вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" березня 2025 р. Справа№ 910/16249/19 (757/56287/17-ц)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника позивача адвоката Лакусти О.І.,
представника відповідача адвоката Захаркевич А.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 22.01.2025 (повна ухвала складена 29.01.2025, суддя Мандичев Д.В.)
у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц)
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Фортуна-Банк",
про стягнення заборгованості,
у межах справи №910/16249/19
про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ,
В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/16249/19 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , провадження у якій відкрито ухвалою від 09.12.2019 із введенням процедури реструктуризації боргів боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів та припинено повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Соловйова Євгена Олександровича.
В межах зазначеної справи був розглянутий позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Фортуна-Банк", про стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 670750 дол. США, 56343 дол. США, 8420 грн судових витрат по сплаті судового збору.
23.12.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) видано наказ.
Після закриття провадження у справі про неплатоспроможність, 12.03.2024 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Татарченко Владислав Геннадійович звернувся до суду із поданням про обмеження фізичної особи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 та прийнято нове судове рішення, яким задоволено подання приватного виконавця та тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 до повного виконання зобов'язань, покладених на нього у відповідності до рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц), без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
10 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Заява мотивована тим, що відповідач виконує вимоги приватного виконавця, але з об'єктивних причин позбавлений можливості виконати судове рішення, що виключає його ухилення та здійснення свідомих дій на уникнення виконання цього судового рішення. У відповідача наявна необхідність виїзду за кордон задля виконання батьківських обов'язків, оскільки має п'ятеро дітей, троє яких є неповнолітніми та проживають у Великій Британії зі своєю матір'ю. В Суді з питань бізнесу та власності Англії та Уельсу розглядається справа про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , у зв'язку з чим необхідної є участь всіх учасників справи у розгляді справи. У відповідача відсутній намір вибути за межі України з метою невиконання судового рішення, оскільки 13.02.2024 щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави та він наразі перебуває у слідчому ізоляторі, відтак перетин кордону є неможливим.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/16249/19 (757/56287/17-ц) відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухвала суду мотивована тим, що у відповідності до постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024, колегія суддів при розгляді подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича про обмеження громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України зауважила, що багаторазове перетинання скаржником державного кордону, а також перебування його за кордоном протягом певного періоду часу потребує значних грошових коштів, які могли би бути витрачені на погашення наявної в ОСОБА_1 заборгованості перед ОСОБА_2 . При цьому, суду не надано доказів того, що виїзд боржника за кордон носив діловий характер, був пов'язаний з виконанням боржником своїх службових чи трудових обов'язків або волонтерською діяльністю тощо. Також суд вказав, що за наявності у боржника значного розміру заборгованості перед кредитором, виконавчі провадження за якою не завершено, боржник вільно здійснює закордонні поїздки, витрачаючи на це грошові кошти, в той час як відповідне судове рішення про стягнення боргу боржником жодним чином не виконуються, будь-яких активних дій, спрямованих на їх виконання, не здійснюється, а вимоги приватного виконавця ігноруються.
Суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази погашення ОСОБА_1 кредиторської заборгованості перед ОСОБА_2 у сумі 727 093 дол. США, що становила предмет розгляду у даній справі.
Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у даній справі наразі залишено невиконаним, у той час як наведені заявником підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України зводяться фактично до незгоди заявника з підставами вжиття таких заходів.
Жодних підтверджених належними доказами обставин, з яких судом було би можливо встановити наявність підстав для скасування обмеження громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, як-то зменшення у боржника розміру заборгованості перед кредитором, завершення виконавчих проваджень, вчинення будь-яких активних дій, спрямованих на погашення боргу тощо.
05 лютого 2025 року відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/16249/19 (757/56287/17-ц) та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву та скасувати заходи у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вжиті постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі №910/16249/19 (757/56287/17-ц) щодо громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції відповідач посилається на не встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційна скарга повторює доводи клопотання про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Як на нові обставини, що підлягають встановленню, скаржник посилається на те, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.01.2025 у справі №991/319/25 продовжено ОСОБА_1 строк тримання під вартою до 11.02.2025.
Старшим слідчої групи у кримінальному провадженні детективом Національного антикорупційного бюро Усовим О.В. стороні захисту надіслано лист №523-294/2994 від 31.01.2025, яким повідомив про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні в рамках якого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Отже, досудове розслідування у кримінальному провадженні завершене, як і строк тримання під вартою ОСОБА_1 , а згідно чинного законодавства України, підозрюваний не може знаходитись під вартою довше ніж триває досудове розслідування. Тому, існує необхідність скасувати обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц), призначено судове засідання на 11.03.2025.
