Справа №727/117/25
Провадження №3/727/209/25
14 березня 2025 року
суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Бойко М.Є., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
за ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У відповідності із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 204529 від 25.12.2024 року ОСОБА_1 25.12.2024 року, о 02 годині 05 хвилин, по вулиці Ентузіастів, 5 в м. Чернівці керував транспортним засобом марки «Opel Insignia», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням мови та координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав повністю. Пояснив, що 25.12.2024 року не перебував у стані алкогольного сп'яніння, отже, запаху алкоголю з порожнини рота у нього не було, як і порушення мови та координації руху, внаслідок вживання алкоголю, як про це зазначено працівниками поліції в протоколі про адміністративне правопорушення. Вважає, що вищевказані ознаки ними надумані і нічим не підтверджуються. При цьому зазначив, що порушення його вимови спричинено не вживанням алкоголю, а наявністю у нього неодноразових контузій та травм, які він отримав під час безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, а зазначена помилково працівниками поліції як ознака його алкогольного сп'яніння - порушення координації рухів зумовлена ампутацією та протезуванням ноги в результаті поранення. Також ОСОБА_1 пояснив суду, що на пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі він не відмовлявся, а навпаки, погодився, проте працівники поліції таку його згоду проігнорували та склали протокол про адміністративне правопорушення. Також ОСОБА_1 посилався на те, що він заявив працівнику поліції про намір скористатися своїм правом на захист, однак останній одразу розпочав складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, не давши йому можливості залучити захисника.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності зі ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясувати всі обставини, перелічені в ст.ст. 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до вимог п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно п.1 розд.1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735(далі - Інструкція),цим нормативним актом визначена процедура проведення огляду водіїв на стан сп'яніння.
Відповідно до п.2 розд.1 цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.3 розд.1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Перелік таких ознак є вичерпним.
З наявної у матеріалах справи постанови ВЛК від 01.04.2021 року вбачається, що внаслідок вибухового поранення (26.09.2020) у ОСОБА_1 встановлено: травматичну ампутацію правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини гомілки, множинні сліпі осколкові поранення м?яких тканин обличчя, правого плеча, лівої гомілки, лікованих оперативно (26.09.2020 - ампутація правої гомілки на рівні середньої-нижньої третини, 27.09.2020 - реампутація кукси правої гомілки на рівні середньої третини гомілки; 10.11.2020 - формування кукси правої гомілки), у вигляді ампутаційної кукси правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини гомілки; акубаротравми без порушення функції звукосприйняття; закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, у вигляді розсіяної дрібновогнищевої симітоматики, помірно вираженого астено-вегетативного синдрому. Вказані захворювання пов'язані із захистом Батьквщини.
Отже, зазначені працівниками поліції такі ознаки як порушення координації рухів, порушення мови, можуть бути наслідками бойових травм ОСОБА_1 , а не ознаками алкогольного сп'яніння у даному випадку.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що зазначені захворювання, травми, поранення, каліцтва, контузію він набув у зв'язку із захистом Батьківщини, проте працівники поліції безпідставно зазначили наявність у нього ознаки алкогольного сп'яніння у формі порушення координації рухів та мови, заслуговують на увагу та жодними доказами по справі не спростовані.
Крім того, як вже зазначалось вище, для притягнення водія до відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно встановити, що у водія наявні ознаки сп'яніння, передбачені ч.3,ч.4 розд.1 Інструкції як підстави для огляду, та встановити факт його відмови від проходження огляду,зафіксований у визначеному законом порядку(відеозаписом або у присутності двох свідків).
Недотримання цієї процедури має наслідком її недійсність, як те передбачено ч.5 ст. 266 КУпАП.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, суду надані наступні докази: протокол серії ЕПР1 № 204529 від 25.12.2024 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в ЧОНД від 25.12.2024 року, та відеозаписи з бодікамер працівників поліції №476562; 764395.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст. 130 КУпАП,може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП,п.2.5 ПДРУкраїни, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою КМ України від 17 грудня 2008 р. N 1103та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженоїнаказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735.
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п.2 Інструкції 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Наведене дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у зазначеному вище порядку та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння повинна бути зрозумілою та не передбачати її неоднозначного тлумачення. Лише при наявності усіх зазначених обставин поліцейський може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст. 130 КУпАП,вчинене у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів відеофіксації, переглянутих судом в судовому засіданні, ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. Встановити обставини щодо його категоричної відмови водія від проходження огляду з цих відеозаписів неможливо, а, навпаки, на них зафіксовано, що до завершення процедури документування відповідного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП в процесі спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 вказує, що не відмовляється від огляду, проте має намір скористатися правовою допомогою. Крім того, як вбачається з відеозапису, після того як ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі останній працівниками поліції до відповідного закладу доставлений не був, натомість після отримання від нього такої згоди, вони повідомили, що все одно складають відносно нього протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Будь-яких інших доказів, які б беззаперечно доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, матеріали справи не містять. Сам по собі факт складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки викладені у ньому обставини не підтверджуються сукупністю доказів, а, отже, він не відповідає вимогам достатності. Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи, судом мають бути витлумачені на користь останнього.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З врахуванням викладеного провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, п. 1 ст. 247, 130, 280, 283, 284, 294 КпАП України,
Провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, закрити в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя М.Є.Бойко