Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/269/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
17.03.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 05.03.2025, якою обвинуваченій ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою,
У провадженні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області перебувають матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
В судовому засіданні, яке відбулось 05.03.2025 суд, за клопотанням прокурора продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 на 60 днів, а саме: з 14 год. 50 хв. 05 березня 2025 року по 14 год. 50 хв. 03 травня 2025 року.
Приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненим у стані алкогольного сп'яніння, наслідком якого є смерть людини, до затримання офіційно не працювала, не мала постійного джерела доходу, може незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом і під впливом погроз, умовлянь чи переконань з боку обвинуваченої зможуть змінити свої показання або відмовитись від них, ці обставини дають суду підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачена може ухилитися від суду з метою уникнення покарання, в тому числі на тимчасово непідконтрольних державі територіях внаслідок військової агресії, також обвинувачена може чинити спроби залишити територію країни, а застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить її належної процесуальної поведінки та попередження ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, а тому за таких обставин, суд вважає виправданим застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає тяжкості діянь, що інкримінуються, обсягу пред'явленого обвинувачення та даними про її особу.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно обвинуваченої запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання, зобов'язавши обвинувачену прибувати за кожною вимогою до суду, або до іншого органу державної влади, визначеного судом.
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що обвинувачена ОСОБА_6 має постійне місце реєстрації та постійне місце проживання за відомою суду адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 15.08.2023 року та характеристикою квартального комітету № 16 м. Кропивницького.
Характеризується за місцем проживання виключно з позитивної сторони, доглядає за внуком, допомагала чоловіку в проходженні лікування та одужанні.
Зазначені вище обставини виключно позитивно характеризують ОСОБА_6 та свідчать про наявність у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків.
Захисник зазначає, що ОСОБА_6 не має намірів переховуватися від суду та перешкоджати судовому розгляду справи відносно неї, буде з'являтися за першою вимогою до суду.
Як під час досудового слідства так і під час розгляду справи Кіровоградським районним судом Кіровоградської області ОСОБА_6 жодним чином не перешкоджала розгляду її справи, від суду не переховувалася, не чинила тиск на свідків чи потерпілу, що підтверджується матеріалами провадження.
Від сторін та учасників кримінального провадження не надходило заяв про незаконний вплив на них з боку обвинуваченої ОСОБА_6 .
Більше того, перед судовим засіданням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області 10.01.2025 року донькою обвинуваченої ОСОБА_6 було частково відшкодовано матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 в розмірі 30000 грн.
З наведених підстав захисник зазначає, що обвинувачена не буде переховуватися від суду, або якимось чином перешкоджати судовому розгляду справи, оскільки не має таких намірів, буде з'являтися за першої вимогою прокурора, або суду та допомагати у проведенні судового провадження, а тому є обґрунтованими доводи суду про те, що перебуваючи на свободі існує ризик переховування ОСОБА_6 від суду.
В судове засідання учасники процесу, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явились.
Від захисника ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
Виходячи з наведеного, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.422-1 КПК України, вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу захисника у письмовому провадженні.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали надані районним судом, зваживши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 422-1 КПК України не здійснює перевірку правильності пред'явленої підозри та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи.
Висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 на більш м'який, є правильним.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України. Вказане кримінальне правопорушення відповідно до ст.. 12 КК України є особливо тяжким злочином. За висунутим обвинуваченням, злочин вчинений ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння, наслідком якого є смерть людини. До затримання офіційно не працювала, не мала постійного джерела доходу.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом і під впливом погроз, умовлянь чи переконань з боку обвинуваченої зможуть змінити свої показання або відмовитись від них, ухилитися від суду з метою уникнення покарання, в тому числі на тимчасово непідконтрольних державі територіях внаслідок військової агресії, також обвинувачена може чинити спроби залишити територію країни.
Враховуючи викладене, на даний час продовжують існувати ризики передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, які були на час обрання запобіжного заходу обвинуваченій, тому відсутні підстави для застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Судом першої інстанції правильно враховано суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченій, суворість можливого покарання у разі визнання винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину.
Наведені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченої під вартою та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та забезпечити виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов'язків.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою як досудового так і судового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Як під час розгляду клопотання районним судом, так і під час апеляційного розгляду не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченій, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 для забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Рішення суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора є правильним, оскільки доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи, на які посилається у своїй апеляційній скарзі сторона захисту не є суттєвими та не впливають на правильність прийнятого судового рішення і не можуть слугувати підставою для його скасування, а тому підстав для застосування судом до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційній скарзі не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом.
За таких обставин апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залиши ти без задоволення, а ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 05.03.2025, якою обвинуваченій ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4