Позивач у відзиві просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 залишити без змін.
В судовому засіданні на запитання суду, представник відповідача пояснив, що на даний час до відповідача застосований запобіжний захід у кримінальному провадженні у вигляді домашнього арешту, відповідач працевлаштований на ПрАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування" та отримує мінімальну заробітну плату, інших доходів не має, не вживає добровільних заходів з погашення боргу за рішенням суду, оскільки відсутні будь-які пропозиції зі сторони позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 670750 дол. США, 56343 дол. США, 8420 грн судових витрат по сплаті судового збору.
23.12.2021 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) видано наказ.
21.07.2023 відкрито виконавче провадження № 72323503 з примусового виконання рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц).
В межах виконавчого провадження були встановлені обставини відсутності у відповідача майна та грошових коштів, отримання відповідачем заробітної плати у мінімальному розмірі, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. При цьому, відповідач неодноразово здійснював закордонні поїздки. Такі обставини, свідчать для приватного виконавця про наявність у боржника інших джерел доходів, які приховує від приватного виконавця, завдяки яким він має змогу жити повноцінним життям, ухиляючись від виконання рішення суду. Лише обмеження боржника у праві виїзду за межі України стане дієвим засобом для виконання рішення суду, оскільки змусить не витрачати кошти на закордонні поїздки, а спрямовувати на погашення боргу.
Підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду стало те, що багаторазове перетинання відповідачем державного кордону, а також перебування його за кордоном протягом певного періоду часу потребує значних грошових коштів, які можуть бути витрачені на погашення наявної в ОСОБА_1 заборгованості перед ОСОБА_2 . При цьому, відсутні докази про те, що виїзд боржника за кордон носив діловий характер, був пов'язаний з виконанням боржником своїх службових чи трудових обов'язків або волонтерською діяльністю тощо. За наявності у боржника значного розміру заборгованості перед кредитором, виконавчі провадження за якою не завершено, боржник вільно здійснює закордонні поїздки, витрачаючи на це грошові кошти, в той час як відповідне судове рішення про стягнення боргу боржником жодним чином не виконуються, будь-яких активних дій, спрямованих на їх виконання, не здійснюється, а вимоги приватного виконавця ігноруються.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Згідно зі ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що скасування заходу забезпечення позову можливе лише у зв'язку зі зміною чи усуненням обставин, які стали підставою для вжиття судом таких заходів. Заходи забезпечення позову, як і заходи забезпечення виконання судового рішення можуть бути скасовані, якщо буде доведено обставини, які свідчать про усунення ризиків невиконання чи неможливості виконання рішення суду, або якщо з'являться нові обставини, які підтверджують дійсні наміри сторони з виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, обставини, які стали підставою для застосування до відповідача заходу забезпечення виконання судового рішення у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, не змінились. Відповідач як боржник у виконавчому провадженні продовжує чинити бездіяльність з виконання рішення суду про стягнення боргу, отримує заробітну плату у мінімальному розмірі, інші джерела доходу не відшукує, втім має намір виїхати за межі України задля виконання батьківських обов'язків. При цьому не повідомляє ані приватного виконавця, ані суд джерел для покриття витрат з організації закордонної поїздки та на утримання дітей.
Отже, на даний час, обставини, які стали підставою для обмеження відповідача у праві виїхати за межі України, не змінились, рішення суду залишається без виконання зі сторони відповідача, а такою бездіяльністю порушуються права позивача як стягувача у виконавчому провадженні.
При цьому, застосування до відповідача запобіжного заходу у кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою чи у вигляді домашнього арешту не є тими обставинами, з якими можна пов'язати необхідність чи можливість скасувати захід забезпечення виконання судового рішення, позаяк не свідчать про намір боржника виконувати рішення суду. Позаяк захід у вигляді обмеження права боржника у виїзді за межі державного кордону покликаний в першу чергу стимулювати виконувати рішення суду та зменшити витрати, які можуть бути скеровані для погашення боргу у виконавчому провадженні.
Відповідач у клопотанні не наводить жодних обставин, які свідчать про необхідність скасування забезпечення виконання рішення суду, лише посилається на необхідність врахування судом його власних інтересів, які полягають в участі у вихованні дітей та участі в судовому процесі іноземного суду.
Оскільки відповідач не повідомив суд про зміну обставин, що стали підставою для вжиття заходів виконання рішення суду, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у їх скасуванні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За установлених вище обставин, колегія суддів доходить висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін оскаржуваної ухвали у зв'язку з відсутністю підстав для скасування судового рішення.
Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 17.03.2025.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх