Справа № 646/164/25 (1-кс/646/312/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/245/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
Іменем України
11 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 січня 2025 року відношенні ОСОБА_7 , -
Оскаржуваною ухвалою, клопотання старшого слідчого СВ Куп'янського РВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_9 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000003187 від 18.10.2022 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 - задоволено.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Встановлено строк дії ухвали - 60 днів з дня затримання ОСОБА_7 , тобто до 29 березня 2025 року включно.
Визначено заставу, як запобіжний захід, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 302800, 00 грн.
У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні без дотримання умов, визначених слідчим, прокурором чи судом;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки у разі внесення застави покладені на строк до 30.03.2025.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше травня 2022 року, більш точний час не встановлено, виник злочинний умисел, направлений на здійснення інформаційної діяльності у співпраці із державою-агресором та його окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора та її окупаційної адміністрації.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше травня 2022 року, ОСОБА_7 , будучи фізичною особою-підприємцем із здійснення діяльності у сфері безпроводового та проводового електрозв'язку, надаючи послуги доступу до мережі Інтернет, зокрема під торговою маркою «VIVA», знаходячись на території тимчасового окупованого Куп'янського району Харківської області, з метою реалізації свого протиправного умислу, направленого на вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору, зайняв активну позицію щодо підтримки правомірності збройної агресії рф проти України та здійснював інформаційну діяльності у співпраці із державою-агресором та його окупаційною адміністрацією, спрямовану на підтримку держави-агресора та її окупаційної адміністрації.
ОСОБА_7 , маючи досвід та спеціальні знання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, водночас підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів рф, які передбачають перебування України у сфері її впливу, а також з корисливих мотивів та хибного почуття кар'єризму, почав співпрацювати з представниками окупаційної адміністрації, з якими досягнув домовленостей про надання послуг доступу до мережі Інтернет на території тимчасово окупованого м. Куп'янськ та Куп'янського району Харківської області.
На підставі розпорядження т.зв. «Главы Военно-гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_10 №РГ-123/22 від 02.09.2022 ОСОБА_7 як т.зв. «ФЛП» було надано дозвіл на «проведения ремонтных работ линий связи в подземных кабельных канализациях связи на обьектах общественной инфраструктуры» (мовою оригіналу).
ОСОБА_7 , маючи у своєму розпорядженні відповідне обладнання, з метою відновлення мережі інтернет проводив ремонтні та відновлювальні роботи пошкодженої магістральної оптико волоконної мережі для подальшого надання послуг доступу до мережі Інтернет в м. Куп'янськ та Куп'янському районі, зокрема в місцях розташування військових рф та представників окупаційної адміністрації в будівлях місцевого суду, поліції, митниці та ін.
Також ОСОБА_7 , зокрема за місцем знаходження свого офісу за адресою: АДРЕСА_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2022 року, більш точний час встановити не виявилось можливими, організував місце доступу до мережі Інтернет для здійснення дзвінків, за користування яким місцевими мешканцями здійснювалась оплата безпосередньо на місці.
На одній із серверних, належній ОСОБА_7 , яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше травня 2022 року, більш точний час встановити не виявилось можливим, останнім було введено у дію застосунок «Елемент» для обміну інформацією та спілкування місцевих мешканців, що здійснювалось під контролем представників окупаційної адміністрації та військових рф.
Більше того, з метою контролю порушень порядку ОСОБА_7 вживались заходи для підключення до мережі Інтернет навчальних закладів, розташованих на території тимчасово окупованого Куп'янського району, шляхом розміщення місця доступу до мережі Інтернет за адресою: АДРЕСА_3 .
Отже, громадянин України ОСОБА_7 своїми умисними, протиправними діями вчинив колабораційну діяльність, шляхом здійснення інформаційної діяльності у співпраці із державою-агресором та його окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора та її окупаційної адміністрації.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду в частині визначення ОСОБА_7 застави скасувати та постановити нову, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення суми застави.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що враховуючи суть висунутої підозри та доведеності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України контроль за поведінкою ОСОБА_7 можливий лише в умовах тримання під вартою без визначення застави.
Зазначає, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі, що зможе спонукати підозрюваного до вчинення дій, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що відповідно до ст. 183 КПК України передбачено право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час дії воєнного стану, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.
Усупереч вимогам вказаної норми, судом першої інстанції при продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_7 необґрунтовано визначено розмір застави, без урахування ступеню суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його особи, підстав та обставин, передбачених ст.ст. 177, 178 КПК України.
Прокурор вважає, що оскаржувана ухвала в частині не визначення доведеним ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та визначення розміру застави належним чином не обґрунтована.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, пояснення підозрюваного та захисника які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.
Згідно ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Виходячи зі змісту ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 слідчий суддя дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, що є виключними обставинами та у їх сукупності виправдовують тримання підозрюваного під вартою та свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, що фактично й не оскаржується прокурором в апеляційній скарзі. При цьому вважав за необхідне при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити заставу в межах, передбачених ч.5 ст.182 КПК України,- 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Крім того, підозрюваним та захисником не оспорюється обґрунтованість підозри, оскільки стороною захисту апеляційну скаргу не було подано, а прокурором в апеляційній скарзі не ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді в цій частині.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Судом першої інстанції також правильно взято до уваги, що у діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Крім того, ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4ст. 95 КПК).
Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наявні у справі докази - протоколи допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які безпосередньо вказали на ОСОБА_7 , як особу, який співпрацював з представниками окупаційної адміністрації та вчиняв активні дії, направлені на впровадження мережі інтернет; речові докази: супутникова антената з головкою до неї та модемом, які вилучені під час обшуку за місцем знаходження офісу; лист на ім'я ОСОБА_22 щодо підключення Інтернет точки для відео контролю порушень порядку сел. Куп'янськ-Вузловий та підключення відділів освіти по Куп'янському району, а також розпорядженням т.зв. «Главы Военно-гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_10 №РГ-123/22 від 02.09.2022, яким ОСОБА_7 , як т.зв. «ФЛП», було надано дозвіл на «проведения ремонтных работ линий связи в подземных кабельных канализациях связи на объектах общественной инфраструктуры» (мовою оригіналу), у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри, її вірогідність та достатність для застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для обмеження свободи особи має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан, наявність судимостей.
Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя вважає доведеним ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний обізнаний про особисті дані свідків, які надали органу досудового розслідування показання відносно нього, що свідчить про можливість впливати на них, з метою схилити у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань чи взагалі надання будь-яких показань. Наразі досудове розслідування перебуває на початковому етапі, проводяться першочергові слідчі дії для встановлення всіх обставин кримінального провадження, що також вказує на існування зазначеного ризику.
На думку слідчого судді, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, адже ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, що в умовах воєнного стану, пов'язаного із взаємодією з державою-агресором, має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки.
Слідчим суддею прийнято до уваги відсутність вагомих стримуючих факторів запобігання ризиків, зазначених стороною обвинувачення, адже лише факт наявності міцних соціальних зв'язків у підозрюваного під загрозою суворого покарання нівелює їх. Таким чином встановлена наявність достатніх даних про існування ризиків переховування від слідства і суду, оскільки за вчинене кримінальне правопорушення передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, можливість незаконного впливу на свідків, які у тому числі, є його знайомими, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у зв'язку з чим слідчий суддя приходить до висновку про недостатність підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. При цьому, кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту про те, що підозра щодо кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 , є необґрунтованою, не заслуговують на увагу, оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Крім того, відповідно до положень ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України - тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що, наразі, «достатніми» та «належними» підставами тримання підозрюваного під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками її звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання підозрюваного під вартою. А тому, відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного.
Разом з цим, згідно ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За змістом вищевказаної статті визначення розміру застави є невід'ємною складовою частиною при вирішенні питання про застосовування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, КПК визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.
Суд першої інстанції врахував в повній мірі вищевказані норми процесуального закону та прийшов до обґрунтованого висновку про застосування застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, при обранні такого запобіжного заходу, як тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги прокурора, оскільки суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 177-178,183 КПК України, обґрунтовано у своїй ухвалі дійшов висновку щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, який у разі її сплати стане надійною запорукою дотримання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, що обумовлено правовими наслідками, передбаченими ч.8,10 ст.182 КПК України, а покладення на нього додаткових обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, вочевидь, забезпечить дотримання вимог ст.2 та ч.2 ст.28 КПК України, щодо проведення досудового розслідування у розумні строки.
Крім того, ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у виді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України.
Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідно до статей 629-631цього Кодексу.
Зазначений перелік правових підстав щодо можливості не визначення розміру застави при обранні такого виду запобіжного заходу є вичерпним.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу в виді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки прокурором в апеляційній скарзі не наведено виключних підстав, передбачених ч.4ст.183КПК України.
Разом з цим, при виявленні обставин, які будуть свідчити про фактичну неефективність запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_7 у разі сплати суми застави, прокурор разом зі слідчим не позбавлений процесуальної можливості звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді, щодо зміни запобіжного заходу на більш суворий.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційних скаргах захисника та прокурора, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись
ч.2 ст.376, ч.6 ст.9, ст.7, ст. ст. 176-206, ст. ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 січня 2025 року відношенні ОСОБА_7 ,-залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді