Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/214/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 140 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
11.03.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу із змінами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Богданівка Броварського району Київської області, громадянку України, з вищою освітою, одружену, маючу на утриманні малолітню дитину, працюючу лікарем акушер-гінекологом (ургентним) акушерсько-гінекологічного відділення комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради, зареєстровану та проживаючу АДРЕСА_1 , раніше не судиму;
визнано винною та призначено покарання за ч.2 ст.140 КК України у виді 3 років обмеження волі, з позбавленням права займатися лікарською діяльністю на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання у виді 3 років обмеження волі з іспитовим строком на 2 роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає обов'язки, покладені на неї судом.
У позові прокурора, поданому в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - відмовлено.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винною у неналежному виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, за таких обставин.
Так, ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді лікаря акушер-гінеколога комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня» Черкаської районної ради, надавала ОСОБА_10 медичну допомогу, будучи лікуючим лікарем, тобто лікарем-партнером при пологах у ОСОБА_10 , що відбулися 29 липня 2019 року, яка перебувала у неї на обліку всю вагітність до пологів.
29 липня 2019 року у період часу з 08 години до 16 години 19 хвилин, після народження першого плоду, виникли ускладнення у вигляді випадіння петлі (петель) пуповини, що супроводжувалася передлежанням пуповини при цілому плідному міхуру.
При цьому, ОСОБА_8 внаслідок недбалого ставлення до своїх професійних обов'язків невірно надала медичну допомогу ОСОБА_10 , у порушення вимог Порядку надання медичної допомоги жінкам з багатоплідною вагітністю, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2015 № 205, не проводила електронний фетальний моніторинг стану плодів із записом на плівку, після виникнення показників до операції кесарева розтину у ОСОБА_10 .. ОСОБА_8 провела її із запізненням, з недотриманням п'ятнадцятихвилинного максимального інтервалу.
Зокрема, в порушення вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.2011 № 977 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15.12.2003 року № 582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» операція кесарева розтину проведена через 22 хвилини після проколу навколоплідного міхура та випадіння петель пуповини другого плоду Цап.
Невірне надання медичної допомоги лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_8 громадянці ОСОБА_10 , не у відповідності до Порядку надання медичної допомоги жінкам з багатоплідною вагітністю, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2015 № 205, та проведення операції кесарева розтину ОСОБА_10 після виникнення у неї показань із запізненням, перебуває в прямому причинному зв'язку з розвитком асфіксії у новонародженого ОСОБА_11 , яка призвела до його смерті.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення та юридичної кваліфікації дії обвинуваченої, просив вирок суду першої інстанції змінити. Задовольнити цивільний позов прокурора та стягнути з ОСОБА_8 витрати, понесені КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради на лікування ОСОБА_11 в сумі 14 846,86 грн.
Свої вимоги обґрунтував тим, що посилаючись на постанову пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», а також правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 15.01.2020 (справа №15/2443/17), від 22.09.2022 (справа №686/11234/19), від 18.11.2021 (справа № 677/597/19), від 29.10.2019 (справа № 133/1041/17), вказує, що відшкодування витрат закладу охорони здоров'я, має здійснювати особа, яка вчинила злочин.
При цьому, витрати на лікування потерпілого від злочину є окремим видом матеріальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та є самостійним інститутом по відношенню до матеріальної шкоди в цілому, як наслідок регулюються спеціальною нормою права, а саме ст. 1206 Цивільного кодексу України далі - ЦК). Однак суд, помилково послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постановах від 17.04.2018 в справі № 523/9076/16-ц та від 26.02.2020 в справі № 304/284/18, які не є ідентичними у даній справі, безпідставно застосував до вказаних правовідносин статтю 1172 ЦК і дійшов помилкового висновку, що прокурор пред'явив позов до неналежного відповідача.
Під час апеляційного розгляду прокурор змінив свої апеляційні вимоги та вказав, що оскільки Верховний Суд скасував ухвалу Черкаського апеляційного суду від 03 липня 2024 року в частині вирішення цивільного позову прокурора, поданого в інтересах держави та зазначив стосовно того, щоб перевірити дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», враховуючи дані обставини йому необхідний час для зібрання відповідних документів та доказів стосовно дотримання ст.23 Закону України «Про прокуратуру», тому просив залишити його цивільний позов без розгляду, оскільки він в подальшому після зібрання необхідних доказів про дотримання ст.23 Закону України «Про прокуратуру» буде звертатись до суду.
Заслухавши доповідача, прокурор, який підтримав змінену апеляційну скаргу, обвинувачену ОСОБА_8 та в її інтересах захисника - адвоката ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення зміненої апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи зміненої апеляційної скарги, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що змінена апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню в частині вирішення цивільного позову прокурора, з таких підстав.
Оскільки, постановою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року справа «712/5139/20, провадження №51-4203км24, скасовано ухвалу Черкаського апеляційного суду від 03 липня 2024 року в частині вирішення цивільного позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, до ОСОБА_12 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та призначено в цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У решті судові рішення залишено без зміни. Тому, колегія суддів переглядає вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року лише в частині вирішення цивільного позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом. Прокурор, який пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених Законом України «Про прокуратуру».
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
За положеннями ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого (ч.1). Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України (ч.3).
Згідно з приписами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Тобто, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Нездійснення захисту інтересів держави, тобто бездіяльність компетентного органу означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обгрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Таким чином, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 травня 2020 року, справа № 912/2385/18, а також з практикою Касаційного кримінального суду від 22 грудня 2021 року у справі № 458/1036/16-к,; від 11 вересня 2019 року у справі № 397/533/18; від 28 вересня 2022 року у справі № 607/16590/20.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_11 проходив стаціонарне лікування в комунальному некомерційному підприємстві «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради.
Прокурор звернувся з цивільним позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради до ОСОБА_8 у якому просив стягнути витрати, понесені КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради на лікування ОСОБА_11 в сумі 14 846 грн. 86 коп.
Поданий позов прокурор мотивував тим, що згідно положення про КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради, лікарня заснована на обласній комунальній власності, є бюджетним закладом охорони здоров'я і фінансується з обласного бюджету. Ненадходження до бюджету коштів, затрачених на лікування ОСОБА_11 негативним чином впливає на дохідну частину бюджету та фінансування видатків, у тому числі і на соціальну сферу в частині охорони здоров'я, відповідно порушує інтереси держави.
Однак, як вбачається з постанови Верховного Суду від 18 грудня 2024 року справа «712/5139/20, провадження №51-4203км24, колегією суддів акцентовано увагу на тому, що під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції слід врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 травня 2020 року (справа № 912/2385/18, провадження № 12-194 гс 19), послідовну практику ККС ВС (постанови від 22 грудня 2021 року у справі № 458/1036/16-к, провадження № 51-4008км21; від 11 вересня 2019 року у справі № 397/533/18, провадження № 51-2700км19; від 28 вересня 2022 року у справі № 607/16590/20, провадження 51-923км22), перевірити дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників судового провадження та ухвалити рішення з дотриманням вимог процесуального закону.
Проте, прокурор під час апеляційного розгляду змінив свої апеляційні вимоги та зазначив, що згідно порядку встановленого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» він буде готувати документи щодо звернення з цивільним позовом до суду, та просив залишити цивільний позов без розгляду.
При цьому, колегія суддів, враховуючи те, що вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року. У позові прокурора, поданому в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - відмовлено.
З метою дотримання процесуальних прав усіх учасників судового провадження вважає за необхідне скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову прокурора та залишити без розгляду вказаний цивільний позов прокурора, що в свою чергу не буде перешкоджати його подальшому зверненню до суду.
Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що змінена апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню. Вирок суду першої інстанції слід скасувати в частині вирішення цивільного позову прокурора, який підлягає залишенню без розгляду. В решті вирок суду першої інстанції слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну прокурора із змінами у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року, стосовно ОСОБА_8 - скасувати в частині вирішення цивільного позову прокурора.
Цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_8 витрати, понесені КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради на лікування ОСОБА_11 в сумі 14 846, 86 грн. - залишити без розгляду.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)