ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 березня 2025 року Справа №918/681/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Коломис В.В.
при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 (повний текст - 24.12.2024) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 14.01.2025 у справі №918/681/24 (суддя Торчинюк В.Г.)
за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі:
позивача-1 - Рівненської міської ради
позивача-2 - Західного офісу Державної аудиторської служби України
до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"
до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад дошкільної освіти "BABY LAND"
про визнання недійсним договорів про постачання природного газу та стягнення 191808,85 грн
за участю представників:
прокурор - Кривецька-Люліч Тетяна Анатоліївна (в залі суду);
позивача-1 - не з'явився;
позивача-2 - не з'явився;
відповідача-1 - Якимчук Ольга Михайлівна (в залі суду);
відповідача-2 - не з'явився;
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 у справі №918/681/24 частково задоволено позов Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: позивача-1 - Рівненської міської ради, позивача-2 - Західного офісу Державної аудиторської служби України, до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" та відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад дошкільної освіти "BABY LAND", про визнання недійсним договорів про постачання природного газу та стягнення 191808 грн 85 коп.
Визнано недійсними договори №ДУ-7/41АР200-72799-22 від 08.09.2023 та №41АР200-72799-22/1 від 01.12.2023, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад дошкільної освіти "Baby Land" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут". В решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням від 14.01.2025 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" та стягнуто з Рівненської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 4844,80 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (апелянт-1) звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги апелянт-1 зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.
Так, в апеляційній скарзі апелянт-1 зазначає, що товариство не є юридичною особою, на яку накладалася санкція у виді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг. Будь-які документи, які б підтверджували накладення санкції безпосередньо на відповідача, відсутні. Відповідно немає підстави для відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Твій Газзбут", відповідно до пункту 11 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі".
Апелянт-1 стверджує, що такий вид санкцій як "заборона на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг", згідно з Законом України "Про санкції", ні до ТОВ "Твій Газзбут", ні до кінцевого бенефіціарного власника товариства, рішенням РНБО введеним в дію указом Президента - не застосовувався. У санкційному переліку вказаний вид санкції - відсутній. Суб'єкт, уповноважений приймати рішення про застосування санкцій в межах своїх дискреційних повноважень визначив, які види санкцій слід застосовувати до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Твій Газзбут". Заборона публічних закупівель у ТОВ "Твій Газзбут" відсутня, у додатку №2 до рішення РНБО де зазначені юридичні особи, до яких застосовані відповідні санкції - ТОВ "Твій Газзбут" відсутнє, ТОВ "Твій Газзбут" не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника).
Також, апелянт-1 стверджує, що орган державного фінансового контролю не вбачає правових підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Держаудитслужби, у зв'язку з чим наведене є додатковою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення в частині визнання недійсними договору NДУ-7/41АР200-72799-22 від 08.09.2023 та договору N41АР200-72799-22/1 від 01.12.2023, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад дошкільної освіти "Baby Land" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"; ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Листом від 14.01.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
14.01.2024 до суду від апелянта надійшла платіжна інструкція про сплату судового збору у розмірі 8720,64 грн.
23.01.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 у справі №918/681/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.03.2025 об 15:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 14.02.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут".
Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (апелянт-2) звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що визнаючи оскаржувані договори недійсними, Господарський суд Рівненської області прийшов до хибного висновку про відсутність підстав для стягнення в дохід держави 191808,85 грн коштів, отриманих ТОВ «Твій Газзбут» за укладеними договорами.
За доводами апелянта-2 поза увагою суду залишено те, що Антимонопольним комітетом України, який є уповноваженим органом, що здійснює регулювання, реалізує державну політику та здійснює контроль у сфері закупівель, за результатами розгляду скарг ТОВ «Твій Газзбут» та замовників ряду закупівель (UA-2022-12-14-015164-а; UA-2022-12-28-002850-a; UA-2023-6T-02-002411-а) у рішеннях №7193-р/пк-пз від 06.12.2022, №417-р/пк-пз від 12.01.2023, №728-р/пк-пз від 23.01.2023 встановлено порушення ТОВ «Твій Газзбут» вимог Закону України «Про публічні закупівлі», що виразилося у поданні недостовірної інформації для участі у процедурі публічних закупівель, оскільки ТОВ «Твій Газзбут» є особою, щодо якої застосовані санкції згідно Закону України «Про санкції». Вказане підтверджує обізнаність ТОВ «Твій Газбут» про застосування до кінцевого бенефіціарного власника товариства персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та свідчить про наявність у ТОВ «Твій Газзбут» умислу на укладення договору.
