вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2025 р. Справа№ 910/1599/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Чернюшок М.І.;
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 (повний текст складено 09.12.2024)
у справі №910/1599/23 (суддя Бондаренко-Легких Г. П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення № 244-р від 10.11.2022, -
Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, АМК) про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 10.11.2022 № 244-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
В обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що викладені у Рішенні висновки не відповідають обставинам справи, Рішення прийняте АМК за неповного з'ясування та не доведення обставин, що мають значення для справи, та в результаті неправильного застосування норм права.
Товариство зазначає, що не має правових підстав самостійно приймати рішення про зменшення розміру нарахувань за послуги з централізованого опалення; надання житлово-комунальних послуг споживачам здійснювалося виключно на договірних засадах відповідно до затвердженого уповноваженим органом тарифу; у відносинах зі споживачами, з якими було укладено договори про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води до 01.05.2019, нарахування плати за комунальні послуги підприємствами теплопостачання здійснюється відповідно до умов таких договорів (в тому числі щодо тарифів, які затверджені уповноваженим органом у встановленому законом порядку, до моменту укладення нових договорів за вимогами і правилами нового закону про житлово-комунальні послуги); для Товариства тарифи на комунальні послуги, зокрема на послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії встановлювалися НКРЕКП як державні регульовані ціни; Товариство не могло реалізувати надане йому право самостійно змінити розмір нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв'язку зі зміною ціни природного газу, оскільки відповідно до законодавства воно зобов'язане визначати розмір таких нарахувань виключно за державною регульованою ціною (тарифом), встановленою НКРЕКП, а самостійна зміна розміру нарахувань Товариством була б порушенням Ліцензійних умов.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 позовні вимоги задоволені. Рішення Антимонопольного комітету України від 10.11.2022 № 244-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано недійсним та скасоване.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 скасовано, справу № 910/1599/23 передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Висновки Верховного Суду
Вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.01.2024:
- надати оцінку фактичному змісту положенням Постанови №1082 у сукупності із спеціальними нормами матеріального права, які регулюють діяльність Товариства на досліджуваному Комітетом ринку послуг. Зокрема, у сукупності з положеннями пункту 1.9 Порядку №377 та пункту 11 Порядку №869, положень розділу 4 Процедури, затвердженої постановою НКРЕКП №528, Закону України "Про ціни і ціноутворення", Закону України "Про теплопостачання" та положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" і Закону України "Про житлово-комунальні послуги";
- надати оцінку обставинам, встановленим Комітетом у пунктах 128 - 153, 154 - 213 оскаржуваного Рішення АМК, а також доказам, наданим Комітетом на обґрунтування своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог, зокрема: листам Міністерства розвитку громад та територій України від 20.10.2020 №7/10.1/17275-20 та від 05.03.2021 №7/10.2/3364-21, листу НКРЕКП від 05.02.2020 №1415/185/7-20;
- надати висновки щодо обставин, на якій підставі ТОВ "Євро-Реконструкція" протягом п'яти місяців опалювального періоду 2019 - 2020 року здійснювало нарахування плати за послуги з централізованого опалення споживачам за договорами, укладеними до 01.05.2019. У тому, числі і за встановлених Комітетом обставин, що протягом цього періоду Товариство здійснювало закупівлю природного газу за ціною майже вдвічі нижчою від врахованої у структурі тарифів на послуги з централізованого опалення, встановлених постановами НКРЕКП (пункт 8.66. постанови ВС);
- надати висновки про те якими доказами позивач підтверджує обставини, що при прийнятті постанови від 17.03.2020 №623 НКРЕКП було включено коригування витрат із від'ємним значенням вартості ціни природного газу за період з жовтня 2019 року по березень 2020 року (розрахунки за встановленими формами/розрахункові матеріали і документи на підставі яких НКРЕКП 17.03.2020 здійснено перерахунок тарифів).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/1599/23 позов задоволено повністю.
Визнано недійсним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України від 10.11.2022 № 244-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Стягнуто з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що можливість застосування Постанови №1082 теплопостачальною організацією пов'язується з необхідністю приведення договорів про надання комунальних послуг у відповідність до чинного законодавства, а саме Закону №2189-VIII.
Суд першої інстанції зазначив, що ТОВ "Євро-Реконструкція" фактично реалізувала механізм зміни нарахувань плати за комунальні послуги, проте у інший спосіб, а ніж передбачено Постановою №1082 (внесення змін до виставлених платіжних доручень). Також суд першої інстанції вказав, що впродовж опалювального сезону 2019/2020 позивач інформував споживачів про зміни у законодавстві про надання житлово-комунальних послуг, а також про встановлені тарифи на такі послуги (їх зменшення), а зменшені тарифи відповідно до Постанови НКРЕКП 14.01.2020 №77 у редакції постанови НКРЕКП від 17.03.2020 №623 були застосовані ТОВ "Євро-Реконструкція" до споживачів з якими з 01.05.2019 були укладені договори про надання послуг з постачання теплової енергії.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Антимонопольний комітет України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/1599/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- постановою № 1082 теплопостачальним організаціям (виконавцям послуг з централізованого опалення) були надані правові підстави самостійно приймати рішення щодо зміни розміру нарахувань споживачем плати за послуги з централізованого опалення у зв'язку із зміною ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019/2020 років;
- відповідач не був зобов'язаний встановлювати/перевіряти на яку суму (у якому саме розмірі коригування) теплопостачальні організації мають право самостійно зменшувати розмір нарахувань, оскільки предметом справи є бездіяльність позивача, яка полягала в неприйнятті рішення щодо зміни (зменшення) розміру нарахувань споживачам плати за послуги з централізованого опалення;
- суд безпідставно не врахував Порядок № 869, який застосовується як під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів, так і до суб'єктів господарювання на суміжних ринках та поширюється на них під час розрахунку зазначених тарифів;
- відповідно до листів Мінрегіону було передбачено механізм зміни розміру нарахувань для споживачів та зменшення для них розміру плати за теплову енергію та комунальні послуги, який не було враховано позивачем;
- частина споживачів, які уклали договори до 01.05.2019, оплачували послуги з централізованого опалення за завищеною ціною;
- повідомлення споживачів в 2021 році на власному веб-сайті про розміщення публічних індивідуальних договорів приєднання не виключає бездіяльність позивача, яка полягає у неприйнятті рішення щодо зменшення відповідно до різниці цін на природний газ, яка є складовою у структурі тарифу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/1599/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 14.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/1599/23 та призначено справу до розгляду на 25.02.2025.
Позиції учасників справи
30.01.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.
Явка представників сторін
Представник позивача у судове засідання 25.02.2025 не з'явився, хоча про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.
Водночас, 25.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю прибуття представника останнього у зв'язку із його участю у іншому судовому засіданні у справі № 917/884/24.
Колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання про відкладення судового засідання з огляду на наступне.
Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
Наведені позивачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об'єктивно непереборними, оскільки позивач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні інших представників, яким доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді відповідно до вимог процесуального закону.
Колегія суддів зазначає, що в клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено обставин, з яких судом апеляційної інстанції неможливо розглянути справу без участі представника, з огляду на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Явка учасників справи у судове засідання також не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 25.02.2025 за відсутності представника позивача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
ТОВ «Євро-Реконструкція» є юридичною особою та здійснює свою господарську діяльність на підставі Статуту, затвердженого рішенням учасника Товариства від 29.11.2019 № 29/11-19.
Відповідно до Статуту предметом діяльності Товариства є:
- виробництво електричної енергії (основний); передача електричної енергії магістральними, міждержавними, місцевими (локальними) електромережами; постачання електричної енергії за регульованим та нерегульованим тарифом; оплатне постачання електричної енергії;
- виробництво та постачання теплової енергії споживачам; виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних поновлюваних джерел енергії.
Товариство здійснює господарську діяльність у сфері теплопостачання відповідно до ліцензії на провадження господарської діяльності, виданої НКРЕКП.
Постановою №1823 від 11.12.2018 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Постанова №1823) встановила Товариству тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню, а саме:
- послуги з централізованого опалення: 1341,53 грн/Гкал (1 117,94 грн/Гкал без ПДВ) для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії, 35,67 грн (29,73 грн без ПДВ) за 1 кв. м за місяць для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії;
- послуги з централізованого постачання гарячої води: 80,28 грн. (66,90 грн. без ПДВ) за 1 куб. м за умови підключення рушникосушильників до систем централізованого постачання гарячої води, 74,22 грн (61,85 грн без ПДВ) за 1 куб. м за відсутності рушникосушильників.
01.05.2019 втратив чинність Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV (далі - Попередній закон про ЖКП, Закон №1875) і в повному обсязі введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VII (далі - Новий закон про ЖКП, Закон №2189), яким змінено класифікацію житлово-комунальних послуг та систему організації договірних відносин зі споживачами.
Пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Нового закону про ЖКП (в редакції закону України №2454-VIII від 07.06.2018) було передбачено перехідний період, а саме встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до 01.05.2019, зберігали чинність на умовах, визначених такими договорами (в тому числі щодо застосовного (встановленого) тарифу), до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за новою класифікацією комунальних послуг та правилами, визначеними Новим законом про ЖКП. Договори мали бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону (тобто, до 01.05.2020).
25.10.2019 відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.10.2019 №1853 в м. Києві було розпочато опалювальний сезон 2019/2020.
З жовтня 2019 року відбувалося зниження ціни енергоносія, що входить до паливної складової тарифу, а саме природного газу, який НАК «Нафтогаз України» постачала теплопостачальним організаціям, в тому числі Товариству.
24.12.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1082 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв'язку зі зміною ціни природного газу» (далі - Постанова №1082), відповідно до п. 2 якої було внесено зміни до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630) та Правил користування тепловою енергією (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2017 №1198).
Відповідно до зазначених змін теплопостачальним організаціям було надано право прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв'язку із зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії.
14.01.2020 НКРЕКП постановою №77 (далі - Постанова №77) встановила Товариству тариф на теплову енергію для потреб населення в розмірі 745,02 грн/Гкал (без ПДВ).
17.03.2020 НКРЕКП прийняла постанову №623 (далі - Постанова №623), якою були внесені зміни до Постанови №77 та встановлений для Товариства новий тариф на теплову енергію для потреб населення в розмірі 689,32 грн/Гкал (без ПДВ), а також тариф на комунальну послугу за оновленою класифікацією відповідно до Нового закону про ЖКП, а саме тариф на послугу з постачання теплової енергії для потреб населення у розмірі 689,32 грн/Гкал (без ПДВ) або 827,18 грн/Гкал (з ПДВ).
05.04.2020 відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.04.2020 №556 в м. Києві закінчено опалювальний сезон 2019/2020.
02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.02.2020 №540ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язу з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19», яким було внесено зміни до п. п. 3, 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Нового закону про ЖКП та продовжено перехідний період на укладення нових договорів до п'яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином.
01.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" від 03.12.2020 №1060-ІХ, яким були внесені зміни та викладено в новій редакції пункти 3, 31 і 4, розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2189-VIII та встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Пільги та субсидії для відшкодування витрат з оплати комунальних послуг, що надаються за договорами, укладеними до введення в дію цього Закону, надаються до дати набрання чинності договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до цього Закону.
АМК прийняло рішення від 10.11.2022 №244-р у справі №7/10.2/3364-21 (далі - рішення № 244-р) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, яким встановлено, що Товариство з жовтня 2019 року по квітень 2020 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва в зоні теплопостачання Товариства з часткою 100%.
У Рішенні Комітет встановив, що Товариство не прийняло рішення щодо зміни (зменшення) розміру нарахувань споживачам плати за послуги з централізованого опалення у зв'язку зі зміною (зменшенням) ціни природного газу в період з грудня 2019 року по квітень 2020 року та відповідно не здійснило відповідних перерахунків споживачам.
