Справа № 206/902/25
Провадження № 2-а/206/13/25
13.03.2025 Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Поштаренко О.В.
за участю секретаря Содоль М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Представник позивача адвокат Снігур А.С. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 під № 34 від 06.02.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності вказано не прибуття за повісткою на 17.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи те, що про наявність повістки ОСОБА_1 не було відомо, останній не був належним чином повідомлений, про що свідчить конверт з поштовою відміткою «За закінченням терміну зберігання», однак не зважаючи на вказану обставину ОСОБА_1 самостійно з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 03.02.2025, а відтак притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконним, постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Окрім того вказав, що постанова № 34 від 06.02.2025 була винесена відповідачем після закінчення строку визначеного ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного правопорушення. Розгляд позовної заяви просив здійснювати без його участі та участі позивача. Позовні вимоги просив задовольнити.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2025 позовну заяву було прийнято до провадження суду та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Не погодившись із вказаним позовом, представник відповідача Норочевський О.О. подав відзив на позов, в якому зазначив, що доводи адвоката Снігур А.С. викладені в позовній заяві, є такими, що підлягають задоволенню, оскільки. Відповідно до довідки про причини повернення поштового відправлення, лист Укрпошти 06 002 9825 1601 (який містив повістку № 710210 від 17 жовтня 2024 року) було повернуто відправникові - Відповідачеві саме з підстави відсутності Позивача за адресою його проживання ( АДРЕСА_1 ). За таких умов, Позивач був оповіщеним про необхідність явки до Відповідача належним чином. Щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності Позивача. Згідно із ч. 6 ст. 38 КупАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 цього Кодексу може бути накладене протягом 3 місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Вчинене Позивачем адміністративне правопорушення було виявлене 03 лютого 2025 року під час перевірки його облікових даних в момент його явки до Відповідача. Дана обставина підтверджується складеним протоколом про адміністративне правопорушення. Вчинене воно було 27 жовтня 2024 року. Слід врахувати, що в період із 01 жовтня 2024 року по 03 лютого 2025 року - Позивач жодного разу не прибував до Відповідача. За таких умов, станом на 06 лютого 2025 року строки притягнення до адміністративної відповідальності Позивача не сплинули, тому Відповідач правомірно виніс оскаржувану постанову. За вказаних обставин просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Розгляд позовної заяви просив здійснювати без його участі. Суд дослідивши наявні докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши матеріали адміністративної справи судом встановлено наступне.
17 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , направлена повістка № 710210 про виклик військовозобов?язаного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , для виклику останнього для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 годині 00 хвилин 27 жовтня 2024 року (номер поштового відправлення 06 002 9825 1601).
Як вбачається з довідки про причини повернення/досилання, поштова повістка не вручена з підстав «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».
Постановою від 06.03.2025 № 34 ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності вказано не прибуття за повісткою на 27.10.2024 до ТЦК.
Вирішуючи питання правомірності прийняття оскаржуваного рішення суд виходить з наступного.
З встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері організаційно-правових засад мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні та відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, військовий обов'язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, які регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII із змінами та доповненнями, відповідними положеннями Кодексу про адміністративні правопорушення.
Положеннями ч.ч. 1-4 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Приписами ч.2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по нині.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період.
Підставою притягнення позивача до відповідальності вказано факт не прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою без поважних причин.
В даному випадку позивач викликався для уточнення даних.
Відповідно до примітки ст. 210 КУпАП передбачено, що положення статей 210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Процедуру складання ТЦК протоколів та оформлення матеріалів про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони №3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за №36/41381 (далі-Інструкція).
Розділом ІІ п. 1, 3, 4 Інструкції передбачено, що протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63 Конституції України та роз'яснюються права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Пунктом 27 Порядку №560 передбачено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних,резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Пунктом 41 Порядку № 560 визначено, що Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 року затверджено «Правила надання послуг поштового зв'язку» (далі Правила № 270). Ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Пунктом 82 вказаних Правил № 270 передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
З долученого до матеріалів справи конверту вбачається, що відправлення повернуто відправнику з позначкою повернуто «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою». Встановити саме за якою позначкою повернуто відправнику конверт з урахуванням відмітки двох пунктів повернення є не можливим, оскільки вказані відмітки виключають таку можливість.
Доказів сповіщення позивача за наявним номером телефону про надходження рекомендованого листа суду не надано, вказане свідчить про те, що позивач дійсно міг не знати про направлення йому повістки з вимогою прибути 27.10.2024 до ТЦК. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач прийшов передчасного висновку щодо визнання винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не враховано об'єктивні обставин по справі, такі як необізнаність позивача з фактом направлення йому повістки.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає постанову від 06.02.2025 року № 34 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, такою що підлягає скасуванню.
Щодо строків притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, слід зазначити, що на думку суду, у даній справі строки притягнення до адміністративної відповідальності за оскаржуваною постановою сплили. Так, згідно з положеннями ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Так, згідно з ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов?язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов?язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об?єктивно існує цей обов?язок, виконанням обов?язку відповідним суб?єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є однократним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час. Як вказано вище, приведеним вище приписом Закону №3543- ХІІ встановлено обов?язок громадян з?явитися, зокрема до територіального-центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов?язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Нормами п. 7 ч.1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відтак, саме 27.10.2024 є датою вчинення адміністративного правопорушення, проте постанову про адміністративне правопорушення було складено лише 06.02.2025. Тобто станом на день складення постанови № 34 від 06.02.2025, тримісячний строк з дати вчинення правопорушення минув, що є самостійною підставою для закриття провадження у справі.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 2 ст. 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України).
Відповідно до ч.1 та 2ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В ході судового розгляду Відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Отже, рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме Постанова № 34 від 06.02.2025, не відповідає критеріям визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, за таких умов, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити шляхом скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем понесено судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. Відповідно до статті 4 Закон України «Про судовий збір» за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень). З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір». Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 1статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 грн.
Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 605,60 гривень.
Беручи до уваги ту обставину, що позов підлягає задоволено в повному обсязі, а тому витрати у відповідності до ч. 1ст. 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань у розмірі 605,60 грн. Разом з тим, суд зазначає, що позивач може звернутися з відповідною заявою щодо надміру сплачених грошових коштів в рахунок сплати судового збору з огляду наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви або скарги.
Процедура повернення судового збору визначається згідно положень Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (в редакції Наказу Міністерства фінансів України 08.12.2021 № 647).
Згідно з абзацами 1, 6, 7 п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства, Казначейства (у разі сплати судового збору в іноземній валюті) подається копія судового рішення, засвідчена належним чином. Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
Керуючись ст.ст.2,12,72-77,139,143,286,293 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 34 від 06.02.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000,00 грн закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 штрафу судовий збір у розмірі 650,60 грн (шістсот п'ятдесят гривень шістдесят копійок).
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , юридична адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: О.В. Поштаренко