вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" березня 2025 р. Справа№ 910/8368/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Іоннікової І.А.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 04.03.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 (повний текст рішення складено та підписано 18.10.2024)
у справі №910/8368/24 (суддя О.Г. Удалова)
за позовом Корпорації «ТСМ Груп»
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 5 704 102,73 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Корпорація «ТСМ Груп» (далі, позивач або Корпорація) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі, відповідач або АТ «НАЕК «Енергоатом») про стягнення 5 704 102,73 грн, з яких 4 089 275,58 грн основного боргу, 289 198,24 грн 3% річних, 1 325 628,91 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за Договором №05/21-123-08-21-07260 від 11.11.2021 в частині оплати виконаних позивачем робіт у встановлений договором строк.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8368/24 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ Груп» 4 089 275,58 грн основного боргу, 289 198,24 грн 3% річних, 1 325 628,91 грн інфляційних втрат, 68 449,23 грн судового збору, 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
На підставі частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховано, починаючи з моменту прийняття даного рішення та до моменту виконання цього рішення, 3% річних за формулою С х 0,03 х ( Д / ДР ), де С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, ДР кількість днів у році, і присуджено стягнути отриману суму процентів з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ Груп».
Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 3 015 642,78 грн, а також позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 073 632,80 грн, що підтверджується наданими позивачем документами (актами (КБ-2В), довідкою (КБ-3) та накладними). У свою чергу, відповідачем не надано суду доказів оплати виконаних робіт та поставленого товару на суму 4 089 275,58 грн (3 015 642,78 + 1 073 632,80).
Також суд, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що їх обчислення здійснено арифметично вірно, що має наслідком задоволення цих вимог з огляду на положення статті 625 Цивільного кодексу України та встановлений судом факт порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Водночас, суд визнав необґрунтованими доводи АТ «НАЕК «Енергоатом» про звільнення останнього від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань внаслідок настання форс-мажорних обставин, зокрема, військової агресії російської федерації проти України та окупацією міста Енергодар Запорізької області, захопленням військовими формуваннями російської федерації Запорізької атомної електричної станції з 04.03.2022, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за укладеним між сторонами договором, який би підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов'язань з оплати.
Також, дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд відмовив у його задоволенні, оскільки у вказаній постанові викладено висновок про те, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки у даній справі позивачем заявляються саме 3% річних, які й передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, крім того, у вказаній постанові не вказано про можливість зменшення втрат від інфляції.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 05.11.2024 через підсистему «Електроний суд» Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 частково та ухвалити нове, яким позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 289 198,24 грн - залишити без задоволення. Також, скасувати вказане рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1 000,00 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за прострочення з оплати, оскільки зазначене виникло за відсутності його вини.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення заявлених до стягнення 3% річних. При цьому місцевим господарським судом не взято до уваги майновий стан відповідача, в якому перебуває апелянт у зв'язку з воєнними станом та окупацією Запорізької АЕС, втратою половини виробничих потужностей, не враховано, що НАЕК «Енергоатом» виконує в умовах воєнного стану спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Апелянт посилається на правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №904/417/18.
Щодо стягнення з відповідача 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу, то скаржник зазначає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності. Позивачем відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, а отже вони не підлягають стягненню з АТ НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «ПАЕС».
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, 09.12.2024 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві позивач наголосив на тому, що посилання відповідача на кризові умови не заслуговують увагу, так як вказані події мали місце вже після спливу строку на виконання зобов'язань по Договору №05/21-123-08-21-07260, отже вони не впливали на виконання зобов'язання.
При цьому у матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за укладеним між сторонами договором, який би підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов'язань з оплати, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідач не заперечує висновків суду та не надає доказів, які б підтверджували наявність причинно-наслідкового зв'язку між захопленням його майна в березні 2022 року та невиконання ним своїх зобов'язань по договору в лютому 2022 року, що свідчить про безпідставність доводів його апеляційної скарги.
Відповідачем не доведено, що покладення на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу (ПСО) вплинуло на його можливості здійснити розрахунок по Договору №05/21-123-08-21-07260 від 11.11.2021.
Скаржник просить відмовити в позовній вимозі про стягнення 3% річних, посилаючись на те, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
При цьому, у справі №902/417/18, на яку посилається відповідач, судом розглядалось питання зменшення не 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, а 96% річних, нарахованих відповідно до умов договору. У справі №910/8368/24 позивачем заявлено вимоги про стягнення процентів річних в розмірі 3%, передбаченому статтею 625 Цивільного кодексу України, а тому обставини справ №902/417/18 та №910/8368/24 не є подібними, а відповідач безпідставно посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові у справі №902/417/18.
Щодо незгоди відповідача з розміром присуджених витрат на професійну правничу допомогу, то апеляційна скарга не містить аналізу обставин справи та обсягу наданих послуг, а лише перелічує загальні критерії оцінки витрат без співставлення з конкретними обставинами справи.
Позивач звертає увагу на те, що Верховним Судом розглядались касаційні скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» у справах №910/14099/21, № 910/1963/22, сторонами яких є Корпорація «ТСМ Груп» та ДП «НЕК Енергоатом», в яких оскаржувалось стягнення витрат на правничу допомогу на підставі Договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, який є підставою стягнення витрат і у справі №910/8368/24. В усіх цих справах ДП «НЕК «Енергоатом» також посилалось на не співмірність розміру витрат на правничу допомогу обсягу виконаних робіт, а також заявляло клопотання про зменшення цих витрат до 1 000,00 грн. Проте, у всіх вказаних справах у задоволенні касаційних скарг ДП «НАЕК «Енергоатом» було відмовлено.
Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ ГРУП» судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 25 000,00 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8368/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8368/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
21.11.2024 матеріали справи №910/8368/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
У зв'язку із перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у період з 18.11.2024 по 22.11.2024 на навчанні в Національній школі суддів України, з 25.11.2024 на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4585/24 від 25.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 справу №910/8368/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8368/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 30.01.2025.
04.12.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Корпорації «ТСМ Груп» надійшла заява про участь її представника Носика Богдана Миколайовича у судовому засіданні у справі №910/8368/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 задоволено заяву Корпорації «ТСМ Груп» про участь її представника Носика Богдана Миколайовича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
24.01.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 задоволено заяву представника Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про участь його у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У зв'язку з перебуванням судді Коробенка Г.П., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 28.01.2025 на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/394/25 від 29.01.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 справу №910/8368/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8368/24 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А., призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8368/24 в режимі відеоконференції на 04.03.2025.
За результатами проведеного у справі 04.03.2025 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 04.03.2025 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 3% річних в розмірі 289 198,24 грн відмовити, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, до 1 000,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив їх відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін, просив стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 25 000,00 грн.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Між Корпорацією «ТСМ ГРУП» (надалі за текстом - позивач, Генеральний підрядник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі за текстом - відповідач, Замовник) був укладений Договір № 05/21 від 01.09.2021 на виконання комплексу робіт, який був зареєстрований відповідачем за №05/21-123-08-21-07260 від 11.11.2021.
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11.01.2024 внесено запис про створення юридичної особи в результаті перетворення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», та в графі дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, зазначено: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Таким чином, з 11.01.2024 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Замовник за договором № 05/21-123-08-21-07260 від 11.11.2021) було припинено в результаті перетворення, а його правонаступником за всіма зобов'язаннями є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», тобто відповідач у даній справі.
Відповідно до пункту 1.1. Договору Генеральний підрядник (позивач) зобов'язався виконати на користь Замовника (відповідача) комплекс робіт з теми: «ВП Южно-Українська АЕС. Реконструкція комплексу інженерно-технічних засобів фізичного захисту ділянок 22, 23 периметру з улаштуванням КПП. Постачання обладнання, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи».
Згідно з пунктом 2.1. Договору договірна ціна робіт, доручених до виконання Генеральному підряднику, складає 39 606 150,92 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 6 601 025,15 грн.
Як визначено пунктом 2.3. Договору, остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат Генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої у Договорі.
Відповідно до пункту 3.1. Договору терміни виконання робіт визначені в Графіку виконання робіт.
Згідно з пунктом 3.2. Договору постачання обладнання здійснюється Генеральним підрядником партіями згідно Графіку виконання робіт та Специфікації обладнання.
Як передбачено пунктом 3.3. Договору, Генеральний підрядник постачає обладнання за адресою: 55001, м. Южноукраїнськ, Миколаївської обл., склад ОУВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом». Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Згідно з пунктом 4.1.1. Договору оплата за поставлене обладнання відбувається згідно специфікації до договору, після надання Генеральним підрядником документа, що підтверджує якість товару та приймання товару Замовником відповідно до вимог, викладених у договорі, СОУ НАЕК 038 та П-6 і П-7, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Генерального підрядника за кожну партію обладнання згідно з видатковою накладною на цю партію протягом 45 банківських днів з дати поставки.
Відповідно до пункту 4.1.2. Договору оплата за виконані роботи здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.
Як вказує позивач у позові, відповідно до умов вищевказаного Договору позивачем було виконано роботи та поставлене обладнання, що підтверджується: Довідкою від 22.12.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №1 за грудень 2021 року (форма КБ-3) на суму 3 015 642,78 грн, складеною на підставні Акту №1 від 22.12.2021 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 (форма № КБ-2В) на 1 160 723,76 грн; Акту №2 від 22.12.2021 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року (форма № КБ-2В) на 1 854 919,02 грн.
Крім того, згідно з видатковими накладними на поставку обладнання: ВН №72 від 23.11.2021 на суму 946 756,80 грн; ВН №73 від 25.11.2021 на суму 115 052,40 грн; ВН №84 від 13.12.2021 на суму 368,40 грн; ВН №88 від 22.12.2021 на суму 11 455,20 грн позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обладнання для виконання робіт за вказаним договором.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на відсутність його вини у несвоєчасному здійсненні розрахунку з позивачем через настання форс-мажорних обставин, невірне зазначення позивачем початкової дати прострочення з оплати як виконаних робіт так і поставленого обладнання.
Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір 3% річних та втрат від інфляції.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем у частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 289 198,24 грн та 20 000,00 грн витрат на оплату правничої допомоги, рішення суду в частині стягнення з відповідача 4 089 275,58 грн основного боргу та 1 325 628,91 грн інфляційних втрат судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядається.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Правовідносини між сторонами спору виникли на підставі Договору, який за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи як договору підряду, так і елементи договору поставки, а тому до вищевказаних відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з положенням частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як встановлено частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом першої інстанції та не оскаржується відповідачем, на виконання умов Договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 3 015 642,78 грн, а також позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 073 632,80 грн, що підтверджується наданими позивачем документами (актами (КБ-2В), довідкою (КБ-3) та накладними).
У свою чергу, відповідачем не надано суду доказів оплати виконаних робіт та поставленого товару на суму 4 089 275,58 грн (3 015 642,78 + 1 073 632,80).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 4.1.1. Договору оплата за поставлене обладнання відбувається згідно специфікації до договору, після надання Генеральним підрядником документа, що підтверджує якість товару та приймання товару Замовником відповідно до вимог, викладених у договорі, СОУ НАЕК 038 та П-6 і П-7, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Генерального підрядника за кожну партію обладнання згідно з видатковою накладною на цю партію протягом 45 банківських днів з дати поставки.
Згідно із пунктом 3.3. Договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. Крім того, відповідно до Графіку виконання робіт, який є Додатком №2 до Договору, звітним документом, який підтверджує постачання обладнання, є видаткова накладна.
Таким чином, відповідно до умов Договору, датою поставки обладнання є дата підписання сторонами видаткової накладної.
Накладні №72, №73, №84, №88 підписані відповідачем 23.11.2021, 25.11.2021, 13.12.2021 та 22.12.2021 без зауважень. Отже, строк оплати за поставлене обладнання сплив 28.01.2022, 01.02.2022, 17.02.2022, 28.02.2022.
Відповідно до пункту 4.1.2. Договору оплата за виконані роботи здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.
Таким чином, строк оплати робіт, виконання яких підтверджено довідкою за формою КБ-3 від 22.12.2021 сплив 28.02.2022.
Однак, відповідач оплату згідно з Договором на суму 4 089 275,58 грн у строк, передбачений Договором, не здійснив, а тому позовні вимоги в цій частині були задоволені й висновки суду першої інстанції в цій частині, як уже зазначалося, не оспорюються.
За неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 4 089 275,58 грн позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача за загальний період з 23.11.2021 по 22.12.2021 3% річних у розмірі 289 198,24 грн та 1 325 628,91 грн втрат від інфляції.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання на суму 4 089 275,58 грн, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 289 198,24 грн та інфляційних втрат у сумі 1 325 628,91 грн, встановив, що зазначені розрахунки є правильними.
Відповідач в апеляційній скарзі не оспорює рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та не висловлює заперечень щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку 3% річних.
Водночас, скаржник наголошує на безпідставності неврахування судом першої інстанції того, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло за відсутності його вини, а також клопотання про зменшення розміру 3% річних.
Оцінюючи доводи скаржника, покладені в обґрунтування поданої апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, наголошуючи на наявності у суду права зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Місцевим господарським судом, як наголошує скаржник, не взято до уваги майновий стан відповідача, в якому перебуває апелянт у зв'язку з воєнними станом та окупацією Запорізької АЕС, втратою половини виробничих потужностей, та не враховано, що НАЕК «Енергоатом» виконує в умовах воєнного стану спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.
Водночас, у даній справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України) - 3%, при цьому, до відповідача не застосовується відповідальність у вигляді стягнення пені.
Отже, в даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі №902/417/18.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №921/94/21.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), а тому, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Окрім вищенаведеного, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не взяв до уваги надзвичайні обставини, в яких перебуває апелянт у зв'язку з воєнним станом та окупацією Запорізької АЕС, власне через які останній опинився в скрутному фінансовому становищі.
Із приводу наведених тверджень скаржника колегія суддів зазначає, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 217 Господарського кодексу України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції суд апеляційної інстанції враховує таке.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п'ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду: Договір б/н від 05.08.2021, укладений між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Віннерлекс» (далі - об'єднання); додаток №102 до вказаного договору (специфікація №102 від 15.06.2023) на суму 57 000,00 грн, платіжну інструкцію № 1425 від 26.06.2023 на суму 57000,00 грн, ордер серії АЕ №1174276 від 17.01.2023, виданий адвокатом Носиком Б.М..
За умовами пункту 1.1. Договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Віннерлекс» (Адвокатське об'єднання) та Корпорацією «ТСМ Груп» (Клієнт), Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов'язується оплатити відповідно до умов договору надану Адвокатським об'єднанням правову допомогу та витрати, пов'язані з виконанням договору, що здійснюється об'єднанням.
Відповідно до пункту 1.2. Договору конкретний вид та обсяг правової допомоги за договором сторонами зазначається у специфікації, що є невід'ємним додатком до договору, яка відображає доручення Клієнта Адвокатському об'єднанню на надання певної правової допомоги, та її вартість відповідно до такого обсягу.
Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за договором буде здійснюватися відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків.
Відповідно до специфікації №102 від 25.06.2024, долученої до матеріалів справи, склад правничої допомоги: надання професійної правничої допомоги під час розгляду господарським судом міста Києва позовної заяви клієнта про стягнення заборгованості до договору №05/21 від 01.09.2021 на виконання комплексу робіт, в т.ч. зі складання, оформлення і подання позовної заяви, всіх інших необхідних процесуальних документів. Фіксований розмір гонорару становить 57 000 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №1425 від 26.06.2024 позивачем здійснено оплату в розмірі 57 000,00 грн з призначенням платежу за надання правової допомоги згідно Договору.
Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу у справі позивачу надавав адвокат Носик Б.М., повноваження яких підтверджуються ордером серії АЕ №1174276 від 17.01.2023.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач заперечує проти заявленої суми витрат на правничу допомогу та просив зменшити їх до 1 000,00 грн, мотивуючи своє клопотання тим, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав документальне підтвердження надання правової допомоги, якому місцевий суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу надав належну правову оцінку.
Водночас, суд вважав витрати позивача на надання правової допомоги в розмірі 57 000,00 грн такими, що не відповідають критерію розумності їхнього розміру, та зазначив таке.
Фактично позивачем надано допомогу в написанні позовної заяви, відповіді на відзив, додаткових пояснень, а також забезпечено участь представника позивача у трьох судових засіданнях, які були не тривалими за часом.
При цьому фактично заявлені вимоги виникли за договором, що не вимагало від об'єднання складнощів у проведенні підбору нормативно-правової бази, аналізу судової практики з аналогічних справ, позивачем заявлені вимоги про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та втрат від інфляції. Крім того, суд вказує, що спір є не першим між сторонами у справі (судами розглядалися аналогічні справи: №910/3324/23, №910/14524/22, №910/14479/22, №910/11691/22, №910/1963/22, №910/21672/21, №910/20422/22, №910/17556/21, №910/14696/21, №910/14694/21, №910/14479/21, №910/14099/21, №910/13629/21, №910/12285/21).
Крім того, судом враховано той факт, що відповідач у даній справі є Акціонерним товариством, власником якого є Кабінет Міністрів України, та покладення всієї суми витрат на правничу допомогу порушить баланс фінансового стану обох сторін.
З огляду на зазначені обставини, суд визнав частково обґрунтованими вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу, обмеживши їх розмір до 20 000,00 грн.
Тобто, місцевим господарським судом застосовано критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі.
Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу критеріям реальності та розумності, а також необхідність її зменшення до 1 000,00 грн, натомість, не наводить жодного обґрунтування цієї суми витрат на правничу допомогу, не зазначає жодних заперечень стосовно здійсненої судом оцінки наявних в матеріалах справи доказів фактичного понесення позивачем витрат на надання правової допомоги у заявленому до стягнення розмірі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу на суму 20 000,00 грн.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за результатами апеляційного перегляду справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд стягнути з відповідача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження понесених витрат позивачем надані специфікація №123 від 06.11.2024 до вищевказаного Договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Віннерлекс» та Корпорацією «ТСМ Груп», згідно з якою склад правової допомоги: надання професійної правничої допомоги під час розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги АТ «НАЕК «Енергоатом» на рішення у справі №910/9368/24, в т.ч. зі складання, оформлення і подання відзиву на апеляційну скаргу, всіх інших необхідних процесуальних документів та участі в судових засіданнях. Фіксований розмір гонорару становить 25 000 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №1565 від 07.11.2024 позивачем здійснено оплату в розмірі 25 000,00 грн з призначенням платежу за надання правової допомоги згідно Договору (специфікація №123).
Під час апеляційного перегляду справи позивачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, представник позивача взяв участь в одному судовому засіданні.
Отже, згідно поданих представником позивача документів позивачу були надані послуги правничої допомоги під час розгляду справи судом апеляційної інстанції на загальну суму 25 000,00 грн, розмір якої є фіксованим,
Водночас, як уже наголошувалось, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідні докази згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, 13.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 1 000,00 грн, в якому відповідач зазначає, що вартість послуг є завищеною, не відповідає критеріям реальності та розумності.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані позивачем до заяви про розподіл судових витрат докази та висловлені відповідачем заперечення, колегія суддів, керуючись такими критеріями визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, вважає заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи завищеною.
Суд у даному контексті враховує зміст відзиву на апеляційну скаргу, з якого не вбачається додаткового комплексного та усестороннього вивчення адвокатом позивача юридичної природи спірних правовідносин. Правова позиція сторін в суді апеляційної інстанції не змінювалася, адвокату позивача не потрібно було вивчати додаткові джерела права та законодавство, що регулює спір у справі, відзив на апеляційну скаргу відповідача фактично містить узагальнену позицію позивача у справі, яка наводилася ним ще в суді першої інстанції.
Також колегія суддів враховує, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги у даній справі (04.03.2025) сукупно тривало трохи більше 15-ти хвилин.
З огляду на встановлене у сукупності та враховуючи подане відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, зважаючи на складність справи, суд доходить висновку, що заява позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 10 000,00 грн.
В іншій частині у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн суд відмовляє.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених судом позовних вимог про стягнення 3% річних та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 126, 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8368/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8368/24 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661) на користь Корпорації «ТСМ Груп» (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, код 37034171) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Матеріали справи №910/8368/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 17.03.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.А. Іоннікова
А.І. Тищенко