За висновком Комітету, такі дії Товариства є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону №2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва в зоні теплопостачання Товариства, що призвело до ущемлення інтересів споживачів та було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно з резолютивною частиною Рішення АМК:
- за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 9 646 253, 00 грн;
- зобов'язано Товариство усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом здійснення перерахунку споживачам за послуги з централізованого опалення у зв'язку зі зміною (зменшенням) ціни природного газу за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року.
Предметом позову є вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України №244-р.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Як унормовано пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
Визначення монопольного (домінуючого) становища позивача здійснювалося в порядку, встановленому Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України № 49-р від 05.03.2002 року. (далі - Методика).
Відповідно до п. 3.1 Методики, об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкт господарювання; група суб'єктів господарювання; конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживається) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.
У рішенні АМК встановлено, що ТОВ «Євро-Реконструкція» за результатами господарської діяльності у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва в зоні теплопостачання позивача, як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції поміж іншим є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що покладено обов'язок з доведення у суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку, також покладено обов'язок доведення наявності у діях суб'єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі зайняття монопольного (домінуючого) становища суб'єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону №2210-ІІІ.
При розгляді цієї категорії справ в основу кваліфікації дій суб'єкта господарювання як зловживання своїм монопольним становищем АМК може бути покладено, зокрема, дискримінаційність ціноутворення суб'єкта господарювання (наприклад, безсистемне встановлення цін на різному рівні, без прив'язки до обсягів закупівлі чи інших обґрунтованих критеріїв) та можливість такого ціноутворення за умов існування значної конкуренції на ринку (що включало аналіз наявності або відсутності об'єктивно виправданих причин). Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 №910/2921/19, від 01.10.2020 №920/890/20 та від 17.12.2020 №910/13225/19.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що у застосуванні статті 13 Закону №2210-ІІІ необхідно мати на увазі, що частина перша її містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб'єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті.
Здійснення системної оцінки та кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання, як і уточнення кваліфікації одних і тих самих дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання в межах відповідних (тобто тих, що співвідносяться як загальні та спеціальні) приписів, що містяться в різних частинах статті 13 вказаного вище Закону, відноситься до виключних (дискреційних) повноважень органів АМК.
В оскаржуваному Рішенні АМК Комітет визнав бездіяльність Товариства, яка полягає у не здійсненні перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію споживачам плати за послуги з централізованого опалення у зв'язку зі зміною (зменшенням) ціни природного газу в період з грудня 2019 року по квітень 2020 року у зв'язку зі зміною для Товариства ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 та, відповідно не здійснило перерахунків споживачам у відповідності до Постанови №1082 та Правилам №1198, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону №2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання теплової енергії, що фактично призвело до ущемлення інтересів споживачів, яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку.
Як вже було зазначено вище, позивач здійснює господарську діяльність у сфері теплопостачання відповідно до ліцензії на провадження господарської діяльності, виданої НКРЕКП.
Законом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності є Закон України «Про теплопостачання».
Частиною другою статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" визначено, що державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
Відповідно до статті 15 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню.
Згідно з положеннями статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб'єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.
Тобто, встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію на рівні, який покриває витрати собівартості цих послуг, є вимогою чинного законодавства України.
Повноваження щодо встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення розподілено між НКРЕКП і органами місцевого самоврядування.
Зокрема, НКРЕКП встановлює тарифи тим суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких вона здійснює. Для інших суб'єктів господарювання, які не підпадають під сферу регулювання НКРЕКП, тарифи на теплову енергію та комунальні послуги встановлюються органами місцевого самоврядування.
Постановою НКРЕКП "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" яке є виконавцем цих послуг" від 11.12.2018 №1823 (далі - Постанова №1823) встановила Товариству тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню, а саме:
- послуги з централізованого опалення: 1341,53 грн/Гкал (1 117,94 грн/Гкал без ПДВ) для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії, 35,67 грн (29,73 грн без ПДВ) за 1 кв. м за місяць для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії;
- послуги з централізованого постачання гарячої води: 80,28 грн. (66,90 грн. без ПДВ) за 1 куб. м за умови підключення рушникосушильників до систем централізованого постачання гарячої води, 74,22 грн (61,85 грн без ПДВ) за 1 куб. м за відсутності рушникосушильників.
До 01.05.2019 діяв Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон №1875-IV), який передбачав таку комунальну послугу, як централізоване опалення. З 01.05.2019 набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон №2189-VIII), яким було запроваджено нову класифікацію комунальних послуг (зокрема запроваджено послугу з постачання теплової енергії) та нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг.
Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2189-VIII (у редакції Закону України від 07.06.2018 №2454-VIII) було передбачено перехідний період, а саме - встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до 01.05.2019, зберігали чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо застосовного (встановленого) тарифу), до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за новою класифікацією комунальних послуг та правилами, визначеними Законом №2189-VIII. Договори мали бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону.
02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" від 30.02.2020 №540-ІХ, яким було внесено зміни до пунктів 3, 4 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2189-VIII та продовжено перехідний період на укладення нових договорів до п'яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином.
01.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" від 03.12.2020 №1060-ІХ, яким були внесені зміни та викладено в новій редакції пункти 3, 31 і 4, розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2189-VIII та встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Пільги та субсидії для відшкодування витрат з оплати комунальних послуг, що надаються за договорами, укладеними до введення в дію цього Закону, надаються до дати набрання чинності договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до цього Закону.
А тому, з огляду на запровадження нової класифікації житлово-комунальних послуг з 01.05.2019 року, є вірним висновок суду першої інстанції, що такі зміни в законодавстві не стосуються зміни якісних характеристик послуг з централізованого опалення, основною споживчою властивістю якої так, як і послуги з постачання теплової енергії, є забезпечення потреб споживачів у опаленні приміщень.
Тобто, незалежно від назви послуги та умов договорів, які укладено згідно з вимогами Закону №1875-IV так і згідно з вимогами Закону №2189-VIII, основною суттю є теплова енергія, для виробництва якої ТОВ "Євро-Реконструкція" було використано природний газ.
Товариство є ліцензіатом НКРЕКП, однак з 01.05.2019 НКРЕКП вже не мала права встановлювати (у т.ч. за результатами коригування) інші тарифи на послуги, що надаються споживачам за договорами про надання послуг з централізованого опалення, укладеними до 01.05.2019.
Колегія суддів відзначає, що Законом України "Про ціни і ціноутворення" та Законом України "Про державне регулювання у сферах комунальних послуг" передбачено, що НКРЕКП та органи місцевого самоврядування зобов'язані встановлювати тарифи на комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Відповідно до статей 16, 20 Закону України "Про теплопостачання", Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", підпункту 5 пункту 4 Положення про НКРЕКП (Регулятор), затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715, Регулятором (НКРЕКП) прийнято постанову від 24.03.2016 №377, якою затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (далі - Порядок №377), яка була чинна до 05.07.2019.
У розумінні положень пункту 1.4. Порядку №377, структура тарифів це складові економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних із провадженням у планованому періоді ліцензованого виду діяльності у сфері теплопостачання та послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які групуються за статтями відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджені Мінфіном, та витрати на покриття втрат.
У пункті 1.9 Порядку №377 передбачено, що у разі зміни протягом строку дії тарифів величини окремих витрат, пов'язаних із провадженням ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, з причин, які не залежать від ліцензіата, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, витрат на покриття втрат ліцензіата, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, зміни обсягу фінансових витрат, складової планованого прибутку, може проводитися перерахування тарифів шляхом коригування лише тих складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення, що призвело до зміни тарифних витрат більше ніж на 2 % від установленого рівня.
В подальшому, постановою НКРЕКП від 25.06.2019 №1174 затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, (надалі - Порядок №1174), п. 11.3. якої також було передбачено, що у разі зміни протягом строку дії тарифів величини окремих витрат, пов'язаних із провадженням ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, з причин, які не залежать від ліцензіата, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, зміни мінімальних обов'язкових гарантій в оплаті праці у сфері житлово-комунального господарства в частині формування ставок (окладів) для робітників та посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, орендної плати та амортизаційних відрахувань, витрат на покриття втрат ліцензіата, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, зміни обсягу фінансових витрат, складової планованого прибутку, за умови, що сумарно це призвело до зміни тарифних витрат більше ніж на 2 % від установленого рівня, може проводитися зміна тарифів шляхом коригування окремих витрат структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення.
Отже, наведені вище положення дають підстави дійти висновку, що тарифи для позивача, пов'язані із провадженням ліцензованої діяльності (це складові економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних із провадженням у планованому періоді ліцензованого виду діяльності), які затверджуються на рівні певного планового періоду та, у разі зміни протягом строку дії тарифів (певного планового періоду) величини окремих витрат (у даному випадку ціни на природний газ, що врахована у структурі тарифів на теплову енергію вже встановлених уповноваженими органами) може проводитися їх перерахування, шляхом коригування складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни.
Верховний Суд у постанові від 18.01.2024, направляючи дану справу на новий розгляд, зазначив, що в силу наведених вище норм законодавства для позивача, як ліцензіата НКРЕКП, основним документом, який регламентує встановлення тарифів на теплову енергію є постанова НКРЕКП "Про затвердження Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання" від 31.03.2016 №528 (далі - Процедура, затверджена постановою №528).
Зокрема, дана Процедура встановлює, зокрема, перелік даних, що подаються ліцензіатом до Комісії для затвердження тарифів на теплову енергію, а розділом 4 цієї Процедури врегульовано питання та порядок дій при зміні чинних тарифів.
Так, паливна складова (вартість природного газу) у структурі собівартості послуг з централізованого опалення є досить значною, а тому зміна її ціни у бік зменшення має вирішальний вплив на кінцеву вартість відповідних послуг для споживачів.
Як зазначено у Рішенні №244-р, з жовтня 2019 року відбувалося зниження ціни енергоносія, що входить до паливної складової тарифу, а саме: природного газу, який НАК "Нафтогаз України" постачала теплопостачальним організаціям, у тому числі і ТОВ "Євро-Реконструкція".
В опалювальний період 2019/2020 років нарахування плати за надані послуги споживачам, з якими не були укладені нові договори після набрання чинності Закону №2189-VIII, здійснювалося на умовах чинних договорів про надання послуг з централізованого опалення, укладених до 01.05.2019, за тарифами на послуги з централізованого опалення, розрахованими ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та встановленими НКРЕКП.
Згідно з інформацією, наданою ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», у структурі встановлених тарифів для населення паливна складова природного газу становила, а саме:
у тарифі на виробництво теплової енергії (без ПДВ):
в розмірі 835,88 грн/Гкал паливна складова всього - 702,18 грн/Гкал, у тому числі природного газу - 361,99 грн/Гкал (близько 43 %) (постанова НКРЕКП від 11.12.2018 № 1817);
у тарифі на теплову енергію (без ПДВ):
в розмірі 1 096,22 грн/Гкал паливна складова всього - 843,13 грн/Гкал, у тому числі природного газу - 434,66 грн/Гкал (близько 40 %) (постанова НКРЕКП від 11.12.2018 № 1819);
у тарифі на послугу з централізованого опалення (без ПДВ) (постанова НКРЕКП від 11.12.2018 № 1823), утому числі:
з приладами обліку в розмірі 1 117,942 грн/Гкал паливна складова всього - 843,13 грн/Гкал, у тому числі природного газу - 434,66 грн/Гкал (близько 39 %);
без приладів обліку 29,725 грн/кв. м паливна складова всього - 22,42 грн грн/кв. м, у тому числі природного газу - 11,56 грн/кв. м (близько 39 %).
