Справа № 638/3925/24 Головуючий суддя І інстанції Теслікова І. І.
Провадження № 22-ц/818/415/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про позбавлення батьківських прав
20 лютого 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2024 року, по справі № 638/3925/24, за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
У лютому 2024 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Мальцеву Г.Ю., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що позивач з відповідачем ОСОБА_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.08.2004 по 17.01.2014. Від цього шлюбу у них є неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу донька залишилась проживати разом з позивачкою. З того часу відповідач не спілкується з донькою, матеріальної допомоги доньці не надає, її долею не цікавиться.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 просила суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явились, представником подано до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надіславши до суду відзив на позовну заяву у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та розглядати справу за його відсутності. В обґрунтування відзиву на позовні вимоги зазначив, що він ніколи не ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків. Раніше він спілкувався з дитиною телефоном, знав про її навчання, опікувався її життям. Однак на сьогодні донька разом з матір?ю постійно мешкає за межами України, а він мешкає в Україні у м. Львів. Страждає на хронічну хворобу серця, не може тривалий час ходити, дуже погано почуває себе, практично постійно має лежати. Дуже часто перебуває на стаціонарному лікуванні, однак це не дає бажаного результату. Тому він не може працювати та має заборгованість зі сплати аліментів. Має реєстрацію внутрішньо-переміщеної особи у м. Львові, можливості повернення у пошкоджене житло із зруйнованими комунікаціями в результаті бойових дій у місті Ізюм у нього немає, він мешкає зі своєю матір?ю, єдиним їхнім доходом є її пенсія, можливості сплатити аліменти він не має. Однак він бажає виконувати свої батьківські обов?язки, тому заперечує проти позбавлення його батьківських прав.
Представник третьої особи в судове засідання не з?явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2024 року позов
ОСОБА_2 - задоволено.
Позбавлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав у відношенні неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в апеляційній скарзі просить рішення скасувати.
Вказав, що суд задовольняючи позов безпідставно зазначив про ухиляння відповідача від виконання обов'язків по вихованню доньки, рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Зазначив, що суд не прийняв до уваги, що після того, як сторони стали мешкати окремо, позивачка обмежила спілкування дитини із відповідачем, та не надавала доказів потреби у додаткових витратах для дитини.
Вказав на необґрунтованість висновків суду про працездатність і фінансову спроможність відповідача сплачувати аліменти, що спростовується наданими відповідачем медичними документами про його у незадовільний стан здоров'я (виписки медичних установ за 2011-2014р.р, довідки ВПО, довідки про доходи за 2020-2024р.р.), прогресування хронічної хвороби серцево-судинної системи, виписки від 23.07.2024, 02.09.2024, що підтверджує відсутність умислу відповідача у невиконанні батьківських обов'язків.
Зазначив, що за неможливістю позивача з поважних причин працювати заборгованість по аліментам сама по собі не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав, що підтверджується правовими висновками, які були висловлені у постанові Верховного суду від 17 червня 2021 року у справі №466/9380/17. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (див. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04)). Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду, відповідно до СК України.
Вказав, що думка дитини при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, але не визначальною і така думка не є свідченням того, що позбавлення батьківських прав призведе до забезпечення якнайкращих інтересів дитини, згідно постанови Верховного суду від 06 жовтня 2006 року у справі №320/5094/19. Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька дитини спорідненості з дитиною, відповідно до рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України». Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, а тому застосування до відповідача крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав є безпідставним, не буде відповідати інтересам дитини, та не сприятиме позитивному результату в її житті, несе в собі негативний вплив на свідомість дитини.
У письмовому відзиві представниця позивачки - адвокат ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
Вказала, що відповідач ОСОБА_1 не здійснює жодних дій, направлених на виконання хоч одного окремого, чи всіх у сукупності батьківських обовА'язків, що дає підставу розцінювати таку бездіяльність як ухилення від виховання дитини, та включає винну поведінка батька, який свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, хоча розуміє свої обов'язки у повній мірі.
Зазначила, що відповідачем не подано до суду першої інстанції належних та допустимих доказів виконання своїх батьківських обов'язків, а посилання на його лікування у квітні, липні та серпні 2024 році не спростовують факти не виконання ним батьківських обов'язків по відношенню до Власти протягом десяти років з 2014 по 2024 роки.
