Справа № 638/19366/18 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/250/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст. 190 КК України
12 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від травня 2024 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016220000001271 від 18.11.2016, -
Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2024 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народжену у м. Харків, громадянку України, українку, з середньою освітою, не заміжню, не працюючу, не військовозобов'язану, яка раніше судимою не була, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_2 ,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України, та призначено їй покарання виді 5 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного її майна, з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_8 вирішено рахувати з моменту звернення вироку суду до виконання, а саме з моменту затримання та поміщення до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Запобіжний захід у відношенні засудженої ОСОБА_8 , на час судового розгляду, не обирався.
Згідно вироку, ОСОБА_8 визнана винною у тому, що діючи умисно, із корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах при наступних обставинах.
Підсудна ОСОБА_8 , у невстановлену в ході досудового розслідування та судового провадження дату, проміжок часу, місці та за невстановлених обставин, діючи за попередньою змовою групою з невстановленими в ході досудового розслідування та судового провадження особами, переслідуючи корисливий умисел та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, розуміючи протиправність своїх умисних дій та усвідомлюючи їх суспільно небезпечний характер, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи зі злочинним умислом направленим на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме належною потерпілому ОСОБА_9 на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_3 , шляхом її продажу нібито від імені власника з використанням викрадених у нього особистих документів та отриманням правовстановлюючих та інших документів на квартиру за завідомо підробленою довіреністю від імені власника квартири, тобто без його волевиявлення чи згоди на це, на користь раніше знайомої - ОСОБА_10 з подальшим розпорядженням зазначеною квартирою від її імені, розподіливши для цього ролі між групою осіб таким чином, що ОСОБА_8 повинна надати приватному нотаріусу завідомо підроблену довідку з КП «Харківське міське БТІ» на зазначену квартиру та отримані незаконним шляхом особисті документи продавця та правовстановлюючі документи на вказану квартиру та привести схожого на ОСОБА_9 чоловіка, який виступатиме продавцем квартири, а невстановлена в ході досудового розслідування та судового провадження особа, повинна підписати замість ОСОБА_9 договір купівлі-продажу належної йому квартири, без фактичної присутності ОСОБА_9 та відсутності його волевиявлення щодо вчинення правочину від його імені, а право власності на зазначену квартиру внаслідок цього буде зареєстровано приватним нотаріусом за ОСОБА_10 , яка не була обізнаною про злочинні наміри інших осіб по заволодінню нерухомим майном, а діяла з метою отримання грошової винагороди.
Реалізуючи злочинний умисел злочинної групи, підсудна ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного заволодіння за попередньою змовою групою осіб чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки у вигляді незаконного вибуття вищезазначеної квартири із власності потерпілого ОСОБА_9 та незаконного набуття права власності на зазначене чуже майно іншими особами, 12 листопада 2016 року у період часу з 11:00 години до 15:00 години надала приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 викрадені у потерпілого ОСОБА_9 його особисті документи, а саме : паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії « НОМЕР_1 , виданий 03.10.2012 на ім'я ОСОБА_9 , свідоцтво про народження ОСОБА_9 № 571 від 01.06.1988, завідомо підроблений документ-довідку Комунального підприємства «Харківське міське БТІ» за №2602055 від 15.09.2016 щодо належності ОСОБА_9 на праві власності даної квартири, а також отримані незаконним шляхом, за завідомо підробленою довіреністю від імені ОСОБА_9 на ім'я підсудної ОСОБА_8 , якою він уповноважував останню бути його представником щодо вирішенню усіх питань, пов'язаних з користуванням та розпорядження належною йому квартирою, яка була складена та посвідчена приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 30.08.2016 та зареєстрована в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 1634 та яка не усвідомлювала обману зі сторони підсудної ОСОБА_8 та невстановлених в ході досудового розслідування та судового провадження осіб, документи, а саме : правовстановлюючий документ на квартиру-дублікат Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.10.1994, виданий 28.09.2016, довідку про зареєстрованих осіб та склад сім'ї № 2246/1139, видану 08.11.2016 дільницею №1 КП «Жилкомсервіс», звіт про незалежну оцінку майна від 11.11.2016, виконаний ТОВ «Мегаполіс і партнери» та привела до нотаріуса чоловіка, зовнішні схожого на потерпілого ОСОБА_9 , після чого приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , 12 листопада 2016 року у період часу з 11 години 18 хвилин до 15:00 години, не усвідомлюючи обману зі сторони підсудної ОСОБА_8 та невстановлених в ході досудового розслідування та судового провадження осіб, із використанням наданих ОСОБА_8 документів, склала та посвідчила, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 283, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 12 листопада 2016 року, від імені продавця-потерпілого ОСОБА_9 , про продаж ним цієї квартири покупцю- ОСОБА_10 , до якого внесла неправдиві відомості щодо волевиявлення продавця вказаної квартири- ОСОБА_9 , який в дійсності не був присутній у нотаріуса, після чого невстановлена в ході досудового розслідування та судового провадження особа, підписала цей договір від імені потерпілого ОСОБА_9 з підробленням його почерку та підпису, а ОСОБА_10 підписала цей договір від імені покупця, засвідчивши таким чином неправдивий факт купівлі нею квартири, хоча насправді не здійснювала купівлю даної квартири у потерпілого та не передавала за її купівлю грошові кошти, та у цей же день о 14 годині 59 хвилин на підставі вказаного завідомо підробленого договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_10 було зареєстровано право власності на вказану квартиру.
В подальшому, 14 листопада 2016 року ОСОБА_10 за вказівкою підсудної ОСОБА_8 видала на ім'я останньої довіреність на користування та розпорядження зазначеною квартирою з метою забезпечення можливості розпорядження ОСОБА_8 незаконно набутим чужим майном, яка була складена та посвідчена приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 14 листопада 2016 року та зареєстрована в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 285.
В результаті вказаних протиправних дій підсудної ОСОБА_8 , яка діяла за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування та судового провадження особами, зазначена квартира АДРЕСА_3 , вартість якої складає 693280 гривен, що є особливо великим розміром, вибула із власності потерпілого ОСОБА_9 та фактично була набута у розпорядження підсудної ОСОБА_8 , чим власнику квартири-потерпілому ОСОБА_9 було заподіяно матеріальну шкоду у вказаному розмірі.
Не погодившись з зазначеним вироком, захисник обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.05.2024 змінити, звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання з випробуванням, відповідно до положень статті 75 КК України, визначити їй іспитовий строк 3 роки.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказує на те, що судом першої інстанції не достатньо враховано покази двох нотаріусів, які були допитані під час судового розгляду в якості свідків, які вказали, що як при оформленні довіреності ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_8 , так і при складанні договору купівлі - продажу квартири на ім'я ОСОБА_10 , був присутній чоловік, який зовні схожий на фотографію, яка містилась в документах на ім'я ОСОБА_9 , і те, що це саме та особа, не викликало у них сумнівів, що свідчить на користь обвинуваченої.
Також захисник вказує, що суд не звернув увагу на покази свідка ОСОБА_13 , який вказав, що мати потерпілого ОСОБА_9 доручила ОСОБА_8 , яка є її родичкою, займатись квартирою АДРЕСА_4 , в якій проживали квартиранти. ОСОБА_9 через наявну у нього з дитинства хворобу, часто перебував на лікуванні у ПНД або проживав разом з матір'ю в іншій квартирі.