Отже, у структурі тарифів на послуги з централізованого опалення для населення, які застосовувалися за договорами, укладеними до 01.05.2019, питома вага природного газу становила 39 відсотків.
Відповідно до прейскуранта на природний газ НАК «Нафтогаз України» з 01.11.2018 для постачальників природного газу для потреб побутових споживачів визначено ціну природного газу без ПДВ у розмірі 6 235,51 грн за 1 000 куб.м., яка була врахована у структурі тарифу на послуги з централізованого опалення, затвердженого постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1823.
Водночас, як встановлено Комітетом у рішенні (п.п. 181-198), у 2019 - 2020 роках Товариство здійснювало придбання природного газу для здійснення діяльності з виробництва теплової енергії, зокрема, в АТ «НАК Нафтогаз України», з яким був укладений договір № 1093/1920-ТЕ-41 від 27.09.2019, відповідно до умов якого ціна за 1 000 куб. м природного газу за цим Договором становила:
протягом 2019 року, зокрема у:
Жовтні - 4 272,7604 грн;
Листопаді - 4 899,00 грн;
Грудні - 4 276,6958 грн;
протягом 2020 року, зокрема у:
Січні - 4 659,00 грн;
Лютому - 3 948,00 грн;
Березні - 3 396,00 грн;
Квітні - 2 897,00 грн.
Отже, ціни природного газу, передбачені у договорі № 1093/1920-ТЕ-41 від 27.09.2019, у порівнянні із ціною природного газу в розмірі 6 235,51 грн за 1 000 куб. м, врахованою у структурі тарифу на послуги з централізованого опалення, затвердженого постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1823, знизилися майже вдвічі.
Позивач зазначає, що тарифи послуги з центрального опалення/постачання теплової енергії є державно регульованою ціною, які визначаються уповноваженим органом - НКРЕКП.
Водночас, як вже було зазначено вище, з 01.05.2019 НКРЕКП вже не мала права встановлювати (у т.ч. за результатами коригування) інші тарифи на послуги, що надаються споживачам за договорами про надання послуг з централізованого опалення, укладеними до 01.05.2019.
Постановою №1082 Кабінет Міністрів України, як уповноважений орган у розумінні положень Закону України "Про ціни і ціноутворення", в межах визначених статтею 15 Закону України "Про теплопостачання" вчинив прямі конкретно-визначені дії щодо державного регулювання, які полягають у обов'язковому коригуванні ціни (грошового виразу планованих економічно обґрунтованих витрат ліцензіатів НКРЕКП) у зв'язку зі зміною для них ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020, як паливно-енергетичного ресурсу, що входить до цих витрат.
Згідно з пунктом 2 Постанови №1082 Кабінет Міністрів України встановив, що у разі прийняття теплопостачальною організацію (виконавцем послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води) рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, споживачам, у зв'язку із зміною для них ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019/2020 року, відповідні зміни (починаючи із нарахувань за грудень 2019 року) мають відображатися щомісяця у платіжних документах споживачів, надісланих у місяці, що є наступним за розрахунковим періодом. Про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, теплопостачальна організація інформує споживачів шляхом розміщення інформаційного повідомлення (з наведенням відповідних обґрунтувань) на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному сайті.
Отже, даною постановою теплопостачальній організації надано повноваження самостійно прийняти рішення про зміну нарахувань за спожиту послугу у разі зменшення ціни природного газу, як складової економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, зокрема, шляхом зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, і відображення таких дій щомісяця у платіжних документах споживачів, надісланих у місяці, що є наступним за розрахунковим періодом, а також інформування споживачів про таке рішення.
Тобто, фактично за спрощеною процедурою без обов'язкового звернення до НКРЕКП для внесення змін/коригування до затверджених тарифів на відповідний плановий період ліцензованого виду діяльності.
Позивач вказує про те, що зміна протягом періоду, який кратний кварталу (три, шість або дев'ять місяців), ціни на паливно-енергетичні ресурси (зокрема природний газ), якщо це призводить до зміни загальних тарифних витрат більше ніж на 2 % від установленого рівня, є підставою для перегляду НКРЕКП встановлених тарифів.
У такому випадку НКРЕКП за власною ініціативою з дотриманням вимог Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень НКРЕКП може прийняти рішення щодо включення до структури тарифів на виробництво та/або транспортування теплової енергії складової з коригування витрат (яка може мати як додатне, так і від'ємне значення), розрахованої з урахуванням фактичних та врахованих (при розрахунку витрат на паливо) в тарифах цін/тарифів на паливно-енергетичні ресурси і фактичних обсягів спожитих у такому періоді паливно-енергетичних ресурсів (зокрема природного газу).
Водночас, постановою №1082 внесені зміни також до пункту 35 Правил №1198 (права теплопостачальної організації), зокрема Правила доповнено абзацом такого змісту: прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв'язку із зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії.
Також, колегія суддів звертає увагу на лист НКРЕКП від 05.02.2020 № 1415/185/7-20, в якому у відповідь на запит ТОВ «Євро-Реконструкція» стосовно роз'яснення постанови № 1082 зазначив, що у разі прийняття теплопостачальною організацією рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води споживачам у зв'язку із зміною для них ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019/20 року, відповідні зміни (починаючи із нарахувань за грудень 2019 р.) відображаються щомісяця у платіжних документах споживачів, надісланих у місяці, що настає за розрахунковим періодом.
Тобто, регулятор роз'яснив позивачу, що згідно Постанови № 1082 рішення щодо перерахунку нарахувань за спожиті послуги теплопостачальна організація приймає самостійно без необхідності зміни тарифу НКРЕКП на зазначені послуги.
Крім того, у листі від 20.10.2020 № 7/10.1/17275-20 Мінрегіон, надаючи роз'яснення державним адміністраціям, також наголошував на встановлення постановою № 1082 можливості теплопостачальним підприємствам зменшувати розмір плати для споживачів теплової енергії та комунальних послуг в частині газової складової тарифів.
Також, у листі Мінрегіону від 05.03.2021 №7/10.2/3364-21, наданого на вимогу Антимонопольного комітету України, зазначено наступне:
«За встановленим у постанові №1082 механізмом перераховується (зменшується) вартість теплової енергії для відповідної категорії споживачів у випадку, якщо у відповідному місяці для виробника теплової енергії змінилася (зменшилася) вартість природного газу.
Після цього перераховується (зменшується) вартість послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, що враховують перераховану вартість теплової енергії. При цьому, зміна раніше встановлених уповноваженим органом тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води не здійснюється.
У разі прийняття рішення щодо зміни розміру нарахувань та, відповідно, зменшення розміру плати для споживачів теплової енергії та комунальних послуг відповідно до Постанови № 1082, підприємство теплопостачання (виконавець комунальних послуг) у рахунку споживачеві відображає суму з урахуванням проведеного ним перерахунку (тобто, розмір плати за теплову енергію чи комунальну послугу, визначений згідно з діючим тарифом, зменшується на відповідну суму перерахунку).»
Отже, листами Мінгеріону та НКРЕКП додатково було підтверджено та надано роз'яснення щодо необхідності застосування теплопостачальними організаціями встановленого постановою № 1082 механізму зміни розміру нарахувань для споживачів та зменшення для них розміру плати за теплову енергію і комунальні послуги, який не було враховано позивачем.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензіат зобов'язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її отримання - відповідати ліцензійним умовам. Порушення ліцензійних умов та невиконання розпорядження про усунення порушень може бути підставою для зупинення дії ліцензії чи навіть ї анулювання (пункт другий частини другої, пункт другий частини дванадцять статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності").
Так дійсно відповідно до підпункту дев'ятого пункту 3.2 розділу 3 Ліцензійних умов, ліцензіат зобов'язаний здійснювати продаж, постачання виробленої теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що положення наведених вище норм не містять будь-яких застережень чи умов стосовно неможливості ліцензіата у процесі здійснення ліцензованої діяльності за наявності визначених уповноваженим органом обставин та визначення цим органом чітких дій стосовно цього суб'єкта вчиняти дії щодо перерахування, шляхом коригування складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік зменшення.
З огляду на викладене вище, колегія суддів відхиляє доводи позивача в частині неможливості реалізувати надане йому Постановою №1082 право самостійно змінити розмір нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв'язку із зміною ціни природного газу, оскільки прийняття Товариством такого рішення було б порушенням ним Ліцензійних умов.
А тому, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач був наділений повноваженнями та зобов'язаний прийняти рішення щодо зменшення розміру плати теплової енергії відповідно до різниці цін на природній газ, враховуючи, що паливна складова є значною у структурі тарифу, тобто повинен був формувати ціну теплової енергії у рахунках споживачам згідно з діючим тарифом, зменшуючи його на відповідну суму перерахунку.
У період з грудня 2019 року по квітень 2020 року НКРЕКП не мала правових підстав (з огляду на вимоги Закону № 2189) для врахування цих змін, зокрема шляхом коригування тарифів на послуги з централізованого опалення, що застосовувалися до споживачів, з якими укладено відповідні договори до 01.05.2019.
З грудня 2019 року по квітень 2020 року такі особливі права були надані теплопостачальним організаціям, у тому числі ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» Постановою № 1082.
Враховуючи те, що Товариство закуповувало протягом п'яти місяців опалювального періоду 2019/2020 років природний газ за ціною майже вдвічі нижчою від врахованої у структурі тарифів на послуги з централізованого опалення, встановлених постановами НКРЕКП для споживачів, позивач був наділений правовими та економічними підставами для зменшення нарахувань за відповідні послуги, оскільки таке зменшення ціни є значимим для них.
Зазначена інформація підтверджується розрахунками при порівнянні складових тарифів, затверджених НКРЕКП для ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», наведених у пунктах 138 та 160 Рішення АМК, та динамікою зміни цін на природний газ, наведеною у пункті 183 цього рішення.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав, що у пункті 160-162 Рішення Комітет, порівнявши складові тарифів на послуги з централізованого опалення встановлених постановою НКРЕКП від 11.12.2018 №1823, зі складовими тарифів на послуги з постачання теплової енергії, встановлених постановою НКРЕКП від 17.03.2020 №623, підтвердив, що НКРЕКП знизило тарифи, в тому числі, через зменшення вартості паливної складової, в таких тарифах як природний газ.
Так, у пунктах 154 - 213 оскаржуваного Рішення АМК, на необхідність дослідження яких Верховний Суд вказував у постанові від 18.01.2024, встановлено, що у зв'язку зі зниженням із початку опалювального періоду 2019/2020 років цін на природний газ порівняно із цінами на природний газ, що були враховані в чинних тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, за ініціативою НКРЕКП було змінено чинні тарифи на теплову енергію, в тому числі виробництво і постачання, та встановлені нові тарифи на послуги з постачання теплової енергії для ліцензіатів, у тому числі ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» в розрізі категорій споживачів.
Зокрема, для населення були встановлені (без ПДВ):
тарифи на виробництво теплової енергії в розмірі 536,10 грн/Гкал, в яких паливна складова становила - 457,14 грн/Гкал, у тому числі природного газу - 174,91 грн/Гкал (близько 33 %) (постанова НКРЕКП від 24.12.2019 № 3202);
тарифи на теплову енергію в розмірі 745,02 грн/Гкал, у яких паливна складова всього - 457,14 грн/Гкал, у тому числі природного газу - 174,91 грн/Гкал (близько 24 %) (постанова НКРЕКП від 14.01.2020 № 77);
тарифи на виробництво теплової енергії на колекторах у розмірі 490,28 грн/Гкал, у яких паливна складова всього - 426,06 грн/Гкал, у тому числі природного газу - 143,83 грн/Гкал (близько 29 %) (постанова НКРЕКП від 17.03.2020 № 653);
постановою НКРЕКП від 17.03.2020 № 623 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року № 77» (далі - Постанова від 17.03.2020 № 623):
тарифи на теплову енергію в розмірі 689,32 грн/Гкал, у яких паливна складова всього - 426,06 грн/Гкал, у тому числі природного газу - 143,83 грн/Гкал (близько 21 %);
тарифи на послугу з постачання теплової енергії в розмірі 689,32 грн/Гкал, у яких паливна складова всього - 426,06 грн/Гкал, у тому числі природного газу - 143,83 грн/Гкал (близько 21 %).
Отже, постановою НКРЕКП від 17.03.2020 № 623 установлено тарифи на послуги з постачання теплової енергії Товариству для потреб населення на рівні 689,32 грн/Гкал (без ПДВ) за рахунок зниження вартості паливної складової, яка є складовою собівартості теплової енергії, порівняно з її ціною, врахованою в тарифах, встановлених постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1823, для ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
Водночас, постанова НКРЕКП № 623 застосовувалась до споживачів, з якими укладено договори після 01.05.2019, і саме таким споживачем послуги з постачання теплової енергії здійснювались за зниженими тарифами.
Разом із цим в умовах дії договорів про надання послуг з централізованого опалення, що укладалися до 01.05.2019, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» у період з грудня 2019 року по квітень 2020 року продовжувало нараховувати населенню плату за послуги з централізованого опалення за тарифами на рівні 1117,942 грн (без ПДВ).
Тобто, такі тарифи є вищі на 429 грн за тарифи на послуги з постачання теплової енергії, що встановлені Постановою від 17.03.2020 № 623, у зв'язку з чим частина споживачів позивача за фактично одні й ті самі послуги переплачувала понад 38 % (або в 1,6 рази).
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні також вказав, що реалізація Постанови №1082 у спосіб публікації на сайті теплопостачальної організації повідомлення про зміну тарифів, необхідності укладення індивідуальних договорів, а також розміщення публічних індивідуальних договорів приєднання після укладення яких відповідна плата за теплову енергію буде перерахована, не можна вважатись бездіяльністю Товариства, яка полягає у неприйнятті рішення про зміну (зменшення) розміру нарахування плати за послуги з централізованого опалення.
Суд першої інстанції зазначив, що за інформацією ТОВ «Євро-Реконструкція» впродовж опалювального сезону 2019/2020 позивач інформував споживачів про зміни у законодавстві про надання житлово-комунальних послуг, а також про встановлені тарифи на такі послуги. ТОВ «Євро-Реконструкція» посилається на те, що у період з 01.05.2019 по 12.11.2021 уклав 962 індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії, а 13.10.2021 опублікував на власному веб сайті повідомлення про розміщення публічних індивідуальних договорів приєднання, в тому числі про надання послуг з постачання теплової енергії, які вважаються укладеними з 13.11.2021.
Однак, як вбачається із Рішення № 244-р, часовими межами ринку послуг з централізованого опалення визначається проміжок часу опалювального періоду з жовтня 2019 року по квітень 2020 року.
Крім того, як встановлено комітетом у рішенні № 244-р, упродовж 2020-2021 років до Комітету надходили звернення споживачів щодо відповідності вимогам законодавства про захист економічної конкуренції дій Товариства, які полягали в нездійсненні протягом опалювального періоду 2019/2020 років перерахунків плати, зокрема за послуги з централізованого опалення, у зв'язку зі зміною ціни природного газу.
За інформацією споживачів, вони звертались з відповідними заявами до Товариства з проханням здійснити протягом 2019/2020 опалювального періоду перерахунки плати за послуги з централізованого опалення у зв'язку зі зниженням ціни природного газу.
Проте, у відповідь на такі заяви ТОВ «Євро-Реконструкція» відмовляло споживачам, мотивуючи це тим, що немає правових підстав для проведення таких заходів, а споживачі зможуть отримувати послуги з постачання теплової енергії за зниженим тарифом після підписання індивідуальних договорів, укладених відповідно до вимог Закону №2189.
Слід зазначити, що за інформацією позивача, ним було укладено індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії лише з 934 абонентами, які мешкають у багатоквартирних будинках.
В той же час, Комітет у Рішенні № 244-р встановив, що ТОВ «Євро-Реконструкція» в опалювальний період 2019/2020 років (з грудня 2019 року по квітень 2020 року), здійснюючи нараховування плати за послуги з централізованого опалення за тарифами, встановленими постановами НКРЕКП до 01.05.2019, які не могли відповідати економічно-обґрунтованим витратам Товариства на виробництво теплової енергії, маючи правові підстави, надані йому Постановою № 1082, могло зробити, але не зробило відповідні перерахування плати більш ніж 100 000 абонентам (квартир) за послуги з централізованого опалення, що є зловживанням (домінуючим) становищем на відповідному товарному ринку.
Висновки суду першої інстанції, що Комітет у Рішенні №244-р не встановив на яку саме суму (у якому саме розмірі коригування) теплопостачальні організації мають право самостійно зменшувати розмір нарахувань за послуги з централізованого опалення (за теплову енергію) у зв'язку із зміною для таких організацій цін природного газу, колегія суддів відхиляє, оскільки Комітет встановлював та досліджував бездіяльність ТОВ «Євро-Реконструкція», яка полягала в неприйнятті рішення щодо зміни (зменшення) розміру нарахувань споживачам плати за послуги з централізованого опалення у зв'язку зі зміною (зменшенням) ціни природного газу з грудня 2019 року по квітень 2020 року, що призвело до ущемлення інтересів споживачів та було б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва.
Тобто, з огляду на вимоги законодавства, Комітет не був зобов'язаний встановлювати/перевіряти на яку саме суму (у якому саме розмірі коригування) теплопостачальні організації мають право самостійно зменшувати розмір нарахувань, оскільки предметом справи була саме бездіяльність ТОВ «Євро-Реконструкція», яка полягала в неприйнятті рішення щодо зміни (зменшення) розміру нарахувань споживачам плати за послуги з централізованого опалення у зв'язку зі зміною (зменшенням) ціни природного газу.
Колегія суддів повторно наголошує, що положення Постанови №1082 зобов'язувало позивача, як суб'єкта господарювання (теплопостачальну організацію) самостійно прийняти рішення про зміну нарахувань за спожиту послугу у разі зменшення ціни природного газу, як складової економічно обґрунтованих витрат на її виробництво без внесення змін до діючого тарифу. Вказане не суперечить положенням Закону №2189-VІІІ, Порядку №689 та Порядку №377, а навпаки прямо передбачена ними та було б проявом добросовісності зі сторони позивача.
У той же час, відсутність будь-яких правил, положення чи методики такого перерахунку у спірному питанні не може ставити споживачів теплової енергії/послуг з централізованого опалення у залежність не від верховенства права, а від волі монополіста (позивача), яка з огляду на норми законодавства про захист економічної конкуренції не може бути абсолютною.
Схожі висновки були викладені Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 у справі № 904/2888/22.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №2210-ІІІ суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Колегія суддів зазначає, що господарське товариство у своїй діяльності зобов'язане дотримуватися принципів добросовісності, чесності та відкритості у наданні послуг своїм споживачам. Це передбачає забезпечення високої якості послуг, прозорість умов співпраці, дотримання взятих на себе зобов'язань та відповідальне ставлення до клієнтів. Товариство повинно діяти відповідно до законодавства та встановлених правил і уникати будь-яких форм неправомірних дій стосовно споживачів, яким воно надає свої послуги.
А тому, з точки зору добросовісної поведінки позивач, як теплопостачальна організація і надавач послуги з постачання теплової енергії споживачам, був зобов'язаний дотримуватись встановлених для нього приписів та правил стосовно необхідності зміни розміру нарахувань за відповідні послуги у випадку зменшення вартості газу та формувати ціну теплової енергії у рахунках споживачам згідно з діючим тарифом, зменшуючи його на відповідну суму перерахунку, як це було передбачено приписами Постанови №1082.
Колегія суддів також наголошує, що між Товариством як суб'єктом господарювання, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання теплової енергії, та споживачами відсутня конкуренція, оскільки позивач здійснює реалізацію теплової енергії споживачам, які відповідно здійснюють діяльність з придбання відповідного товару, та не є один для одного конкурентами.
З цих підстав колегія суддів дійшла до висновку, що за встановлених вище обставин є доведеним обставини зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем, що відобразилось в неприйнятті рішення щодо зменшення розміру плати теплової енергії відповідно до різниці цін на природній газ, яке було б неможливим для позивача за умови існування конкуренції на ринку.
Зокрема, бездіяльність позивача у вигляді нездійснення перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 - квітень 2020 у зв'язку зі зміною для Товариства ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 призвела до порушення та обмеження інтересів споживачів, оскільки ці споживачі були позбавлені можливості розраховуватись за отриману теплову енергію за обґрунтованими цінами.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що така бездіяльність позивача, яка призвела до ущемлення інтересів споживачів, була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку постачання теплової енергії, оскільки споживачі теплової енергії, внаслідок можливості вибору постачальника теплової енергії, обрали б іншого постачальника з більш сприятливими умовами споживання зазначеного товару.
Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
З урахуванням викладених вище обставин колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване позивачем рішення Комітету №244-р ухвалене згідно вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та під час розгляду відповідачем справи було всебічно, повно і об'єктивно розглянуто її обставини, а відтак - в суду відсутні передбачені ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстави для визнання оспорюваного рішення недійсним.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, апеляційна скарга Антимонопольного комітету України підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі № 910/1599/23 - скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Крім того, при дослідженні матеріалів справи, які надійшли із суду першої інстанції, колегією суддів відзначено, що у тексті оригіналу постанови Верховного Суду від 18.01.2024, яка міститься у другому томі справи № 910/1599/23, на сторінках 21, 27, 28, 29, 30 наявні помітки, нотатки та виправлення кульковою ручкою.
Колегія суддів наголошує, що згідно статті 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.
Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.
Розділ VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затверджених наказом ДСА України № 814 від 20.08.2019 передбачає, що судові справи формуються з оригіналів процесуальних документів, які підшиваються у хронологічному порядку.
Стаття 326 ГПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Тобто, з огляду на викладені вище приписи законодавства, оригінал судового рішення є офіційним актом правосуддя, який має юридичну силу та є частиною матеріалів справи.
Будь-які внесення змін, позначок або виправлень у тексті оригіналу можуть спотворити зміст судового рішення та поставити під сумнів його достовірність і законність.
Внесення будь-яких змін, позначок або виправлень у текст такого документа у позапроцесуальний спосіб заборонено, оскільки це підриває принципи правової визначеності, стабільності судових рішень і може поставити під сумнів законність та автентичність судового акта.
Судові рішення в оригіналі підшиваються до матеріалів справи, що забезпечує їх цілісність та автентичність. Будь-яке втручання у текст оригіналу судового рішення є підставою для сумніву в його достовірності.
Якщо в судовому рішенні виявлено технічні помилки або описки, вони можуть бути виправлені лише шляхом подання відповідної заяви про виправлення описки до суду, який ухвалив рішення, у порядку, передбаченому процесуальним законодавством.
Якщо такі помітки чи нотатки вчинені представниками учасників справи, згідно приписів розділу Х Інструкції з діловодства працівник суду, який після повернення справи з ознайомлення, складає відповідний акт про пошкодження документів.
Оскільки з матеріалів справи неможливо ідентифікувати осіб, які здійснили зазначені позначки, та враховуючи, що внесення будь-яких змін або виправлень до оригіналу судового рішення є неприпустимим, колегія суддів звертає увагу на необхідність вжиття заходів для запобігання подібним випадкам у майбутньому.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі № 910/1599/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі № 910/1599/23 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; код ЄДРПОУ 37739041) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 00032767) 4 026,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 910/1599/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного судового рішення.
Повна постанова складена 14.03.2025
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко