вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" березня 2025 р. Справа№ 910/6368/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Романенко К.О.,
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 11.03.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 09.01.2025 (повний текст складено 15.01.2025)
у справі № 910/6368/24 (суддя Ігор Курдельчук)
за заявою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча
компанія «Енергоатом»
про про відстрочення виконання судового рішення
за позовом Корпорації «ТСМ Груп»
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча
компанія «Енергоатом»
про стягнення грошових коштів,
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення у справі №910/6368/24 відмовлено.
Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ Груп» 2 500, 00 грн витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/6368/24 на один рік з моменту його ухвалення до 30.07.2025, відмовити Корпорації «ТСМ Груп» у стягненні витрат на оплату правничої допомоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник вказує, що оскаржувана ухвала першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На думку апелянта, відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/6368/24 матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін і унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності підприємства критичної інфраструктури.
Крім того, апелянт зазначає, що зазначені в заяві витрати на правничу допомогу були заявлені лише 08.01.2025 та враховуючи невиконання стороною обов'язку щодо подання попереднього розрахунку судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи разом з запереченням на заяву про відстрочення виконання рішення суду, вважає що ці витрати не підлягають стягненню з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ПАЕС».
Узагальнені доводи додаткових пояснень у справі
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав додаткові пояснення у справі, у яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останньої.
Явка представників у судове засідання
В судове засідання 11.03.2025 з'явився представник відповідача, представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 17.02.2025) до його електронного кабінету.
Крім того, у додаткових поясненнях по справі, які надійшли 10.03.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду (підсистема «Електронний суд»), позивач просив здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності їх представника.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ Груп» 58 153, 25 грн - 3% річних, 82 662, 10 грн - інфляційних втрат, 11 278, 26 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 2 276, 70 грн судового збору.
13.12.2024 на виконання рішення суду видано наказ.
11.12.2024 до суду від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 на один рік з моменту ухвалення рішення до 30.07.2025.
Заява мотивована тим, що обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим є наступними: АТ «НАЕК «Енергоатом» було створено на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктури відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №1268 від 17.10.1996. Цією постановою на АТ «НАЕК «Енергоатом» покладено функції експлуатуючої організації. Дохід АТ «НАЕК «Енергоатом» на 99% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 в Україні запроваджений воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжений Указами Президента України. 04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом» були захоплені військовими силами російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації. Енергодарська міська територіальна громада внесена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 26.06.2022 (затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75). З моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях. З 11.09.2022 ВП ЗАЕС повністю зупинена, тобто відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами, до моменту окупації військовими російської федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Запорізькою АЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ЗАЕС.
На теперішній час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Втрата виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан відповідача. Отже, лише за 2022 рік відповідачем отримані збитки в розмірі 12,4 млрд гривень (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік. За перше півріччя 2023 року «НАЕК «Енергоатом» отримані збитки в розмірі 9 048 641 тис. грн. (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати за півріччя 2023). За 2023 року «НАЕК «Енергоатом» отримані збитки в розмірі 11 256 369 тис. грн (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати за 2023). За перше півріччя 2024 року «НАЕК «Енергоатом» отримані збитки в розмірі 7 434 361 тис. грн (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати за півріччя 2024). За таких обставин, у період втрати відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, об'єктивно унеможливлені своєчасні та у повному обсязі розрахунки АТ «НАЕК «Енергоатом» перед позивачем.
Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, АТ «НАЕК «Енергоатом», відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зобов'язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, АТ «НАЕК «Енергоатом» спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС.
Наразі, в умовах постійних обстрілів критичної інфраструктури, в тому числі підприємств генерації та розподілу електричної енергії, критично важливою є здатність атомної енергетики стабільно та надійно виконувати роботу з генерації електричної енергії.
Крім того, у АТ «НАЕК «Енергоатом» завжди повинні бути фінансові ресурси для негайних закупівель ЗІП, особливо для електротехнічного обладнання, яке здійснює генерацію та передачу електричної енергії для потреб країни, дизельного палива для ліквідації наслідків відмов обладнання, в тому числі з причин збройної агресії рф. Все наведене обладнання забезпечує стабільну генерацію електричної енергії і втрата можливості придбати кожну з наведених позицій створює ризики для функціонування виробничих підрозділів АТ «НАЕК «Енергоатом».
АТ «НАЕК «Енергоатом» входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави») та належить до суб'єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки».
Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483, на АТ «НАЕК «Енергоатом», як найбільшого виробника електричної енергії, покладені спеціальні обов'язки для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення (далі ПСО). Так, відповідно до зазначеного положення, на АТ «НАЕК «Енергоатом» завжди було покладено основне навантаження в рамках як "товарної", так і "фінансової" моделі покладення спеціальних обов'язків. Однак Компанія, враховуючи соціальну відповідальність щодо забезпечення потреб побутових споживачів, докладає всіх зусиль задля належного виконання покладених на неї обов'язків. Виходячи із змісту та обсягу покладених спеціальних обов'язків на АТ "НАЕК "Енергоатом", можливо зробити висновок, що саме Компанія несе тягар основного фінансового навантаження, кінцевим результатом якого є підтримка постачальникам універсальної послуги та, відповідно, "дотування" кінцевого побутового споживача - населення. Фактично це означає, що, зокрема, завдяки АТ "НАЕК "Енергоатом" можливе утримання встановленого тарифу на електричну енергію для населення на поточному, низькому рівні. Негайне виконання АТ "НАЕК "Енергоатом" судового рішення може спричинити невиконання АТ "НАЕК "Енергоатом" спеціальних обов'язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення. В той же час, невиконання ПСО унеможливить досягнення основної мети покладення таких обов'язків - забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки; загрожує нормальному функціонуванню ринку електричної енергії України та катастрофічно впливає на стан соціального благополуччя населення України.
Зазначені обставини, на думку відповідача, істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/6368/24. Водночас ухвалення відстрочення виконання рішення буде відповідати балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення у справі №910/6368/24 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому грошових коштів за рішенням суду.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відстроченні виконання рішення суду у справі №910/6368/24.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55 Конституції України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).
Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 4 вказаної статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При винесенні ухвали про відстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов'язується з об'єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.
В основу судової ухвали про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Крім того, при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань за договором.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Судом зазначено, що подані відповідачем звіти про фінансові результати за 2022 рік, за півріччя 2023 року, за 2023 рік, за півріччя 2024 року не підтверджують неплатоспроможність боржника. Подана заява не містить доказів (зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності, тощо), на підтвердження відсутності можливості АТ «НАЕК «Енергоатом» виконати рішення суду у цій справі.
Крім того, складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.
Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також суд зазначає, що саме недобросовісна поведінка відповідача, як контрагента позивача, стала підставою для звернення останнього до суду з позовом. На теперішній час судове рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, відповідачем не виконано, внаслідок чого позивачу завдаються збитки пов'язані з несвоєчасним відшкодуванням інфляційних втрат, які позивач зазнав внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Судом першої інстанції встановлено, що на сайті на сайті АТ «НАЕК «Енергоатом» 22.01.2024 розмішений відеозапис виступу в.о. голови правління відповідача Петра Котіна та його текстовий опис (https://old.energoatom.com.ua/o-2201243.html), в якому, зокрема, вказано: «Лідерство і соціальна відповідальність Енергоатома, динамічний розвиток Компанії дозволяє державі утримувати найнижчі в Європі тарифи на електроенергію для населення - близько 7 євроцентів за одну кВт-годину, підтримуючи наших громадян під час війни. Таку можливість надало стрімке безпрецедентне зростання доходів Компанії. За період 2020 - 2023 років вони зросли у 4 рази. У 2023 році - на 30%. І це вдалося команді Енергоатома навіть без зупиненої тимчасово окупованої Запорізької АЕС».
Таким чином, керівник товариства прямо спростовує доводи заяви щодо негативного впливу захоплення Запорізької АЕС на фінансовий стан відповідача, навпаки - доходи товариства зростають.
Також на офіційному сайті відповідача у новині від 10.03.2024 (https://old.energoatom.com.ua/o-1003241.html) повідомляється: «Енергоатом посів третє місце за виторгом серед українських компаній та фактично став лідером серед державних компаній, оскільки два перші місця отримали приватні компанії. Загалом звітність подали понад 360 тис. юридичних осіб. У ТОП-3 найбільших за виторгом увійшли: Мережа супермаркетів «АТБ-Маркет» - 181,1 млрд грн; Енергетична компанія «Д.Трейдінг» - 165,7 млрд грн; НАЕК «Енергоатом» - 153,8 млрд грн.».
Крім того, на офіційному сайті (https://energoatom.com.ua/news/petro-kotin-dinamichnij-rozvitok-energoatoma-dozvolyaye-derzhavi-utrimuvati-nizki-tarifi-na-elektroenergiyu-dlya-naselennya) товариства розміщено новину в якій, зокрема, зазначено: «За словами президента ДП «НАЕК «Енергоатом» Петра Котіна, за підсумками 2023 року доходи Компанії від продажу електроенергії зросли на 30 % (або на 44,0 млрд грн) порівняно із попереднім роком і склали 190,7 млрд гривень. З цих коштів було сплачено понад 124,4 млрд грн в межах виконання ПСО або іншими словами - на підтримку низьких тарифів для населення. Так, з 2020 року до 2023 року доходи Компанії зросли у 4 рази. Якщо у 2020 році дохід складав 48,1 млрд грн, то у 2024 році Енергоатом планує отримати 253,3 млрд грн доходу».
Наведене свідчить про те, що доводи заяви про неможливість виконання судового рішення не відповідають дійсності, фінансовий стан товариства є цілком задовільним.
Крім того, заявник належним чином не обґрунтував надання відстрочки саме у строк до 30.07.2025, тобто не надано жодних доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, якими можливо буде здійснити погашення існуючої заборгованості, стягнутої за рішенням суду у цій справі, перед позивачем у визначений ним строк.
Відтак, беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, місцевий суд правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення.
Щодо тверджень скаржника про відсутність підстав для стягнення з останнього витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом з тим, склад та розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
09.01.2025, позивачем подано до суду заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 2 500, 00 грн.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тобто, вищевказана заява була подана до закінчення судових дебатів у справі.
На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:
- копію ордеру про надання правової допомоги серія АЕ №1174276 від 17.01.2023 на ім'я адвоката Носик Б.М.;
- копію додатку від 13.12.2024 №128 до договору про надання правової допомоги від 05.08.2021;
- копію платіжної інструкції №1446 від 15.07.2024.
Так, 05.08.2021 між Корпорацією «ТСМ Груп», як клієнтом, та Адвокатським об'єднанням «Віннерлекс» укладено договір № б/н про надання правничої допомоги відповідно до умов якого адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити відповідно до умов договору надану адвокатським об'єднанням правову допомогу та витрати, пов'язані з виконанням договору, що здійснюються адвокатським об'єднанням (пункт 1.1.).
Сторони погоджують порядок обчислення гонорару (вартості послуг) адвокатського об'єднання за договором у вигляді погодинної оплати або фіксованого розміру гонорару (пункт 4.1.).
Сторони погоджують, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за договором буде здійснюватись відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків. При цьому клієнт зобов'язується здійснити попередню виплату гонорару (вартості послуг) адвокатського об'єднання за договором у розмірі оплати 100% вартості правової допомоги, обчисленої у специфікації. За домовленістю сторін допускається інший порядок оплати (пункт 4.2.).
Відповідно до наявної у матеріалах справи підписаної клієнтом та адвокатським об'єднанням специфікації №128 від 13.12.2024, яка є додатком №129 до договору про надання правової допомоги, об'єднанням надано клієнту професійну правничу допомогу під час розгляду Господарським судом міста Києва заяви відповідача про відстрочення виконання рішення у справі №910/6368/24 на суму 2 500, 00 грн, яка є фіксованою.
Відповідно до платіжної інструкції №1446 від 15.07.2024 Корпорація «ТСМ Груп» перерахувала на рахунок Адвокатського об'єднання «Віннерлекс» 10 000, 00 грн з призначенням платежу «оплата за надання правової допомоги згідно рахунку від 10.07.2024 до договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021 (специфікація №108)».
Додатковою угодою №2 від 19.12.2024 до договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021 сторони дійшли згоди припинити зобов'язання за специфікацією №108 від 10.07.2024 до договору у зв'язку з тим, що відпала необхідність у правовій допомозі; у зв'язку з тим, що платіжною інструкцією №1446 від 15.07.2024 клієнтом було здійснено оплату правової допомоги за специфікацією №108 від 10.07.2024, сторони дійшли згоди зарахувати отримані адвокатським об'єднанням грошові кошти в сумі 10 000, 00 грн в рахунок оплати за іншими зобов'язаннями клієнта і вважати їх оплатою за правову допомогу, передбачену специфікаціями №№126, 127, 128, 129 до договору на загальну суму 10 000, 00 грн.
З огляду на викладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 грн підтверджуються належними доказами.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, ціну (вартість) правової допомоги за договором визначено у фіксованому розмірі, тобто незалежно від кількості часу (годин), який адвокат витратить на надання правничої допомоги. При цьому, як зазначено вище, умовами пункту 4.1 договору про надання правової допомоги сторони погоджують порядок обчислення гонорару (вартості послуг) адвокатського об'єднання за договором у вигляді погодинної оплати або фіксованого розміру гонорару.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону)
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, витрати Корпорації «ТСМ Груп» на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2 500, 00 грн по даній справі є обґрунтованими, підлягають задоволенню та згідно з положеннями статті 129 ГПК України покладаються на апелянта - Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмову у відстроченні виконання судового рішення та стягнення 2 500, 00 витрат на правничу допомогу.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для її скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі №910/6368/24 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі №910/6368/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі №910/6368/24 залишити без змін.
Матеріали справи №910/6368/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 14.03.2025.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.А. Іоннікова
Ю.Б. Михальська