вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" березня 2025 р. Справа№ 911/1633/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна»
на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2024 року (повний текст рішення складено і підписано 25.12.2024 року)
у справі №911/1633/24 (суддя О.О. Рябцева)
за позовом Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна»
про стягнення 59843,00 грн,-
Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна» (далі - відповідач) про стягнення 59843,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено зобов'язання зі сплати за право користування місцями розташування об'єктів зовнішньої реклами, встановлене у п.п. 2.4.8, п. 3.4 договору № 12/19 від 09.07.2019 року на право користування місцем (-ями) розташування об'єктів зовнішньої реклами, укладеного між позивачем та відповідачем, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 59843,00 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна» на користь Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області 59 842,84 грн боргу та 3 027,99 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2024 року у справі №911/1633/24 скасувати і направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Житомирської області.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема, ч.ч. 1-2 ст. 27, п. 5 ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за твердженням скаржника, оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Крім того, представник заявника зауважив, що додаток до договору №12/9 від 09.087.2019 року, яким визначений розмір плати по договору підписаний виключно позивачем. Підписаний в односторонньому порядку позивачем додаток суперечить положенням таблиці №1 Порядку визначення плати за право користуватися місцями (для розміщення об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Бровари.
Водночас, за твердженням скаржника, докази отримання відповідачем вищевказаного додатку чи факти, що останній знав про його підписання позивачем в односторонньому порядку коли підписував текст договору №12/19 від 09.07.2019 року (без такого додатку) в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, скаржник зазначив, що непідписаний відповідачем додаток до договору на право користування місцем розташування ОЗР від 09.07.2019 року не створює для нього жодних правових наслідків.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2024 року у справі №911/1633/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
28.01.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
При цьому, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що починаючи з дати підписання договору №12/19 від 09.07.2019 року у відповідача виникло зобов'язання з оплати за право на користування місцями розташування об'єктів зовнішньої реклами.
Крім того, представник позивача зауважив, згідно п. 8.1 договору невід'ємною частиною договору є додаток до договору на право тимчасового користування місцем розміщення ОЗР та встановлення пріоритету. Таким чином, відповідачу на час підписання договору №12/19 від 09.07.2019 року на право користування місцем (- ями) розташування ОЗР було відомо, що оплата за вказаним договором здійснюється на підставі додатку до договору, який є невід'ємною частиною договору, з огляду на що твердження відповідача про те, що додаток до договору йому не направлявся, з його змістом він не ознайомлений, та про те, що розмір плати відповідача за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами становить 210,00 грн, є необґрунтованими.
Так, за твердженням позивача, що додаток до договору на право користування місцем розташування ОЗР від 09.07.2019 року №12/19 підписаний начальником управління містобудування та архітектури - головним інспектором міста Батинчук С.М. та начальником відділу з питань містобудівної діяльності та реклами управління містобудування та архітектури Музикою Л.О., що відповідає порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у місті Бровари.
Наведене за твердженням представника позивача свідчить про те, що рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2024 року винесено із застосуванням всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні суду, відповідають встановленим обставинам справи, судом першої інстанції правомірно застосовано норми процесуального та норми матеріального права.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Щодо твердження скаржника, що оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), колегія суддів відзначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим кодексом.
Як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна» є: 10029, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Лесі Українки, будинок 43-А.
Звертаючись із даним позовом саме до господарського суду Київської області, позивач посилається на ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням основного майна або його частини.
При цьому, колегія суддів приймає як наладжене твердження скаржника, що в даному випадку предметом спору є стягнення 59843,00 грн заборгованості, яка утворилась внаслідок порушення відповідачем зобов'язання зі сплати за право користування місцями розташування об'єктів зовнішньої реклами, а саме за розміщення зовнішньої реклами на зупинці громадського транспорту. Проте, місце розташування об'єктів зовнішньої реклами, як і зупинка громадського транспорту, не є нерухомим майном.
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, частиною 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Відповідно до п. 1.1 договору № 12/19 від 09.07.2019 року на право користування місцем (-ями) розташування об'єктів зовнішньої реклами, укладеного між Виконавчим комітетом Броварської міської ради Броварського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна», відповідачу надано право користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Бровари, тобто фактичним місцем виконання договору є м. Бровари, Київської області.
З огляду на викладене та враховуючи, що місцем виконання договору № 12/19 від 09.07.2019 року є місто Бровари Київської області, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що дана справа підсудна господарському суду Київської області на підставі ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 09.07.2019 року між Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна» було укладено договір № 12/19 на право користування місцем (-ями) розташування об'єктів зовнішньої реклами (далі - договір), відповідно до умов якого та на виконання «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 (із змінами) на підставі відповідного протоколу інвестиційної ради про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами, дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради, розповсюджувачеві зовнішньої реклами надається право користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами (ОЗР), який (-і) перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Бровари (право користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем зовнішньої реклами цього договору та Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у місті Бровари, затвердженого рішенням Броварської міської ради від 01.12.2005 року № 850-39-04, з наступними змінами та доповненнями (Порядок), а розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується користуватися наданим йому правом користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право користування виключно на окремий поточний рахунок виконавчого комітету Броварської міської ради, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу зовнішньої реклами правами.
Відповідно до п. 2.1.2 договору робочий орган має право проводити обстеження місць для розміщення ОЗР протягом всього строку дії даного договору. У разі виявлення встановленого ОЗР без дозволу на його розміщення, а також інших порушень, в т.ч. умов оплати, робочий орган письмово інформує про це розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.
Згідно з п. 2.4.8 договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується своєчасно сплачувати кошти за право користування місцем (-ями) розташування об'єктів зовнішньої реклами.
Розмір плати на право користування місцем (-ями) розташування ОЗР встановлюється відповідно до затвердженого Порядку та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами протягом поточного календарного місяця на підставі додатку до договору (п. 3.1 договору)
Згідно п. 3.2 договору за неповний місяць оплата здійснюється пропорційно періоду користування місцем (-ями) розташування ОЗР.
Відповідно до п. 3.4 договору оплата здійснюється з дати підписання договору, на кожне окреме місце для розташування ОЗР, вказане у додатку до цього договору.
Згідно п. 4.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань згідно з цим договором та чинним законодавством.
Цей договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 09.07.2024 року (п. 5.1 договору).
Пунктом 8.1 договору встановлено, що невід'ємною частиною договору є додаток до договору на право тимчасового користування місцем розміщення ОЗР та встановлення пріоритету.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 09.07.2019 року № 811 «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами (лайтпостери) Товариству з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна» на зупинках громадського транспорту терміном до 09.07.2024 року, а саме:
- «Порошинка» (на Київ), вул. Київська 2 шт.;
- «Школа № 5» (на Київ), вул. Київська 2 шт.;
- «ТД «Ліза» (на Торгмаш), вул. Гагаріна, 14 2 шт.
На підставі вказаного рішення 10.07.2019 року Управлінням містобудування та архітектури Броварської міської ради надано дозволи Товариству з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна» на розміщення зовнішньої реклами зі строком дії до 09.07.2024 року, а саме: дозвіл № 21/19 від 10.07.2019 року на розташування рекламного засобу лайтпостеру (1275 х 1875) за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, зупинка громадського транспорту «Порошинка» (на Київ), вул. Київська; дозвіл № 22/19 від 10.07.2019 року на розташування рекламного засобу лайтпостеру (1275 х 1875) за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, зупинка громадського транспорту «Порошинка» (на Київ), вул. Київська; дозвіл № 23/19 від 10.07.2019 року на розташування рекламного засобу лайтбоксу (1275 х 1875) за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, зупинка громадського транспорту «Школа № 5» (на Київ), вул. Київська; дозвіл № 24/19 від 10.07.2019 року на розташування рекламного засобу лайтбоксу (1275 х 1875) за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, зупинка громадського транспорту «Школа № 5» (на Київ), вул. Київська; дозвіл № 25/19 від 10.07.2019 року на розташування рекламного засобу лайтбоксу (1275 х 1875) за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, зупинка громадського транспорту «ТД «Ліза» (на Торгмаш), вул. Гагаріна, 14; дозвіл № 26/19 від 10.07.2019 року на розташування рекламного засобу лайтбоксу (1275 х 1875) за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, зупинка громадського транспорту «ТД «Ліза» (на Торгмаш), вул. Гагаріна, 14.
Додатком до договору на право користування місцем розташування ОЗР від 09.07.2019 року № 12/19 визначений, зокрема коефіцієнт диференціації базового тарифу у залежності від зони розміщення ОЗР та розмір плати за місяць з урахуванням коефіцієнту диференціації, який загалом становить 1260,00 грн в місяць.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 року у справі № 914/4127/21.
За визначенням, наведеним у п. 9 ст. 1 Закону України "Про рекламу", зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу").
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі - Правила).
Згідно з п. 3 Правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Пунктом 24 Правил встановлено, що виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Відповідно до п. 4 Правил на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.
За змістом пунктів 24, 32 Правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу. Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Як вже зазначалось вище, на підставі рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 09.07.2019 року № 811 «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» Управлінням містобудування та архітектури Броварської міської ради надано дозволи Товариству з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна» на розміщення зовнішньої реклами зі строком дії до 09.07.2024 року
Відповідно до п. 3.4 договору оплата здійснюється з дати підписання договору, на кожне окреме місце для розташування ОЗР, вказане у додатку до цього договору.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що починаючи з дати підписання договору № 12/19 від 09.07.2019 року у відповідача виникло зобов'язання з оплати за право на користування місцями розташування об'єктів зовнішньої реклами.
Згідно п. 4.1 Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у місті Бровари затвердженого рішенням Броварської міської ради від 01.12.2005 року № 850-39-04 (з подальшими змінами) плата за право користування місцями для розміщення ОЗР, що знаходяться у комунальній власності, здійснюється протягом поточного місяця розповсюджувачем зовнішньої реклами на окремий поточний рахунок.
Відповідно до дозволів № 21/19 від 10.07.2019 року, № 22/19 від 10.07.2019 року, № 23/19 від 10.07.2019 року, № 24/19 від 10.07.2019 року, № 25/19 від 10.07.2019 р. та № 26/19 від 10.07.2019 року на розташування рекламних засобів, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна», та п.п. 3.4, 5.1 договору відповідач мав право користування місцями розташування ОЗР у період з 09.07.2019 року по 09.07.2024 року.
Пунктом 4.3 Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами в місті Бровари, , встановлено, що визначення розміру плати за право користування місцями (для розміщення ОЗР), що знаходяться у комунальній власності, здійснюється з урахуванням Рекламно-інформаційного зонування м. Бровари (додаток 3) та відповідно до Порядку визначення розміру плати за право користування місцями (для розміщення об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Бровари (додаток 4).
Відповідно до п. 1 Порядку визначення розміру плати за право користування місцями (для розміщення об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Бровари, який є додатком 4 до Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у місті Бровари, плата за право користування місць (для розміщення об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Бровари, складається з базових тарифів (таблиця 1) та коригуючих коефіцієнтів (таблиця 2), на які послідовно перемножується базовий тариф.
Таблиця 1 вказаного Порядку визначає базові тарифи для спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які розміщені на комунальній власності міста, а таблиця 2 Порядку визначає коефіцієнти диференціації базового тарифу у залежності від зони розміщення ОЗР.
Як вбачається з матеріалів справи, додатком до договору на право користування місцем розташування ОЗР від 09.07.2019 року № 12/19 визначений, зокрема коефіцієнт диференціації базового тарифу у залежності від зони розміщення ОЗР та розмір плати за місяць з урахуванням коефіцієнту диференціації.
Відповідно до вказаного додатку відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати позивачу плату на право користування місцями розташування ОЗР за договором № 12/19 від 09.07.2019 року у сумі 1260,00 грн.
Аналіз наведених норм матеріального права та умов договору, укладеного сторонами у справі, яка розглядається, дає підстави для висновку, що відносини, які виникають з тимчасового користування місцем розташування рекламних засобів не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди комунального майна, оскільки розміщення зовнішньої реклами проводиться за окремою процедурою, відмінною від процедури передачі в оренду комунального майна, на підставі дозволів, що надаються виконавчим комітетом відповідних рад у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; договір на тимчасове користування такими місцями укладається без проведення конкурсів, а сам об'єкт - місця розташування рекламних засобів - площа зовнішньої поверхні будівлі або споруди, елемента вуличного обладнання тощо - не входить до переліку об'єктів оренди, визначеного у ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 26.04.2017 року у справі № 905/542/15 та від 26.04.2017 року у справі № 905/544/15.
