вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" березня 2025 р. Справа№ 920/1481/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Козир Т.П.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Буринської міської ради
на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2024
у справі № 920/1481/23 (суддя Ю.А. Джепа)
за позовом Селянського (фермерського) господарства «Лан»
до Буринської міської ради
про поновлення договору оренди землі
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
У грудні 2023 року Селянське (фермерське) господарство «Лан» (далі також - СФГ «Лан», Господарство) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовними вимогами до Буринської міської ради (далі також - Рада) про визнання укладеною між Буринською міською радою та Селянським (фермерським) господарством «Лан» додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 27.12.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5920986000:06:002:0251 площею 3,9196 га на території Буринської міської ради Конотопського району (колишньої Слобідської сільської ради Буринського району) Сумської області (номер запису про речове право в державному реєстрі прав 18513852 від 28.12.2016).
Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.12.2024 у справі №920/1481/23 позов задоволено. Визнано укладеною між Буринською міською радою та Селянським (фермерським) господарством «Лан» додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 27.12.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5920986000:06:002:0251 площею 3,9196 га на території Буринської міської ради Конотопського району (колишньої Слобідської сільської ради Буринського району) Сумської області (номер запису про речове право в державному реєстрі прав 18513852 від 28.12.2016) на тих самих умовах і той самий строк в редакції, викладеній у резолютивній частині даного рішення. Стягнуто з Буринської міської ради на користь Селянського (фермерського) господарства «Лан» 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано нормами статті 33 Закону України «Про оренду землі», статей 122, 124 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України), статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 3, 509 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) та встановленими судом обставинами дотримання орендарем процедури повідомлення орендодавця про намір поновлення дії договору оренди та відсутності з боку орендодавця дій, які б свідчили про добросовісне виконання ним обов'язку щодо своєчасного та у встановлений законом спосіб реагування на пропозицію орендаря поновити укладений між ними договір оренди.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Буринська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Рада вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права до спірних правовідносин сторін. Крім цього, скаржник вважає, що судом не було надано оцінки обставинам, що мають для розгляду спору по суті. Так, судом не було враховано, що спірний договір оренди землі припинив свою дію 27.12.2023 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено; судом залишено поза увагою, що звертаючись до Ради із клопотанням від 21.09.2023, орендар просив внести зміни до договору, а не пролонгувати його дію, а клопотання орендаря від 20.11.2023 містило прохання пролонгувати дію договору із внесенням змін до нього; орендодавець листом від 19.12.2023 повідомив орендаря про відмову у пролонгації договору оренди від 27.12.2016.
Також апелянт зауважує у скарзі, що клопотання орендаря від 20.11.2023 було розглянуто Радою на пленарному засіданні 05.12.2023, про що орендар був повідомлений листом від 05.12.2023. Підкреслив, що відсутність між сторонами згоди щодо поновлення договору оренди шляхом внесення до нього змін виключає можливість задоволення позову, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 09.07.2019 у справі №908/2315/18, від 18.03.2019 у справі №908/1163/17, від 18.03.2019 у справі №908/1165/17 та від 18.03.2019 у справі №910/1166/17.
Рада також вважає, що суд, постановивши рішення про укладення додаткової угоди, вирішив питання, які віднесено до виключної компетенції Ради, з огляду на вимоги п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 апеляційну скаргу Буринської міської ради передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Буринської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2024 у справі № 920/1481/23 та призначено скаргу до розгляду на 12.03.2025. Селянському (фермерському) господарству «Лан» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 14.02.2025.
07.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив СФГ «Лан» на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Вважає, що судом встановлено усі обставини, що мають значення для розгляду спору по суті, а також до цих обставин правильно застосовано норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін.
Позивач підкреслив, що на момент звернення орендаря із цим позовом до суду, договір оренди від 27.12.2016 не був припинений, відповідний запис було зроблено Радою уже під час розгляду спору судом першої інстанції. Звертає увагу суду, що орендар звернувся до орендодавця у встановлені законом строки, однак орендодавець не прийняв жодного рішення у встановлений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» строк, чим порушив права орендаря, який належним чином виконував свої обов'язки за договором оренди.
Водночас, позивач вказує, що у постановах Верховного Суду у справі № 921/457/23 від 09.07.2024, від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Такий висновок відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у справах №313/350/16-ц, №159/5756/18, №903/1030/19, №594/376/17-ц щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок та правових позицій Великої Палати Верховного Суду у справі №910/5179/20 і об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ. Суд першої інстанції, врахувавши наведені правові позиції Верховного Суду, надав належну оцінку діям орендодавця як щодо розгляду клопотань орендаря, так і подальших його щодо поділу земельної ділянки на менші ділянки.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити її вимоги, а судове рішення скасувати, відмовивши позивачеві у задоволенні позову.
Представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги не визнав, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін.
12.03.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Буринської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2024, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.12.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області (Орендодавець) та СФГ «Лан» укладено договір оренди земельної ділянки (далі також - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) загальною площею 3,9196 га, в тому числі під господарськими будівлями і двором 3,9196 га, кадастровий номер 5920986000:06:002:0251, яка розташована за межами населених пунктів на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області.
Згідно з п. 3 Договору, на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури.
Відповідно до п. 8 Договору договір укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до п. 9 Договору Орендна плата вноситься Орендарем у наступних формах та розмірах,: у грошовій формі безготівково, у розмірі 8 (вісім) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної власності на рік. Станом на момент укладення цього договору сума орендної плати, що вноситься орендарем за використання земельної ділянки, складає 9227/26 грн на рік.
Пунктом 32 Договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємного згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку.
Згідно з п. 33 Договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 34 Договору, дія договору припиняється за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, встановлених законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі систематичної несплати (більше трьох місяців) орендної плати (п. 35 Договору).
Відповідно до Акту приймання - передачі від 27.12.2016 - земельна ділянка кадастровий номер 5920986000:06:002:0251 була передана орендареві.
21.09.2023 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про продовження договору оренди разом додатками до клопотання, в тому числі проектом додаткової угоди та витягом з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Позивачем, при цьому, було запропоновано внесення змін до договору, а саме:
Пункт 4 викласти у такій редакції: «Форма власності - комунальна». Пункт 5 викласти у такій редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 18.09.2023 року становить 112 930,51 грн (сто дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять гривень коп.)». У пункті 8 слова «Договір укладено на 7 (сім) років» замінити на «Договір укладено строком на 14 років». Пункт 9 викласти у такій редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем у наступних формах та розмірах грошовій формі безготівково, у розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Станом на 18.09.2023 сума орендної плати, що вноситься Орендарем за використання земельної ділянки, складає 16939,58 грн на рік».
24.10.2023 отримано відповідь від відповідача про те, що депутатами міської ради не підтримано відповідний проект рішення.
20.11.2023 позивач повторно звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення дії договору оренди землі на новий строк, з додатками в тому числі: проектом додаткової угоди наступного змісту:
Пункт 1 договору викласти у такій редакції: «Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) загальною площею 3,9196, кадастровий номер 5920986000:06:002:0251, яка розташована за межами населених пунктів на території Буринської міської ради Конотопського району (колишньої Слобідської сільської ради Буринського району) Сумської області». Пункт 4 викласти у такій редакції: «Форма власності - комунальна». Пункт 5 викласти у такій редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 18.09.2023 становить 112 930,51 грн. (сто дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять гривень 51 коп.)». У пункті 8 слова «Договір укладено на 7 (сім) років.» замінити на «Договір укладено строком на 14 років». Пункт 9 викласти у такій редакції:
«Орендна плата вноситься Орендарем у наступних формах та розмірах: у грошовій формі безготівково, у розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Станом на 18.09.2023 сума орендної плати, що вноситься Орендарем за використання земельної ділянки, складає 16 939,58 грн (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 58 копійок) на рік».
11.12.2023 позивач отримав відповідь від відповідача про те, що депутатами міської ради не підтримано відповідний проект рішення про внесення змін до договору.
Також, 19.12.2023 позивач отримав листа від відповідача про необхідність утриматися від вчинення дій, які б перешкоджали Буринській міській раді після закінчення строку дії Договору використовувати належну на праві комунальної власності земельну ділянку за кадастровим номером 5920986000:06:002:0251, загальною площею 3,9196 га, яка знаходиться на території Буринської міської ради.
Звертаючись із позовом, Господарство вказувало на продовження користування земельною ділянкою, що є предметом договору оренди від 27.12.2016, відсутність заперечень орендодавця протягом місяця з дати закінчення строку дії договору, на належне виконання ним, як орендарем, усіх обов'язків за договором оренди. Проект додаткової угоди, вміщеної до позову, містить умови про поновлення договору оренди землі від 27.12.2016 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920986000:06:002:0251 площею 3,9196 гектара на території Буринськокої міської ради Конотопського району (колишньої Слобідської сільської ради Буринського району) Сумської області, на той самий строк - на 7 (сім) років і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 27.12.2016.
Заперечуючи проти задоволення позову, Рада вказувала на недотримання орендарем порядку поновлення строку дії договору, встановленого ст. 33 Закону України «Про оренду землі», направленням Радою листа 19.12.2023 про відмову у поновленні договору оренди землі від 27.12.2016, а також прийняттям Радою у подальшому рішення про припинення дії договору.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги Ради вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на нижченаведене.
За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на дату укладення договору оренди землі) регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).
Так, відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, орендар двічі звертався до орендодавця: 21.09.2023 - із листом-пропозицією внести зміни до умов договору, та 20.11.2023 - із листом-повідомленням поновити дію договору оренди та при цьому змінити деякі умови договору.
Матеріалами справи також підтверджується, що двічі пропозиції орендаря виносились на розгляд Ради, однак, Рада ухилилась від розгляду цих пропозицій.
Зокрема, відповідно до Результатів поіменного голосування від 13.10.2023 за основу і в цілому щодо питання «Про внесення змін до договору оренди землі від 27.12.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та СФГ «Лан» (кадастровий номер 5920986000:06:002:0251)» «за» проголосувало 7 депутатів, проти - 0, не голосували - 4, були відсутні - 12 (арк. 28).
Також, відповідно до Результатів поіменного голосування від 05.12.2023 за основу і в цілому щодо питання «Про внесення змін до договору оренди землі від 27.12.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та СФГ «Лан» (кадастровий номер 5920986000:06:002:0251)» рішення не було прийнято, оскільки «за» проголосувало 5 депутатів, проти - 0, не голосували - 7, були відсутні - 12 (арк. 28).
При цьому, клопотання від 20.11.2023 № 22, яке було направлено Раді містило заяву і про поновлення дії договору, а не тільки про внесення змін до цього договору. Тобто питання про поновлення дії договору оренди від 27.12.2016 взагалі не виносилось Радою на розгляд.
Матеріали справи не містять доказів розгляду клопотань орендаря - витягів з протоколу засідань де б відображалось, яке питання було виставлено на голосування, хто та що доповідав з цього питання тощо.
Такі дії Ради свідчать про її недобросовісність по відношенню до орендаря, який 7 років виконував умови договору про оренду та виявив намір і надалі орендувати спірну земельну ділянку.
Суд першої інстанції мотивовано наголосив, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» (в редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача, а саме 21.09.2023) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, волевиявлення ради як органу місцевого самоврядування оформлюється відповідним рішенням, яке приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.
Матеріали справи не містять рішень Ради, прийнятих за наслідками розгляду заяв Господарства від 21.09.2023 та від 20.11.2023. Радою не надано доказів прийняття нею у встановлені ч.5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» рішення про відмову у поновленні договору оренди землі.
Колегія суддів відхиляє посилання Ради на лист від 19.12.2023 №3315 «Про відмову в поновленні договору оренди землі від 27.12.2016».
Так, за змістом ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» за наявності
заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі
орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем
рішення. Оскільки, з огляду на вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», волевиявлення Ради оформлюється у формі рішення, то відповідний лист-повідомлення, про яке йдеться у ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», має містити посилання на таке рішення.
Натомість, лист від 19.12.2023 №3315 за підписом міського голови не має посилань на будь-яке рішення Ради, яким би вирішувалось питання пролонгації, або відмови у пролонгації дії договору від 27.12.2016.
Варто зауважити, що Закон України «Про місцеве самоврядування», як і Земельний кодекс України не наділяють міського голову повноваженнями щодо самостійного вирішення питання щодо поновлення дії договорів оренди комунальної власності.
За викладеного, колегія суддів відхиляє доводи Ради про те, що нею у встановленому ч.5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» порядку повідомлено орендаря про відмову у поновленні дії договору оренди землі від 27.12.2006.
Отже, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що Буринська міська рада, всупереч вимогам норм Закону України «Про місцеве самоврядування», в межах своїх повноважень не прийняла нормативного акту у формі рішення за клопотанням Селянського (фермерського) господарства «Лан», зокрема, про відмову у поновленні в договорі оренди землі та укладенні додаткової угоди, що є порушення прав СФГ «Лан» як орендаря, який належним чином виконував свої зобов'язання за договором (доказів протилежного Радою не було надано) та виявив бажання продовжувати користування спірною земельною ділянкою.
Відповідно, сторони не завершили процедуру пролонгації договору оренди у порядку, передбаченому ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Разом з цим, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, після закінчення строку дії договору від 27.12.2016, орендар продовжував користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендні платежі.
За приписами ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Отже, частиною 6 ст. 33 зазначеного Закону врегульовано поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця з дня закінчення строку договору заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору).
Суть поновлення договору оренди згідно із частиною 6 цієї статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечив у місячний строк у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст. 33 Закону України «Про оренду землі», і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 справі №905/650/19.
Матеріалами справи підтверджується, що орендар звернувся до суду не тільки у зв'язку з тим, що Радою не було прийнято жодного нормативного акту щодо його звернення про поновлення дії договору, а й з огляду на те, що він продовжує користуватись спірною земельною ділянкою та вносити орендні платежі. Натомість, Рада не вчиняла дій на поновлення дії договору, або ж відмову у його поновленні. Рада також не зверталась до Господарства із вимогою про звільнення орендованої земельної ділянки у зв'язку зі спливом строку дії договору від 27.12.2016.
Як вбачається з матеріалів справи, Рада лише 16.05.2024 прийняла рішення про припинення дії договору від 27.12.2016, тобто уже після того як було порушено провадження у справі, що переглядається, та після спливу місячного терміну, передбаченого ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Обґрунтування рішення Ради - у зв'язку зі спливом строку дії договору.
Однак, враховуючи норму ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», орендні правовідносини сторін, які виникли на підставі договору оренди від 27.12.2016 не припинились, а продовжують існувати, і тому, мають бути оформлені у спосіб, встановлений ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» - шляхом укладення додаткової угоди.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи Ради про те, що договір оренди від 27.12.2016 припинив свою дію у зв'язку із закінчення строку, на який він був укладений.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у даних спірних правовідносинах є орендар.
Так, за умов належного виконання Позивачем обов'язків за договором, своєчасного звернення до Відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди, Відповідач порушив право Позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а, отже, і на укладення додаткової угоди до договору.
У подальшому, приймаючи рішення від 16.05.2024 про припинення дії договору від 27.12.2016 без урахування обставин використання спірної земельної ділянки Господарством та виконання інших умов договору оренди від 27.12.2016, Рада вдруге грубо порушила права орендаря на поновлення договору.
Колегія суддів зауважує, що ані матеріали справи, ані рішення Ради від 16.05.2024 не містять жодних інших обґрунтувань відсутності у Господарства права і надалі користуватись спірної земельною ділянкою крім тих, що Рада не бажає передавати в оренду цю земельну ділянку саме цьому орендарю.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, за якою поняття «майно», у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, охоплює поняття «правомірні очікування» тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (справа «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії»).
Суд неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Рисовський проти України», «Беєлер проти Італії» Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» «Москаль проти Польщі»).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справах «Рисовський проти України», «Лелас проти Хорватії»).
Оскільки під час розгляду справи по суті було встановлено, що орендар продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, і матеріали справи не містять доказів ухвалення Радою рішення про наявність заперечень орендодавця стосовно поновлення дії договору протягом місяця після припинення строку дії договору оренди від 27.12.2016, а також направлення заперечення Господарству, беручи до уваги, що проект додаткової угоди, доданої до позову, містить умови про поновлення дії договору оренди на той самий строк, і на тих самих умовах, що і договір оренди від 27.12.2016, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє усі доводи Ради про те, що Господарство зверталось до Ради із заявами про внесення змін до договору оренди, а також про пролонгацію договору з одночасним внесенням змін до договору, і такі зміни не були підтримані Радою, що свідчить про недосягнення згоди між сторонами щодо істотних умов договору та припинення переважного права орендаря на поновлення договору, оскільки, по-перше, Радою було проігноровано ці заяви Господарства, їх не було розглянуто та не надано мотивованої відмови як щодо неможливості поновлення договору на нових умовах, так і поновлення дії договору у цілому, а, по-друге, направлення цих заяв здійснювалось за однією, з двох окремих процедур поновлення дії договору, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме, у порядку ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Разом з цим, суд дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для поновлення дії договору оренди у порядку, визначеному ч. 6 ст.33 Закону України «Про оренду землі».
Щодо посилань Ради на дискреційність повноважень органів влади та місцевого самоврядування у земельних правовідносинах та доводи про те, що постановивши рішення про укладення додаткової угоди, суд вирішив питання, що віднесено до виключної компетенції Ради, з огляду на вимоги п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», судова колегія зауважує, що такі доводи Ради спотворюють саме поняття дискреційності повноважень органів, наділених владними повноваженнями.
Дискреційні повноваження - це діяльність адміністративного органу в рамках наданих повноважень з обрання альтернатив, запропонованих законом, з урахуванням, що кожна з них є законною, виходячи із цілей та принципів діяльності, з урахуванням конкретних обставин справи.
Частина 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» чітко встановлює можливість реалізації Радою права на заперечення щодо подальшого існування орендних правовідносин у спосіб надсилання орендарю такого заперечення (у формі прийнятого відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рішення) протягом місяця після закінчення строку дії договору. Відсутність заперечень передбачає лише один із можливих варіантів поведінки Ради - укладення додаткової угоди із орендарем. Отже, доводи Ради у цій частині не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Буринської міської ради, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2024 у справі №920/1481/23 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Буринську міську раду.
Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Буринської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2024 у справі № 920/1481/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2024 у справі №920/1481/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи №920/1481/23 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.03.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Т.П. Козир
І.М. Скрипка