Справа № 369/11581/22
Провадження №2/713/249/25
іменем України
17.03.2025 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря судових засідань Троценко Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вижниця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про стягнення грошових коштів до відповідача ОСОБА_2 .
Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошові кошти в загальному розмірі 80523,82 грн., з яких: борг в розмірі 62000,00 грн., 11282,87 грн., інфляційних втрат, пеню - 6242,16 грн., 998,79 грн. - 3% річних та судові витрати.
Свої позовні вимоги обґрунтував наступним.
10 квітня 2022 року надав у борг ОСОБА_2 строком до 01 травня 2022 року грошові кошти в сумі 62000,00 грн. Однак ОСОБА_2 свої зобов'язання згідно договору та вказані в борговій розписці строки не виконав. Неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогою повернути гроші, однак останній кошти не повертає, почав уникати зустрічі, що свідчить про його небажання повернути займані кошти. Вважає, що грошові кошти, які складаються з боргу за договором позики, а також інфляційних втрат, пені за користування грошима та три проценти річних від простроченої суми підлягають стягненню в судовому порядку, відповідно до ст.625 ЦК України.
Відповідно до договору позики ОСОБА_2 було отримано 62000,00 грн., строк повернення 01 травня 2022 року. Розрахунок пені в розмірі облікової ставки НБУ. Розмір пені за травень 2022 року (з 02.05.2022 року) становить 509,58 грн. ( сума заборгованості х облікову ставку НБУ в день х кількість прострочених днів, 62000х10/365 = 0.02739 x 30/100); червень - 1273,91 грн.; липень - 1316,37 грн.; серпень - 1316,37 грн.; вересень - 1273,91 грн.; жовтень - 1316,00 грн. Загальний розмір пені становить - 6242,16 грн.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції становить 73282,87 грн. Індекс інфляції з травня по листопад 2022 року становить - 1.1819 (індекс інфляції в травні становить 102.7/100) х (індекс інфляції в червня (100.7/100) x 101.1/100) x102.4/100) x 102.4/100). 103.1/100) x 1.1819 = 73282,87 грн. Розмір заборгованості з урахування індексу інфляції - 62000,00 грн. х А виходячи з розміру заборгованості з урахування індексу інфляції, інфляційні втрати становлять 11282,87 грн.
Розрахунок 3% річних (ст.625 ЦКУ). Сума заборгованості х кількість прострочених днів/ 365/100, 62000.00х3/365/100 = 998,79 грн. Таким чином, виходячи із вищенаведеного ОСОБА_2 повинен повернути кошти в загальному розмірі 80523,82 грн., з яких : борг в розмірі 62000,00 грн., інфляційні втрати - 11282,87 грн., пеня - 6242,16 грн. та 3% річних - 998,79 грн.
Заяви (клопотання) учасників справи.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До початку розгляду справи подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, не заперечує щодо винесення заочного рішення по справі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надано, відзив не надано, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Процесуальні дії у справі.
На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, врахувавши думку позивача щодо заочного порядку розгляду справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що 10 квітня 2022 року відповідач ОСОБА_2 взяв у борг 62000,00 грн. у позивача ОСОБА_1 , із зобов'язанням повернути до 1 травня 2022 року, що підтверджується копією розписки.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх відповідно до ст. 89 ЦПК України, судом встановлено, що між сторонами виникли відносини позики.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Згідно із ч.2 ст.1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Факт отримання коштів позичальником може бути підтверджений або відповідною розпискою, або прямим посиланням на це в договорі позики.
Отримання коштів в борг підтверджується розпискою, власноручно написаною відповідачем ОСОБА_2 .
Отже, сторонами дотримано вимог закону щодо форми та умов договору позики, визначених у ст. 1047 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, враховуючи не виконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором позики від 10.04.2022 року перед ОСОБА_1 , які передбачали повернення грошових коштів до 01.05.2022 у сумі 62000,00 грн., суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач ОСОБА_1 звертаючись з даним позовом до суду просить стягнути 11282,87 грн. - інфляційних втрат, 6242,16 грн. - пеню, 998,79 грн. - 3% річних.
Пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, у зв'язку з введенням в дію в Україні воєнного стану, з 24.02.2022 року неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами та ст.625 ЦК України (інфляційні втрати та 3% річних), за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за договором позики, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних, які позивач нараховує просить стягнути, є безпідставним, а тому, в цій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 764,10 грн.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що витрати на правничу допомогу у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 у справі №320/5284/19.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 08.11.2022 року з даних якого вбачається, що Адвокат Левочко Я.А. та ОСОБА_1 уклали договір про надання правничої допомоги; звіт про надання правової допомоги від 10.11.2022 року, квитанція до прибуткового касового ордера №б/н від 10.11.2022 року з даних якої вбачається,Ю що ОСОБА_1 сплачено 3000,00 грн.
Таким чином, враховуючи наведене та положення ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивача є обґрунтованими та підлягає задоволенню в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст.525, 526,Ю 530, 1047-1049 ЦК України, Пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ст.ст.4, 13, 141, 258-265, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, Суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 10 квітня 2022 року в розмірі 62000,00 (Шістдесят дві тисячі) гривень.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 764 (Сімсот шістдесят чотири) гривні 10 (Десять) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., всього стягнути 3764 (Три тисячі сімсот шістдесят чотири) гривні 10 (Десять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .
Суддя Іван КИБИЧ