Захисник також звертає увагу на те, що потерпілий ОСОБА_9 , відповідно до його показів, нібито не був присутнім у нотаріуса ОСОБА_12 при складанні 30.08.2016 довіреності, однак 17.11.2016 звернувся до неї для припинення довіреності, та невідомо який надав документ для підтвердження свої особи, на що ні суд, ні прокурор не звернули увагу, вказаний факт в свою чергу теж викликає сумніви у винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Крім того апелянт звертає увагу на те, що як зазначено у фабулі обвинувачення, ОСОБА_8 вчинила злочин за попередньою змовою у групі осіб, однак по завершенню судового розгляду, цих осіб так і не вдалось встановити. Судом у вироку вказано про те, що ОСОБА_8 діяла разом з «невстановленими досудовим слідством та судом особами», що в свою чергу викликає сумнів у їх існуванні. Крім того, сама ОСОБА_8 не отримала жодної вигоди від продажу квартири, оскільки покупець ОСОБА_10 не передавала ОСОБА_8 жодних коштів.
Також захисник вказує, що саме ОСОБА_10 навіть після надходження до суду цивільного позову ОСОБА_9 , продовжувала здавати квартиру в оренду на протязі 7 років, для того щоб отримати хоч якусь компенсацію за витраченні кошти на придбання квартири.
Захисник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про призначення експертиз для встановлення психічного стану потерпілого ОСОБА_9 , та можливості зміни почерку особи при наявності у неї психічного захворювання, оскільки як зазначено судом у вироку, ОСОБА_8 вчинила злочин проти ОСОБА_9 , який є інвалідом 2-ї групи з дитинства, однак інвалідом ОСОБА_9 було визнано лише 26.07.2017, після порушення кримінального провадження. Під час проведення слідчих дій з потерпілим у нього був відсутній його законний представник.
Також захисник звертає увагу на те, що досудовим розслідуванням навмисно було зазначено у підозрі про те, що ОСОБА_8 вчинила злочин за попередньою змовою у групі з нотаріусами та ОСОБА_10 , лише з метою забезпечення тиску на вказаних осіб, та забезпечення надання ними обвинувальних показів проти ОСОБА_8 .
Вважає, що не підтверджується жодними доказами посилання суду на те, що ОСОБА_8 викрала у ОСОБА_9 документи, які потім надала нотаріусу для здійснення певних правочинів, оскільки потерпілий не звертався до поліції з відповідною заявою саме про викрадення у нього документів та використовував свій паспорт при оформленні довіреності на ОСОБА_8 .
На думку захисника викликає сумнів щодо вартісті квартири, ціна якої, як він вважає, складає 250 000 грн. ,однак невідомо як ця квартира стала коштувати 693 000 грн. Викликає сумніви висновок експертизи №14593/1343 від 05.02.2018, оскільки не надано документів які б підтверджували кваліфікацію експерта враховуючи, що вартість квартири приводилась як однокімнатної, замість двокімнатної.
Захисник вважає, що посилання сторони обвинувачення на вчинення злочину ОСОБА_8 у співучасті з невідомими особами не ґрунтуються на відповідних доказах та не можуть бути враховані, як кваліфікуючі або обтяжуючі обставини вчиненого кримінального правопорушення. Крім того вважає, що вилучені під час обшуку у ОСОБА_8 документи не можуть бути визнані речовими доказами, оскільки обшук було проведено з порушеннями чинного законодавства.
Також апелянт зазначає, що ОСОБА_8 здійснює догляд за особою з інвалідністю 1-групи, має 2-х дітей, також доглядає батька похилого віку, який перебуває після двох складних операцій.
Під час апеляційного розгляду захисник обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 повідомив, що обвинувачена повідомлена про дату та час апеляційного розгляду, з цього приводу вони спілкувались, участі у судовому розгляді обвинувачена приймати не бажає, вважав за можливе здійснити апеляційний розгляд лише за його участі, з огляду на те, що ним подана апеляційна скарга, в якій не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченої.
Прокурор не заперечував проти здійснення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченої.
Враховуючи належне повідомлення обвинуваченої ОСОБА_8 про дату та час апеляційного розгляду, позицію захисника та прокурора, та те, що в апеляційній скарзі не ставиться питання щодо погіршення становище обвинуваченої, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести апеляційний розгляд за її відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу в частині необхідності пом'якшення призначеного ОСОБА_8 покарання, просив звільнити обвинувачену від призначеного покарання з випробуванням, відповідно до положень статті 75 КК України; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав вирок суду законним та обґрунтованим; дослідивши матеріали судового провадження та переглянувши судове рішення, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирок суду щодо визнання ОСОБА_8 винуватою в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України, ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється, а тому вирок суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Згідно вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи вирок в межах апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та вмотивовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, та призначив покарання відповідно до вимог статей 50, 65 КК України.
Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм статті 65 КК України та роз'яснень, наведених у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції діяв з дотриманням вимог статей 50,65 КК України, врахував особу обвинуваченої, яка раніше не судима та не притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, не працює у зв'язку із здійсненням догляду за соціально незахищеною особою, на спеціалізованих обліках не перебуває.
Відповідно до статей 66, 67 КК України обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченої, - судом не встановлено.
Судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_8 шахрайські дії були вчиненні у відношенні потерпілого ОСОБА_9 , який є інвалідом 2 групи з дитинства, у зв'язку з наявним психічним захворюванням та який за станом психічного здоров'я перебуває на диспансерному обліку в ОДН, де регулярно проходить стаціонарні лікування. Потерпілий ОСОБА_9 , за станом здоров'я, відноситься до вразливої групи населення та має найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників.
При цьому, наявний стан здоров'я потерпілого ОСОБА_9 не лише був проігнорований ОСОБА_8 , а навпаки, цілеспрямовано був використаний з метою досягнення злочинного результату - у вибраний спосіб, шахрайським шляхом, протиправно заволодіти належним потерпілому ОСОБА_9 нерухомим майном, яке становить для потерпілого значну цінність та особливо велику вартість.
Обставини скоєння кримінального правопорушення-злочину, а також відношення ОСОБА_8 до вчиненого особливо тяжкого злочину та його тяжких для потерпілого наслідків, відсутності у неї почуття каяття та жалю за скоєне, з урахуванням даних, які характеризують її особу, свідчать про аморальну та антисоціальну поведінку підсудної ОСОБА_8 , зухвале ігнорування нею правопорядку, нехтування загально прийнятних норм поведінки в суспільстві, не бажання стати на шлях виправлення та перевиховання, та наявність стійкого бажання у подальшому вчиняти кримінальні правопорушення, її протиправні дії становлять підвищену суспільну небезпеку, що свідчить про наявність ризику вчинення нею інших кримінальних правопорушень, продовження злочинної поведінки та не досягнення визначеної приписами КК України мети кримінального покарання, в разі застосування до неї кримінального покарання не пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
Вказані обставини, судом першої інстанції чітко, логічно та мотивовано вказані у мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні судом ухваленого рішення щодо кваліфікації вчинених обвинуваченою кримінального правопорушення, призначення їй певного виду та міри покарання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої, не можливе без її ізоляції від суспільства та правильно призначив покарання, в межах санкцій частини 4 статті 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років із конфіскацією належного їй майна.
На думку колегії суддів, саме такий вид і міра покарання буде ефективним та дієвим для досягнення мети виправлення, достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових злочинів.
Доводи апеляційної скарги захисника про наявність у обвинуваченої матері інваліда, за якою вона здійснює догляд, що могло б слугувати підставами для звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання з випробуванням, відповідно до положень статті 75 КК України, на думку суду апеляційної інстанції є безпідставними, з огляду на те, що вказані обставини були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій в мінімальних межах визначених санкцією статті.
У зв'язку із наведеним, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та зміни вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2024 в частині призначеного покарання.
Керуючись статтями 405, пунктом 1 частини 1 статті 407, 418, 419 КПК України,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2024 року стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: