по 28.12.2022 та інфляційних втрат в розмірі 62 439,89 грн за період прострочення з листопада 2021 по грудень 2022.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05 червня 2023 року у справі №906/451/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» на користь ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» 62 439,89 грн інфляційних, 886,03 грн 3% річних, 2684 грн судового збору. В позові відмовлено в частині стягнення 18,08 грн (а.с.58-61, 65-67).
Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає, що внаслідок несвоєчасного та неповного виконання вищевказаних договорів з ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" на користь ТОВ "Житомир - Агробудіндустрія" було стягнуто у примусовому порядку штрафні санкції та інфляційні втрати в сумі 460 295,92 грн, а саме: 274 857,54 грн інфляційних втрат по справі №96/307/23; 48 249,99 грн інфляційних втрат по справі №906/16/23; 28 288,29 грн пені, 19 279,54 грн інфляційних втрат, 26 294,64 грн 30% річних у справі №906/355/23; 62 439,89 грн інфляційних втрат та 886,03 грн 3% річних по справі №906/451/23.
Разом з тим, позивач зазначає, що як вбачається із встановлених у зазначених судових рішеннях обставин та досліджених судами доказів, зокрема тих листів та інших документів, датою виготовлення (створення) яких зазначено період перебування відповідача на посаді директора товариства (та відповідно виданих за його підписом або, щонайменше, за його вказівкою та/або погодженням як вищої посадової особи товариства на яку було покладено обов'язки щодо забезпечення оперативного керівництва господарською діяльністю ТОВ НВП «Українські авіаційні системи», ефективного управління його майном та фінансами, забезпечення виконання взятих товариством зобов'язань тощо), що як на підставу для об'єктивної неможливості виконання товариством майнових зобов'язань по своєчасному та повному перерахуванню грошових коштів, згідно умов укладених відповідачем від імені товариства правочинів, колишнім керівником товариства вказувалося на брак фінансування (затримку у бюджетному фінансуванні). Сума заборгованості при цьому у вказаних документах директором товариства підтверджувалась та визнавалась в повному обсязі. Як слідує із цих, встановлених судами обставин щодо позиції відповідача (під час здійснення ним управління поточною діяльністю товариства на посаді його директора), товариство, нібито, не мало можливості виконувати взяті на себе та зазначені вище грошові зобов'язання через відсутність у нього коштів (брак фінансування), що як наслідок в подальшому призвело до завдання останньому істотної шкоди у вигляді нарахування і присудження до стягнення вищевказаної суми штрафних санкцій.
Проте, позивач зазначає, що вказана позиція відповідача цілковито спростовується тим фактом, що на протязі часу перебування останнього на посаді директора товариства, протягом дії укладених відповідачем від імені товариства правочинів із ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» та відповідно на момент настання кожного фінансового зобов'язання по таким угодам, на відкритих поточних рахунках товариства в банківських установах знаходилися грошові кошти (право на розпорядження якими та обов'язок із забезпечення виконання зобов'язань товариства в силу займаної посади на той час мав відповідач), достатні для своєчасного і повного виконання товариством своїх зобов'язань, що відповідно унеможливило б стишення з ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» в подальшому присудженої суми штрафних санкцій.
Позивач зазначає, що вищенаведене підтверджується, серед іншого (зважаючи на відсутність у товариства на даний час всіх його первинних документів, які залишилися у розпорядженні звільненого директора), виписками по рахунках ТОВ НВП «Українські авіаційні системи», відкритих на час обіймання відповідачем посади директора товариства в банківській установі - Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» (а.с.68-89 т.1).
Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає, що в результаті недобросовісного виконання відповідачем покладних на нього законодавством та установчими документами товариства обов'язків, та/або зловживання останнім своїми службовими повноваженнями під час виконання обов'язків директора ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» було завдано істотної матеріальної шкоди на загальну суму 460 295,92 грн, а тому вказана сума збитків підлягає відшкодуванню товариству за рахунок особи, яка їх завдала, з огляду на що позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області із даним позовом.
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спору) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спору) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Необхідною умовою розгляду таких справ є застосування категорій стандартів доказування та принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Із аналізу вищенаведених норм матеріального права вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі (в тому числі, і посадовою особою Товариству), а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду).
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Склад цивільного правопорушення, за наявності якого стягуються збитки, досліджується і встановлюється судом не на момент його виявлення чи стягнення за рішенням суду коштів з підприємства, установи, організації за невиконання зобов'язань, зумовленого поведінкою його посадової особи, а на момент вчинення цього правопорушення.
З огляду на предмет доведення позивачем в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення відповідача, які полягають у відсутності доказів, які б вказували на протиправність поведінки ОСОБА_1 , колегія суддів, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази щодо наявності/відсутності складу цивільного правопорушення, зазначає наступне.
Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.
Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов'язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.
Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об'єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).
Цивільний кодекс України не містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.
У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Застосовуючи за аналогією статтю 614 Цивільного кодексу України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди ("поведінкова концепція вини").
Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).
Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.
Згідно з положеннями статей 92, 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Разом з тим, аналіз положень статті 92 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
Вказане зумовлено тим, що між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з розділу 8 Статуту ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" виконавчим органом Товариства який здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства є директор.
Виконавчий орган Товариства здійснює управління поточною діяльністю Товариства. До компетенції виконавчого органу Товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства. Виконавчий орган Товариства є одноосібним - Директор. Директор є вищою посадовою особою Товариства. Директором може бути, як учасник Товариства, так і особа, спеціально запрошена для цього (пункт 8.4.1 Статуту).
Згідно положень пункту 8.4.5 Статуту ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", повноваження директора починають діяти з моменту прийняття Загальним зборами учасників рішення про його обрання та закінчуються в момент прийняття рішення про обрання нового директора. Повноваження директора можуть бути тимчасово призупинені або достроково припинені у разі порушення ним законодавства України, вимог цього Статуту, рішень Загальних зборів учасників, у передбачених контрактом випадках бо якщо він своїми діями або бездіяльністю завдає шкоди Товариству.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", оформленим протоколом №1/2022 від 03 жовтня 2022 року, серед іншого, було звільнено ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" 03 жовтня 2022 року та обрано директором товариства ОСОБА_6 з 04 жовтня 2022 року.
Таким чином, керівником ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" до 03 жовтня 2022 року був відповідач ОСОБА_1 .
Спір у справі між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями, підлягає вирішенню господарським судом.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №910/20261/16.
За змістом частин 1, 2 статті 54 ГПК України власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов'язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред'явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.
Згідно зі статтями 22 Цивільного кодексу України, 224 Господарського кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом приписів частини четвертої статті 89 ГК України посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ним господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з якою вбачається, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: 1) шкода; 2) протиправна поведінка її заподіювача; 3) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; 4) вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з її вини (частина друга цієї ж статті).
Колегією суддів враховано, що чинним законодавством обов'язок доведення наявності порушення відповідачем покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє відповідача від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Тобто, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина заподіювача презюмується та не підлягає доведенню постраждалим, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
У даному випадку фактична суть спору у даній справі полягає у тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" вважає збитками суму коштів в розмірі 460 295,92 грн, яка складається з 274 857,54 грн інфляційних стягнутих з позивача на користь ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» в якому відповідач є кінцевим бенефіціарним власником рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.07.23 по справі №906/307/23; 48 249,99 грн інфляційних втрат стягнутих з позивача на користь ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.04.2023 по справі №906/16/23; 28 288,29 грн пені, 19 279,54 грн інфляційних, 26294.64 грн 30% річних стягнутих з позивача на користь ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.05.2023 у справі №906/355/23; 62 439,89 грн інфляційних та 886,03 грн 3% річних стягнутих з позивача на користь ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.06.2023 по справі №906/451/23.
Проте, проаналізувавши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку щодо недоведеності позивачем наявності всіх складових, необхідних для застосування цивільної відповідальності за правопорушення у вигляді завдання збитків враховуючи наступне.
Згідно з положеннями статей 92, 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Частиною 5 статті 65 Господарського кодексу України визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Отже, статтею 89 Господарського кодексу України передбачено відповідальність посадових осіб юридичної особи, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
Згідно із частиною 2 статті 89 Господарського кодексу України посадові особи господарського товариства несуть цивільно-правову, адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність за шкоду та збитки, завдані ними господарському товариству, у порядку та у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункти 8.22., 8.23.) вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
В пункті 41 постанови від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення інфляційних нарахувань та суми 3 % річних є видом відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. За змістом статті 1192, частини другої статті 22 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і неустойка. Зокрема, пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Отже, колегія суддів зазначає, про встановлення якісних відмінностей: визначення сторонами в договорі заздалегідь (перед вчиненням цивільного правопорушення) встановленого розміру господарської санкції ("збитків") у вигляді грошової суми у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, а не після завдання шкоди і розрахунку його суми; сплата таких збитків у певному розмірі, розрахованому із застосуванням спеціального математичного алгоритму (формули) в залежності від ступеню неналежного виконання договору, а не у повному розмірі, як це визначено статтями 22 Цивільного кодексу України та 226 Господарського кодексу України для відшкодування збитків, зумовлюють необхідність визначення (тлумачення) іншої від універсальної (загальної) правової природи передбачених договором збитків і яка з урахуванням наведених характерних ознак і мети застосування відповідає правовому змісту штрафної санкції (штрафу як неустойки) і виступає способом забезпечення виконання зобов'язання відповідачем та компенсації майнових втрат постраждалої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність наведених якісно відмінних ознак передбачених збитків виключає застосування до спірних правовідносин статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, які визначають збитки як одну з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України.
Таким чином, розмір заявлених позивачем збитків в сумі 460 295,92 грн., яка складається з 274 857,54 грн інфляційних; 48 249,99 грн інфляційних втрат; 28 288,29 грн пені, 19 279,54 грн інфляційних, 26294.64 грн 30% річних 62 439,89 грн інфляційних та 886,03 грн 3% річних стягнуті з позивача на користь ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» рішеннями Господарського суду Житомирської області у справах №№906/307/23; 906/16/23; 906/355/23, 906/451/23 не є збитками в розумінні частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, а за своєю правовою природою є санкціями, компенсацією майнових витрат за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Судова практика щодо вирішення питання про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями посадової особи такої юридичної особи є усталеною. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Враховуючи вищевикладені обставини та правові висновки Великої Палати Верховного Суду колегія суддів дійшла висновку, що позивачем в матеріали справи не надано належних, достатніх та допустимих доказів в порядку статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували розмір понесених позивачем реальних збитків в сумі 460 295,92 грн, якими у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Таким чином, оцінивши наявні докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено у діях відповідача складу цивільного правопорушення, а тому позовні вимоги про стягнення збитків задоволенню не підлягають.
З огляду на встановлені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 27.11.2024 у справі №906/1361/23 ухвалене з помилковим застосуванням норм матеріального права. Відтак, наявні обґрунтовані підстави для скасування прийнятого у справі судового рішення і ухвалення нового рішення, яким належить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Щодо поданої 17.02.2025 представником ОСОБА_1 адвокатом Бугайчуком М.В. через систему "Електронний суд" заяви про стягнення з ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у апеляційній скарзі повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести відповідач у суді апеляційної інстанції (витрати на правничу допомогу) становить 40 000 грн. 00 коп.
На підтвердження факту надання правової допомоги представником відповідача надано копії: договору про надання правничої допомоги № 03/23 від 21.02.2023 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Максима Бугайчука»; додаткової угоди № 1 до Договору № 03/23 від 21.02.2023 року про надання правової (правничої) допомоги (від 29.12.2023 року); додатку № 9 від 10.12.2024 року до Договору про надання правничої допомоги № 03/23 від 21.02.2023 року, погоджений та підписаний між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Максима Бугайчука»; рахунку на оплату №7 від 22.01.2025 року наданий Адвокатським бюро «Максима Бугайчука» для ОСОБА_1 , на суму грошових коштів у розмірі - 60 000 грн 00 коп.; акту надання послуг № 34 від 22.01.2025 року наданий Адвокатським бюро «Максима Бугайчука» ОСОБА_1 у розмірі грошових коштів - 60 000 грн. 00 коп; платіжної інструкції №@2PL003495 від 24.01.2025 року, де платник - ОСОБА_1 , Отримувач - Адвокатське бюро «Максима Бугайчука», сума сплачених грошових коштів - 60 000 грн 00 коп; детальний опис наданої правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги № 03/23 від 21.02.2023 року у справі №906/1361/23.
Між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським бюро "Максима Бугайчука" укладено договір №03/23 про надання правової (правничої) допомоги від 21.02.2023.
Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до пункту 4.1 договору, вартість наданої правової (правничої) допомоги адвокатського бюро визначена в Додатку №1 до договору, який узгоджується сторонами під час укладання договору. Адвокатське бюро самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання правової (правничої) допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок. При розрахунку вартості наданої правової (правничої) допомоги враховується час та обсяг витрачений адвокатським бюро.
У пункті 4.2 договору, сторони передбачили, що оплата за даним договором здійснюється у гривнях безготівковій формі не пізніше 2-х днів зі моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського бюро. Такий рахунок адвокатське бюро надсилає електронним листом на електронну поштову скриньку клієнта. Рахунок вважається отриманим клієнтом з моменту його надходження електронного листа на електронну поштову скриньку клієнта.
Відповідно до пункту 4.5 договору, за результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро правової (правничої) допомоги та її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським бюро факсимільним зв'язком або поштою. На письмову вимогу клієнта адвокатське бюро може надавати акти про надання правової (правничої) допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової (правничої) допомоги із ідентифікацією.
За умовами пункту 8.1 даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 11.10.2023 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Пунктами 11.3, 11.8, 11.9, 11.2 Додатку №1 до договору сторони погодили, в тому числі, участь в судових засіданнях від 1500 грн 00 коп. за 1 судове засідання; підготовка апеляційної скарги, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, заперечення, відповіді на відзив, пояснень третьої особи щодо апеляційної скарги або відзиву, додаткових пояснень та інших документів, які можуть бути представлені в ході судового розгляду від 5000 грн.00 коп.; участь в апеляційному розгляді справи в господарському провадженні від 1000 грн 00 коп за 1 судове засідання; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта: від 5% ціни майнового позову, але в любому випадку не менше 10 000,00 грн.
Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №1 від 29.12.2023 до договору, пункт 4.1 Розділу 4 «Ціна договору і порядок оплати» договору про надання правової (правничої) допомоги №03/23 від 21.02.2023 року виклали в новій редакції: «Вартість, вид та обсяг правової (правничої) допомоги (гонорар), яка має бути надана клієнту зазначається в додатках до договору, які узгоджуються, після одержання від клієнта замовлення на надання правової (правничої) допомоги. Адвокатське бюро виставляє клієнту відповідний рахунок на підставі додатку до договору. При розрахунку вартості наданої правової (правничої) допомоги враховується час та обсяг витрачений адвокатським бюро. Відповідно після узгодження додатку на підставі отриманого рахунку клієнт оплачує 50% узгодженої суми, а інші 50% сплачує після закінчення підготовчого провадження у справі або за домовленістю сторін викладеною в додатку до договору. Згідно з п.2 Додаткової угоди від 29.12.2023 сторони внесли зміни до п.8.1 договору про надання правничої допомоги №03/23 від 21.02.2023 року та виклали даний пункт в новій редакції наступного змісту: "Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 29 грудня 2025 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором."
Договір, Додаток №1 та Додаткова угода до договору підписані сторонами.
В детальному описі наданої правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги №03/23 від 21.02.2023 року, міститься найменування послуги та їх вартість, а саме: Гонорар за надання правничої допомоги в Північно-західному апеляційному господарському суді щодо апеляційного оскарження рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/1361/23 від 27.11.2024 року про стягнення збитків в сумі 460 295,92 грн - 60 000,00 грн.
На виконання вимог пункту 4.5 договору №03/23 від 21.02.2023 про надання правничої (правової) допомоги, сторонами складено та підписано акт надання послуг №34 від 22.01.2025 на загальну суму 60 000,00 грн.
Актом надання послуг сторони погодили, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Адвокатським бюро "Максима Бугайчука" складено та виставлено Пожидаєву К.Е. рахунок на оплату №7 від 22.01.2025 на загальну суму 60 000,00 грн.
Факт понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується платіжною інструкцією №@2PL003495 від 24.01.2025 на суму 60 000,00 грн.
Отже, відповідачем згідно з вимогами статті 74 ГПК України надано докази на обґрунтування понесених витрат.
Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бугайчука М.В. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Разом з тим, колегія суддів враховує, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п'ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Колегія суддів відзначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України(а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-цта в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited"проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представник позивача в судовому засіданні 13.03.2025 зазначив, що обсяг виконаної правової роботи заявлений представником відповідача та розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн. є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвокатом відповідача.
Дослідивши надані представником відповідача докази, якими підтверджуються витрати на правничу допомогу у зв'язку з апеляційним переглядом справи та враховуючи заперечення представника позивача у вирішенні питання щодо витрат відповідача у розмірі 60 000,00 грн суд апеляційної інстанції, керуючись правилами, встановленими у частині п'ятій статті 129 ГПК України дійшов висновку не покладати на позивача всі витрати відповідача в розмірі 60 000,00 грн.
Так у контексті зазначеного колегія суддів керується тим, що дана справа не є особливо складною, а судова практика з вирішення подібних спорів наразі є послідовною та сталою.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що правова позиція відповідача і виклад відповідних аргументів як у суді першої і апеляційної інстанції є подібними, інтереси відповідача в судах першої та апеляційної інстанцій представлялись тим самим адвокатом Бугайчуком М.В., а тому суд апеляційної інстанції керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу має становити 30 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих адвокатом послуг, врахувавши заперечення представника позивача та керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом апеляційної скарги у цій справі підлягають стягненню з позивача на користь відповідача частково в сумі 30 000,00 грн. В задоволені решти заяви представника ОСОБА_1 адвоката Бугайчука М.В. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції слід відмовити.
5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 27.11.2024 у справі №906/1361/23 необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.11.2024 у справі №906/1361/23, задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 27.11.2024 у справі №906/1361/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 10, код ЄДРПОУ 40358580) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 8285,33 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бугайчука М.В. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 10, код ЄДРПОУ 40358580) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 30 000,00 грн. витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 10, код ЄДРПОУ 40358580) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 30 000,00 грн. витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відмовити.
5. Видачу судових наказів доручити Господарському суду Житомирської області.
6. Справу №906/1361/23 повернути Господарському суду Житомирської області.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "17" березня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.