Навіть у період війни та активних бойових дій на території Харківської області відповідач не цікавився життям та здоров'ям дитини, не прагнув забезпечити її безпеку, вивезти з Харкова/Харківської області у більш безпечні регіони, хоча сам евакуювався до Львова. ОСОБА_1 не є інвалідом чи непрацездатною особою, наділений повною цивільною дієздатністю, а тому повинен розуміти необхідність виконання батьківських обов'язків та наявність реальних потреб дитини у турботі з боку батька.
Відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, недостатнє спілкування з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 08 грудня 2021 року у справі №311/563/20 та від 26 січня 2022 року у справі №203/3505/19.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представниці позивачки - адвоката Мальцева Г.Ю., за відсутності інших учасників справи, які були належним чином повідомлені про судове засідання, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 367 ЦПК України вивчив матеріали справи та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду у повній мірі не відповідає.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню неповнолітньої доньки, тому він повинен бути позбавлений батьківських прав, оскільки відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти; грошові кошти на утримання не надає, дитина перебуває на особистому матеріальному забезпеченні позивача.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21 листопада 2007 року батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 14 серпня 2004 року.
Як вбачається з копії заочного рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 грудня 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Довідками підтверджується про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1042900-2022 та №1179839-2022, що мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Актом обстеження умов проживання ССЛ Індустріального району ДССД ХМР від 02.03.2018, службою у справах дітей Індустріального району ДССД ХМР проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Житло розміщено на 7 поверсі 9 поверхового будинку, складається з трьох кімнат, сумісного санвузлу та ванної кімнати, двох балконів, кухні. Умови проживання: в квартирі зроблено капітальний ремонт. Квартира обладнана сучасною технікою та меблями. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: у дитини окрема кімната. Є спальне місце, стіл для навчання, шафа для речей. За цією адресою проживають і мають постій місце проживання: власник мати ОСОБА_2 , 1980 р.н., ПП, цивільний чоловік без реєстрації ОСОБА_5 , 1985р.н., приватна фірма, донька без реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЗОШ №168, син без реєстрації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , домашнє виховання. Стосунки, традиції сім?ї: зі слів матері, стосунки в родині доброзичливі. Результат бесіди і ставлення членів сім?ї до рішення прийняти на виховання дитину: матір?ю створені належні умови для виховання та розвитку дітей.
Згідно акту 01.02.2024, складеного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які є сусідами позивача, в тому що ОСОБА_2 , разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з травня 2007 року постійно проживають у квартирі АДРЕСА_3 . Утриманням та вихованням доньки Власти займається мати. В період з травня 2014 року по лютий 2022 року батько неповнолітньої ОСОБА_11 не відвідував свою доньку за місцем її фактичного проживання за вищезазначеною адресою, не здійснював ані побачень з донькою, ані спілкування з нею, жодним чином не брав участі в житті Власти, фактично самоусунувся від виховання власної доньки та виконання своїх батьківських обов?язків.
Відповідно до довідки Ізюмського дошкільного навчального закладу (Ясла-садок) №12 №01-39/45 від 01.03.2018, дана довідка видана ОСОБА_2 в тому, що її дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідувала з 2010 по 2013 роки Ізюмський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №12 Ізюмської міської ради Харківської області. За час перебування у закладі, батько ОСОБА_1 до закладу не приходив. Приводила дитину, забирала, відвідувала батьківські збори та свята лише матуся. Під час бесіди ОСОБА_12 згадувала лише матусю та дідуся. Батька не згадує.
З педагогічної характеристики батьків колишньої учениці Ізюмської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів №6 Ізюмської міської ради ОСОБА_3 від 01.03.2018 №01-25/102, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була зарахована до 1-го класу ІЗОШ №6 у 2013 році. В даній шкоді дівчинка навчалась один рік. На той час батько ОСОБА_1 був безробітнім, мати ОСОБА_2 приватний підприємець. Батьки разом не проживали. Власту до школи водили і забирали після уроків мама або дідусь. ОСОБА_2 багато уваги приділяла навчанню і вихованню дочки. Вона приймала активну участь у шкільних та класних виховних заходах, регулярно відвідувала батьківські збори. Батько ОСОБА_1 навчанням дитини не переймався, не створював умов для отримання дочкою освіти. За рік навчання Власти у 1-му класі батько жодного разу не відвідав школу, не спілкувався з учителями. Зазначені факти можна розцінити як ухиляння від виховання дитини.
Згідно інформації про виконання батьками ОСОБА_3 , учениці, яка навчається у КЗ «Харківський ліцей №168 Харківської міської ради» №01-26/06 від 09.01.2024 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчалась в КЗ «Харківський ліцей №168 Харківської міської ради» (Харківська ЗОШ І-ІІІ ступенів №168 ХМР Харківської області з 03.07.2023 перейменована на КЗ «Харківський ліцей №168 Харківської міської ради») з 29.07.2014 по 04.08.2022. За цей період виявила себе як доброзичлива, весела, уважна, творча, старанна, життєрадісна дівчинка. Вона завжди чисто та охайно була вдягнута, мала шкільну форму, була забезпечена всім необхідним приладдям. Власта завжди разом з однокласниками відвідувала всі позакласні виховні заходи, екскурсії. Мати ОСОБА_2 , систематично відвідувала батьківські збори. Приходила у позаурочний час для спілкування з класним керівником, підтримувала зв?язок з учителями-предметниками. У родині було створено здоровий психологічний мікроклімат. Мати дівчинки зацікавлена у різнобічному розвитку дитини, приділяла належну увагу вихованню. Батько ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , за час навчання дівчинки у ХЛ №168 не з?являвся в закладі. У класного керівника та вчителів-предметників він не турбувався про успіхи доньки ні особисто, ні засобами телефонного зв?язку. Сергій Сергійович не відвідував шкільні батьківські збори.
З копії декларації №0000-8821-001М вбачається про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу пацієнту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати ОСОБА_2 04.07.2018 підписала дану декларацію з сімейним лікарем КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №9» ОСОБА_14 .
Згідно довідки сімейного лікаря КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №9» ОСОБА_14 від 05.03.2018, дитина ОСОБА_3 , 2007 р.н., проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , спостерігається в поліклініці №9 з 2014 року, перебуває на «Д» обліку у сімейного лікаря. На обстеження до сімейного лікаря дитину супроводжує мати дитини. При виклику лікаря на домашнє обстеження при обстеженні присутня мати дитини.
Договором №29664-28102021 про надання послуг з організації навчання для подальшого отримання міжнародного шкільного сертифікату Канади або США від 28.10.2021 підписаного ОСОБА_2 та ТОВ «Академік Старт», та договору про надання послуг №29795-02112021 від 02.11.2021 для бронювання навчальної програми за кордоном від 02.11.2021, підписаного ОСОБА_2 та ТОВ «Стаді Холідей», підтверджується, що мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займається позашкільною платною освітою доньки, у зв?язку з чим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 25.12.2021 по 08.01.2022 проходила навчання за курсом: стандартний курс англійської мови - 20 уроків в тиждень в Великобританії, місті Лондон, центр навчання Stay Campus.
У відповіді Служби у справах дітей Ізюмської міської ради Харківської області №340-ВС від 22.02.2024, Служба у справах дітей Ізюмської міської ради повідомляється, що у зв?язку зі збройною агресією рф та повномасштабним вторгненням в Україну, окупацією м.Ізюма, пожежею у будівлі виконавчого комітету всі документи, які були в службі до березня 2022 року знищені. З вересня 2022 року по лютий 2024 року до служби у справах дітей від ОСОБА_1 не надходили заяви, клопотання щодо участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , 2007 р.н., або перешкод у спілкуванні з нею зі сторони матері ОСОБА_2 .
Згідно копії листа Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області №2892/119-81/01-11-2024 від 05.02.2024 на ім?я ОСОБА_2 , повідомлено, що її повідомлення (заява) зареєстровано в журналі Єдиного обліку відповідно до наказу №100 від 08.02.2019 «Про затвердження порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події» №417 від 17.01.2024, ретельно розглянуто та проведено заходи перевірки. Встановити місцезнаходження ОСОБА_1 не вдалось можливим, вразі встановлення останнього, будуть встановлені причини та мотиви останнього щодо не сплати аліментів на утримання спільної дитини, після чого буде прийняте рішення згідно із чинним законодавством.
Згідно листа Служби у справах дітей по Індустріальному району ДССД Харківської міської ради №02-22/330/24 від 26.02.2024, звернень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ССД по Індустріальному району з приводу перешкоджання вихованню чи побачень з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період часу з 2018 року по теперішній час не зафіксовано. Разом з цим до ССД по Індустріальному району 02.03.2018 зверталась ОСОБА_2 з питанням здійснення перевірки умов проживання та складання відповідно акту за адресою мешкання доньки: АДРЕСА_4 , оскільки вона здійснювала підготовку документів на позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав у відношенні доньки ОСОБА_3 .
З виконавчого листа Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 грудня 2013 року вбачається, що з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітної платні щомісячно, починаючи з 14 жовтня 2013 року, і до її повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Туренко Є.С. та довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, ОСОБА_1 станом на 28.12.2023 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 173152.26 грн., за період з лютого 2020 року по грудень 2023 року ОСОБА_1 жодного разу не сплатив аліменти.
Разом з тим, вказані обставини у достатній мірі не свідчать про те, що відповідач умисно не виконував батьківські обов'язки.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Таких обставин у даній справі судом не встановлено.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Положення вказаної Конвенції, узгоджуються з нормами законів України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
За відсутності доказів, що відповідач ухилявся від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, тобто діяв умисно, та доказів інших визначених у вказаній нормі статтею 164 СК України підстав для позбавлення батьківства, - колегія суддів погоджується з доводами скарги про те, що у суду не було достатніх підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Під час вирішення справи, апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 06 травня 2020 року під час розгляду справи № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) від 09 листопада 2020 року під час розгляду справи № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20) в яких зазначено, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов'язками, а також враховуючи те, що мати дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, підстави для позбавлення батьківських прав відсутні. Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.
Наявність заборгованості по сплаті аліментів без з'ясування дійсної причини та фактичної можливості їх сплати не може свідчити про умисне ухилення відповідача від утримання дитини та внаслідок цього не є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав (див. з цього приводу правові висновки, які були висловлені у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, від 02 червня 2022 року у справі №754/15490/18). Суд не надав належної оцінки надані відповідачем відповідні довідки стосовно його незадовільного стану здоров'я.
Протягом розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 активно заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно дочки, так як бажає спілкуватися із нею. Вказував, що раніше він спілкувався з дитиною телефоном та знав про її навчання, опікувався її життям. Однак на сьогодні донька разом з матір'ю постійно мешкає за межами України, а він мешкає в Україні у м. Львів. Дуже часто він перебуває на стаціонарному лікуванні, бо страждає на хронічну хворобу серця, не може тривалий час ходити, дуже погано себе почуває, практично постійно має лежати.
Наведене свідчить про недоведеність систематичного та злісного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та виключних підстав, з якими закон пов'язує можливість позбавлення особи батьківських прав. Суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20) про те, що
ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Суд першої інстанції не встановив достатніх підстав для висновку, що позбавлення відповідача батьківства відносно його доньки відповідає найкращим інтересам дитини, а тому відповідно до ч. 3 ст. 171 СК України суд апеляційної інстанції постановляє своє рішення всупереч думці дитини, та з урахуванням як тривалого характеру невиконання батьківських обов'язків так і часткового впливу на це незадовільного стану здоров'я відповідача, його вимушене перебування в евакуації у статусі ВПО з початком відкритої російської збройної агресії проти України, що спричинило вимушену евакуацію відповідача до міста Львів, можливості збереження правового зв'язку між батьком та дитиною для забезпечення її гармонійного розвитку та становлення особистості - надати батьку шанс виправити свою поведінку та попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
З урахуванням вищевказаного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідають обставинам справи, наданим доказам та інтересам дитини, судом неправильно оцінено наданні сторонами докази та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору тому рішення суду відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав. Разом з тим, колегія суддів в інтересах дитини вважає за доцільне попередити відповідача ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і покласти на Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ізюмської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376, 381, 382- 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2024 року - скасувати.
Відмовити у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Попередити відповідача ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і покласти на Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ізюмської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 17 березня 2025 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії Н.П. Пилипчук.
О.Ю.Тичкова.