На думку прокурора відмежування юридичної особи від її бенефіціарного власника, до якого застосовано санкції за здійснення діяльності, спрямованої на заподіяння шкоди державним інтересам, є штучним та становить собою прояв надмірного формалізму, позаяк не враховує правової та майнової залежності юридичної особи від її власника.
За доводами апелянта-2 висновок суду про те, що прокурором не виділено суму коштів, яку згідно вказаних договорів отримано безпосередньо підсанкційною особою, не заслуговує на увагу та є проявом надмірного формалізму.
На підставі викладеного прокурор просить суд апеляційної інстанції рішення в частині відмови у стягненні в дохід місцевого бюджету 191808,95 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги прокурора задоволити. Стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури судові витрати по справі у повному обсязі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 у справі №918/681/24 та об'єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут". Запропоновано учасникам провадження у строк до 12.02.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури.
Крім цього, не погоджуючись з додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення апелянт-1 зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу понесені ТОВ «Твій Газзбут», що пов'язані із розглядом справи №918/681/24 складають: 14 люд/год * 3000,00 грн (вартість години роботи адвоката) = 42000,00 грн.
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 10.12.2024 фактичний обсяг наданих послуг складає 42000,00 грн.
Апелянт-1 вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), достовірністю обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, співмірністю у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у регіоні, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначає, що ТОВ «Твій Газзбут» до господарського суду були подані всі належні та допустимі докази в розумінні ст.73 ГПК України, які в повній мірі підтверджували обставини, на які посилався відповідач-1.
Оскільки заявник документально підтвердив понесення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, апелянт-1 вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вважає, що при прийнятті додаткового рішення суд першої інстанції формально підійшов до оцінки доказів щодо обсягу наданих послуг та витраченого часу адвоката у справі та стягнув лише 4000,00 грн, що не є співмірним як до ціни позову, так і до фактичного обсягу правової допомоги та кількості судових засідань, без будь-якого врахування ринкової вартості адвокатських послуг у Рівненській області.
На підставі викладеного апелянт-1 просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення щодо розподілу судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Твій Газзбут", з врахуванням наслідків розгляду апеляційної скарги ТОВ "Твій Газзбут" у справі №918/681/24.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 14.01.2025 у справі №918/681/24 та об'єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційними скаргами Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 у справі №918/681/24. Запропоновано учасникам провадження у строк до 17.02.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Твій Газзбут" на додаткове рішення.
11.02.2025 через систему «Електронний суд» Рівненська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Твій Газзбут» на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 14.01.2025 у справі №918/681/24.
У відзиві прокурор звертає увагу, що згідно наданого акту приймання-передачі наданих послуг від 10.12.2024, ТОВ «Твій Газзбут» просить стягнути витрати на адвоката в розмірі 42000,00 грн, однак, у відзиві на позовну заяву ними вказано попередній розрахунок коштів, які планується витратити в розмірі 15000,00 грн.
До акту, включено наступні послуги: підготовка відзиву на позовну заяву 06.08.2024, клопотання про зупинення провадження 07.08.2024, підготовка заперечень на відповідь на відзив від 15.08.2024, підготовка письмових пояснень 21.10.2024, збір доказів та підготовка клопотання про долучення документів. Час на їх виконання зазначений 7 годин, однак, такі послуги як заперечення на відповідь на відзив, підготовка письмових пояснень, збір доказів та підготовка клопотання про долучення документів від 21.10.2024 фактично поглинаються попередніми документами.
Окрім цього, згідно протоколів фіксації судових засідань, час участі заявника у справі за період з 24.09.2024 по 10.12.2024 становить 1 год 16 хвилин, а час вказаний в звіті про виконану роботу становить 7 годин, що не відповідає дійсності.
На підставі викладеного прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Твій Газзбут» на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 14.01.2025 у справі №918/681/24.
12.02.2025 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" подало відзив на апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури.
У відзиві відповідач-1 наголошує, що товариство не є юридичною особою, на яку накладалася санкція у виді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг. Будь-які документи, які б підтверджували накладення вищезазначеної санкції безпосередньо на відповідача, відсутні. Відповідно немає підстави для не укладення договорів з ТОВ «Твій Газзбут» відповідно до п.11 ч.1 ст.17 Закону України «Про санкції».
Зазначає, що Законом України «Про санкції» та рішенням РНБО не накладались заборони на здійснення у ТОВ «Твій Газзбут» публічних закупівель товарів, робіт і послуг. Отже, ТОВ «Твій Газзбут» в розумінні положень Закону України «Про санкції» та рішення РНБО, на яке посилається прокурор, не є особою до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель. При цьому, у рішенні РНБО відсутня санкція у вигляді заборони на здійснення у ОСОБА_1 публічних закупівель.
Звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 12.12.2024 у справі №922/3275/23.
На підставі викладеного відповідач-1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора; ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
18.02.2025 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" подало заперечення (відповідь на відзив на апеляційну скаргу).
У запереченнях відповідач-1 зазначає, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката.
Просить врахувати, що прокурором не доведено, що розмір понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу не є реальним, адже в матеріалах справи є всі подані документи, які зазначені заявником у звіті про фактично надані послуги за додатковою угодою до Договору про надання юридичних послуг від 01.11.2021 №38А200-4918-21.
Зазначає, що представник ТОВ «Твій Газзбут» користуючись своїми процесуальними правами надавав докази (зокрема й ті, які не були подані прокурором та позивачами, а саме -оскаржувані додаткову угоду та договір), подавав клопотання та надав пояснення суду, наводив свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб та процесуальними обов'язками, відповідно до яких учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати наявні у них докази, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Відповідач-1 просить врахувати дані заперечення при розгляді апеляційної скарги товариства на додаткове рішення.
06.03.2025 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" подало заяву у якій просить при ухваленні рішення у справі №918/681/24 врахувати висновки Верховного Суду у постанові від 12.12.2024 у справі №922/3275/23 і висновки Північного апеляційного господарського суду викладені у постановах від 22.01.2025 у справі №920/766/24, від 06.02.2025 у справі №927/604/24, а також висновки Північно-західного апеляційного суду у постанові від 05.03.2025 у справі №903/525/24.
У судове засідання суду апеляційної інстанції 10.03.2025 з'явилися прокурор та представниця ТОВ "Твій Газзбут".
Рівненська міська рада, Західний офіс Державної аудиторської служби України та ТОВ "Приватний заклад дошкільної освіти "BABY LAND" не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та заперечив проти доводів та вимог апеляційних скарг ТОВ "Твій Газзбут". Просив суд задоволити вимоги апеляційної скарги прокуратури та відмовити у задоволенні апеляційних скарг відповідача.
Представник відповідача-1 підтримав доводи та вимоги своїх апеляційних скарг та заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги прокурора, надав пояснення по справі. Просив суд задоволити вимоги своїх апеляційних скарг та відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
ТОВ «Приватний заклад дошкільної освіти «BABY LAND» проведено закупівлю товару без використання електронної системи за предметом: «Природний газ для потреб непобутових споживачів» (ідентифікатори закупівель - UA-2023-12-15-019671-a та UA2023-09-10-000263-a).
Замовником ТОВ "Приватний заклад дошкільної освіти "BABY LAND" оприлюднено у відкритому доступі у електронній системі публічних закупівель Prozorro на веб-порталі "prozorro.gov.ua" план закупівлі UA-P-2023-09-09-000143-а та план закупівлі UA-P-2023-12-15-009645-b за предметом: "Природний газ для потреб непобутових споживачів".
Між ТОВ "Приватний заклад дошкільної освіти "Baby Land" та ТОВ "Твій Газзбут" укладено Договори постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №ДУ-7/41АР200-72799-22 від 08.09.2023 на суму 98834,00 грн та №41АР200-72799-22/1 від 01.12.2023 на суму 92974,85 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад дошкільної освіти "BABY LAND" за вказаними договорами перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" кошти у загальній сумі 191808,85 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор стверджує, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Твій Газзбут" є громадянин України ОСОБА_1 , який знаходиться під санкціями Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до Державного реєстру санкції, наслідком чого мало бути відхилення замовником тендерної пропозиції відповідача-1 та відмова в участі у процедурі закупівлі, відповідно до підпункту 11 пункту 47 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів, пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
Щодо представництва прокурора, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами частин 3-5 статті 53 ГПК України встановлено, зокрема, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Рівненська міська рада має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за їх результатами рішень та ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів.
У свою чергу, оплата за поставлений товар за Договорами № ДУ-7/41АР200-72799-22 від 08.09.2023 на суму 98834,00 грн та №41АР200-72799-22/1 від 01.12.2023 на суму 92974,85 здійснювались за рахунок бюджетних коштів.
Враховуючи, пояснення прокурора, що вказаний договір фінансувався за рахунок коштів місцевого бюджету, Рівненська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження та виконання місцевого бюджету м.Рівне, контролювала його виконання.
Крім цього, прокурор пред'являє цей позов в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.ст.2, 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю, зокрема, є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
З врахуванням вищевикладеного, Держаудитслужба наділена контрольними повноваженнями як на виявлення відповідних порушень, так і можливостями подальшого реагування на них, а отже є суб'єктом владних повноважень, уповноваженим державою на захист її інтересів у бюджетній сфері.
До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постановах від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 13.09.2022 у справі №918/1222/21.
На підставі викладеного, прокурор звертається з вказаним позовом до суду в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Рівненської міської ради та Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області.
Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Рівненською обласною прокуратурою 04.06.2024 до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області направлено лист щодо здійснення фінансового контролю.
Також, 05.06.2024 Рівненською обласною прокуратурою до Рівненської міської ради направлено лист щодо вжиття заходів реагування на виявлені порушення, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
З відповідей Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області та Рівненської міської ради вбачається, що заходи реагування не вживались та не плануються.
Отже, відповідно до ст.53 ГПК України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", дані обставини стали підставою для захисту інтересів держави в особі Рівненської міської ради та Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області шляхом звернення до суду з даним позовом.
Тому, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивачів, з дотриманням приписів статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Щодо позовних вимог прокуратури про визнання спірних договорів недійсними та стягнення 191808,85 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини 2 статті 40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно з Законом України "Про санкції".
За приписами підпункту 11 пункту 47 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції", крім випадку, коли активи такої особи в установленому законодавством порядку передані в управління АРМА.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Твій Газзбут", якому належить 100% статутного капіталу в юридичній особі та право голосу в юридичній особі є ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи тощо.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про санкції", в редакції на час виникнення спірних правовідносин, з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (стаття 2 Закону України "Про санкції").
Статтею 4 Закону України "Про санкції" встановлено, що видами санкцій, згідно з цим Законом є:
1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
6-1) заборона поширення медіа на території України;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона користування радіочастотним спектром України;
9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;
10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;
12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;
13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;
16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
19) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;
21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в'їзду на територію України;
22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;
24-2) заборона діяльності на території України;
24-3) відмова в наданні або скасування дозволу на імміграцію, дії посвідок на постійне чи тимчасове проживання в Україні;
24-4) примусове повернення або примусове видворення за межі України;
24-5) заборона демонстрації та використання символіки терористичних організацій і груп, пропагування ідей та програмних цілей таких організацій (груп), блокування доступу до інформаційних ресурсів, які використовуються для зазначених цілей;
25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Отже, перелік видів санкцій, визначений у статті 4 Закону України "Про санкції" не є вичерпним, про що свідчить вказівка у переліку видів санкцій - "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом".
Відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції" пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
Заява щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 цього Закону, подається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, до суду в порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 24-1, 25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов'язковим до виконання.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, введеним в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.
Відповідно до додатку 1 до рішення персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) застосовані до ОСОБА_1 (№з/п 538), а саме:
1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів;
9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
11) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України ''Про санкції''.
Колегією суддів встановлено, що санкція у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, згідно з Законом України "Про санкції", рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 до ОСОБА_1 не застосована.
Також в матеріалах справи відсутні докази застосування такої санкції до ТОВ "Твій Газзбут".
Щодо посилання прокурора на застосування до ОСОБА_1 інших санкцій, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції'', а також санкцій у вигляді обмеження торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про санкції" застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об'єктивності, відповідності меті та ефективності.
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) знайшов своє застосування принцип правової визначеності. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).
ЄСПЛ неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа "Санді Таймз проти Сполученого Королівства" The Sunday Times v. The United Kingdom №1 заява 6538/74 пункт 46). У справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France) ЄСПЛ зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Велика Палата Верховного Суду врахувала правову позицію ЄСПЛ, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де ЄСПЛ визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Колегія суддів зазначає, що статтею 4 Закону України "Про санкції" серед видів санкцій визначено також інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Водночас, розкриття поняття "інших санкцій" Закон не містить. Також, які саме інші санкції застосовані до кінцевого бенефіціарного власника відповідача-1 не вказано у рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, введеному в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021.
У той же час, підпункт 11 пункту 47 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, чітко визначає підставою для відмови замовником учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та виникнення обов'язку відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції", крім випадку, коли активи такої особи в установленому законодавством порядку передані в управління АРМА.
Оскільки у санкційному переліку застосованих до кінцевого бенефіціарного власника учасника процедури закупівлі санкція у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг, згідно з Законом України "Про санкції" відсутня, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення підпункту 11 пункту 47 Особливостей під час проведення відкритих торгів, за результатами яких між сторонами укладений оспорюваний договір.
На переконання колегії суддів, інакший підхід свідчив би про застосування до відповідача виду санкції, якого не застосовано уповноваженим на те органом.
Допоки відсутнє рішення уповноваженого органу про відповідність (ототожнення) спірної санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель «іншим санкціям», що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції", у суду відсутні підстави вважати, що це і є «інша санкція», про що стверджує прокурор.
Позаяк, враховуючи норми спеціального закону та дискреційні повноваження суб'єктів, які приймають рішення про застосування санкцій - у суду відсутні повноваження здійснювати тлумачення та приймати рішення про те, який саме вид санкції може вважатись "іншою санкцією", у розумінні пункту 25 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції".
Щодо посилання прокурора на рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, колегія суддів зазначає, що ці рішення не стосуються спірної закупівлі.
Водночас норми Господарського процесуального кодексу України не зобов'язують господарський суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у рішеннях Антимонопольного комітету України.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними договорів №ДУ-7/41АР200-72799-22 від 08.09.2023 та №41АР200-72799-22/1 від 01.12.2023, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад дошкільної освіти "Baby Land" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут".
Суд першої інстанції зазначеного вище не врахував у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсними спірних договорів.
При цьому, заявлена позовна вимога прокуратури про стягнення з ТОВ "Твій Газзбут" в Державний бюджет України грошових коштів у розмірі 191808,85 грн не підлягає задоволенню з підстав встановлення факту дійсності та чинності оспорюваних договорів, та перерахування спірної суми відповідачу-1 на виконання умов вказаних договорів.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації») одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури слід відмовити, апеляційна скарга ТОВ "Твій Газзбут" на рішення підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 у справі №918/681/24 в частині задоволення позову про визнання недійсним договорів про постачання природного газу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, а в частині позовних вимог про стягнення 191808,85 грн підлягає зміні в мотивувальній частині, яку слід викласти в редакції цієї постанови.
З огляду на задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», судовий збір за апеляційний перегляд рішення, встановлений нормами Закону України «Про судовий збір», підлягає відшкодуванню апелянту-1 за рахунок Рівненської обласної прокуратури.
Щодо оскаржуваного додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" свідчать наступні обставини та докази.
01.11.2021 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" та адвокатом Лебедюком Ю.А. було укладено договір про надання юридичних послуг №38А200-4918-21.
30.12.2023 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" та адвокатом Лебедюком Ю.А. було укладено додаткову угоду № 6 до договору про надання юридичних послуг №38А200-4918-21 від 01.11.2021.
02.08.2024 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" та адвокатом Ткаченком Р.Ю. було укладено додаткову угоду №02/08/24 до договору про надання юридичних послуг № 38А200-4918-21 від 01.11.2021.
Вказані Договори підписані сторонами.
Згідно звіту про фактично надані послуги за додатковою угодою №02/08/24 від 02.08.2024 до договору про надання юридичних послуг №38А200-4918-21 від 01.11.2021 за період (02.08.2024-10.12.2024) виконавцем витрачено 14 людино-годин згідно договору.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою №02/08/24 від 02.08.2024 до договору про надання юридичних послуг №38А200-4918-21 від 01.11.2021 від 10.12.2024 адвокат надав послуги на загальну суму 42000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який унормовано положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Отже із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, суд вважає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд у своїй постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Колегія суддів приймає до уваги, що згідно наданого акту приймання-передачі наданих послуг від 10.12.2024, ТОВ «Твій Газзбут» просить стягнути витрати в розмірі 42000 грн, однак, попередньо у відзиві на позовну заяву ними вказано попередній розрахунок коштів, які планується витратити в розмірі 15000 грн.
До акту, включено наступні послуги: підготовка відзиву на позовну заяву 06.08.2024, клопотання про зупинення провадження 07.08.2024, підготовка заперечень на відповідь на відзив від 15.08.2024, підготовка письмових пояснень 21.10.2024, збір доказів та підготовка клопотання про долучення документів.
На переконання колегії суддів, такі послуги як заперечення на відповідь на відзив, підготовка письмових пояснень, збір доказів та підготовка клопотання про долучення документів фактично поглинаються попередніми документами.
Окрім цього, згідно протоколів фіксації судових засідань, час участі заявника у справі за період з 24.09.2024 по 10.12.2024 значно менший ніж заявлені 7 годин у звіті про виконану роботу.
Тому колегія суддів приходить до висноку про невідповідність заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 42000,00 грн фактично наданим послугам у даній справі.
З огляду на встановлені вище обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що обгрунтованою та співмірною сумою компенсації витрат на професійну правничу допомогу є 10000,00 грн. У решті витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 32000,00 грн слід відмовити.
Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з Рівненської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" 4000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Тому, колегія суддів змінює додаткове рішення в частині відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" витрат на правничу допомогу шляхом стягнення на користь відповідача-1 з Рівненської обласної прокуратури 10000,00 грн.
Крім цього, з огляду на відмову у позові повністю, у відповідності до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою залишаються за прокуратурою, тому додаткове рішення у цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 у справі №918/681/24 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 у справі №918/681/24 задоволити.
3. Скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 у справі №918/681/24 в частині задоволення позову про визнання недійсним договорів про постачання природного газу.
Прийняти в цій частині нове рішення:
«У задоволенні позову про визнання недійсними договорів №ДУ-7/41АР200-72799-22 від 08.09.2023 та №41АР200-72799-22/1 від 01.12.2023 відмовити».
4. Рішення Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 у справі №918/681/24 в частині позовних вимог про стягнення 191808,85 грн змінити в мотивувальній частині, яку викласти в редакції цієї постанови.
5. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 14.01.2025 у справі №918/681/24 - задоволити частково.
6. Змінити додаткове рішення в частині відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" витрат на правничу допомогу.
Пункт 2 додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 14.01.2025 у справі №918/681/24 викласти у наступній редакції:
« 2. Стягнути з Рівненської обласної прокуратури (вулиця 16-го Липня, 52, Рівне, Рівненська область, 33000, код ЄДРПОУ 02910077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (вул.Острозьких, 32/2, м.Київ, 01010, код ЄДРПОУ 43965848) 10000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ».
Скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 14.01.2025 у справі №918/681/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на користь Рівненської обласної прокуратури витрат на сплату судового збору в розмірі 4844,80 грн.
Витрати зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою залишити за прокуратурою.
7. Стягнути з Рівненської обласної прокуратури (вулиця 16-го Липня, 52, Рівне, Рівненська область, 33000, код ЄДРПОУ 02910077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (вул.Острозьких, 32/2, м.Київ, 01010, код ЄДРПОУ 43965848) 7267,20 грн судового збору за апеляційний перегляд рішення.
8. Видачу наказів доручити Господарському суду Рівненської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскарженою до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 14.03.2025.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Коломис В.В.