При цьому, відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами регулюються спеціальними нормами Закону України "Про рекламу", постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" від 29.12.2013 року № 2067, а питання щодо правових наслідків порушення зобов'язання та відповідальності за його порушення унормовано загальними положеннями цивільного законодавства та умовами самого договору і не потребує субсидіарного застосування норм про оренду майна в цій частині.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, проаналізувавши зміст договору, дійшла висновку, що спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством в сфері рекламної діяльності в Україні, а також загальними положеннями Цивільного кодексу України про зобов'язання (Глави 47 - 51 Цивільного кодексу України) та про договір (Глави 52 - 53 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, за твердженням позивача, відповідачем порушено зобов'язання зі сплати за право користування місцями розташування об'єктів зовнішньої реклами, встановлене у п.п. 2.4.8, п. 3.4 договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 59843,00 грн.
Щодо твердження скаржника, що додаток до договору №12/9 від 09.087.2019 року, яким визначений розмір плати по договору підписаний виключно позивачем. Підписаний в односторонньому порядку позивачем додаток суперечить положенням таблиці №1 Порядку визначення плати за право користуватися місцями (для розміщення об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Бровари. Водночас, за твердженням скаржника, докази отримання відповідачем вищевказаного додатку чи факти, що останній знав про його підписання позивачем в односторонньому порядку коли підписував текст договору №12/19 від 09.07.2019 року (без такого додатку) в матеріалах справи відсутні, колегія суддів відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, додаток до договору на право користування місцем розташування ОЗР від 09.07.2019 року № 12/19 підписаний начальником управління містобудування та архітектури головним інспектором міста Батинчук С.М. та начальником відділу з питань містобудівної діяльності та реклами управління містобудування та архітектури Музикою Л.О., що відповідає Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у місті Бровари.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Договір № 12/19 від 09.07.2019 р. на право користування місцем (-ями) розташування ОЗР підписаний представниками Виконавчого комітету Броварської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна», та скріплений печатками.
Відповідно до п. 7.5 договору повноважні представники сторін своїми підписами підтверджують про досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору.
Частиною 1 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
За змістом договору № 12/19 від 09.07.2019 року сторони зокрема узгодили, що відповідач зобов'язується своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право користування виключно на окремий поточний рахунок виконавчого комітету Броварської міської ради (п. 1.1 договору).
Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що розмір плати на право користування місцем (-ями) розташування ОЗР встановлюється відповідно до затвердженого Порядку та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами протягом поточного календарного місяця на підставі додатку до договору.
Згідно з п. 8.1 договору невід'ємною частиною договору є додаток до договору на право тимчасового користування місцем розміщення ОЗР та встановлення пріоритету.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачу на час підписання договору № 12/19 від 09.07.2019 року на право користування місцем (-ями) розташування ОЗР було відомо, що оплата за вказаним договором здійснюється на підставі додатку до договору, який є невід'ємною частиною договору, з огляду на що твердження відповідача про те, що додаток до договору йому не направлявся та з його змістом він не ознайомлений, є безпідставними та необґрунтованими.
При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що непідписаний відповідачем додаток до договору на право користування місцем розташування ОЗР від 09.07.2019 року не створює для нього жодних правових наслідків.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що розмір плати Товариства з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна» за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами становить 210,00 грн. Таким чином, за твердженнями відповідача, він зобов'язаний був сплатити позивачу за право на користування місцями розташування ОЗР, зокрема у 2019 році 1205,81 грн (155,81 грн + 210 грн х 5 міс.), у 2020 році 2520,00 грн (210 грн х 12 міс.), у 2021 році 2520,00 грн (210 грн х 12 міс.), а всього 6245,81 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, станом на грудень 2021 року відповідачем вже було сплачено позивачу 11235,00 грн.
Тобто, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що твердження відповідача про те, що зі змістом додатку до договору він не був ознайомлений, та про те, що розмір плати відповідача за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами становить 210,00 грн, є суперечливими та не відповідають його поведінці.
Також, відповідачем до відзиву додані листи від 19.07.2021 року № 2-6/3970 та від 27.10.2021 року № 2-6/4994 Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна», в яких позивач зазначав, що загальна сума щомісячного платежу складає саме - 1260,00 грн.
Колегія суддів перевіривши розрахунок заборгованості оплати позивачу за право на користування місцями розташування ОЗР за період з 09.07.2019 року по 30.04.2024 року, погоджується з розрахунком та висновком суду першої інстанції щодо його часткового задоволення в сумі 59842,84 грн (в межах заявлених позовних вимог).
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дозор Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2024 року у справі №911/1633/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2024 року у справі №911/1633/24 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №911/1633/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун