Єдиний унікальний номер 629/6154/24
Номер провадження 22-ц/818/1050/25
17 березня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року в складі судді Цендри Н.В. по справі № 629/6154/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення аліментів, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року встановлено, що він є батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнуто з нього аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 02 лютого 2017 року до виповнення повноліття дитини.
07 червня 2022 року він уклав шлюб із ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_5 .
На підставі судового наказу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2024 року з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 13 червня 2024 року.
Таким чином, розмір аліментів, який стягується з нього на двох дітей, становить 1/2 частину його заробітку, тоді як рекомендований розмір аліментів на двох дітей повинен становити 1/3 частину від усіх видів заробітку (доходу).
Просив зменшити розмір стягнутих з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно; відкликати виконавчий лист Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 202/789/17 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 02 лютого 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
14 жовтня 2024 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому вона просила відмовити у його задоволенні. Вказала, що вона не працює, є довічно інвалідом 3 групи з дитинства, розмір її пенсії за інвалідністю складає 2361,00 грн. Отримані аліменти від ОСОБА_6 використовуються виключно на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_7 , яка навчається в Лозівській ДЮСШ «Олімпія» на відділенні художньої гімнастики в групі базової підготовки другого року навчання з 01 вересня 2019 року дотепер. Дитина має відмінні результати у навчанні та художній гімнастиці, зайняття якою вимагає додаткових фінансових витрат. Її фінансовий стан, як інваліда 3 групи, не дозволяє їй забезпечити рівень життя дочки, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, тому зменшення розміру аліментів негативно вплине на її рівень життя та розвитку. Позивач є особою працездатного віку, має постійний заробіток, не є інвалідом. Належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився його матеріальний стан або стан його здоров'я, а також, що зміна сімейного стану, народження дитини вплинула значним чином на його матеріальне становище, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, позивачем не надано.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено підстав для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів.
На вказане судове рішення 25 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» представниця ОСОБА_1 - адвокат Ілющенко А.А. до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано наявність у нього ще двох утриманців: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також, що він є військовим, який безпосередньо приймає участь у бойових діях, має вибухову травму від 22 вересня 2022 року.
06 січня 2025 року від ОСОБА_2 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Вказала, що дружина ОСОБА_1 не є його утриманцем, а народження інших дітей не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, та батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Надана ОСОБА_1 копія виписки з медичної картки не є належним та допустимим доказом, до суду першої інстанції такий доказ не подавався. Протягом 2024 року позивач у медичних закладах не перебував. З довідки про доходи вбачається, що його майновий стан навпаки покращився. Вона є інвалідом 3 групи з дитинства, не працює, розмір її пенсії не дозволяє забезпечити гідний рівень життя дочці, та зменшення розміру аліментів негативно вплинуло б на розвиток дитини.
Згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року визнано ОСОБА_1 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнуто з нього аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 02 лютого 2017 року до виповнення повноліття дитини (а.с. 7).
07 червня 2022 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_8 (а.с. 5 зворот).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 5).
Судовим наказом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 13 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6).
ОСОБА_1 є військовослужбовцем, учасником бойових дій, що підтверджується копією військового квитка, посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_1 від 30 квітня 2015 року (а.с. 15).
Як вбачається з довідки про доходи від 13 жовтня 2024 року за № 691/724/Вих.ЗПІ/1, наданої Військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_1 за період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року отримував заробітну плату (грошове забезпечення 83 108,67 грн, винагорода 277 419,36 грн), з якої утримуються аліменти по двох виконавчих провадженнях, а саме по ВП № 55287459 за вказаний період стягнуто 89 820,35 грн, по ВП № 75502789 - 76 260,00 грн. Після сплати аліментів на утримання дітей на картковий рахунок боржника були перераховані кошти: за червень 2024 у розмірі 70 433,45 грн; за липень 2024 грн - 61 335,71 грн; за серпень 2024 року - 61 431,89 грн, а всього 193 201,05 грн (а.с. 65 зворот).
З відповіді Індустріального ВДВС у м. Дніпрі від 07 жовтня 2024 року № 73338 вбачається, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 55287459 з примусового виконання виконавчого листа від 29 листопада 2017 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_7 . У період з 01 липня 2024 року по 01 жовтня 2024 року з боржника стягнуто 89 820,35 грн, з яких за липень 31 811,15 грн, серпень - 28 988,57 грн, вересень - 29 020,63 грн (а.с. 25 зворот).
З відомостей з АСВП вбачається, що у виконавчому провадженні № 75502789 боржником є ОСОБА_1 , стягувачем ОСОБА_4 , стан провадження - відкрите.
ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи з дитинства, їй заборонена важка праця, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серія 12ААВ № 330457, не працює, періодично проходить стаціонарне лікування, на підтвердження чого надані медичні виписки № 4967/1, № 4478/1. Отримує соціальну виплачу, яка у вересні 2024 року склала 2361,00 грн (а.с. 31, 33-34, 37).
ОСОБА_9 , 2014 року народження, навчається у Лозівській ДЮСШ «Олімпія» на відділенні художньої гімнастики з 01 вересня 2019 року, що підтверджується довідкою № 65 від 08 жовтня 2024 року (а.с. 35).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Проте, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 19 червня 2024 року у справі № 686/22677/23 (провадження № 61-5022св24), від 31 липня 2024 року у справі № 278/2599/23 (провадження № 61-2222св24).
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аліменти у новому розмірі мають сплачуватись з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідне роз'яснення міститься у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», а також зазначену правову позицію наразі підтримує Верховний Суд у своїх правових висновках, зокрема, в постановах від 30 жовтня 2019 року в справі № 462/4973/15-ц, від 16 серпня 2018 року у справі № 583/1454/17, від 31 липня 2019 року в справі № 725/1490/17.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом, сторони мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку. Крім того, ОСОБА_1 має другу дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого з нього також стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку судовим наказом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2024 року.
Зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Разом з тим, при вирішенні питання про зміну розміру аліментів суд має враховувати всі обставини справи у сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що наразі з позивача на утримання обох дітей стягуються аліменти у розмірі по 1/4 частині його заробітку. Позивач є військовослужбовцем, отримує грошове забезпечення і винагороду у розмірі, що дозволяє йому сплачувати аліменти на двох дітей у вказаній частці від доходу, після чого він не залишається позбавленим засобів до існування та має можливість забезпечити собі належний рівень життя. Розмір аліментів, стягуваних з позивача, не перевищує встановлений законом загальний розмір відрахувань із заробітної плати.
Посилання позивача на те, що розмір аліментів на двох дітей має складати 1/3 частину його доходу, є помилковим, оскільки таке правило передбачено лише у разі звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів одночасно на двох дітей (частина 5 статті 183 СК України), тоді як у даній справі обставини є іншими.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив зменшити лише розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання старшої дочки, вимог щодо відповідного зменшення аліментів на утримання сина не заявляв. Однак діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Враховуючи, що наразі розмір аліментів, що стягуються на утримання дітей позивача, є однаковим, зменшення лише розміру аліментів, що стягуються на утримання дочки, поставить дітей у нерівне становище, тоді як їхній статус і права мають бути рівними, незалежно від того, перебувають їхні батьки у шлюбі між собою, чи ні. Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Зменшення розміру аліментів лише на утримання дочки призвело б до порушення прав дитини ОСОБА_3 на належне утримання від батька і забезпечення умов для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, що суперечить принципам справедливості та забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
З урахуванням викладеного, оскільки майновий стан позивача при народженні другої дитини не погіршився, наразі аліменти на обох дітей є однаковими, та ОСОБА_1 не заявляв вимог щодо зменшення розміру стягуваних з нього аліментів одночасно на обох дітей, колегія суддів вважає, що народження в іншому шлюбі другої дитини у даному разі не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , і погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Посилання ОСОБА_1 на те, що судом не враховано перебування на його утриманні дружини ОСОБА_4 , стан його здоров'я як військовослужбовця, зокрема, отриману у 2022 році травму, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів перебування ОСОБА_4 на утриманні ОСОБА_1 і стягнення з нього аліментів на утримання дружини, суду не надано, а на обставини щодо погіршення стану здоров'я та отримання травми позивач в ході розгляду справи судом першої інстанції взагалі не посилався, відповідну медичну виписку (а.с. 97) надав лише разом з апеляційною скаргою, тому суд апеляційної інстанції в силу вимог частини 3 статті 367 ЦПК України позбавлений можливості надавати оцінку цьому доказу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору у суду апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 17 березня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова